Рішення № 127548658, 22.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Справа № 280/1938/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу без її обмеження максимальним розміром, протиправними;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу без обмеження максимальним розміром, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення з урахуванням суми індексації пенсії та здійснити виплату виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Заруднім Ігорем Вікторовичем, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 17.03.2025 серія АР № 1228228.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Управлінні як отримувач пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/7386/24 Управлінням проведено перерахунок пенсії позивача, однак внаслідок перерахунку пенсію позивача обмежено максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії Управління протиправними, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка встановлювала максимальний розмір пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними, а тому відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.

02.04.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262-ХІІ. Розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом максимальний розмір. Отже, на теперішній час позивач отримує пенсію у максимальному розмірі. Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії виходячи з розрахунку 83 % розміру грошового забезпечення, вважаємо такі є передчасними та безпідставними. Зауважує, що управлінням ще не прийнято рішення щодо перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Також з посиланням на постанови Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №460/2461/21, від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом. Просить у задоволенні позову відмовити.

21.05.2025 відповідач подав до суду додаткові докази.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні та з 02.10.2003 отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Згідно наданого розрахунку, станом на 01.01.2024 пенсія позивача визначена в розмірі 83% відповідного грошового забезпечення (вислуга років 31).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №280/1510/21, що набрало законної сили 01.05.2021, зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №280/4515/23, що набрало законної сили 22.02.2024, зобов`язано Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 28.04.2023 №3/555, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №280/7386/24, що набрало законної сили 12.11.2024, зобов`язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 до існуючого розміру пенсії щомісячну доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб від 14.07.2021 №713 у розмірі 2 000,00 грн., з моменту припинення виплати.

На відповідне звернення позивача, Управління листом від 22.01.2025 №1170-354/А-02/8-0800/25 повідомило, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4515/23 Головним управлінням у березні 2024 здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 28.04.2023 №3/555, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, з урахуванням раніше виплачених сум. При виконання рішення суду у справі №280/4515/23 Головним управлінням застосовані норми законодавства, чинні на січень 2024 року, зокрема норми статі 13 Закону №2262-XII, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Додатково інформує, що статтею 43 Закону передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який з 01.03.2024 становить 2361,00 грн.

Згідно наданих розрахунків пенсії встановлено:

- станом на 01.01.2024: виплата пенсії позивачу здійснюється, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення для обчислення пенсії 19623,21 грн (з 16.01.2024), з урахуванням індексації пенсії за 2022 рік (2280,00 грн), за 2023 рік (1500,00 грн), з урахуванням щомісячної доплати відповідно до Постанови №713 (2000,00 грн), підсумок пенсії з надбавками - 22961,56 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн;

- станом на 01.03.2024: виплата пенсії позивачу здійснюється, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення для обчислення пенсії 24782,75 грн, з урахуванням індексації пенсії за 2022 рік (2428,71 грн), за 2023 рік (1500,00 грн), за 2024 рік (1500,00 грн), з урахуванням щомісячної доплати відповідно до Постанови №713 (2000,00 грн), підсумок пенсії з надбавками - 24776,64 грн з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн;

- станом на 01.03.2025: виплата пенсії позивачу здійснюється, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення для обчислення пенсії 24782,75 грн, з урахуванням індексації пенсії за 2022 рік (2428,71 грн), за 2023 рік (1500,00 грн), за 2024 рік (1500,00 грн), за 2025 рік (1500,00 грн), з урахуванням щомісячної доплати відповідно до Постанови №713 (2000,00 грн), підсумок пенсії з надбавками 26276,64 грн з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу без її обмеження максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон № 2262-ХІІ.

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п`яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п`ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Поряд з тим рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата з 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається відсутньою у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.

Отже, з 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.

Крім того, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Отже була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права сформулювала висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у цьому випадку застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 23.01.2024 у справі №160/17347/22, від 14.05.2024 у справі №420/7840/21, від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, від 17.09.2024 у справі №300/2387/23, від 23.10.2024 у справі №560/2041/22.

