Постанова № 12752672, 01.12.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-5548/10/1670 Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

суддів - Шевякова І.С. , Чеснокової А.О. ,

при секретарі - Протас О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Полтавської областіпро визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Полтавської областіпро визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, а саме визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України в частині невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування посадового окладу суддям не у відповідності до розмірів мінімальної заробітної плати, зобовязати Державну судову адміністрацію України нараховувати та виплачувати заробітну плату у відповідності з нормативно-правовими актами, якими встановлена заробітна плата судді, стягнути з Державної судової адміністрації України на користь позивача заборгованість по заробітній платі та грошовому утриманню за період з 01 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року в розмірі 578701,09грн.,

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, Закон України «Про судоустрій України», Закон України «Про статус суддів»; Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та чинні судові рішення, у звязку з визнанням протиправним та скасування пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» відповідно до Постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 р. Просить визнати бездіяльність відповідачів протиправною та стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі та грошовому утриманню за період з 01 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року в розмірі 578701,09 грн.

01 грудня 2010 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі та грошовому утриманні за період з 01 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року в розмірі 578701,09 грн. та клопотання про розгляду справи за його відсутністю.

Відповідач Державна судова адміністрація України в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повістки, клопотань щодо розгляду справи за його відсутністю до суду не надав, заперечень на позов не надав.

Відповідач Апеляційний суд Полтавської області в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, заперечень на позов не надав.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 працює на посаді судді з 1982 року, з 04.06.1993 року перейшов працювати до Апеляційного суду Полтавської області, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 09.07.2003р. № 1072-ІV обраний безстроково на посаду судді апеляційного суду Полтавської області.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.11.1997р. Позивачу присвоєно перший кваліфікаційний клас судді.

Відповідно до довідки від 06.08.2009р. №9-16/119, виданої в. о. Голови Апеляційного суду Полтавської області, про складові частини заробітної плати Позивача з січня 2006р. по жовтень 2009р., посадовий оклад становить 2988 грн., розмір надбавки за вислугу років - 40%, встановлено розміри доплат за кваліфікаційний клас судді та встановлено розміри за відповідні періоди за інтенсивність та щомісячної премії.

Щомісячне грошове утримання Позивачу встановлено з 22.05.2002р. та виплачувалось з 1 січня 2006 року в розмірі 90% від його заробітку.

17.09.2010р. позивач звернувся до ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту» щодо проведення економічного дослідження з метою встановлення розміру заробітної плати і грошового утримання позивача з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2006р. по 01.08.2010р. у відповідності до вимог законодавства та недоплаченої заробітної плати і грошового утримання Позивача за цей же період.

Висновком № 44 експертного економічного дослідження від 17.09.2010р. встановлено по першому питанню, що розмір заробітної плати позивача повинен складати 722367,18 грн., грошового утримання 650130,44 грн. По другому питанню встановлено, що розмір недоплаченої заробітної плати встановить 287574,08 грн., грошового утримання 258816,68 грн.

Листом від 27.10.2010р. позивач звернувся до ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту» щодо проведення економічного дослідження, як зазначено в листі від 17.09.2010р., але за період з 01.06.2006р. по 01.09.2010р. Висновком №49 експертного економічного дослідження від 27.10.2010р. встановлено по першому питанню, що розмір заробітної плати Позивача повинен складати 749526,95 грн., грошового утримання 674574,23 грн. По другому питанню встановлено, що розмір недоплаченої заробітної плати встановить 304579,52 грн., грошового утримання 274121,57 грн.

Аналізуючи вище викладені обставини в їх сукупності, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян у редакції, яка діяла до внесення змін підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступників Голови Верховного Суду України" встановлено посадові оклади та порядок оплати праці зазначеним керівникам Верховного Суду України та введено в дію з 01.06.2005р.

Пунктом 1 даної постанови встановлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови - 13,4 розміру мінімальної заробітної плати.

3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів керівників суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, визначено умови преміювання у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Пунктом 5 даної постанови встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2006 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р N514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступників Голови Верховного Суду України" та від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" в основу посадового окладу судді покладено розмір мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. N1310 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці суддів" доповнено пунктом 41, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2006 р. N248 «Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів" Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" доповнено і встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних суддів, установлюються: надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас; доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу; надбавка за почесне звання "Заслужений юрист України" у розмірі 15 відсотків посадового окладу; у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України "Про статус суддів", а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у абзаці другому частини четвертої ст. 44 закону України «Про статус суддів» слова "загальної суми щомісячного заробітку" змінено словами "посадового окладу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 р. N19 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 "Про оплату праці суддів" внесено, крім інших, зміни до назви, а саме «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», визначено розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7, доповнено пунктом 22, згідно з яким суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Також доповнено пунктом 31 , яким зазначено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків.

