Рішення № 12759869, 06.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р.Справа № 27/129-10-4373 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Хліб"

про стягнення 952,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Одеської філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Хліб", згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 952,13 грн., з яких 906,08 грн. - основний борг, 46,05 грн. –пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами типового договору про надання послуг електрозв’язку №04880U003612 від 12.09.2007р. позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов’язання, між тим відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Серед заявлених вимог, позивачем було викладено клопотання про забезпечення позову, відповідно до якого просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав не можливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача.

У судовому засіданні 15.11.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

12 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", в особі філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (надалі –підприємство зв’язку) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеса-Хліб" (надалі - споживач) укладено типовий договір №04880U003612, згідно з умовами якого предметом даного договору є надання послуг електрозв’язку.

У розділі 2 даного договору встановлено, що підприємство зв’язку зобов’язане:

- забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв’язку (п. 2.1.1);

- забезпечувати якісну роботу мереж проводового мовлення (п. 2.1.15);

- інформувати споживача про порядок та умови надання послуг проводного мовлення (п. 2.1.18);

- приймати і реєструвати заяви від споживача про пошкодження мережі проводового мовлення (п. 2.1.19);

- не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежів за міжміські та міжнародні телефонні розмови (п. 2.1.21).

Відповідно до п.п. 3.2.8 договору, споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Положеннями п.п 3.2.9 договору, встановлено обов’язок споживача повідомляти до підприємства зв’язку дані, які необхідні для розрахункових документів.

Пунктом 4.1 договору визначено, що послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Згідно умов п. 4.2 договору, споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати.

У п. 4.3 договору визначено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Відповідно до п. 4.4 договору, підприємство зв’язку у відповідності з нормативними документами приймає від споживача оплату послуг електрозв’язку або доручає провадити приймання оплати іншим організаціям та установам (відділенням зв’язку, касам Ощадбанку, комерційним банкам тощо), з якими укладені відповідні договори.

Положеннями п. 4.5 договору встановлено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

У п. 5.1 договору визначено, що підприємство зв’язку несе матеріальну відповідальність перед споживачем за невиконання чи неналежне виконання послуг електрозв’язку.

Згідно до п. 5.7 договору, споживач несе відповідальність, згідно з чинним законодавством, за порушення Правил користування місцевим телефонним зв’язком, Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв’язком та Правил користування проводовим мовленням.

Умовами п. 5.8 договору, встановлено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.

Згідно умов п. 7.1 , цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років.

У п. 7.2 договору зазначено, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п.7.2 договору).

На виконання умов зазначеного договору, підприємством зв’язку надано послуги за період з 01.12.2007р. по 01.11.2008р. на загальну суму 906,08 грн., що вбачається з наявного у матеріалах справи рахунку № 3612 за телемунікаційні послуги за листопад 2008р. від 30.11.2008р., а також довідки щодо розрахунку заборгованості до типового договору №04880U003612, за послуги зв’язку станом на 01.08.2010 року, підписаною заступником начальника центра з питань продажу послуг та начальником цеху розрахунків Одеської філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком".

Крім того, як зазначає позивач, передбачені договором послуги надані ним належним чином, що з його буку пояснюється відсутністю будь-яких претензій від ТОВ "Одеса-Хліб" протягом усього періоду дії договірних стосунків.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Одеса-Хліб" претензію №376 від 05.10.2009р. з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед Одеською філією "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" у місячний строк, а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії, матеріали щодо заборгованості будуть направлені до суду, на предмет примусового стягнення. Вказана претензія була отримана відповідачем 05.11.2009р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення (а.с. 22), між тим, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов з оплати вартості фактично наданих послуг та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за типовим договором про надання послуг електрозв’язку №04880U003612 від 12.09.2007 року та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів про надання послуг, предметом якого є надання послуг електрозв’язку та умови якого ніяким чином не суперечать нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами п.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про телекомунікації” №1280-ІV від 18.11.2003р. (зі змінами та доповненнями) встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно до умов п.п.1 п.10 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р. (зі змінами та доповненнями), надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером і споживачем згідно з основними вимогами, установленими комісією. При цьому п.33 цих правил передбачено, що телекомунікаційні послуги надаються за плату.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із вищезазначених, обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за типовим договором про надання послуг електрозв’язку №04880U003612 від 12.09.2007 року, а саме прострочив строки сплати за фактично надані послуги.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Одеської філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком", в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 906,08 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені в розмірі 46,05 грн. вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Хліб" 906,08 грн. основного боргу та 46,05 грн. пені.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса-Хліб" (65009, м.Одеса, пляж „Аркадія”, кафе „Луч”, р/р 2600830273 в відділені ЗАПТ „Банк Петрокойлердж” м. Одеса, МФО 328771, код ОКПО 31765191) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Одеської філії "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (65029, м. Одеса, вул. Садова, 10, р/р 26004258 в ООД ВАТ „Райффазен Банк Аваль”, МФО 328351, код ЗКПО 01186691) 906/дев’ятсот шість/грн. 08 коп. основної заборгованості, 46/сорок шість/грн. 05 коп. пені, 102/сто дві/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Суддя

Повний текст рішення складено 08.12.2010р.