Рішення № 127537936, 20.05.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3986/24

н/п 2/953/223/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

встановив:

10.05.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 500750666, у розмірі 440854,6 грн., суму сплаченого судового збору.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що 22.02.2023 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 500750666. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 440854,6 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимоги залишено відповідачем без реагування. Тобто, відповідач свідомо не скористалася своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за кредитним договором. АТ «СЕНС БАНК» вчинило всі необхідні дії для досудового урегулювання спору. Розрахунок суми до стягнення з відповідача: загальна сума заборгованості станом на 28.07.2023 - 440854,60 грн., з яких 430854,76 грн заборгованість по тілу кредиту, 7831,59 грн заборгованість по відсотках, 2168,25 грн.-заборгованість по комісії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (т. 1 а.с. 87).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, із призначенням в підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 89).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2024 закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 95).

09.07.2024 до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких вона просила закрити провадження у справі за мотивами відсутності предмету спору (т. 1 а.с. 97-98).

На обґрунтування пояснень зазначила, що вона не згодна з позовною заявою з наступних міркувань. ???З позовною заявою, як це вказано в ухвалі, вона не була ознайомлена. Вся кореспонденція, яка надходила за містом реєстрації нею відслідковувалась, але жодного позовного листа не надходило. С заміною кредитора в зобов`язані ознайомлена всупереч ст. 512 ЦК України належним чином вона не була. Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України первісний кредитор повинен був її письмово повідомити про заміну кредитора, але того зроблено не було. З АТ «СЕНС Банк» вона договору не заключала та нічого не підписувала. До кінця 2021 року самостійно та сумлінно виконувала свої зобов`язання перед АЛЬФА Банком. Наскільки їй відомо, засновником та основним беніфіціаром АЛЬФА Банку був громадянин Російської Федерації. ???Коли Російська Федерація 24.02.2022 почала повномасштабне вторгнення та керівництвом України було заявлено про Надзвичайний військовий стан в країні (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022), що може розглядатись як форс мажорні обставини, про що свідчіть лист Торгово-Промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. В цей час АЛЬФА Банк на її думку, за змовою з СЕНС Банком почали свою фінансову війну з громадянами України, про що свідчіть позовна заява до неї. ???Додатковою підставою так вважати свідчать дії посадових осіб установ і позивача, а саме: з нею від позивача ніхто не зв`язувався та не пропонував вирішити питання з урахуванням обставин, що у неї сталися. Після перенесення хвороби вона лише завдяки лікарям Обласної лікарні м. Харкова залишилась живою і 24.02.2022 повинна була поступити у реабілітаційну клініку для подальшого лікування. Але цього не сталося. Договору займу чи видачі кредитних коштів в ЗАО «СЕНС Банк» вона не підписувала і не заключала. Гроші у СЕНС Банку не брала і не позичала.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2024 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі по цивільній справі за вказаною позовною заявою відмовлено (т. 1 а.с. 165-167).

В судове засідання представник позивача АТ «Сенс Банк» не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 20.05.2025 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла заява представника АТ «Сенс Банк» Рудницького Ю.І., в якій він зазначив, що даною заявою представник позивача повідомляє про те, що підтримує позов АТ «Сенс Банк» у справі № 953/3986/24 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі та просить суд задовольнити позов в повному обсязі. Крім цього, представник позивача не заперечує проти проведення судового засідання за відсутності представника позивача (т. 2 а.с. 43).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 09.05.2025 до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона зазначає, що на судове засідання, яке призначено на 20.05.2025 прибути не в змозі з поважних причин. Станом на цей час вона продовжує тяжко хворіти, практично без сторонній допомоги не рухаюсь, розмовляє дуже погано, не всі завжди її розуміють, це призводить до того, що вона починає дуже хвилюватись, підвищується артеріальний тиск, який може спровокувати наступний приступ. Враховуючи її захворювання це може мати дуже негативні наслідки. У зв`язку з чим прийняти участь у самому судовому засіданні, станом на цей час, не може, так як це пов`язано з небезпекою для її життя. На разі, протягом останнього місяця суттєво погіршився стан безпеки у місті, дуже часто лунає оповіщення про повітряну небезпеку. Вона пересувається погано, без сторонній допомоги їй це дуже складно. Все це не дає їй можливості своєчасно достатись до укриття. Протягом останнього місяця вона перенесла операцію, що також не покращує стан її здоров`я. Незважаючи на це, вона змогла найти можливість вирішити питання щодо можливості досудового узгодження погашення боргу. І вже зробила перший та другий платіж, який доказує її бажання щодо практичного вирішення питання, а не ховатись за хворобою (т. 2 а.с. 41).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що зі змісту оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500750666 від 22.02.2023 вбачається, що ОСОБА_1 пропонувала АТ «Сенс Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, підставою для якої є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «СЕНС БАНК», що укладений між нею та банком (т. 1 а.с. 20-21).

