Рішення № 12755239, 08.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.12.10 р.                     Справа № 28/207пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк”, м. Київ

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства „Морзе”, м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС”, м. Донецьк

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ

про стягнення 13262739,71 грн. та звернення стягнення на предмет застави

Представники сторін:

Від позивача: Буригіна О.В.

Від відповідача 1: не з’явився

Від відповідача 2: не з’явився

Від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Морзе”, м. Донецьк, відповідач 1, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС”, м. Донецьк, відповідач 2, про стягнення 13262739,71грн., з яких 10000000,00грн. – заборгованість, 3262739,71грн. - пеня, та звернення стягнення на предмет застави: товари в обороті балансовою вартістю 15198067,18грн., згідно додатку №2 до договору застави від 21.01.2008р.

В обґрунтування позову, позивач посилається на гарантію платежу № 1/VIP-Г/1 від 08.01.2009р., договір про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями № 1 від 17.06.2008р. та № 2 від 08.01.2009р., договір поруки б/н від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями № 1 від 17.06.2008р., договір застави б/н від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями № 1 від 17.06.2008р., рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2009р. по справі № 34/555, рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2009р. по справі № 34/548.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.2010р. було порушено провадження по справі № 28/207пд.

До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м.Київ.

28.09.2010р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява №1181/7327/2010 від 23.09.2010р., відповідно до якої останній просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти, які є у власності ПАТ „Морзе” (ЄДРПОУ 35372137) та ТОВ „ТІС” (ЄДРПОУ 31762929) в межах ціни позову.

10.11.2010р. через канцелярію суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства „Морзе” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС” на користь позивача заборгованість за договором в сумі 11 007 534,24 грн., з яких: 10 000 000,00 грн. - зобов’язання щодо відшкодування фактично перерахованої суми, 507 534,24 грн. - заборгованість з пені, 500000,00 грн. - комісійна винагорода за виконання гарантії, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави.

Судом встановлено, що в означеній заяві позивач просить додатково стягнути з відповідачів заборгованість за комісійною винагородою в розмірі 500000,00грн. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову. Тобто, позивачем всупереч ст. 22 Господарського процесуального кодексу України був змінений предмет позову після початку розгляду справи по суті. Таким чином, суд розглядає наступні зменшені позовні вимоги: стягнення солідарно з відповідачів 10 000 000,00 грн. - зобов’язання щодо відшкодування фактично перерахованої суми, 507 534,24 грн. – пеня.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та протягом розгляду справи надавав пояснення по суті спору.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судові засідання не з’явилися, витребувані судом документи не надали.

Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача 1: 83007, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Путилівський гай, буд. 16-А.

Згідно з довідкою з Головного управління статистики в Донецькій області станом на 08.10.2010р., юридичною адресою відповідача 1 є: 83007, м. Донецьк, Київський р-н, вул. Путилівський гай, буд. 16-А.

Позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача 2: 83086, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема,1.

На підставі довідки з Головного управління статистики в Донецькій області станом на 08.10.2010р. судом встановлено, що юридичною адресою відповідача 2 є: 83086, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Артема, б.1.

Ухвали суду направлялись відповідачам за вказаними адресами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явилися, витребувані судом документи не надали, поважних причин невиконання вимог суду не представили.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представників відповідачів, за наявними в ній матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надала пояснення, в яких вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 10.11.2010р. клопотання позивача було задоволене, розгляд справи продовжено до 13.12.2010р., на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача та третьої особи було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, господарський суд встановив, що 08.01.2009р. Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк „Укргазбанк” (правонаступником якого є позивач) надав Товариству з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Києв гарантію платежу № 1/VIP-Г/1, відповідно до якої позивач, відкидаючи можливі права заперечення та захисту, які можуть виникати у Закритого акціонерного товариства „Морзе”, м. Донецьк (правонаступником якого є відповідач 1, принципал), безвідклично гарантував заплатити Товариству з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ (бенефіціар) суму, загальний розмір якої не перевищує 10000000,00грн., протягом п’яти банківських днів після дня отримання оригіналу належно оформленої письмової вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м.Київ за умови зазначення в ній суми невиконаних принципалом платіжних зобов’язань та твердження, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, передало відповідачу 1 товар, а принципал не виконав свої платіжні зобов’язання щодо товару в належному обсязі і строки, як це передбачено умовами договору № AS07-VAG-711 від 25.09.2007р., підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Астеліт” та Закритим акціонерним товариством „Морзе”.

