Постанова № 12752766, 25.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5158/10/1770

25 листопада 2010 року 14год. 48хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Солтис В.В.

відповідача: представник Невідомський О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Лілія Капітал"

доКузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000382350/0 та №0000402350/0 від 28.09.2010 року. , -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Лілія Капітал" (далі ПП "Лілія Капітал") звернулося в суд з позовом до Кузнецовської обєднаної державної податкової інспекції (далі Кузнецовська ОДП) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000382350/0 та №0000402350/0 від 28.09.2010 року.

В судовому засіданніпредставник позивача позов підтримав, обґрунтував вимоги положеннями пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та пп.5.2.1 п.5.2 , пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Висновки податкового органу, які покладено в основу спірних рішень вважає неправомірними, позаяк сума витрат, понесених ПП "Лілія Капітал" при взаємовідносинах з ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон" підтверджена необхідними документами первинного обліку, як і сума сплаченого ПДВ, підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктами господарювання, які, на момент їх оформлення були зареєстрованими платниками ПДВ. Ствердив, що висновки податкового органу зроблені лише на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи, тобто інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, що є протиправним заходом. Крім того вказав, що податковий орган застосував фінансові санкції за межеми строку, встановленого ст.250 ГК України. На таких підставах просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що операції ПП "Лілія Капітал" при взаємовідносинах з ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон"є безтоварними, тобто такими, які відбувалися лише на папері, а відповідні правочини позивача, в силу положень ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемним. Доказом цього є вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України - за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення і використання, в тому числі, ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон" з метою прикриття незаконної діяльності, яким встановлено, що вказані субєкти жодної господарської діяльності не провадили, а використовувалися виключно з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Відповідно, доводить, що позивач не мав права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за рахунок безтоварних операцій із зазначеними контрагентами. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що з 08.09.2010 року по 14.09.2010 року податковим органом на підставі направлення №165 від 08.09.2010 року та наказу №278 від 08.09.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача. Її результати оформлені актом "Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Лілія Капітал" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обовязкових платежів по взаємовідносинах з ПП "Західлісбуд", код ЄДРПОУ 36179869, ПП "Юнісеф", код ЄДРПОУ 33214155, ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", код ЄДРПОУ 35953541 за період з 01.09.2007 року по 01.09.2010 року" (а.с.11-36).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000382350/0 від 28.09.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств", в розмірі 12211 грн. за основним платежем та 6106 грн. за штрафними санкціями (а.с.9);

- №0000402350/0 від 28.09.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" в розмірі 6109 грн. за основним платежем та 3055 грн. за штрафними санкціями (а.с.8).

В основу податкового повідомлення-рішення №0000382350/0 від 28.09.2010 року, покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а в основу податкового повідомлення-рішення №0000402350/0 від 28.09.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" і оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань слугували висновки податкового органу:

- про включення до складу валових витрат, видатків по ПП "Західлісбуд", які не підтверджені документально на суму 18300 грн. без урахування ПДВ в IV кварталі 2008 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 4575 грн. за IV квартал 2008 року;

- про включення до складу валових витрат, видатків по ПП "Юнісеф", які не підтверджені документально на суму 27079,17 грн. в IV кварталі 2008 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 6770,00 грн. за IV квартал 2008 року та віднесення до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 5415,83 грн., в тому числі за жовтень 2008 року 1750,00 грн., за листопад 2008 року 3665,83 грн., що призвело до його завищення на вказану суму;

- про включення до складу валових витрат, видатків по ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", які не підтверджені документально на суму 3462,50 грн., в т.ч. в ІІІ кварталі 2008 року в сумі 2500 грн., в IV кварталі 2008 року в сумі 962,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 866 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2008 року в сумі 625 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 241 грн. та до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 692,50 грн., в тому числі за вересень 2008 року 500,00 грн., за жовтень 2008 року 192,50 грн., що призвело до його завищення на вказану суму.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що господарські операції позивача з ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" є безтоварними, а відповідні правочини позивача, в силу положень ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемними.

На підтвердження вчинення відповідних господарських операцій з ПП "Західлісбуд" позивачем надано копію договору №10-1/11-08 від 10.11.2008 року (а.с.71-74), накладної №21-1 від 21.11.2008 року на поставку щебеню на загальну суму 21960,00 грн., в т.ч. ПДВ 3660,00 грн. та податкової накладної №21-1 від 21.11.2008 року (а.с.68,69). На доказ оплати товару копію платіжного доручення №01 від 26.11.2008 року (а.с.70).

