Ухвала суду № 12756998, 29.11.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2010 р. Справа № 3/141

За позовом Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.»

про визнання недійсним договору

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник не з’явився

від відповідача : Суббот В.М. (довіреність б/н від 04.10.2010 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.», у якому просить визнати недійсним Договір №1610/2008-2 від 16.10.2008 року укладений між ДП «Донецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»та ТОВ «Колор С.І.М.».

Позовні вимоги мотивовані наступним: 16.10.2008 року між ДП «Донецький облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»та ТОВ «Колор С.І.М.», укладений Договір №1610/2008-2, проте позивач вважає, що за даним договором взагалі відсутній факт настання правових наслідків, оскільки, частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними при цьому є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 264 Господарського кодексу України встановлено, що основні вимоги щодо укладення договорів поставки встановлюються Господарським кодексом України.

Отже, договір поставки є укладеним виключно в разі досягнення його сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, необхідність яких для договорів поставки встановлена законом, зокрема Господарським кодексом України.

Частиною 2 статті 266 Господарського кодексу України встановлено, що в специфікації до договору обов'язково зазначається співвідношення товарів (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами.

Позивач зазначає, що ні договір №1610/2008-2 від 16.10.2008 року, ні додатки до спірного договору не містять жодних відомостей щодо будь-якого співвідношення товарів, що є істотною умовою договору згідно з статтею 266 Господарського кодексу України.

Крім того, статтею 267 Господарського кодексу України визначено, що в договорі поставки мають бути визначені строки поставки з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання. Отже, окрім строку дії договору та загального строку поставки товарів, в договорі обов'язково має бути визначений строк, з якого вбачається факт врахування сторонами договору необхідності ритмічного та безперебійного постачання товару.

На думку позивача спірний договір містить лише положення про загальний строк відвантаження товарів, який визначається певним періодом з моменту отримання заявки, при цьому, в спірному договорі відсутні будь-які умови, з яких вбачалося б врахування сторонами необхідності ритмічного та безперебійного постачання таких товарів, з чого вбачається відсутність в договорі істотної умови, передбаченої статтею 267 Господарського кодексу України.

Окрім наведеного позивач вважає, що спірний договір не містить таких істотних умов як умови про вимоги до їх якості товарів.

Стаття 268 Господарського кодексу України встановлює, що номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Таким чином, умова щодо вимог до якості товарів є обов'язковою відповідно до статті 268 Господарського кодексу України, а отже істотною умовою договору поставки.

Спірний договір не містить положень про номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів, що поставляються за спірним договором, що свідчить про відсутність істотних умов договору.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину (в тому числі договору) не може суперечити актам законодавства, а недотримання істотних умов є прямим доказом невідповідності Спірного договору положенням Господарського кодексу України щодо обов'язкового дотримання істотних умов договору.

Крім того, відсутність істотних умов свідчить, перш за все, про відсутність факту спрямовання на реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірним договором. Таким чином, відповідно зазначеного вище, позивач вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні 16.11.2010 року представник позивача повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Представник позивача у судове засідання 29.11.2010 року не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах повідомленням про вручення поштового відправлення №3300106300008.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги заперечив просить в задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що рішенням господарського суду Рівненської області від 05.10.2010 року у справі №7/153 на виконання Договору №1610/2008-2 від 16.10.2008 року судом стягнуто заборгованість в розмірі 1091252,98 грн., крім того, відповідач вважає, що при укладанні спірного Договору сторонами дотримані загальні вимоги, які необхідні для чинності правочину, передбачені ст.208 ЦК України, та дотримано істотні умови господарського договору передбачені ст.180 ГК України.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

16.10.2008 року між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.»було укладено Договір поставки №1610/2008-2 (далі –Спірний договір) на постачання акрилової білої фарби дорожньої розмітки «Сигнакул», холодного пластику «Сигнакул»та мікрокульок.

Позивач стверджує, що ні Спірний договір, ні додатки до Спірного договору не містять жодних відомостей щодо будь-якого співвідношення товарів, що є істотною умовою договору згідно з статтею 266 Господарського кодексу України.

Позивач також вважає, що Спірний договір містить лише положення про загальний строк відвантаження товарів, який визначається певним періодом з моменту отримання заявки, при цьому, в Спірному договорі відсутні будь-які умови, з яких вбачалося б врахування сторонами необхідності ритмічного та безперебійного постачання таких товарів, з чого вбачається відсутність в договорі істотної умови, передбаченої статтею 267 Господарського кодексу України.

Окрім наведеного вище позивач просить врахувати, що Спірний договір не містить таких істотних умов як умови про вимоги до якості товарів.

