Рішення № 12755556, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/27915.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л. Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»

простягнення 98485,66 грн.

Представники сторін: від позивачаОСОБА_2. дов. № б/н від 07.10.2010 р. від відповідачане зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс» заборгованості у загальному розмірі 98485,66 грн. у тому числі: основного боргу у розмірі 65000,00 грн., пеню у розмірі 7462,60 грн., індекс інфляції у розмірі 21063,61 грн., та три проценти річних у розмірі - 4959,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання за Договором № 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р., оскільки не в повному обсязі здійснив розрахунок по Договору № 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р., у звязку з чим позивач отримав право вимоги за договором. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору № 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р. на загальну суму 98485,66 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2007 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»(замовник, відповідач) укладено договір № 1/01-06/2007 про надання юридичних послуг (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник в порядку та умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надавати замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до розділу 4 договору сторони погодили наступний порядок оплати послуг виконавця: розрахунки за даним договором проводяться за фактично виконані роботи, які споживаються в процесі вчинення певної дії виконавця, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок, який надає останній або готівковими коштами на підставі чинного законодавства України (п. 4.2. договору).

Вартість надання юридичних послуг складає 5000,00 (пять тисяч) грн. за кожний календарний місяць виконаних послуг (п. 4.3. договору).

Сплата коштів на підставі п.п. 4.2. та 4.3. договору виплачується замовником на користь виконавця протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання від останнього рахунку на який можливо перерахувати вказані кошти, які перераховуються тільки після 01.03.2008 р. В разі ненадання виконавцем до замовника рахунку для перерахування коштів, останній зобовязаний до 01.04.2008 р. сплатити такі кошти готівкою на користь виконавця, при цьому належним чином повідомити останнього про здійснення такої дії (п. 4.4. договору).

Сторони домовилися, що ціна договору за вартістю надання послуг виконавця є остаточною та незмінною (п. 4.4. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 01.04.2008 р.

п. 6.3. договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору виконавець може продовжити виконувати свої обовязки за умови отримання від замовника листа з пропозицією і додатковою угодою щодо продовження дії цього договору. В такому випадку договір вважається пролонгованим на термін, що буде визначений в укладеній додатковій угоді, але кожна із сторін має право припинити дію договору, попередивши письмово про це іншу сторону за 15 календарних днів.

Відповідно до листа № 01-01/02-2008 від 01.02.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»направило пропозицію фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 продовжити термін дії договору № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг. Повну виплату за договором № 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р. за період з 01.06.2007 р. по 01.07.2008 р. в сумі 65000,00 грн. буде здійснено до 15.07.2008 р.

Відповідачем не надано жодних доказів здійснення платежів згідно договору № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг, та заборгованість у розмірі 65000,00 грн. відповідачем не заперечена.

01.02.2008 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»укладено додаток № 1 до договору 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1 якого сторони за даною угодою домовилися про викладення п. 6.3 договору в такій редакції: «після закінчення строку дії цього договору виконавець виконуючи свої обовязки за цим договором автоматично продовжує дію цього договору на той самий строк таку ж плату, при цьому доказом виконання виконавцем своїх обовязків є надана йому довіреність на право представляти інтереси товариства.»

Всі інші пункти договору 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг за домовленістю сторін залишаються незмінними та виконуються сторонами в повному обсязі (п. 2 додатку № 1 від 01.02.2008 р. до договору 1/01-06-2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг).

07.04.2008 р. та 16.05.2008 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»видано довіреності на представництво інтересів відповідача у судових органах, правоохоронних та податкових органах, а також у всіх державних установах та організаціях, в господарських товариствах всіх форм власності.

30.05.2008 р. між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики коштів.

Відповідно до п. 1.1. договору позики від 30.05.2008 р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, позичкодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній, а зобовязується повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 2.1. договору позики від 30.05.2008 р. розмір позики становить за цим договору 65000,00 грн.

Відповідно до розписки від 30.05.2008 р. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 65000,00 грн.

27.06.2008 р. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 укласти договір відступлення права вимоги.

03.07.2008 р. між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (наступний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги в порядку та умовах якого первісний кредитор відступає наступному кредитора право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс».

Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги від 03.07.2008 р. від первісного кредитора до наступного кредитора в момент підписання цього договору переходить право вимоги коштів від товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»в розмірі 65000,00 грн. при цьому наступний кредитор позбавляється права вимоги до первісного кредитора за договором позики коштів від 30.05.2008 р. в розмірі 65000,00 грн. та передає до наступного кредитора в момент укладання цього договору документи, що свідчать про настання його права вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс».

Відповідно до листа - вимоги від 12.07.2008 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повідомила товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»про те, що термін виконання зобовязання настав, та просить перерахувати грошові кошти у розмірі 65000,00 на розрахунковий рахунок вказаний у листі - вимозі від 12.07.2008 р. Відповідно до відмітки на копії листа від 12.07.2008 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»отримало вказаний лист вх. № 01-14/07-2008 від 14.07.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, судом встановлено, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги, до позивача перейшло право вимоги належного виконання у товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»зобовязань за договором № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що договір № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг був укладений у простій письмовій формі, договір про відступлення права вимоги від 03.07.2008 р. також був укладений у простій письмовій формі, позивач надіслав на адресу відповідача (14.07.2008 р.) повідомлення про переведення боргу за договором № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг, в якому вимагав сплатити заборгованість у розмірі 65000,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів щодо погашення заборгованості по договору № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг ані позивачу, ані ОСОБА_3, то суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по договору № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг у розмірі 65000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7462,60 грн., індекс інфляції у розмірі 21063,61 грн., та три проценти річних у розмірі - 4959,45 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 1/01-06/2007 від 01.06.2007 р. про надання юридичних послуг за порушення умов даного договору, за несвоєчасне виконання зобовязання щодо сплати коштів за виконану послугу замовник несе відповідальність в порядку чинного законодавства України та сплачує на користь виконавця пеню, в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що договором про відступлення права вимоги від 03.07.2008 р. не було передбачено, що до позивача переходить також право вимоги щодо штрафних санкцій, пені, 3% річних, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляції, 3% річних є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудресурс»(04071, м. Київ, вул. Юрківська, 18, ідентифікаційний код 31281848) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 65000,00 (шістдесят пять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 650,00 (шістсот пятдесят) грн. 00 коп. та 155,76 (сто пятдесят пять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надмірно сплачене державне мито у розмірі 0 (нуль) грн. 15 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.В. Джарти

Дата підписання 19.11.2010 р.