Рішення № 127579393, 05.05.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1692/25

провадження № 2/753/4419/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки: ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «РЦ Альтернатива» про розірвання договору, стягнення сплаченої за договором суми та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У січні 2025 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РЦ Альтернатива» (далі також - ТОВ «РЦ Альтернатива», відповідач) про розірвання договору про надання послуг з підстав його істотного порушення відповідачем, стягнення сплаченої за договором суми в розмірі 30 000 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 09.10.2024 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «РЦ Альтернатива» договір про надання комплексу послуг з метою розв`язання життєвих проблем її сина ОСОБА_3 та поліпшення його взаємин з оточуючим соціальним середовищем. На виконання умов договору позивачка оплатила послуги та передала свого сина відповідачу. Через дві доби позивачка спробувала поспілкуватись з сином, однак він перестав виходити на зв`язок. 11.10.2024 позивачка звернулась напряму до відповідача з вимогою побачити сина, однак у цьому їй було відмовлено. Після численних спроб побачитись з сином та виклику поліції відповідач передав сина позивачці. На обличчі сина вона побачила численні синці, при цьому син стверджував, що уповноважені особи відповідача застосовували до нього фізичне і психологічне насильство і насильно утримували його. Тоді ж позивачка вимагала від відповідача надати квитанції щодо купівлі для сина продуктів та медикаментів, які так і не були надані. 05.11.2024 позивачка звернулась до відповідача із заявою-повідомленням про розірвання договору та повернення коштів. На цей час відповідач умови договору не виконав, заяву про його розірвання проігнорував і кошти, сплачені за договором, не повернув, що і послугувало підставою для подання даного позову.

Вимоги позову про відшкодування моральної шкоди мотивовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, його уповноважені особи застосовували до сина позивачки фізичне і психологічне насильство, фізичний примус та насильно утримували його. Такі дії відповідача завдали позивачці та її сину душевних, фізичних і моральних страждань, а стан сина лише погіршився, що зрештою призвело до необхідності виклику швидкої допомоги та залучення правоохоронних органів. Внаслідок дій відповідача позивачка пережила сильне емоційне потрясіння і нервові зриви.

Відповідач позов не визнав пославшись на безпідставність та недоведеність заявлених вимог. Мотивував свої заперечення тим, що договір було достроково розірвано за ініціативою замовника 11.10.2024 в момент подання позивачкою заяви про залишення її сином (пацієнтом) реабілітаційного центру, оплачені за договором кошти поверненню не підлягають згідно з пунктом 4.7. договору, а умови та підстави відшкодування моральної шкоди позивачкою не доведені.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою судді від 05.02.2025 відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 18.03.2025.

18.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив та відклав розгляд справи на 30.04.2025.

27.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.04.2025 від позивачки надійшла відповідь на відзив.

15.04.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.04.2025 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 30.04.2025 суд заслухав вступну промову представника позивачки, оголосив короткий зміст заперечень відповідача, дослідив письмові докази, заслухав додаткові пояснення представника позивачки, після чого постановив протокольну про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та дату його проголошення 05.05.2025.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

ТОВ «РЦ Альтернатива» є юридичною особою приватного права, яка здійснює різні види економічної діяльності, серед яких надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію, надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (основний), надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання.

09.10.2024 між ОСОБА_4 (замовником) та ТОВ «РЦ Альтернатива» (виконавцем) укладено договір № 332/2 (далі також - договір).

Предметом цього договору є зобов`язання виконавця надавати замовнику, який перебуває в складних життєвих обставинах і не може самостійно їх подолати, визначений в договорі комплекс соціальних послуг з метою розв`язання його життєвих проблем та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем (пункт 1.1.).

Надання та отримання визначених цим договором послуг має виключно добровільний характер. Виконавець не примушує замовника до вчинення або утримання від вчинення певних дій (пункт 1.2.).

Згідно з умовами, визначеними пунктами 2.1.-2.6. договору, виконавець зобов`язаний: провести попередню консультацію з замовником, а при наявності можливості - з його родичами, за результатами якої надати замовнику вичерпну інформацію про перелік, зміст та умови надання послуг; надавати замовнику соціально-психологічну підтримку в період з 09.10.2024 по 09.11.2024; за згодою сторін надати у користування частину житлового приміщення (койко-місце) в будинку для осіб з соціальними або особистими проблемами на вказаний період тощо.

Сторони договору погодили, що виконавець має право за дорученням та за рахунок замовника на правах комісіонера купувати продукти харчування, побутові товари та медикаменти загальнозміцнюючого призначення (вітаміни), при цьому комісійна винагорода та вартість певної кількості таких товарів включена у загальну вартість послуг, що надаються відповідно до цього договору, та становить 30 000 грн (пункт 2.7.).

Порядок розрахунків за договором визначений пунктом 4.2., відповідно до якого оплата за надання передбачених цим договором послуг здійснюється замовником або в його інтересах іншими особами на умовах 100% передоплати.

Пунктом 4.7. договору передбачено, що у разі відмови замовника від виконання цього договору оплачені ним за договором кошти поверненню не підлягають, а згідно з пунктом 6.1. договору виконавець звільняється від відповідальності за невиконання його умов, зокрема, у разі припинення замовником отримання послуг - залишення будинку для осіб із соціальними або особистими проблемами.

