Рішення № 12759603, 02.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.10 Справа№ 25/144

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЕНТУС”, м.Київ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНАТА”, м.Львів.

Про стягнення заборгованості в сумі 5 492,30 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дідух А.В. представник (довіреність №57 від 14.07.2010р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „ЦЕНТУС”, м.Київ до Товариства з обмеженою вдповідальністю „ДОНАТА”, м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 5 471,88 грн., з яких 4 080,04 грн. сума основного боргу, 485,58 грн. пеня, 697,68 грн. інфляційні втрати та 208,58 грн. три проценти річних. Згідно поданого уточненого розрахунку суми пені предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 5 492,30 грн., з яких 4 080,04 грн. сума основного боргу, 506,00 грн. пеня, 697,68 грн. інфляційні втрати та 208,58 грн. три проценти річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Згідно розпорядження голови господарського суду Львівської області від 07.10.2010р. у зв'язку із закінченням повноважень судді Пазичева В.М. справу №25/144 (2010) передано на розгляд судді Сухович Ю.О.

Представник позивача позовні вимоги, підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвал суду від 11.08.2010р., 19.08.2010р., 30.08.2010р., 04.10.2010р. та 08.10.2010р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.

Про порушення провадження у справі відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №4971576 від 13.08.2010р. вручено 26.08.2010р., крім того відповідач отримував ухвали суду про відкладення розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями №4977833 від 20.08.2010р. вручено 26.08.2010р.; №5066664 від 08.09.2010р. вручено 20.09.2010р.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою суду від 08.10.2010р. про відкладення розгляду справи на 02.11.2010р., з довідкою поштового відділення ф.20, в якій зазначено, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Конверт надсилався відповідачу на адресу, яка вказана у позовній заяві, а саме: 79038, м.Львів, вул.Пасічна,43, та за якою попередні ухвали суду відповідачем були отримані.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 ).

Відтак господарський суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Станом на 02.11.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

встановив:

07.11.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЦЕНТУС” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОНАТА” (покупець) було укладено договір поставки №42 (далі по тексту договір поставки), відповідно до якого постачальник зобовязувався на основі замовлень покупця, в межах виробничих можливостей поставити, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар (нелікарські косметичні вироби) на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору поставки загальна вартість кожної партії товару, поставленої по даному договору, вказується в накладній, відповідній даній партії товару. Загальна ціна даного договору дорівнює сумі всіх замовлень покупця, прийнятих та виконаних постачальником.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 30 300,53 грн. згідно видаткових накладних: №РН-0005458 від 29.11.2006р. на суму 4 613,38 грн.; №РН-0001346 від 12.03.2007р. на суму 5 863,93 грн.; №РН-0001662 від 26.03.2007р. на суму 925,60 грн.; №РН-0001663 від 26.03.2007р. на суму 426,98 грн.; №РН-0002476 від 27.04.2007р. на суму 525,40 грн.; №РН-0003814 від 03.07.2007р. на суму 642,77 грн.; №РН-0003815 від 03.07.2007р. на суму 830,50 грн.; №РН-004052від 12.07.2007р. на суму 1 422,56 грн.; №РН-006989 від 26.11.2007р. на суму 1 169,47 грн.; №РН-001986 від 26.03.2008р. на суму 3 860,40 грн.; №РН-005282 від 18.08.2008р. на суму 3 015,10 грн.; №РН-007464 від 19.11.2008р. на суму 5 088,20 грн.

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 26 220,49 грн., відтак, основний борг становить 4 080,04 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України. у звязку із порушення умов оплати, нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних, що згідно поданого ним розрахунку становлять 697,68 грн. інфляційних втрат та 208,58 грн. три проценти річних.

Крім того, позивач керуючись умовами п.11.2. договору поставки нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 506 ,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 5 492,30 грн., з яких 4 080,04 грн. основний борг, 506,00 грн. пеня, 697,68 грн. інфляційні втрати та 208,58 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів

цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки товару на загальну суму 30 300,53 грн. підтверджується видатковими накладними: №РН-0005458 від 29.11.2006р. на суму 4 613,38 грн.; №РН-0001346 від 12.03.2007р. на суму 5 863,93 грн.; №РН-0001662 від 26.03.2007р. на суму 925,60 грн.; №РН-0001663 від 26.03.2007р. на суму 426,98 грн.; №РН-0002476 від 27.04.2007р. на суму 525,40 грн.; №РН-0003814 від 03.07.2007р. на суму 642,77 грн.; №РН-0003815 від 03.07.2007р. на суму 830,50 грн.; №РН-004052від 12.07.2007р. на суму 1 422,56 грн.; №РН-006989 від 26.11.2007р. на суму 1 169,47 грн.; №РН-001986 від 26.03.2008р. на суму 3 860,40 грн.; №РН-005282 від 18.08.2008р. на суму 3 015,10 грн.; №РН-007464 від 19.11.2008р. на суму 5 088,20 грн., які підписані та скріплені печатками сторін по справі (оригінали оглянуті в судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач отримав товар через своїх представників: ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Городоцьким РВ УМВСУ у Львівській області 02.11.1999р.); ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Франківським РВ УМВСУ у Львівській області 27.01.1997р.); ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_3, виданий Франківським РВ УМВСУ у Львівській області 12.11.2002р.), згідно довіреності вих. №484 від 13.12.2006р., в якій визначено матеріально-відповідальних осіб, які мають право на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору поставки оплата першої партії товару проводиться покупцем в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином: 50% вартості відповідній партії товару авансовим платежем та 50% протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару. Оплата кожної наступної партії товару здійснюється покупцем в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 днів з моменту поставки товару.

Відповідач у строки визначені сторонами в п.3.2. договору поставки повної оплати не провів, ним сплачено лише 26 220,49 грн., відтак, основний борг становить 4 080,04 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 697,68 грн. інфляційних нарахувань та 208,58 грн. три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом п.11.2. договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару згідно з п.3.1.1 договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати, від загальної суми заборгованості, за кожний день прострочки.

При нарахуванні пені позивачем дотримано вищевказані вимоги законодавства, відтак з відповідача підлягає стягненню згідно поданого ним уточненого розрахунку 506,00 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 4 080,04 грн. основний борг, 506,00 грн. пеня, 697,68 грн. інфляційні втрати та 208,58 грн. три проценти річних.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНАТА” (79038, м.Львів, Личаківський район, вул.Пасічна, буд.43; р/р 26000100000083 в ЛФ АКБ "ІндустріалБанк"; МФО 385424; код ЄДРПОУ 22402555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЕНТУС” (01001, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.2, оф.3; р/р 26003101012925 в КРД (Ф) АППБ "Аваль"; МФО 322904; код ЄДРПОУ 32775845) основний борг в сумі 4 080,04 грн., пеню в сумі 506,00 грн., інфляційні втрати в сумі 697,68 грн., три проценти річних в сумі 208,58 грн. держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя