Ухвала суду № 127568377, 15.05.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1493/14-ц

Провадження № 6/752/280/25

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Білас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про поновлення строку пред`явлення дубліката виконавчого листа до примусового виконання, -

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (далі - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі») звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про поновлення строку пред`явлення дубліката виконавчого листа до примусового виконання.

Заяву мотивовано тим, що 28 січня 2014 року Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості у розмірі 7 087,92 грн., з яких: 6 785,15 грн. - заборгованість за необліковану електричну енергію, 92,29 грн. - 3 % річних, 88,68 грн. - інфляційна складова боргу та 121,80 грн судового збору, який було звернуто до виконання (ВП НОМЕР_1).

Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києва Бортніка В.В. від 18 грудня 2017 року, виконавчий лист №752/1493/14-ц повернуто стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження.

Зазначає, що вказаний виконавчий документ на адресу стягувача не надходив.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2019 року замінено стягувача АТ «Київенерго» у виконавчому документі №752/1493/14-ц його правонаступником ПАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року видано дублікат судового наказу, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 28 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за спожиту електроенергію та заборгованості щодо недорахованої електричної енергії за актом порушень.

Водночас зазначає, що вказаний дублікат судового наказу видано стягувачу 23 серпня 2024 року.

При цьому вказує, що строк пред`явлення судового наказу до виконання сплив 22 червня 2020 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник посилається на те, що постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та відповідно до ст. 29 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, дію якого було продовжено до 22 червня 2020 року постановою Кабінету міністрів України № 392 від 20 травня 2020 року.

Вказує, що дана ситуація спричинила переведення працівників ПАТ «ДТЕК Київські електромережі»на дистанційну роботу, у зв`язку із чим стягувач був позбавлений можливості отримати дублікат виконавчого листа.

Крім того зазначає, що Законом України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання перервався та на даний час не сплив, оскільки воєнний стан ще триває.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд поновити строк на пред`явлення дубліката виконавчого листа №752/1493/14 від 28 січня 2014 року, виданого за заявою ПАТ «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

У судове засідання сторони не з`явились, що не перешкоджає розгляду питання по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2014 року Голосіївським районним судом м.Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Київенерго» заборгованості у розмірі 7087,92 грн., з яких: 6785,15 грн. - заборгованість за необліковану електричну енергію, 92,29 грн. - 3 % річних, 88,68 грн. - інфляційна складова боргу та 121,80 грн судового збору.

Постановою головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києва Бортніка В.В. від 21 червня 2017 року, судовий наказ №752/1493/14-ц повернуто стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у виконавчому документі №752/1493/14-ц його правонаступником Приватне акціонерне товариства «ДТЕК Київські електромережі» (а.с.72-74).

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 05 серпня 2020 року видано дублікат судового наказу, виданого Голосіївським районним судом м.Києва 28 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за спожиту електроенергію та заборгованості щодо недорахованої електричної енергії за актом порушень (а.с.90).

Згідно статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового провадження, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до вимог частини 1, 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, у межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

На час набрання законної сили та на час видачі судового наказу в даній справі, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

Згідно зі статтею 21 вище вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: 1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили; 3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.

Згідно із статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 у справі № 27/2-3538/10 поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року в справі Устименко проти України, заява № 32053/13 ).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (ч. 1, 2, п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Правовий аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого листа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц.

З урахування викладеного, враховуючи, що судовий наказ був повернутий стягувачу 18 грудня 2017 року, то стягувач міг повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у період часу з 18 грудня 2017 рокудо 18 грудня 2020 року.

Згідно з положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст.120 ЦПК України.

Згідно зст.127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник послався на запровадження з 12 березня 2020 року на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2020 року в справі№27/2-3538/10 поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав),а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином ({Розділ XII доповнено пунктом 3 згідно із Законом№ 540-IX від 30 березня 2020; в редакції Закону№ 731-IX від 18 червня 2020 року}.

Норми ст. 433 ЦПК України в даному випадку не є тими процесуальними нормами на які поширюються вимоги Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Питання тривалості та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу врегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження», які відносяться до норм матеріального права та відповідно не регулюються нормами ЦПК.

Отже, продовження строку, визначеного частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до Закону№ 731-IX від 18 червня 2020 року не передбачено, тому він не поширюється на спірні правовідносини.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 2-904/11.

Разом з тим, посилаючись на пандемію COVID-19 як на поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, заявник не надав суду будь-яких довідок, виписок з лікарні з яких можливо було б встановити, що працівники штату чи керівник ПАТ «ДТЕК Київські електромережі»хворіли на COVID-19, перебували на стаціонарному лікуванні у медичному закладі чи знаходилися на самоізоляції у зв`язку з хворобою в період з 18 грудня 2017 року по 18 грудня 2020 року.

Отже, при відсутності доказів, які б вказували на те, що стан здоров`я працівників чи керівника ПАТ «ДТЕК Київські електромережіпід час пандемії COVID-19 був настільки важкий, що перешкоджав у своєчасній реалізації прав ПАТ «ДТЕК Київські електромережі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявником поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у зв`язку з пандемією COVID-19.

При цьому суд зазначає, що лише зазначення обставини про дію карантинних заходів не є достатньою мотивацією щодо об`єктивної неможливості пред`явлення виконавчого документа в межах строку, визначеного законом.

Крім того, рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі Положення № 1845/0/15-21), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем «Електронний суд» та порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Отже, починаючи з 17 серпня 2021 року заявник також мав змогу подати до суду заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання в електронній формі, через підсистему «Електронний суд».

Що стосується посилання заявника на введення в Україні воєнного стану як на підставу переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд виходить з наступного.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.

Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку.

Посилання заявника на введення з 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, як на підставу переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є недоречним, оскільки вказані обставини виникли вже після спливу строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Разом з тим, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 «питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Відповідно, з цієї постанови вбачається, що є недостатнім посилання в клопотаннях про поновлення порушених процесуальних строків всього лише на факт дії воєнного стану на території України. Відповідно, аргументів, що ґрунтуються винятково на факті наявності війни з російською федерацією та факті запровадження воєнного стану на території України, недостатньо вони також мають бути підкріплені фактами щодо наслідків повномасштабного вторгнення російської федерації на території України.

З матеріалів справи вбачається, що заявником не надано суду доказів, яким саме чином воєнний стан в Україні перешкоджав реалізувати своє право на подачу виконавчого листа до виконання у строки передбачені законом.

Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Отже, ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» не надало суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав, зокрема вчинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового наказу в справі №752/1493/14.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з тим, що заявник не надав доказів поважності причин пропуску такого строку, які б перешкодили заявнику пред`явити виконавчий лист до виконання у встановлений законом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 354, 433 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», про поновлення строку пред`явлення дубліката виконавчого листа до примусового виконання - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.В.Слободянюк