Вимога повинна супроводжуватись наступними документами (завіреними печаткою та підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ): копіями накладних на товар або актів прийому-передачі товару або іншими документами з підписами представника принципала, що підтверджує отримання ним товару від Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ.

Відповідно до вказаної гарантії платежу термін її дії закінчується 20.04.2009р. включно.

21.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк”, м. Київ (правонаступником якого є позивач), в особі Київської регіональної дирекції ВАТ АБ „Укргазбанк” та Закритим акціонерним товариством „Морзе”, м.Донецьк був укладений договір про надання гарантії № 1/VIP-Г, відповідно до якого гарант (позивач) зобов’язується надати гарантію бенефіціару (Товариству з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ), за умовами якої гарант приймає на себе зобов’язання за належне виконання принципалом (Закритим акціонерним товариством „Морзе”, м. Донецьк) умов договору № AS07-VAG-711 від 25.09.2007р., предметом якого є постачання продукції, укладеному з бенефіціаром (п.1.1. вказаного договору).

В 1.1. договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями №1 від 17.06.2008р. також закріплено, що об’єм відповідальності гаранта – це зобов’язання гаранта відповідати в межах конкретного визначеного розміру за належне виконання принципалом умов договору. Об’єм відповідальності гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 10000000,00грн. Гарант за умовами гарантії буде відповідати перед бенефіціаром по 20.04.2009р. (п. 1.3. договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями №2 від 08.01.2009р.).

16.04.2009. Товариством з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ позивачу була направлена вимога про виконання зобов’язань, прийнятих ним згідно з гарантією платежу №1/VIP-Г/1 від 08.01.2009р. у сумі 10 000 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк”, м.Київ про стягнення 10 000 000,00 грн. за гарантією платежу № 1/VIP-Г/1 від 08.01.2009р. Даний позов було задоволено в повному обсязі рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2009р. по справі № 34/555.

Судове рішення Публічним акціонерним товариством акціонерний банк „Укргазбанк”, м. Київ виконано, Товариству з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ перерахований борг в розмірі 10000000,00грн. за гарантією платежу,що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких наявні в матеріалах справи. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ в поясненнях б/н від 10.11.2010р. підтвердив факт сплати банком боргу в розмірі 10000000,00грн. за гарантією платежу.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р., гарант має право на зворотню вимогу до принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат, пов’язаних з виконанням гарантії. Гарант має право на зворотну вимогу до принципала також у разі, якщо сума, сплачена гарантом бенефіціару, не відповідає умовам гарантії.

Принципал зобов’язаний протягом одного календарного дня одного календарного дня відшкодувати гаранту за його першою письмовою вимогою всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціару на підставі гарантії у відповідності до п.1.1. - 1.5. цього договору. Принципал не вправі висувати гаранту заперечення, які принципал міг би висунути бенефіціару (п.п. 3.3., 3.4. договору про надання гарантії №1/VIP-Г від 21.01.2008р.).

Відповідно до п. 6.1. договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р. у разі виконання зобов’язання перед бенефіциаром гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов’язання. Принципал зобов’язаний відшкодувати гаранту видатки, понесені в зв’язку з виконанням гарантії, протягом одного банківського дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

Цей договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє по 12.05.2009р., а в разі якщо бенефіціар не надає гаранту, а гарант відповідно не отримує письмову вимогу з переліченими в гарантії документами в строк не пізніше 19.04.2009р., то строк дії цього договору припиняється раніше вказаного вище строку, а саме: 20.04.2009р. У будь-якому разі закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань, встановлених цим договором, що лишились невиконаними (п.п. 7.1., 7.2. договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями № 2 від 08.01.2009р.).

В забезпечення виконання договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р. між банком (заставодержатель) та принципалом (заставодавець) було укладено договір застави (товари в обороті) від 21.01.2008р.

Предметом вказаного договору застави є товари в обороті.

У випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання за кредитним договором (сплати процентів та/або повернення кредиту), зобов’язання заставодавцем в повному обсязі або в частині виконано не буде, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: за рахунок коштів виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет застави шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором (п. 3.1.5. договору застави).

Відповідно до п. 6.3. вказаного договору застави за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, право відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках передбачених законом, кредитним, цим договором, - пеню), необхідні витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, витрати по зверненню стягнення та реалізації предмета застави, а також відшкодування заставодержателю усіх витрат по внесенню відомостей про заставу.

Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє по день, в який сторони виконають свої зобов’язання в повному обсязі за цим договором та кредитним договором (п. 7.1. договору застави).

Крім того, між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір поруки б/н від 21.01.2008р., відповідно до якого поручитель (відповідач 2) зобов’язується перед гарантом (позивач) відповідати за виконання принципалом (відповідач 1) зобов’язань по договору про надання гарантії №1/VIP-Г від 21.01.2008р., укладеного гарантом з принципалом, за умовами якого у разі виконання гарантом зобов’язання перед бенефіціаром - Товариством з обмеженою відповідальністю „Астеліт”, м. Київ за принципала в сумі 10000000,00грн., гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов’язання, а принципал зобов’язується відшкодувати гаранту суму виконаного зобов’язання та сплатити комісійну винагороду за виконання гарантії , в розмірі вказаному в п.п. 5.1. та 5.2. договору про надання гарантії №1/VIP-Г від 21.01.2008р. із врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть внесені до договору гарантії, що вказано в п.1.1. договору поруки б/н від 21.01.2008р. із змінами та доповненнями №1 від 17.06.2008р.

Поручитель несе солідарну відповідальність з принципалом перед гарантом за виконання зобов’язань по договору гарантії. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за договором гарантії в тому об’ємі, що і принципал (п.п. 1.2., 1.3. вказаного договору поруки).

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. договору поруки б/н від 21.01.2008р. у випадку невиконання принципалом зобов’язань по договору про надання гарантії гарант звертається з письмовою вимогою про виконання зобов’язань по договору про надання гарантії до принципала та поручителя. Поручитель зобов’язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості принципала за договором гарантії на рахунки, на яких враховується заборгованість принципала. Номери рахунків зазначаються в письмовій заяві кредитора.

Проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до наступного висновку:

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч.1. ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 4 наведеної статті).

Так, в ч.1 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України). При цьому ст.569 Цивільного кодексу України не встановлює строки виконання зобов’язань боржника перед гарантом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що встановлено ч.1. ст. 530 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 3.3., 6.1 договору про надання гарантії № 1/VIP-Г від 21.01.2008р., зобов’язання у принципала (відповідача) відшкодувати гаранту всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціару, виникають протягом одного дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

Поручитель зобов’язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості принципала за договором гарантії на рахунки, на яких враховується заборгованість принципала. Номери рахунків зазначаються в письмовій заяві кредитора (п. 2.2. договору поруки).

Суд в ухвалах вимагав від позивача надати копії вимог, які були направлені на адресу відповідачів 1, однак, відповідних документів суду не надано.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у позивача на момент звернення з позовною заявою не виникло право на зворотну вимогу до відповідача 1, а відповідно і до поручителя відповідача 2.

Стосовно посилання позивача на те, що відсутність підтвердження направлення на адресу відповідачів повідомлень про застосування свого права на зворотну вимогу не позбавляє позивача права звернення з такою вимогою до суду не приймається до уваги судом на підставі вищевикладеного.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк”, м.Київ, до Приватного акціонерного товариства „Морзе”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС”, м. Донецьк, про стягнення 10 000 000,00 грн. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.

Враховуючи підстави відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 507534,24грн., а також звернення стягнення на предмет застави.

28.09.2010р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява №1181/7327/2010 від 23.09.2010р., відповідно до якої останній просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти, які є в наявності у власності ПАТ „Морзе” (ЄДРПОУ 35372137) та ТОВ „ТІС” (ЄДРПОУ 31762929) в межах ціни позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Між тим, позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів як вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного майна, так і намірів здійснення таких дій.

При вивченні позову та наданих до нього документів, враховуючи суму позову, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня, а задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення економічної та фінансової діяльності юридичної особи – відповідачів. З огляду на це, судом прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 27, 33, 43, 49, 69, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк”, м.Київ до Приватного акціонерного товариства „Морзе”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС”, м. Донецьк відмовити.

У судовому засіданні 08.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 10.12.2010р.

Суддя                               

Повний текст рішення буде складено та підписано 10.12.2010р.