За твердженням позивача, спірний договір не містить положень про номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів, що поставляються за Спірним договором, що свідчить про відсутність істотних умов договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину (в тому числі договору) не може суперечити актам законодавства, а недотримання істотних умов є прямим доказом невідповідності Спірного договору положенням Господарського кодексу України щодо обов'язкового дотримання істотних умов договору.

З зазначених умов, за твердженням позивача, відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України Спірний договір має бути визнаний недійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Предметом спору між позивачем та відповідачем є Договір № 6862/к від 16 жовтня 2008 року, укладений між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.», який за своєю правовою природою є договором поставки, згідно якого постачальник (відповідач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах викладених в договорі. Ціна, кількість, асортиментний перелік Продукції визначаються в заявках, додаткових угодах, що складають невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до умов 1.4. Договору загальна вартість Товару, що передбачається до постачання за цим договором і складається з вартості товару зазначеного в додатках.

Відповідно до положень п.п. 2.1.-2.2. Договору сторони погодили наступне:

2.1. Обсяг та кількість постачання: 1000 т. фарби «Сигнакул», 10 т. холодного пластику «Сигнакул ХП», 20 т. розчинника «Сигнакул», 250 т. мікрокульок.

2.1.1. Товар, вказаний в п. 1.2. цього Договору, поставляється Покупцю партіями.

2.1.2. Кожна партія товару визначається додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, в яких зазначається термін поставки товару, найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії і ціна товару.

2.2. Якість товару:

2.2.1. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам ДСТУ або Технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом (паспортом) якості.

2.2.2. Підтвердженням якості товару є сертифікат (паспорт) якості.

2.2.3. Продавець гарантує якість товарів в цілому.

У відповідності до умов Спірного договору між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.»укладено Додаток №2 від 07.05.2010 року (Специфікація №2 на поставку товару), відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити поставку продукції, а саме: фарбу розмітки дорожньої «Сигнакул»білу в кількості 15000,00 кг. за ціною 23,33 грн. на суму 349950,00 грн., світлоповертаючі мікрокульки в кількості 4000,00 кг. за ціною 11,61 грн. на суму 46440,00 грн., розчинник «Сигнакул»в кількості 300 л. за ціною 16,67 грн. на суму 5001,00 грн..

Крім того, сторонами укладено Додаток №3 від 26.05.2010 року (Специфікація №3 на поставку товару), у якому зазначені аналогічні Додатку №2 умови поставки продукції.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.10.2010 року у справі №7/153 задоволено позовні вимоги; за неналежне виконання Договору №6862/к від 16 жовтня 2008 року стягнуто Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.»(35312, смт.Клевань, вул.Центральна, 38, код ЄДРПОУ 32001618) 1070101,6 грн. основного боргу, 10675,33 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 7476,05 грн. відсотків річних, 10883 грн. витрат на державне мито і 235,35 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Вказаним рішенням встановлено, що позивач отримував продукцію за умовами спірного договору поставки, частково проводив оплату, тобто підтверджено факт виконання зобов'язань сторонами.

Підставою для виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та факти, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. До таких підстав відносяться господарські договори та інші угоди, передбачені законом (ст. 174 ГКУ України).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань). Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку. З наведеного слідує, що зобов'язання виникає з моменту укладання господарського договору.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначення умов договору.

Договір поставки - це господарський договір, згідно якого одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановленні строки (строк) іншій стороні покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГКУ).

Згідно ст.203 ЦК України сформульовані загальні вимоги, додержання яких необхідне для чинності (дійсності) правочину. Відповідно до положень Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК).

Згідно п.1 ст.638 ЦКУ договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли з усіх істотних умов договору.

Аналогічне положення закріплене в ч.2 ст.180 ГКУ, згідно якому господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Одна із загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину, полягає в тому, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені. В даному випадку матеріалами справи доведено, що сторони усвідомлювали характер своїх спільних дій та прагнули реально досягти тих правових наслідків, які обумовлені договором, тобто постачання постачальником продукції позивачу по узгодженим цінам та строкам. На виконання даного договору, що підтверджує схвалення даного договору, сторонами проведено ряд дій, а саме проводилось прийняття та оплата продукції, тобто сторонами фактично виконувались зобов'язання за договором.

Таким чином, наступне схвалення юридичною особою договору, тобто вчинення дій, які свідчать про схвалення договору (прийняття виконання, здійснення платежу, інше) спростовує вимогу позивача щодо визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст.33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст.34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані поданими документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано “04” грудня 2010 року