У розділі І вказаної оферти визначені умови кредиту, зокрема: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту 433648,90 грн, процентна ставка 4,99%, тип ставки фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди, строк кредиту 120 міс.

Відповідно до п. 3 Розділу І оферти кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за кредитним договором 500731227 від 18.11.2022. Розмір 433648,90 грн., спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК». Дата повернення кредиту 22.02.2033. Для повернення заборгованості за угодою запропоновано використовувати рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в банку.

У вищевказаній оферті також запропоновано визначити в додатку № 1 до цієї угоди, що є невід`ємною частиною угоди, детальний розпис складових загальної вартості кредиту, реальної річної процентної стави; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.

Зі змісту долученого до матеріалів справи акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500750666 від 22.02.2023 слідує, що прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500750666 від 22.02.2023 з вищенаведеними умовами (т. 1 а.с. 22-23).

До матеріалів справи долучений Додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 500750666 від 22.02.2023, який містить детальний опис складових загальної вартості кредиту, реальну річну процентну ставку, графік платежів з повернення кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту та інші платежі за угодою (а.с. 23-25).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 500750666 станом на 28.07.2023 становить 440854,60 грн., з яких 430854,76 грн. заборгованість за кредитом, 7831,59 грн. заборгованість за відсотками, 2168,25 заборгованість по комісії (а.с. 19).

22.02.2023 АТ «Сенс Банк» направило на адресу відповідача вимогу про усунення порушень щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором № 500750666, в якій зазначено про необхідність протягом 30 календарних днів повернути заборгованість за договором в розмірі 436723,47 грн. (а.с. 42).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 УК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Нормами ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 433648,90 гривень (т. 1 а.с. 17).

Водночас, відповідач отримавши кредитні кошти, допустив порушення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості за кредитом.

Отже, матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредит за договором № 500750666 від 22.02.2023, проте не виконав взяті на себе зобов`язання в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернув, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 440854,60 грн., з яких 430854,76 грн. заборгованість за кредитом, 7831,59 грн. заборгованість за відсотками, 2168,25 заборгованість по комісії.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Подібні висновки викладені у також постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц.

У постанові від 06.05.2020 у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Враховуючи викладене, надані банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, яка містять відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням та складових заборгованості, є належними та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 77, 80 ЦПК України щодо наявності заборгованості та її розміру.

В ході розгляду справи спочатку відповідач заперечувала факт укладання кредитного договору а в подальшому зазначила, що змогла найти можливість вирішити питання щодо можливості досудового узгодження погашення боргу.

У свою чергу, відповідач не надав свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості, даних, що ОСОБА_1 сплачувалися будь-які кошти в рахунок заборгованості суду не надано, отже, останньою не спростований факт наявності та розміру заборгованості.

Крім того, щодо посилання відповідача про звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за кредитним договором у зв?язку з наявністю форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено режим воєнного стану.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912 3323/20 від 21.11.2021).

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідне яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5), передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональгою ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідно до рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1ст. 617 ЦК України).

Доводи відповідача про звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України судом не приймаються, оскільки відповідачем під час судового розгляду не доведено причинно-наслідкового зв`язку невиконання зобов`язання з повернення отриманих нею кредитних коштів та введенням воєнного стану на території України. Крім того, скрутний матеріальний стан відповідачки не звільняє її від виконання взятих на себе зобов`язань.

Тобто, відповідачем не доведено неможливості виконання зобов`язань саме за цим кредитним договором від 10.09.2020, оскільки сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 у cправі № 910/8580/22 зазначено: «покликання скаржника на те, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що підтверджується листом ТПП України, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов`язку з поставки товару саме за спірним Договором. Колегія суддів погоджується у цій частині з висновками судів попередніх інстанцій, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням. Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Суд підкреслює, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17)».

Банк не застосовував штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, до ОСОБА_1 , вимога погасити проценти та тіло кредиту не є мірою відповідальності, а є звичайними умовами договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин.

Згідно меморіального ордеру №62296566 від 17.04.2024 позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5290,26 грн. (а.с. 9).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5290,26.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) заборгованість у за кредитним договором №500750666 у розмірі 440854 (чотириста сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні) 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5290 (п`ять тисяч двісті дев`яносто) грн. 26 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (ЄРДПОУ: 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, буд. 100).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Муратова С.О.