Рішення № 12755673, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/38701.12.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи» ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 15899,28 грн.

Суддя Трофименко Т. Ю.

Представники:

від позивача:

від відповідача:Хмельницький О.М. по дов. №б/н від 14.09.2010р.

ОСОБА_1. - СПД

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи» про стягнення Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з заборгованості по орендній платі та платі за телефонні розмови в розмірі 15899,28 грн.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість відповідача становить 15288, 79 грн.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності, про що подана в судовому засіданні відповідна заява.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є

правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

30.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1/4.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: частину будівлі на першому поверсі загальною площею 30,00 кв.м. та частину будівлі на третьому поверсі загальною площею 16, 00 кв.м.

31.12.2005р. між сторонами був підписаний акт прийому передачі нежитлових приміщень відповідно до умов договору оренди.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з умовами договору п. 3.1 орендна плата за обєкт оренди складається з орендної плати за користування обєктом оренди та компенсацією витрат на експлуатацію обєкта оренди.

Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата за користування обєктом оренди сплачується орендарем, щомісячно, не пізніше 10 го числа поточного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 15288, 79 грн. заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам та телефонним розмовам за період з 15.10.2005 року по 24.07.2008р.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за телефонні розмови в розмірі 158, 52 грн. та припинення провадження по справі в цій частині.

Розглянувши дану заяву та перевіривши повноваження особи, що її підписала, суд приходить до висновку про дана заява не протирічить чинному законодавству не порушує права інших осіб, а тому приймається судом і провадження по справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за телефонні розмови в розмірі 158, 52 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом встановлено, що після пред»явлення позову та порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок відповідача 2050 грн. в рахунок погашення заборгованості по договору оренди, а тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню у звязку із відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 4425 грн. 00 коп., що виникла станом на 15.10.2005р.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи обставини справи, а також ст.ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що станом на 19.09.2010 (звернення позивача з позовом до Господарського судум. Києва ) позивач пропустив строк позовної давності про стягнення заборгованості, що виникла станом на 15.10.2005р.

Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідач в поданій в судовому засіданні 01.12.2010р. заяві посилається на пропущення позивачем строку позовної давності, у звязку з чим просить відмовити в позові повністю.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача заборгованості орендній платі в сумі 4425 грн. 00 коп.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 8655, 27 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобовязання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі та оплаті за телефонні розмови в сумі 8655, 27 грн. суду не надав.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодекс України судові витрати понесені позивачем покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, п.1-1, п. 4 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні системи»(04053, м. Київ, Львівська площа, 8-А, код ЄДРПОУ 33695378) 8 655 грн. 27 коп. заборгованості, 107 грн. 05 коп. державного мита, 162 грн. 06 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення 158 грн. 52 коп. провадження у справі припинити.

В частині позовних вимог про стягнення 2050 грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

06.12.2010р.