Судом встановлено, що, починаючи з 01.01.2024 пенсія позивача обмежена максимальним розміром, що підтверджується наданими розрахунками пенсії з 01.01.2024, з 01.03.2024, з 01.03.2025, та не заперечується відповідачем.

Водночас, правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром відсутні, а тому, застосовуючи обмеження максимального розміру пенсії позивача, відповідач діяв протиправно.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перерахувати пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції чинній з моменту прийняття Закону №2262), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт б статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах а і б цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ №51-IV(51-15) від 04.07.2002 (далі - Закон №51-IV(51-15)) внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262, відповідно до яких, передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI) внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Однак, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 №1166-VII (далі - Закон №1166-VII) внесено зміни у частину 2 статті 13 Закону №2262-XII згідно яких цифри 80 замінено цифрами 70.

Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.

Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.

Отже, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Суд, також, вважає за необхідне вказати, що приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття ними чинності.

Судом встановлено, що з 16.01.2024 відповідач зменшив розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача до з 83% до 70%.

Водночас, зменшення розміру пенсії позивача до 70% відповідних сум грошового забезпечення на підставі статті 13 Закону №2262-ХІІ є протиправним.

При цьому, суд звертає увагу, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 280/1510/21, яке набрало законної сили 01.05.2021, визнано протиправними дії Управління щодо зменшення раніше призначеної позивачу відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсії в розмірі 83 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення з тих самих підстав та зобов`язано Управління здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до Закону №2262-ХІІ, з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення.

Разом з тим, не зважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач зменшив розмір пенсії позивача з тих самих підстав, які вже були предметом судової оцінки, чим допустив грубе порушення його прав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення з 16.01.2024 відсоткового значення відповідного грошового забезпечення при перерахунку розміру призначеної позивачу пенсії з 83% до 70% та про необхідність зобов`язання відповідача відновити порушене право шляхом перерахунку призначеної позивачу пенсії з 16.01.2024 з урахуванням 83 % відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання відповідних дій відповідача протиправними, оскільки в адміністративному судочинстві передумовою захисту порушеного права є вирішення публічно правового спору, який позивачем у позовних вимогах не визначений.

Крім того, з метою уникнення незрозумілості рішення суду під час його виконання, необхідно визначити час, з якого підлягає поновленню порушене право позивача, а саме: в частині обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2024, в частині зменшення відсоткового значення відповідних сум грошового забезпечення з 16.01.2024.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з урахуванням усіх видів грошового забезпечення з урахуванням суми індексації пенсії, суд враховує, що за встановленими обставинами справи, з березня 2024 року пенсія позивача перерахована на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 28.04.2023 №3/555, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на виконання рішення суду у справі №280/4515/23. При цьому, у складі пенсії позивача нараховується та виплачується індексація грошового забезпечення за 2022-2025 роки, що підтверджується розрахунками пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині пред`явлені за відсутності порушеного права станом на момент подання позову до суду, а тому є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №460/2461/21, від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а є нерелевантними, оскільки у справі №553/4276/16-а спірні правовідносини стосувались наявності права на перерахунок пенсії у зв`язку із виданням Міністром оборони України наказів №377 від 28.07.2008 та №814 від 27.11.2013. Водночас, у даній справі спірним є питання щодо правомірності обмеження пенсії максимальним розміром та відсоткового розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Крім того, за обставинами даної справи розмір пенсійної виплати позивача неодноразово змінювався внаслідок перерахунку пенсії, проведеного Управлінням на виконання судових рішень, при цьому, про обмеження пенсії максимальним розміром Управління вперше повідомило позивача листом від 22.01.2025.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 17.03.2025, засобами поштового зв`язку, тобто протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з моменту коли він дізнався про порушення свого права, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження з 01.01.2024 виплати пенсії за вислугу років, нарахованої ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-XII, максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, що втратили працездатність, а також щодо зменшення з 16.01.2024 відсоткового розміру пенсії з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.01.2024 виплату нарахованої ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, без обмеження максимального розміру пенсії, з 16.01.2024 з урахуванням 83% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 22.05.2025.

Суддя М.О. Семененко