Рішення № 12757079, 06.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р. Справа № 63/276-10

вх. № 9374/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф", с. Гоголів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків

про стягнення 15815,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 15815,90 грн. заборгованості, з яких: 13336,90 грн. основний борг, 997,03 грн. пені, 179,02 грн. 3% річних, 1302,40 грн. інфляційних, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 16/09/08-Ф-1/84, укладеного між сторонами 16.09.2010 року. Позов обґрунтовано статтями 258, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 692 ЦК України та статтями 232, 265 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"). Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Поштове відправлення з ухвалою господарського суду Харківської області 15.11.2010 року було направлене ТОВ "Збутова мережа п'ятий елемент" за адресою, вказаною у позовній заяві (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88). Поштове відправлення з ухвалою господарського суду Харківської області 15.11.2010 року було направлене ТОВ "Шельф" за адресою, вказаною у позові (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, корп. А, оф. 706). Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на зворотному боці цієї ухвали.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явилися, не повідомили суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.09.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 16/09/08-Ф-1/84 (надалі - договір), на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 557236,46 грн. (аркуші справи 18-25).

Відповідно до п. 4.10 договору, передача товару і його приймання по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 26-42).

Відповідно до пункту 6.1 договору (в редакції узгодженій сторонами в Протоколі розбіжностей до договору від 16.09.2010 року), відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складає 13336,90 грн.

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 17.06.2010 року (аркуш справи 47).

02.08.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. номер 199 від 02.08.2010 року) з вимогою оплатити заборгованість, яку відповідач отримав 10.08.2010 року. Однак претензія залишена відповідачем без відповіді.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 997,03 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 179,02 грн. трьох відсотків річних та 1302,40 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15815,90 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа п'ятий елемент" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 88, код 33068228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф" (юридична адреса: 07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Жовтнева, 92; поштова адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, корп. А, оф. 706, код ЄДРПОУ 30444641, р/р 26003080452101 в АТ "Сведбанк" (публічне) м. Київ, МФО 300164) - 13336,90 грн. основного боргу, 997,03 грн. пені, 179,02 грн. 3% річних, 1302,40 грн. інфляційних витрат, 158,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 07 грудня 2010 року