Рішення № 12759227, 07.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.10 р. Справа № 7/247

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПСБСЕРВІС” м.Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ

Предмет спору: стягнення інфляційних 32 632, 48 грн., 3% річних - 7 063, 74 грн., та пені 11063,09грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - довір.

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні 01.12.2010р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 07.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ПСБСЕРВІС” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ про стягнення інфляційних 33187,23 грн., 3% річних - 7069,67 грн., та пені 11063,09 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2009р. №31/124; акт передачі вугілля у власність від 30.09.2008р.; накладні №6 від 19.09.2008р., №7 від 26.09.2008р., №8 від 30.09.2008р.; довіреності №186399/49 від 19.09.2008р., №606409/60 від 29.09.2008р.; договір про постачання №190 від 18.09.2008р. із специфікаціями до нього; договір про закупівлю №191 від 25.09.2008р. із специфікацією та додатковими угодами до нього; виписки по рахунку.

Позивач надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми пені. Наслідки відмови судом розяснені. Відмова судом прийнята.

Позивач неодноразово надавав заяви про зменшення розміру позовних вимог, остаточно просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 7 063, 74 грн. та інфляційних у сумі 32 632, 48 грн. Заява розглянута та прийнята судом.

Позивач також подав клопотання про покладення витрат з оплати послуг адвоката в сумі 3600 грн. на відповідача по справі.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні суму 3% річних та інфляційних визнав, проти пені заперечив, посилаючись на пропущення позовної давності та надав клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахованої позивачем пені.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договори про постачання №190 від 18.09.2008р., про закупівлю №191 від 25.09.2008р.

Договори укладено з додатковими угодами та специфікаціями до них.

Як встановлено судом, у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно умов договорів, постачальник (позивач) зобовязався поставити та передати в обумовлені договорами строки та терміни покупцю (відповідачу) товар (вугілля).

Вартість товару, його кількість, марка вугілля, його якісні характеристики узгоджені сторонами у специфікаціях №1 до договорів та у додаткових угодах №1 до договорів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

22 вересня 2009р. господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі №31/124 та з ДП „Дзержинськвугілля” стягнуто на користь ТОВ „ПСБСервіс”, у тому числі, заборгованість за поставлений товар у сумі 131165, 80 грн. Вказане рішення на час розгляду справи №7/247 набуло законної сили.

Вказаним рішенням суду встановлено, що ТОВ „ПСБСервіс” у вересні 2008р. поставив відповідачу у виконання умов вищевказаних договорів та саме за вказаними вище накладними №№6, 7, 8 товар на загальну суму 136745, 70 грн. Факт неналежного виконання умов договорів ДП „Дзержинськвугілля”, зокрема сплати лише частки вартості отриманого товару, також встановлено вказаним рішенням №31/124.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договорів в частині несплати отриманого товару, а також на той факт, що рішення суду №31/124 від 22.09.2009р. ДП „Джержинськвугілля” тривалий час не виконувало позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 32 632, 48 грн. та 3% річних в сумі 7 063, 74 грн.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобовязання врегульовано главою 50 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних нараховані за період з 01.04.2009р. по 25.08.2010р., інфляційних - за жовтень 2008р. серпень 2010р. Вказані суми нараховані на загальну вартість поставленого товару 136745, 70 грн., по кожній накладній окремо, з урахуванням здійснених відповідачем по справі проплат вартості отриманого товару. Факт часткової оплати товару у сумі 6000,00 грн. встановлено рішенням від 22.09.2009р. по справі №31/124. Факт оплати залишкової суми заборгованості у загальному розмірі 131165, 80 грн., стягнутої за рішенням суду №31/124, підтверджено наявними у справі виписками та відповідачем по справі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань за договорами про постачання №190 від 18.09.2008р., про закупівлю №191 від 25.09.2008р. та з огляду на те, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, які прямо передбачені діючим законодавством України.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом, здійснено позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та арифметично вірно.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 32 632, 48 грн. та 3% річних у сумі 7 063, 74 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання договірних зобовязань за вищевказаними договорами, позивач також у позові просив стягнути з „Дзержинськвугілля” пеню у сумі 11063, 09 грн.

У судовому засіданні позивач надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 11063, 09 грн.

Повноважність особи, яка підписала вищевказану заяву про відмову від позову, перевірена судом.

Наслідки відмови від позову судом розяснені.

Розглянувши заяву позивача, суд зясував, що відмова від позову не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у звязку з чим відмова судом приймається.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача пені у сумі 11063, 09 грн. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Господарським судом розглянуто клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахованої позивачем пені. З огляду на той факт, що позивач відмовився від позову в частині стягнення пені, відмову прийнято судом та провадження у справі в цій частині припинено, клопотання відповідача судом залишено без задоволення.

Господарським судом розглянуто клопотання позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі 3600,00 грн.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката позивачем надані наступні документи:

- в підтвердження надання послуг адвоката позивачу надано адвокатську угоду №01-09 від 01.09.2010р., предметом якої є проведення аналізу документів, складення позовної заяви та представлення інтересів замовника (позивача) у господарському суді Донецької області у справі про стягнення з ДП „Дзержинськвугілля” інфляційних, 3% річних та пені;

- в підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 3600,00 грн. надано квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 01.11.2010р.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та обєктивному розгляді справи 7/247, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 3600,00 грн. неспіврозмірною з обсягом виконаних робіт по цій справі та завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність правовідносин у справі №7/247, у тому числі вже відомих та встановлених рішенням суду від 22.09.2009р. по справі №31/124 фактів, а також враховуючи факт відмови позивача від частини позовних вимог щодо стягнення пені й зменшення розміру позову щодо стягнення сум 3% річних та інфляційних, у звязку з їх невірним нарахуванням, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на послуги адвоката, який має бути стягнений з відповідача по справі, сумою в 300 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 598, 599 609, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, Закону України „Про адвокатуру”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 48, 49, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ПСБСЕРВІС” м.Донецьк до Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ про стягнення інфляційних в сумі 32 632, 48 грн., 3% річних в сумі 7 063, 74 грн., та пені в сумі 11063,09грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” (83056, Донецька обл.., м.Дзержинськ, вул.50 років Жовтня, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПСБСЕРВІС” (83048, м.Донецьк, пр.Панфілова, 1/427, ЄДРПОУ 20359683) інфляційні в сумі 32 632, 48 грн., 3% річних в сумі 7 063, 74 грн., державне мито у сумі 181, 26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 83,36грн., витрати за послуги адвоката у сумі 300 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” м. Дзержинськ пені в сумі 11063,09грн. припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду у передбаченому діючим законодавством порядку.

Повний текст рішення підписано 08.12.2010р.

Суддя