На підтвердження вчинення відповідних господарських операцій з ПП "Юнісеф" позивачем надано копію договору субпідряду №26-1/09-08 від 26.09.2008 року на укладання бруківки та поребрин (а.с.79-81), акту приймання-здачі виконаних робіт від 01.11.2008 року на 32495, 00 грн.(а.с.75), податкової накладної №308 від 20.10.2008 року на загальну суму 10500 грн., в т.ч. ПДВ 1750 грн. (а.с.77) та податкової накладної №363 від 01.11.2008 року на загальну суму 21995 грн., в т.ч. ПДВ 3665,83 (а.с.78). На доказ оплати 10500 грн. копію платіжного доручення від 20.10.2008 року (а.с.76). Доказів щодо решти оплати 21995,00 грн. не надано.

На підтвердження вчинення відповідних господарських операцій з ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" позивачем надано копію договору №01-1/09-08 від 01.09.2008 року про надання в оренду діагностичного обладнання для проведення технічного огляду транспортних засобів (а.с.62-64), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди від 30.09.2008 року, згідно якого вартість послуг становить - 3000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн. та від 31.10.2008 року, згідно якого вартість послуг становить - 1155 грн., в т.ч. ПДВ 192,50 грн. (а.с.60-61), податкової накладної №1 від 30.09.2008 року на загальну суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ - 500 грн.(а.с.58) та податкової накладної №151 від 31.10.2008 року на загальну суму 1155 грн., в т.ч. ПДВ -192,50 грн. (а.с.59). Доказів щодо оплати не надано.

На доказ використання у власній господарській діяльності придбаних у вищеназваних контрагентів товарів, робіт і послуг надано копію договору субпідряду №23-1/07-08 від 25.09.2008 року на виконання ремонтних робіт, укладеного з ТОВ "Луарт" (а.с.90) та акти здачі-приймання робіт за ним (а.с.91).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в тому числі і за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_8, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі, яким встановлено відсутність у вказаних субєктів підприємницької діяльності бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання і продажу товару, а також підтверджено той факт, що, зокрема, ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" створювалися не з метою провадження господарської діяльності, а для конвертації безготівкових коштів в готівку (а.с.105-159). На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредитзвітногоперіоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Матеріалами справи доведено, що до складу валових витрат позивача в IV кварталі 2008 року включено суми коштів по операціях з ПП "Західлісбуд" та ПП "Юнісеф", в ІІІ та IV кварталі 2008 року - суми коштів по операціях з ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", а податковий кредит позивача за вересень, жовтень, листопад 2008 року сформовано в тому числі і на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон".

В той же час, сама по собі наявність у позивача видаткових та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п.2.15 та п.2.16, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIY від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 року зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що оскільки ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" були створені та використо-вувались з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені вказаних юридичних осіб, то слід вважати, що такі первинні документи, в тому числі і ті, що виписані в адресу ПП "Лілія Капітал", не мають юридичної сили.

Згідно ч.1, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ПП "Лілія Капітал" та ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які зареєстрували і використовували ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків договори, укладені між ПП "Лілія Капітал" та ПП "Західлісбуд", ПП "Юнісеф", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" не створюють в силу своєї нікчемності, тому виписані видаткові та податкові накладні на їх виконання не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення сплачених на рахунок ПП "Західлісбуд" коштів в розмірі 18300 грн. до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року; на віднесення сплачених на рахунок ПП "Юнісеф" коштів в розмірі 27079,17 грн. до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року та включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ: в тому числі за жовтень 2008 року 1750 грн., за листопад 2008 року 3665,83 грн., на загальну суму 5415,83 грн.; на віднесення сплачених на рахунок ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" коштів в розмірі 2500 грн. до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2008 року та в розмірі 962,50 грн. - до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року та включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ на загальну суму 692,50 грн., в тому числі за вересень 2008 року 500 грн., за жовтень 2008 року - 192,50 грн.

Посилання представника позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що товарно-матеріальні цінності та роботи і послуги були в подальшому використані ПП "Лілія Капітал" в рамках здійснення своєї господарської діяльності суд вважає такими, що не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, як наслідок, вони неспроможні спростувати доводи Кузнецовської ОДПІ про нікчемність господарських операцій.

Доводи сторони позивача про те, що податковий орган, застосовуючи штрафні санкції за спірними рішеннями не дотримався строків, встановлених ст.250 ГК України, суд відхиляє з огляду на те, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, установлені вкаазною нормою ГК України, не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Так, вказаний Закон, як зазначено в його преамбулі, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. У п.1.5 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-ІІІ від 21.12.2000 року штрафну санкцію визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами. Згідно з п.17.1 ст.17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-ІІІ від 21.12.2000 року, застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені ст.250 ГК України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Приватному підприємству "Лілія Капітал" в позові до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000382350/0 та №0000402350/0 від 28.09.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.