Рішення № 12759518, 07.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.10                                                                                           Справа№ 6/201(2010)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Берта Плюс, м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Стрийський комбінат хлібопродуків №2”, м.Стрий

про: стягнення 3467грн. 71коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Антоненко В.А.

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Берта Плюс” подано позов до Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Стрийський комбінат хлібопродуків №2” про стягнення 2942грн. 54коп. заборгованості за поставлений товар, 166грн. 32коп. пені, 211грн. 20коп. 20% річних за користування чужими грошовими коштами та 147грн. 65коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.11.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, письмового пояснення на позов не подав, причин невиконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 79014 05315257.

Відповідно ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 24.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берта Плюс” та Дочірнім підприємством ДАК “Хліб України” “Стрийський комбінат хлібопродуків №2” договору №Т414 позивачем систематично поставлявся та передавався у власність відповідача товар (продукти харчування в асортименті). Загальна вартість переданого відповідачу товару (продуктів харчування в асортименті) протягом терміну дії даного договору становить 25606грн. 28коп.

Відповідно до п.1.7.1. договору № Т414 оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту прийняття покупцем товару.

Однак, відповідач свої зобов”язання належним чином в повному обсязі не виконав, отриманий товар оплатив частково, станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 2942грн. 54коп.

За неналежне виконання відповідачем свого зобов’язання, позивач відповідно до п.4.2. договору № Т414, з врахуванням положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 166грн. 32коп. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 211грн. 20коп. 20% річних за користування чужими грошовими коштами та 147грн. 65коп. інфляційних втрат за період з 01.08.2010р. по 31.10.2010р.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до ст.712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.4.2. договору та ст.ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого розрахунку за період з 09.07.2010р. по 09.11.2010р. становить 166грн. 32коп.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. п.1.7.1. договору № Т414 передбачено, що у випадку прострочки оплати продавець має право вимагати оплати товару та сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 147грн. 65коп. інфляційних втрат, а також 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення в сумі 211грн. 20коп. Суд вважає дані вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525,526,530,625,712 ЦК України, ст.ст.193, 231 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Стрийський комбінат хлібопродуків №2”, м.Стрий, вул.Болехівська, 26 ( ідентифікаційний код 00952054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Берта Плюс”, м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 212, корп.2 (ідентифікаційний код 20857760) 2942грн. 54коп. основного боргу, 166грн. 32коп. пені, 211грн. 20коп. 20% річних за користування чужими грошовими коштами, 147грн. 65коп. інфляційних втрат, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя