Ухвала суду № 12753556, 22.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 р.Справа № 2-а-746/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Спаскіна О.А.

Русанової В.Б.

За участю секретаря Грицаєнко М.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл»на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року по справі № 2-а-746/10/1870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл»до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

09 липня 2010 року постановою Сумського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000492332/0 від 21.07.2009 року (№ 0000492332/1 від 19.08.2009 року та №0000492332/2 від 14.09.2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 805293 грн., в т.ч. основний платіж 536862 грн. та штрафні санкції 268431-00 грн., а також податкових повідомлень-рішень № 0000502332/0 від 21.07.2009 року (№ 0000502332/1 від 19.08.2009 року та №0000502332/2 від 14.09.2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1006619грн. в тому числі за основним платежем 671079грн. та штрафні санкції 335540грн.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: судом першої інстанції не враховано те, що відповідач неправомірно прийнято податкові повідомлення-рішення на підставі висновку про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами, оскільки визнання угоди нікчемною може здійснюватись лише судом. Крім того, зазначає, що позивач не повинен відповідати за дії своїх контрагентів, а тому висновок відповідача і суду першої інстанції при укладенні угод з контрагентами є неправомірним.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Охтирської МДПІ була проведена планова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2009 року.

07.07.2009 року за результатами перевірки складено акт № 109/2332/31877083, на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000492332/0 від 21.07.2009 року (№ 0000492332/1 від 19.08.2009 року та №0000492332/2 від 14.09.2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 805293 грн., в т.ч. основний платіж 536862 грн. та штрафні санкції 268431, 00 грн., податкові повідомлення-рішення № 0000502332/0 від 21.07.2009 року (№ 0000502332/1 від 19.08.2009 року та №0000502332/2 від 14.09.2009 року) про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1006619грн. в тому числі за основним платежем 671079грн. та штрафні санкції 335540грн.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., пп.7.4.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та нікчемність договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 04 січня 2008 року між ТОВ «Дніпро-РСТ»і ТОВ «Нафта-Оіл»в результаті чого ТОВ «Нафта-Оіл» занижено податок на прибуток в загальній сумі 671079 грн. в тому числі за 1 квартал 2008 р. в сумі 225087 грн., перше півріччя 2008 р. в сумі 671079 грн., за 3 квартали 2008 р. в сумі 671079 грн. та за 2008 рік в сумі 671079 грн., а також занижено податок на додану вартість в загальній сумі 536862 грн., в тому числі за березень 2008 р. в сумі 132388 грн., за квітень 2008 р. в сумі 237227 грн., за травень 2008 р. в сумі 118250 грн., за червень 2008 р. в сумі 22208 грн. та за липень 2008 року в сумі 26789 грн. та нікчемність договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 15.01.2008р. між ТОВ «Нафта-Оіл»та ТОВ «Укрнафтогазінвест», оскільки ТОВ «Нафта-Оіл»придбані паливно мастильні матеріали у ТОВ «Дніпро-РСТ»та ТОВ «Укрнафтогазінвест»реалізувало з незначною націнкою, при цьому дана націнка не перекривала всіх затрат підприємства, що свідчить про економічну необґрунтованість, відсутність направленості на отримання легального доходу від даної діяльності та про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Податкова в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Нафта-Оіл» віднесло до складу валових витрат витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Укрнафтогазінвест» та ТОВ «Дніпро-РСТ»за операціями, що не мають правових наслідків, на загальну суму 2684314 грн.

Відмовляючи в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл», суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних повідомлень рішень відповідач діяв відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно вимог п. 7.2. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобовязань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно в п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким валові витрати виробництва та обіг це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 5 Закону Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів відсутні, умови для зберігання цих товарів у ТОВ «Нафта-Оіл»немає, як і не існує договорів оренди складських приміщень в м. Дніпропетровську, що не спростовується представником позивача.

Колегія суддів зазначає, що умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі регулюються Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів».

Відповідно до статтей 18, 19, 20 цього Закону, небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону, а в разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України. Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно п. 10.1. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року N 822 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 р. за N 1040/9639 на час переведення товару для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи: а) заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи); б) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами пункту 9.1 цих Правил; г) письмові інструкції у разі аварії чи надзвичайної ситуації; ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів; д) у разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних органів, відповідні копії цього погодження або дозволу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач до Державтоінспекції не звертався, з відповідними службами Державтоінспекції не погоджувалися умови та режими переміщення товарів.

Надання послуг по завантаженню паливно-мастильних матеріалів для ТОВ «Нафта-Оіл» по даним бухгалтерського обліку під час перевірки не було встановлено, власних трудових ресурсів та виробничих потужностей в ТОВ «Нафта-Оіл» недостатньо для завантаження великої паливно-мастильних матеріалів на транспорт, оскільки за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2009 р. працювало лише сім осіб, власних транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів в періоді, коли було отримано нафтопродукти з березня 2008р. по червень 2008р, на балансі не значилося. Із пояснень представника позивача вбачається, що

Відповідно до умов вищезазначених договорів для виконання робіт, наведених у них необхідно: залучення необхідної кількості машин, механізмів і інших засобів; залучення необхідної кількості фахівців належної кваліфікації; залучення сторонніх організацій. Напівпричеп вантажна цистерна була придбана позивачем згідно накладної №8007 лише 29.07.2008р., вже після того, як відбулося постачання товару, і як вбачається із пояснень представника позивача, договори оренди транспортних засобів в з березня 2009 р. по червень 2008р. ТОВ «Нафта-Ойл»ні з ким не укладало.

За договором від 15.01.2008р. ТОВ «Нафта-Оіл» отримало від ТОВ «Укрнафтогазінвест» фракції легкої 475,500 т., а також було виписано в адресу ТОВ «Нафта-Ойл» за період з 14.03.2008 р. по 26.06.2008 р. 12 накладних на загальну суму 2080022,58 грн. і 9 податкових накладних із зазначенням загальної суми податку на додану вартість 416004,49 грн.

За договором від 04.01.2008 р. ТОВ «Нафта-Оіл» отримало від ТОВ «Дніпро-РСТ»фракції легкої 128,801 т., а також було виписано в адресу ТОВ «Нафта-Оіл» за період з 05.06.2008 р. по 17.06.2008 р. 3 накладних на загальну суму 604291,78 грн. і 2 податкових накладних із зазначенням загальної суми податку на додану вартість 120858,36 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено, що ТОВ «ТОВ «Дніпро-РСТ»та ТОВ «Укрнафтогазінвест» не є виробником поставлених ТОВ «Нафта-Оіл» легкої фракції, а є посередниками і вони були придбані у ТОВ «Метрідат», яке в свою чергу придбало їх у ПП «Демол-Сервіс» і ПП «Весна».

Перевіркою встановлено, що ні ТОВ «Мартель ЛТД», ні в ТОВ «Метрідат», ні в ПП «Демол-Сервіс», ні в ПП «Весна» не мали складських приміщень, виробничого та іншого обладнання, у них відсутні умови для зберігання паливно-мастильних матеріалів, а також не мали трудових ресурсів, необхідних для здійснення таких операцій, також було встановлено, що документ про отримання паливно-мастильних матеріалів у вказаних підприємств відсутні, особи, які офіційно значаться посадовими особами вказаних підприємств, заперечують свою причетність до здійснення фінансово-господарських операцій, сертифікати якості на нафтопродукти по ланцюгу постачання відсутні.

Із копії договору постачання нафтопродуктів 04.01.2008 р. між ТОВ «Нафта-Оіл» і ТОВ «Дніпро-РСТ»та від 15.01.2008р. між ТОВ «Укрнафтогазінвест» та ТОВ «Нафта-Оіл» вбачається, що предметом договору є нафтопродукти, кількість та вартість яких погоджуються сторонами по кожній окремій партії поставки.

Приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998 р.

Згідно копій 12 накладних, які надав позивач, поставка фракції легкої від ТОВ «Укрнафтогазінвест» до ТОВ «Нафта-Оіл» відбулася в період з 14.03.2008р. по 26.06.2008р., але ТОВ «Укрнафтогазінвест» оформлено податкову накладну №291 від 31.03.2008р., яка за датою не співпадає з датами видаткових накладних №312 від 02.04.2008р., № 320 від 03.04.2008р., №331 від 07.04.2008р., №337 від 10.04.2008р., №363 від 18.04.2008р.

Згідно копій 3 накладних, які надав позивач, поставка фракції легкої від ТОВ «Дніпро-РСТ»до ТОВ «Нафта-Оіл» відбулася в період з 05.06.2008р. по 17.06.2008 р., але ТОВ «Дніпро-РСТ»оформлено податкову накладну №70 від 30.05.2008р., яка за датою не співпадає з датами видаткових накладних №63 від 05.06.2008р., № 66 від 06.06.2008р., №71 від 17.06.2008р., №337 від 10.04.2008р. , №363 від 18.04.2008р.

Згідно копії постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 серпня 2009 року по справі № 3-1892 за 2009 р. (а.с. 57 т.2) директор ТОВ «Нафта-Оіл» ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 1631 ч.1 КпАП України за те, що податковий облік на керованому ним підприємстві вівся з порушенням встановленого порядку, в протоколі про адміністративне правопорушення визнав факт його скоєння.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідач неправомірно прийнято податкові повідомлення-рішення на підставі висновку про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами, оскільки визнання угоди нікчемною може здійснюватись лише судом і про те, що позивач не повинен відповідати за дії своїх контрагентів, а тому висновок відповідача і суду першої інстанції при укладенні угод з контрагентами є неправомірним, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Оіл» залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 липня 2010 року по справі № 2-а-746/10/1870залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26 листопада 2010 року.

Головуючий підпис Сіренко О.І.

Судді підпис Спаскін О.А.

підпис Русанова В.Б.

З оригіналом згідно:

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного судуСіренко О.І.