Підстави та умови зміни або розірвання договору визначені пунктами 7.2.-7.4., за змістом яких договір може бути змінений або розірваний достроково за взаємною згодою сторін з оформленням такого розірвання додатковою угодою, за ініціативою замовника, що зумовлює його обов`язок повідомити про це виконавця у письмовій формі не менше ніж за 2 дні, та на вимогу виконавця у разі порушення замовником договору або відмови від виконання зобов`язань за договором.

На виконання умов договору замовник ОСОБА_1 сплатила виконавцю грошові кошти в розмірі 30 000 грн, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 09.10.2024.

З пояснень сторін убачається, що зазначений договір укладався позивачкою в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого відповідач прийняв для проживання у будинку для осіб з соціальними або особистими проблемами (реабілітаційний центр) в день укладення договору.

11.10.2024 позивачка забрала сина з реабілітаційного центру, що підтверджується її заявою від цієї ж дати та не заперечується сторонами.

05.11.2024 ОСОБА_1 надіслала на адресу ТОВ «РЦ Альтернатива» заяву-повідомлення, у якій просила розірвати договір та повернути сплачені кошти пославшись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань, проте вимоги зазначеної заяви відповідач не виконав, що і послугувало підставою для пред`явлення цього позову.

IV. Норми права і мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).

У статті 901 цього Кодексу наведено визначення договору про надання послуг як договору, за яким одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже з огляду на загальні ознаки зобов`язань, зафіксовані в укладеному сторонами договорі, які характеризуються особливостями об`єкта цих зобов`язань - наданням однією стороною (виконавцем) послуг за завданням другої сторони (замовника) за плату, існують достатні підстави для кваліфікації спірних правовідносин як відносин, що випливають з договору про надання послуг.

Зазначені відносини врегульовані нормами глави 63 ЦК України, положення якої можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина друга статті 901 ЦК України).

Загальною умовою виконання зобов`язання є виконання його належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 статті ЦК України).

За правилом, установленим статтею 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Укладений сторонами договір містить умову про можливість його розірвання за ініціативою замовника (пункт 7.3.)

Вказана умова договору узгоджується з положеннями статті 907 ЦК України, якою передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, в тому числі шляхом односторонньої відмови від договору.

За обставинами справи установлено, що 11.10.2024 позивачка за власною ініціативою забрала сина з реабілітаційного центру і тим самим реалізувала встановлене договором та законом право на односторонню відмову від договору про надання послуг.

Частиною третьою статті 651 ЦК України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а відтак сам факт відмови позивачки від договору призвів до повного припинення зобов`язань за цим договором.

Разом з тим позивачка посилається на те, що її відмова від договору стала наслідком істотного порушення його умов відповідачем, і на цій підставі заявляє вимоги про його розірвання, стягнення сплачених за договором коштів та відшкодування моральної шкоди.

Правовою підставою своїх вимог позивачка зазначає положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За правилом частини п`ятої статті 653 ЦК України зміна або розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін кореспондує праву другої сторони вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Обов`язок боржника, який порушив зобов`язання, відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, передбачений і нормою статті 623 ЦК України.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказуються кредитором (частина друга статті 623 ЦК України).

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом цієї норми відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту суб`єктивних цивільних прав пов`язаний з наявністю у фізичної особи моральних (душевних) страждань, що виникли, зокрема, з протиправних дій (бездіяльності) іншої особи чи стали наслідком заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку позивачка також посилається як на правову підставу своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є засада змагальності сторін, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 12, 76-82 ЦПК України).

Зважаючи на викаладене можна дійти висновку, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з підстав його істотного порушення другою стороною і застосування наслідків порушення зобов`язання, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої таким порушенням, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків, так і моральної (немайнової) шкоди, а відповідач, якщо він заперечує проти позову, - відсутність його вини у невиконанні зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).

Вказані складові в своїй сукупності утворюють повний склад цивільного правопорушення, наявність якого є обов`язковою умовою відшкодування збитків та моральної шкоди у зобов`язальних правовідносинах.

За міркуванням позивачки про істотне порушення відповідачем договору про надання послуг свідчить застосування до її сина фізичного і психологічного насильства, насильницьке утримання його у реабілітаційному центрі та ненадання послуг у передбачених договором обсязі та якості, проте такі посилання є суто абстрактними, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Більше того, при укладенні договору сторони домовились про неповернення сплачених за ним коштів у разі відмови замовника від договору без будь-яких умов (пункт 4.7.), дійсність цього положення позивачка не оспорює, а тому з огляду на презумпцію правомірності правочину та обов`язковість договору для виконання сторонами (статті 204, 629 ЦК України) вимоги позову в цій частині є необґрунтованими.

Як зазначено вище, позивачкою не доведено факт невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг, а відтак не доведено і право вимагати відшкодування моральної шкоди, завданої розірванням договору.

Підсумовуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ «РЦ Альтернатива» про розірвання договору, стягнення сплаченої за договором суми та відшкодування моральної шкоди з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «РЦ Альтернатива» про розірвання договору, стягнення сплаченої за договором суми та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 23.05.2025.