Рішення № 12755243, 23.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.10 р.                     Справа № 29/49                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №1 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк

до Відповідача: Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк в особі Управління Державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 1676,95грн., пені у сумі 119,22грн., інфляційних витрат у розмірі 125,29грн., 3% річних у сумі 54,95грн.

за участю:

представника Позивача – Піскарьова Ю.П. (за довіреністю від 13.07.2010р.)

представника Відповідача – Кирилюк А.С. (за довіреністю №40/1с від 29.12.2009р.)

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 13.10.2010р. по 03.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, м.Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №1 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк в особі Управління Державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1676,95грн., пені у сумі 119,22грн.. інфляційних витрат у розмірі 125,29грн., 3% річних у сумі 54,95грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №06/8682 про надання послуг електрозв’язку від 22.11.2006р., щодо оплати за надані послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунків, договору №06/8682 про надання послуг електрозв’язку від 22.11.2006р., додатків до договору, листів, нарядів.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 625 Цивільного кодексу України, ст. 36 Закону України „Про телекомунікації”, ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

07.10.2010р. Позивач через канцелярію суду надав копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків, довідки про відкриття поточного рахунку, правостановчих документів

12.10.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надані копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2010р. складає 1676,95грн., прав установчих документів. Також Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому вказує, що кредиторська заборгованість за телекомунікаційні послуги в сумі 1676,95грн. утворилася з незалежних від органу казначейства причин, тобто у зв’язку з недофінансуванням установи у 2009р. внаслідок впливу загальних кризових явищ. Вини органу казначейства у виникненні заборгованості за телекомунікаційні послуги немає. Протягом 2010р. Управління Державного казначейства у Калінінському районі м.Донецька сумлінно виконує свої обов’язки за договором про надання послуг зв’язку та не має поточної заборгованості перед ВАТ „Укртелеком”. На підставі ст.233 Господарського кодексу України просять суд врахувати цю обставину для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій порядку п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу. Просять частково відмовити Позивачу у позовних вимогах, відмовивши у стягненні пені, інфляційних та річних та врахувавши всі вищевказані обставини та відсутність вини органу казначейства у виникненні заборгованості за послуги зв’язку.

Заявою від 28.10.2010р. №07/1356 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення пеню у розмірі 58,05грн., в іншій частині позовні вимоги залишись незмінними.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначних у заяві від 28.10.2010р. №07/1356, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке зменшення оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

10.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: заяву про виправлення помилки у якій просять вважати вірним назву Відповідача Головне управління Державного казначейства України Державного Казначейства у Калінінському районі м.Донецька, пояснення у яких вказує, що період виникнення заборгованості Управління Державного Казначейства у Калінінському районі м.Донецька ГУ УДКУ у Донецькій області січень 2009р. по листопад 2009р., для стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік, п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Згідно ст. 625 ЦКУ ВАТ „Укртелеком” Відповідачу нараховує індекс інфляції та 3% річних на прострочене грошове зобов’язання. Нарахування індексу інфляції береться з урахуванням величин індексів за даними Державного комітету Статистики України. Розрахунок проводиться відповідно з „Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції про розгляду суду судових справ” Лист Верховного Суду України №62-97 від 03.04.1997р.

15.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення щодо нарахування пені, у яких вказує, що пеня нараховується на суму боргу із розрахунку облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу. Сума боргу враховується з ПДВ. Розрахунок здійснюється за кожний календарний день прострочення платежу. Розрахунок робиться відповідно до порядку нарахування, обліку та стягнення пені в разі затримки наданих послуг електрозв’язку, затвердженого наказом ВАТ „Укртелеком” від 06.06.2000р. від 06.06.2000р. №136 на основі ЗУ „Про телекомунікації” та інших нормативних актів. Письмові пояснення щодо індексу інфляції у яких зазначає, що заборгованість УДКУ у Калінінському районі виникла в період з січня 2009р. по листопад 2009р. Розрахунок для пред’явлення в суд робиться станом на 01.08.2010р., таким чином, у розрахунку враховано коефіцієнт інфляції за період з грудня 2009р. по липень 2010р.

23.11.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином завірену копію акту звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку обох сторін відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2010р. складає 1676,95грн.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача частково заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2006р. між ВАТ „Укртелеком” (Підприємство зв’язку) та Управлінням Державного казначейства у Калінінському районі України у Донецькій області (Споживач) укладено договір №06/8682 про надання послуг електрозв’язку. Відповідно до розділу 1 договору предметом договору є: Підприємство зв’язку надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2.

У розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо оплати та порядку розрахунків:

- послуги які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п.4.1 Договору);

- Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільною погодженою (вказати – кредитна та/або авансова, безквитаційна, з поданням рахунків, за абонентською книжкою) системою оплати (п.4.2 Договору);

- Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п.4.3 Договору)

- розрахунки за фактично отриманої в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг(п.4.5 Договору);

- у разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця. Попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактичного наданих послуг (п.4.6 Договору);

Згідно п.5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), Споживач сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинними законодавством.

На виконання умов договору Позивачем були надані телекомунікаційні послуги Відповідачу що підтверджується рахунками, які також є актами передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1676,95грн.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач проти позову заперечив частково, з підстав викладених у відзиві, заперечення Відповідача щодо стягнення штрафних санкцій не приймаються судом до уваги з огляду на наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи не надання Відповідачем документів, що підтверджують майновий стан Відповідача, розмір суми основного боргу, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Позивачем були надані послуги, проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, здійснив лише часткову оплату за надані телекомунікаційні послуги.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 1676,95 грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., та підлягає стягненню у розмірі - 125,29грн.

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення станом на 01.08.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 54,95 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачеві сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі несплати за надання послуги електрозв’язку понад установлений термін сформульована безпосередньо у п. 5.8. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичний розрахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” пені задовольняю цю вимогу у повному обсязі у розмірі 58,05грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №1 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м.Донецьк до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, м.Донецьк в особі Управління Державного казначейства у Калінінському районі м. Донецька, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 1676,95грн., пені у сумі 58,05грн., інфляційних витрат у розмірі 125,29грн., 3% річних у сумі 54,95грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 25) в особі Управління Державного казначейства у Калінінському районі м.Донецька (83015, м.Донецьк, б.Шкільний, 20) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м.Київ, б-р.Шевченка,18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Центру телекомунікаційних послуг №1 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський. 22, ЄДРПОУ 01183764) заборгованість у розмірі 1676,95грн., пеню у сумі 58,05грн., інфляційні витрати у розмірі 125,29 грн., 3% річних у сумі 54,95грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 25) в особі Управління Державного казначейства у Калінінському районі м.Донецька (83015, м.Донецьк, б.Шкільний, 20) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м.Київ, б-р.Шевченка,18, ЄДРПОУ 21560766) в особі Центру телекомунікаційних послуг №1 Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський. 22, ЄДРПОУ 01183764) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 98,84грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,70грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 23.11.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                               

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.10р.