Рішення № 127579391, 22.05.2025, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/7352/25

провадження № 2-а/753/201/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до поліцейського полку 1 полку 4 батальйону 6 роти 2 взводу старшого сержанта поліції ОСОБА_6 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасувавання постанови у справі про адміністративне правпорушення від 04 квітня 2025 року, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.04.2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2025 року рокупро притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 183 КпАП України, посилаючись на те, що вказана постанова винесена з порушенням вимог КпАП України, зокрема, статті 168 щодо дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, таких, як заявляти клопотання, подавати заяви під час розгляду справи, які ним подавались, проте відповідачем не розглянуті, не надана їм оцінка, й за відсутності обґрунтованих висновків відповідача про наслідки вирішених заявлених ним клопотань, прийтяно рішення, яке не відповідає закону про притягнення його до відповідальностіза статтею 183 КпАП України з накладенням штрафу у розмірі 850 грн. та вважає її незаконною, оскільки 04 квітня 2025рокуо 14 год. 24 хв. не здійснював завідомо неправдивий виклик поліції, оскільки такий виклик здійснений ним вналідок виконанням ним обов`язків адвоката відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги зі ОСОБА_2 щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_3 , вимоги закону унаслідок протиправних дій, визначених статтею 183 КпАП України, не порушував, зазначений факт порушення, не визнає. Вважає дії поліцейськогощодо винесення відносно нього постанови в справі про адміністративне правопорушення, з огляду на відсутність доказів про вчинене правопорушення, неправомірними.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адмінстративного судочинства України викладений в новій редакції.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підримав з тих же підстав та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з"явився, про дату, час та місце якого був належним чином повідомлений у відповідності до вимог КАС України.

Матеріали справи містять заяву відповідача від 02.05.2025 року про ознайомлення із матеріалами справи (а.с.19), а заявою від 22.05.2025 року відповідач звернувся до суду про розгляд справи за відсутності відповідача із залишенням позову ОСОБА_1 без розгляду, вважаючи, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав знаходиться у провадженні Солом`янського районного суду м.Києва, без підтверджуючих процесуальних рішень про таке, у зв`язку із чим клопотання відповідача відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України судом відхилено, оскільки відповідно до відомостей з ЄДРСР встановлено, що провадження по справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не відкрито, позивачу хвалою Солом"янського районного суду м.Києва від 02.05.2025 року надано строк для усунення недоліків.

При цьому, суд, встановивши, що позивачем подано декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що позивачем не спростовано й визнано, вважає встановленим зловживання таким позивачем процесуальними правами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст.45 КАС України). Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (ч.4 ст.45 КАС України).

Відзив на позов відповідачем не подано.

За таких обставин, з уразуванням положення ч.1 ст.205 КАС України, й, враховуючи особливості розгляду даної категорії справ, у відповідності до ст. 286 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням сторін.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст. 286 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч.1 ст. 205, ст. 268 КАС України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень КАС України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Справа розглядась у порядку спрощеного провадження (п.20 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України), зважаючи на її категорію (ч.6 ст.12, ст.257 КАС України) в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст.262 КАС України).

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 262 КАС України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 262 КАС України).

Статтею 268 КАС України передбачені особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду та особливості розгляду судом окремих категорій адміністративних справ.

Так, у справах, визначених ст.ст. 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.

Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2 ч.1 ст. 5 КАС України).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).

Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правпорушення серії ЕГА № 1733957 від 04 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КпАП України, винесеної поліцейським полку 1 полку 4 батальйону 6 роти 2 взводу старшим сержантом поліції ОСОБА_7 про те, що 04.04.2025 року близько 14.24 год. на АДРЕСА_2 ОСОБА_4 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонував на спецлінію 102 та повідомив про те, що безвісти відсутня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча насправді знав, що вона знаходиться вдома та за адресою її проживання в цей момент проходить слідча дія, а саме обшук, на який можна було здійснити вплив чи перешкодити йому, наслідком чого стало притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статті 183 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у розмірі 850 грн. 00 коп. (а.с.11-12).

Відповідно до статті 183 КпАП України завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії позивача поліцейським кваліфіковані саме за ст.183 КпАП України без вказівки про докази щодо вчиненого правопорушення.

Згідно ст.77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, саме відповідач, який є повноважною особою на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, був зобов`язаний обґрунтувати правомірність постанволення оскаржуваної постанови.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Будь-яких належних доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КпАП України стороною відповідача суду не надано, й не назначено у оскаржуваній постанові про докази. Так, відповідно до оскаржуваної постанови відсутні відомості про те, що до постанови додані докази, як і вказівки про такі докази.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А такі протоколи мають складати лише уповноважені на те органи (особи) (ст. 255 КпАП України).

Відповідно до ч.1 ст.222 КпАП України до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 256 КпАП України в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, зазначається: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд, надавши правову оцінку змісту складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, з урахуванням вимог ст.ст. 256, 257 КпАП України, вважає, що посадовою особою (відповідачем) не зазначено інформацію про докази вчинення позивачем такого правопорушення за ст.183 КпАП України (завідомо неправдивий виклик поліції), співвідношення інкримінованого позивачу правопорушення до умов, передбачених ст.183 КпАП України, за відсутності яких є відсудніми в діях позивача згідно змісту оскаржуваної постанови.

Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення, за відсутності яких особа до адміністративної відповідальності притягнутою бути не може.

Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.

Безпідставно особа не може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.

Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, 26.04.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, вказав, що аналіз положень статей КпАП України дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зважаючи на зміст оскаржуваної постанови, положення статтею 256, 280 КпАП України, суд вважає дії поліцейського щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України, за відсутності наведених доказів про вчинене такою особою правопорушення, й без забезпечення уповноваженою особою на складання протоколу про адмінстративвне правопорушеня дотримання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності прав, визначених ст.268 КпАП України, є протиправними.

Главою 22 КпАП України визначені вимоги до розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Статтею 280 КпАП України визначено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положенням ст.277-2 КпАП України визначені вимоги до повідомлення про розгляд справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Главою 23 КпАП України визначені вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення, а статтею 278 визначено правила підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Привилами статті 279 визначено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, за відсутності доказів про вчинене позивачем правопорушення, а також вказівки про такі докази, й без забезпечення уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення дотримання особою, яка притягується до адміністративної відплаідальності прав, визначених ст.268 КпАП України, вказує на незаконність винесеної постанови про притягнення такого позивача до відповідальності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємоз`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням визначеного у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), й за змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про незаконність постановлення відповідачем рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КпАП України.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких підстав позов підлягає задоволенню, а рішення суб`єкта владних повноважень - визнанню протиправнимзі скасуванням оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 42, 44, 45, 46, 47, 72-76, 77, 79, 192, 193, 194, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 286 КАС України, ст.ст. 247, 268, 277-2, 278, 279, 280, 283,255, 258, 183, 289 КпАП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського полку 1 полку 4 батальйону 6 роти 2 взводу старшого сержанта поліції ОСОБА_6 Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасувавання постанови у справі про адміністративне правпорушення від 04 квітня 2025 року, - задовольнити, а рішення суб`єкта владних повноважень - визнати протиправним.

Постанову по справі про адміністративне правпорушення серії ЕГА № 1733957 від 04 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КпАП України, - скасувати.

Справу стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КпАП України закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ - 40108646, м.Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст.297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

СУДДЯ: