Рішення № 127511103, 20.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 рокуСправа №160/28042/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 21.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 29.05.2023 до 19.07.2024 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки за період з 29.05.2023 до 19.07.2024 за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01 квітня 2024 року у справі №160/2444/24 було здійснено нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023 (з урахуванням раніше виплачених коштів) у розмірі 390 293,00 грн. Належну позивачу додаткову грошову допомогу в загальній сумі 390 293, 00 грн. відповідач виплатив із затримкою - 19.07.2024. Проте, під час виплати належної позивачу суми додаткової грошової допомоги відповідач не здійснив нарахування та виплату компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з моменту виникнення права на зазначені виплати по день їх фактичної виплати (19.07.2024). Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

05 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач заперечує право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки затримка у виплаті грошового забезпечення пов`язана з тим, що відповідач очікував надходження коштів від вищого довольчого органу. Також, відповідач у своєму відзиві посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 29.04.2021 у справі 240/6583/20, зокрема, про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із відповідною заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III. Позивач не звертався до відповідача із такою заявою. З цих підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - Відповідач).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №160/2444/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з травмою, пов`язаної із захистом Батьківщини, у періоди: з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023.

Також, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023 (з урахуванням раніше виплачених коштів).

Заборгованість з виплати грошової винагороди на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №160/2444/24 виплачена військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 19.07.2024 у розмірі 390 293,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Разом з тим, під час виплати зазначеної заборгованості відповідач не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з наступних періодів: з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з моменту виникнення права на зазначені виплати по день їх фактичної виплати, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМ України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159) передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і які не мають разового характеру, разом із сумою індексації: у редакції, чинній до 14.04.2022 про це зазначено у першому абзаці цього пункту, у чинній редакції у шостому абзаці.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону №2050-III).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-III).

Стаття 7 Закону №2050-III визначає, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів.

При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Постановою Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 вказано, що згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, згідно з якою умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому, норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до суб`єкта владних повноважень за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Крім того, Судова палата вказала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватися, у цій справі військовою частиною, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа- відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Суд встановив, що остаточна виплата позивачу доходу вигляді нарахованого грошового забезпечення за періоди з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023 відбулася лише 19.07.2024.

Суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ураховуючи періоди, за які грошове забезпечення мало бути виплаченим позивачу, та час його фактичної виплати, суд дійшов висновку, що відповідач порушив строки виплати позивачу грошового забезпечення.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу грошового забезпечення з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки фактична остаточна виплата позивачу вказаного грошового забезпечення відбулася 19.07.2024.

Як вже зазначав суд, норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації.

Суд також вказує, що відправна точка нарахування компенсації втрати частини доходів починає свій окремий відлік з кожного періоду ненарахування додаткової грошової винагороди встановленого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №160/2444/24.

Зважаючи на викладене, суд кваліфікує бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми додаткової грошової винагороди за весь час затримки виплати за період з 29.05.2023 до 27.06.2023; з 10.07.2023 до 03.08.2023; з 11.08.2023 до 12.09.2023; з 12.10.2023 до 03.11.2023; з 10.11.2023 до 22.11.2023 як протиправну.

Задовольняючи в цій частині позовні вимоги суд також врахував висновки Верховного Суду у справі №280/8933/24, викладені у постанові від 11.04.2025.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Водночас, згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми додаткової грошової винагороди за весь час затримки виплати з 29.05.2023 по 19.07.2024.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.05.2023 до 19.07.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.05.2023 до 19.07.2024.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон