Рішення № 12755630, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/32407.12.10 За позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Печерської районної у м. Києві ради; 2) Комунального підприємства

«Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської

районної у м. Києві ради»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс»

Про стягнення 15461,74 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокурора Половенко Л.В. –помічник прокурора, посвідчення № 87 від 30.03.2007

Від позивача 1 Богомаз А.К. –по дов. № 2363/1-18 від 17.11.2010

Від позивача 2 Богомаз А.К. –по дов. № 1 від 12.01.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі 1) Печерської районної у м. Києві ради; 2) Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс»15461,74 грн. заборгованості за користування приміщеннями по вул. Богомольця. 7/14 в м. Києві площею 66,3 кв. м. згідно договору оренди № 264/602 від 06.07.2009 та площею 5,1 кв. м. згідно договору платного користування № 264/602к від 06.07.2009.

Позивач 1 позовні вимоги прокуратури підтримав.

Позивачем 2 позовні вимоги прокуратури підтримав.

Відповідач в судове засідання 07.12.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.11.2010 та ухвалі від 23.11.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є адресою об‘єкта оренди : м. Київ, вул. Богомольця, 7/14 та юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.11.2010 : м. Київ, вул. Челябінська, 5-Б, кв. 67.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури і позивачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віталіс»(орендар) було укладено договір оренди № 264/602 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва (далі –договір № 1).

Відповідно до п. 1.1. договору № 1 орендодавець на підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві ради № 121-р від 06.07.2009 передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення (об‘єкт оренди), що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Богомольця, 7/14 (1-й поверх будинку), загальною площею 66,2 кв. м. для розміщення майстерні по ремонту оргтехніки.

Також 06.07.2009 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віталіс»було укладено договір платного користування № 264/602к (далі –договір № 2), відповідно до умов якого відповідач отримав у тимчасове користування нежитлове приміщення за адресою : м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, загальною площею 5,1 кв. м. –частина місць спільного користування.

Спір виник в зв’язку з тим, що прокуратурою при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства щодо оренди державного та комунального майна було встановлено, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість по договору № 1 за період з 01.03.2010 по 21.10.2010 перед позивачем 2 в розмірі 14701,34 грн. та по договору № 2 за період з 01.07.2010 по 21.10.2010 в розмірі 760,40 грн.

Оцінюючи подані прокуратурою і позивачем 2 докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору № 1 встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє з 06.07.2009 по 06.07.2010.

Згідно п. 6.1. договору № 2 термін дії договору встановлено з 06.07.2009 до 06.07.2010.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 4.1. договору № 1 за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського району м. Києва, що затверджена рішенням Печерської районної у місті Києві ради № 105 від 12.06.2003 (зі змінами від 19.10.2006 № 14), яка становить разом з ПДВ за перший місяць оренди разом з ПДВ 3017,53 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці (п. 4.2. договору № 1).

Згідно п. 3.1., 3.2 договору № 2 розмір орендної плати за перший місяць оренди складає разом з ПДВ 232,47 грн., який за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Пунктом 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Умовами договорів № 1 та № 2 визначено, що плата за користування майном має вноситись орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю цих приміщень по акту прийому-передачі.

Згідно п. 4.5. договору № 1 платежі, що зазначені в п. 4.1. договору вносяться орендарем на рахунок орендодавця до 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.4. договору № 2 плата за користування об‘єктом за поточний місяць, що зазначена в п. 3.1. цього договору вноситься на рахунок орендодавця до 20-го числа поточного місяця.

Всупереч вищеназваних договірних зобов’язань відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за оренду нежитлового приміщення по договору № 1 за період з 01.03.2010 по 21.10.2010 та по договору № 2 за період з 01.07.2010 по 21.10.2010, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, і становить 14701,34 грн. та відповідно 760,40 грн., що разом складає 15461,74 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 15461,74 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Заступника прокурора Печерського району є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс» (м. Київ, вул. Челябінська, 5-Б, кв. 67, код ЄДРПОУ 14287407) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради»(м. Київ, пров. Січневий, 7, код ЄДРПОУ 35692211) 15 461 (п‘ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 74 коп. боргу по орендній платі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталіс»(м. Київ, вул. Челябінська, 5-Б, кв. 67, код ЄДРПОУ 14287407) в доход Державного бюджету України 154 (сто п‘ятдесят чотири) грн. 62 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 08.12.2010.