Рішенням Конституційного Суду, від 22.05.2008, № 10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

У мотивувальній частині даного рішення вказано, що Конституційний Суд України виходячи з того, що запроваджений в оспорюваній частині Закону порядок обчислення щомісячної надбавки за вислугу років суддів призвів до зменшення її суми, оскільки посадовий оклад є лише частиною щомісячного заробітку судді. Відповідно наслідком такого зменшення є зменшення його заробітної плати і зниження існуючих гарантій незалежності суддів, що не відповідає частинам другій, третій статті 22, частині першій статті 126 Конституції України.

Крім того, у мотивувальній частині Рішення, Конституційного Суду, від 11.10.2005, № 8-рп/2005 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)", зазначено, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів", які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Враховуючи, що п. 22 постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року, який фактично дублює порядок обчислення надбавки суддям за вислугу років у відсотках від посадового окладу, встановлений підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який 22.05.2008 року визнано неконституційним, суд прийшов до висновку, що обрахунок щомісячної надбавки суддям за вислугу років належить здійснювати відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» тобто, здійснювати її розрахунок від загальної суми щомісячного заробітку судді з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, визнано протиправним та скасовано п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці суддів".

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р. пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 «Про оплату праці суддів» визнано незаконним та допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 «Про оплату праці суддів», визнавши, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01.06.2005р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008р. визнано незаконними Постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. N1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. N865" та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р. постанову Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. в частині визнання протиправним та скасування пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці суддів" залишено без змін.

Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, з 01 січня 2006 року 350,00 гривень, з 01 липня 2006 року 375,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з 01.06.2005 року для розрахунку заробітної плати суддів, гарантований мінімальний посадовий оклад судді, мав відповідати кількості мінімальних заробітних плат, визначених відповідною схемою посадових окладів суддів, затверджених постановою КМУ № 865 від 03.09.2005 року з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено Верховною Радою України у Законі України про державний бюджет на відповідний рік, а тому застосування для нарахування заробітної плати суддям, положень постанови КМУ № 1243 від 21.12.2005 року та постанови КМУ № 1310 від 31.12.2005 року, якими встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених постановою КМУ № 865 залежать від розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення даних нормативно-правових актів (332,00 грн.) з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, є неправомірним, оскільки обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», пункту 31 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. N865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" визначено, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання. Абзацом другим пункту четвертого ст.43 Закону України «Про статус суддів» та вищезазначеною Постановою (пункт 31) визначено перелік посад, час роботи на яких зараховується до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання. Єдиний порядок призначення, виплати та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям, довічного грошового утримання суддям у відставці визначено Положенням про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, яке погоджено Радою суддів України (рішення від 13.05.2005р. №34), затверджено Наказом Державної судової адміністрації України від 25.08.2005р. №94, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2005р. №1314/11594.

Відповідно до ст. 119 Закону України «Про судоустрій України» в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію. Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до вимог цього Закону становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

Згідно з частиною другою ст. 120 цього Закону фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою цієї статті передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1)Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2)Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно зі статтями 32, 34, 35 цього ж Кодексу за складання проекту Закону про Державний бюджет України відповідає Міністр фінансів України, а головні розпорядники бюджетних коштів організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України. При цьому головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що позивач працює суддею апеляційного суду Полтавської області і згідно з частиною першою ст. 123 Закону України «Про судоустрій України» розмір його заробітної плати (грошового забезпечення) повинен забезпечувати його фінансову незалежність, що визначається відповідно до Закону України «Про статус суддів» та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що починаючи з 01.01.2006р., незважаючи на те, що є чинними судові рішення щодо скасування обмежень посадового окладу судді до розміру мінімальної заробітної плати, мінімальний розмір заробітної плати на законодавчому рівні неодноразово збільшувався, суддівський оклад, всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", якою розміри посадових окладів визначено в залежності від мінімальної заробітної плати, не перераховувався до теперішнього часу.

Відповідно до довідки від 25.11.2009р. №9-16/119, виданої в. о. Голови Апеляційного суду Полтавської області, про складові частини заробітної плати Позивача з січня 2006р. по жовтень 2009р., посадовий оклад Позивача становить 2988 грн., що відповідає схемі посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів (додаток 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865), якою встановлено, що розмір окладу судді апеляційного суду складає 9 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до діючого законодавства, розмір мінімальної заробітної плати в період з 01.01.2006р. збільшувався, а саме, станом на 01.01.2006р. розмір мінімальної заробітної плати становив 350,00 грн., з 01.07.2006р. 375,00 грн., 01.12.2006р. 400,00 грн., 01.04.2007р. 420,00 грн.

Отже, невиконання судових рішень в частині скасування пунктів 41, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» з урахуванням щорічного поетапного збільшення розміру мінімальної заробітної плати в Україні, що передбачено відповідними законами, фактично не призводить до збільшення розміру заробітної плати судді.

З урахуванням викладеного, має місце недоплата заробітної плати та щомісячного грошового утримання.

В обґрунтування своїх вимог позивачем надано Висновок №44 експертного економічного дослідження ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту» за листом від 17.09.2010р. за період з 01.01.2006р. по 01.08.2010р., Висновок №49 експертного економічного дослідження цього ж бюро за листом від 27.10.2010р. за період 01.01.2006р. по 01.09.2010р., якими встановлено розмір заробітної плати та грошового утримання та розмір недоплаченої заробітної плати та грошового утримання за вказані періоди. Заборгованість по заробітній платі та грошовому утриманню за період з 01 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року року склала 304579,52 грн., грошового утримання 274121,57 грн. Вказані розрахунки виконані на підставі наданих аудитору даних про складові заробітної плати Позивача.

Також Позивачем долучено копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту», посвідчення судового експерта Шейка О.М., якому надано право проведення економічних експертиз на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України від 26.09.2007р. №1166.

Позивач просить визнати бездіяльність Державної судової адміністрації України в частині невиконання Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 року протиправною, зобовязати Державну судову адміністрацію України нараховувати та виплачувати заробітну плату у відповідності з нормативно-правовими актами, якими встановлена заробітна плата судді та стягнути з Державної судової адміністрації України заборгованість по заробітній платі та грошовому утриманні за період з 01 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року року склала 304579,52 грн., грошового утримання 274121,57 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною пятою ст. 4 Закону України «Про статус суддів» трудові відносини суддів (крім суддів військових судів), не врегульовані цим законом, визначаються законодавством України про працю. Відповідно до вимог частини другої ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не пропущено термін звернення до суду.

Частиною першою ст.126 Основного Закону закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією України і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до частини першої ст.130 Конституції України є обовязок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів, тобто норми Конституції України засвідчують те, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення його незалежності.

Засади незалежності судових органів розроблено міжнародним співтовариством і викладено, зокрема, в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994р. №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», у Європейській Хартії про Закон «Про статус суддів» від 10.07.1998р., в Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями від 29.11.1985р. №40/32 та від 13.12.1985р. №40/146 Генеральної Асамблеї ООН.

Кожна держава, як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994р. №(94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», має «забезпечити, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе».

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 р., судді, які здійснюють функції на професійному рівні, мають право на винагороду, рівень якої має бути таким, щоб судді були захищені від тиску при прийнятті ними рішень та в роботі взагалі, тобто щоб їх незалежність та безпристрасність не були об'єктивно зменшені.

Більше того, у відповідності до п. 8 Європейського статуту судді, прийнятого Європейською Асоціацією Суддів у 1993 р., заробітна плата судді має бути адекватною та забезпечувати дійсну економічну незалежність судді і не має зменшуватися на будь-якому етапі суддівської служби.

Відповідно до частини четвертої ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року N 6-рп/99, від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). В цих рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Законом України «Про статус суддів» запроваджено спеціальний порядок оплати праці суддів на реалізацію і утвердження гарантії незалежності суддів у зазначеному аспекті і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до ст. 119 Закону України «Про судоустрій України» в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на державну судову адміністрацію.

Згідно з частиною другою ст. 120 цього Закону фінансування всіх судів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною другою цієї статті передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.

З огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини, висловлену у рішенні «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року) та положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відносно заявлених позовних вимог про зобовязання Державну судову адміністрацію України нараховувати та виплачувати заробітну плату у відповідності з нормативно-правовими актами, якими встановлена заробітна плата судді, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню в звязку з тим, що оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини..

В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо проведення перерахунку заробітної плати і щомісячного грошового утримання ТОВ «Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту», колегія суду виходила з того, що відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Полтавське бюро судово-економічної експертизи та аудиту» зареєстровано Виконавчим комітетом Полтавської міської Ради 27.10.1995 року, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особі 23561178, діє на підставі Статуту, до складу ТОВ входять судові експерти з правом проведення економічних експертиз, що підтверджується свідоцтвом Міністерства юстиції України від 26.09.2010р. №1166.

Згідно з Висновками експертного економічного дослідження розмір недоплаченої заробітної плати Позивача за період з 1 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року становить 304579,52 грн., розмір недоплаченого грошового утримання Позивача за цей же період становить 274121,57 грн., а всього 578701,09 грн.

Відповідачі не спростували належними і допустимими доказами висновки експертного дослідження щодо періоду перерахунку, розміру недоплаченої заробітної плати і недоплаченого грошового утримання.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до частини третьої ст. 87 КАС України на користь Позивача підлягає стягненню 400,00 грн. - витрат, повязаних з проведенням судової експертизи та 1 грн. 70 коп. по сплаті судового збору, що підтверджуються долученими до позовної заяви квитанціями про сплату судового збору та прибуткового касового ордера від 21.09.2010 р. № 44 про сплату за висновок експертного економічного дослідження в розмірі 400,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Полтавської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України в частині невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" щодо нарахування посадового окладу суддям не у відповідності до розмірів мінімальної заробітної плати.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 304 579 (триста чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 52 коп. - недоплаченої заробітної плати та 139484 (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 57 коп. - недоплаченого грошового утримання

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 401,70 грн. (чотириста одна грн. 70 коп.) - судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2010 року.

Головуючий суддя

суддя

суддяГ.В. Костенко

І.С. Шевяков А.О. Чеснокова