Рішення № 127564109, 20.05.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/14028/24

Провадження № 2/202/1449/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:

судді Доценко С.І.,

за участі секретаря Тарасової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , про стягнення несплаченого страхового відшкодування, та матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 грудня 2023 року в м. Дніпро сталося ДТП за участю автомобіля «Шевроле Круз» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та належної позивачу «Тесла», АЕ1027YA, яка зазнала технічних ушкоджень. Вину водія встановлено постановою апеляційного суду. Цивільно-правова відповідальність винного застрахована в АТ «СК ПЗУ Україна». Позивачу виплачено 46 015,60 грн, що частково покриває збитки. Вартість ремонту становить 69 004,60 грн, з урахуванням нульового зносу, отже недоплачено 20 389 грн. Крім того, відповідно до умов договору, франшизу 2 600 грн має сплатити відповідач ОСОБА_2 винуватець ДТП. Позивач просить суд стягнути з відповідача ПАТ «СК «ПЗУ Україна» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 20 389 грн., витрати на експертизу в розмірі 6 000 грн., та з відповідача ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 2 600 грн., а також з обох відповідачів судові витрати.

Представник ПАТ «СК «ПЗУ Україна» до суду надіслав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що страховий випадок було належно оформлено згідно з Полісом ОСЦПВВНТЗ №EP214786898, дія якого охоплює дату ДТП 28.12.2023. Після повідомлення про ДТП страховик провів технічний огляд автомобіля Tesla 08.01.2024, за участю експерта ОСОБА_3 , який погодив огляд без зауважень. На підставі цього огляду незалежним оцінювачем ОСОБА_4 було складено звіт, за яким збиток визначено у 50 326,02 грн, після вирахування ПДВ і франшизи страховиком виплачено 46 065,60 грн. Це підтверджується платіжною інструкцією. Страховик вважає, що висновок експерта позивача ОСОБА_3 є недостовірним, містить розрахунки за цінами, неактуальними на дату ДТП, і спирається на неофіційні джерела. Також вказано, що не було правових підстав для заміни бампера, достатньо було ремонту кріплень. Тому вимога про стягнення ще 20 389 грн є необґрунтованою, а звіт страховика відповідає вимогам законодавства.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що страховик не визнав позов, посилаючись на власну оцінку збитків, складену оцінювачем ОСОБА_4 проте, на думку позивача, ця оцінка є неналежним доказом, оскільки страховик не направив експерта у встановлений законом строк. Відтак, позивач правомірно залучив незалежного судового експерта ОСОБА_3 . Також вказується, що протокол огляду не був підписаний позивачем через відсутність у ньому всіх пошкоджень, а згадка про підпис ОСОБА_3 є неправдивою. Згідно із законом, лише представник страховика або експерт може проводити огляд, і за відсутності згоди з потерпілим визначення розміру збитків виключно на підставі оцінки, без експертизи, є незаконним. Представник позивача також наголошує, що висновки страховика про недоліки експертизи ОСОБА_3 є суб`єктивними судженнями, які не можуть бути доказами, а сам ОСОБА_5 є недопустимим доказом, оскільки не замовлений власником пошкодженого майна.

Ухвалою суду від 03.12.2024 року справу прийнято та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

28 грудня 2023 року в м. Дніпро на перехресті вул. Калінова та Пр. Слобожанський сталась дорожньо-транспортна пригода, за участі водія ОСОБА_2 (електронний кабінет відсутній), який керував автомобілем «Шевроле Круз» д.н.з. НОМЕР_2 та належного позивачу (електронний кабінет відсутній) автомобіля «ТЕСЛА» д.н.з НОМЕР_3 під його керуванням.

Внаслідок вказаної пригоди належний Позивачу транспортний засіб автомобіль «ТЕСЛА» д.н.з НОМЕР_4 зазнав технічних ушкоджень, а його власник відповідно матеріального збитку.

Вказані обставини підтверджуються постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.05.2024 року по справі № 202/4120/24, якою встановлена водія ОСОБА_2 скоєному ДТП.

Разом із цим, наявною у позивача фотокопією страхового полісу підтверджується, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця автомобіля «Шевроле Круз» д.н.з. НОМЕР_5 застрахована страховою компанією АТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водіїв №ЕР 214786898.

Відповідно до полісу страхування 214786898, цивільна - правова відповідальність володільця автомобіля «Шевроле Круз» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована на наступних умовах: страхова сума за збиток спричинений майну потерпілих становить 160 000 грн., франшиза 2600 гривень.

Письмовим повідомленням про ДТП від 26.12.2024 року позивач повідомив страховика про подію та надав заяву про виплату страхового відшкодування.

Поряд із цим, відповідно до п. 34.4. ст. Закону, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

З огляду на те, що страховик у встановлений строк не направив для огляду пошкодженого транспортного засобу експерта або свого працівника позивач особисто залучив атестованого судового експерта ОСОБА_3 для огляду пошкодженого ТЗ та проведення відповідного товарознавчого дослідження.

За приписами п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

На підставі ст. 36 Закону 29.12.2024 року позивач надав страховику заяву про виплату страхового відшкодування в якій зазначив напрямок страхової виплати безпосередньо на його рахунок (потерпілого).

03 липня 2024 року на рахунок позивача надійшли кошти від страхової компанії в розмірі 46015,60 гривень, що лише частково покривають розмір спричиненого збитку (вартість відновлення транспортного засобу з урахуванням зносу).

За положеннями ст. 7 Закону України Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов`язковому порядку.

Як свідчить висновок судового експерта № 1027 від 19 січня 2024 року вартості матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача) становить 69004,60 гривень, фізичний знос на замінні складники не розраховується та дорівнює 0 з огляду на строк експлуатації ТЗ менше семи років.

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховою компанією в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Враховуючи те, що вартість матеріального збитку пошкодженого ТЗ позивача з урахуванням зносу (який дорівнює нулю) становить 69004,60 грн., то розмір страхового відшкодування, що має бути доплачений відповідачем 1 складає: 69004,60 грн. - 46015,60 грн. -2600 грн. (франшиза) = 20 389 грн.

Щодо вимоги про стягнення страхового відшкодування суд зазначає наступне.

Законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Сума матеріального збитку, заподіяного потерпілим особам повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як Звіт про оцінку майна (актом оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Право на практичну діяльність за відповідними напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямків надається суб`єктам оціночної діяльності після отримання відповідних сертифікатів, які видає Фонд

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», № 1961-IV.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що саме він, як власник вказаного автомобіля зазнав матеріальних витрат, спричинених вказаним ДТП.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова компанія виплачує у межах страхової суми, зазначених у страховому полісі, страхове відшкодування у встановленому цим Законом порядку оцінки шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

В даномувипадку -відповідальність ОСОБА_2 застрахована в АТ «СК «ПЗУ» на суму 160000,00 грн., що підтверджується полісом №ЕР 214786898, дійсним на момент ДТП. Сума збитку, яку позивач просить відшкодувати за рахунок АТ «СК «ПЗУ» , охоплюється договором страхування.

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик зобов`язаний не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування здійснити страхову виплату або надіслати заявнику обґрунтовані відмови у прийнятті рішення про здійснення страхового відшкодування (повної або часткової виплати) та виплатити його.

Позивач подав заяву на виплату страхового відшкодування 26.12.2024 року, однак страхова компанія не виконала своїх зобов`язань у строк, встановлений законом, що підтверджується бездіяльністю відповідача та відсутністю обґрунтованої відмови або додаткових запитів від страховика.

Суд також звертає увагу на те, що всі документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування", були надані Позивачем, а відшкодування матеріальних збитків не відбулося.

Відповідно до наданого висновку експерта ОСОБА_3 № 1027 від 19 січня 2024 року, вартість матеріальних збитків складає 69004,60 грн., оскільки страховою було сплачено 46015,60 грн., а тому розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 20389,00 грн., витрати на проведення експертизи складають 6000,00 грн., а тому вони підлягають стягненню з ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення франшизи суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до полісу страхування 214786898, цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 автомобіля «Шевроле Круз» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована на наступних умовах: страхова сума за збиток спричинений майну потерпілих становить 160 000 грн., франшиза 2600 гривень. Відповідно до ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, встановлена полісом страхування франшиза становить 2600 гривень

Окрім цього, передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (відповідач 2), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами)||| обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, вдо не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 9 Закону України Про страхування, визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно зі ст.12 цього Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п.12.1, ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тому, відповідач ОСОБА_2 , відповідно до положень п.36.6 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов`язаний компенсувати суму франшизи у розмірі 2600,00 грн., оскільки його визнано винуватим у скоєнні ДТП.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Тому, франшиза у розмірі 2600,00 грн підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Окрім того, суд враховує положення ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, яке передбачає відшкодування витрат на правничу допомогу.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: договір про надання правової допомоги, детальний опис наданих послуг на суму 14500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати напідставістатті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та двох відповідачів.

Отже, відповідно до детального опису наданих послуг було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правових послуг становить 14500,00 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Так, суд вважає, що встановлення гонорару адвоката має базуватися на принципах розумності та обґрунтованості.

Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності співмірності та пропорційності.

Справа не відноситься до категорії складних справ, текст позовної заяви є типовим і не потребує великої кількості часу для складання, справа розглядалась без участі представника позивача, а тому гонорар в 14500,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням складності справи, суд вважає суму в розмірі 5000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. ,судового збору в розмірі 970,60 грн., а всього 5970,60 гривень, які підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках.

Керуючись ст.ст.76-82,141,211,223,247,258,259,265,268,273,352,354,355ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , про стягнення несплаченого страхового відшкодування, та матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП - задовольнити.

Стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , суму несплаченого страхового відшкодування в розмірі 20389,00 грн. (двадцять тисяч триста вісімдесят дев`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , франшизу в розмірі 2600,00 грн. (дві тисячі шістсот гривень).

Стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , в рівних частках на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , судові витрати які складаються з 5000,00 грн.за надану професійну правничу допомогу та судового збору в розмірі 970,60 грн, що становлять в загальній сумі 5970,60 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень шістдесят копійок) по 2985,30 грн ( дві тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень, 30 коп) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Індустріальний районний суд м. Дніпра .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зчастиною п`ятою статті 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 20.05.2025 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Суддя С. І. Доценко