Рішення № 127510833, 20.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/11672/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземком» до Головного управління ДПС у Київській області про протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрземком» (далі ТОВ «Укрземком», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу «Про проведення фактичних перевірок» №1653 від 30.10.2020 та податкового повідомлення-рішення №6901/0901 від 14.12.2020 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 500 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Київській області відповідно до наказу «Про проведення фактичних перевірок» від 30.10.2020 №1653 на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80 статті 80 ПК України, було проведено фактичну перевірку ТОВ «Укрземком», з метою здійснення контролю та дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обліку спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

За результатами перевірки складено акт № 00027 від 27.11.2020.

24.12.2020 ТОВ «Укрземком» отримано податкове повідомлення - рішення №6901/0901 від 14.12.2020 за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 500000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Укрземком» звернулося до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) із скаргою у порядку адміністративного оскарження, однак рішенням ДПС України від 17.03.2021 №6116/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення №6901/0901 від 14.12.020 - без змін.

ТОВ «Укрземком» не погоджується із законністю та обґрунтованістю наказу ГУ ДПС у Київській області «Про проведення фактичних перевірок» № 1653 від 30.10.2020 та податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки №6901/0901 від 14.12.2020, з огляду на наступне.

Позивач вказує, що у ГУ ДПС у Київській області були відсутні підстави, визначені підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 ПК України для призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «Укрземком», оскільки ні у наказі від 30.10.2020 №1653, ні у витягу з додатку № 1 не відображено в рамках яких заходів встановлено невідповідність діяльності платника податків вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

На думку позивача, саме по собі посилання на норму, що визначає підстави проведення перевірки не може бути визнано обґрунтованим.

Також позивач вказує, що у наказі про проведення фактичної перевірки не зазначено: найменування та реквізити суб`єкта господарювання, який перевіряється, адреса об`єкта перевірки та підстави проведення фактичної перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Натомість, така інформація зазначена у витягу з додатку № 1 до наказу, який не містить обов`язкового реквізиту:підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) та печатки ГУ ДПС у Київській області.

Окрім того позивач зазначає, що відсилання в оскаржуваному наказі до статті 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду.

В спростування виявлених порушень позивач зазначає таке.

ТОВ «Укрземком» має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 10160414202001133, термін дії: з 22.04.2020 до 22.04.2025. Адреса місця зберігання: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального: 20000 літрів.

Під час проведення фактичної перевірки платника податків було встановлено, що на адресу ТОВ «Укрземком» ТОВ «Мозир України» було реалізовано дизельне паливо ДП-Л-Євро5-В0 в кількості 12 990 літрів. Адреса розвантаження: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, 32.

У зв`язку з чим контролюючим органом встановлено, що позивачем здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії, чим порушено вимоги частини першої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-BP.

Позивач вказує, що постачальником було помилково визначено пункт розвантаження: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32, коли резервуари для зберігання пального фактично розміщено за адресою: вул. Щаслива, буд. 30/3.

У зв`язку із вказаним складено бухгалтерську довідку №07/04, в якій зазначено, що

у видатковій накладній № 1728 від 07.04.2020 та товарно-транспортній накладній №МУ1726 від 07.04.2020 вірною слід вважати адресу доставки: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3.

Позивач повідомляє, що на балансі ТОВ «Укрземком» обліковуються основні засоби: ємності металеві об`ємом 3,0 куб.м., 8,5 куб.м, та 8,5 куб.м, для зберігання паливо-мастильних матеріалів (резервуари), які розміщені в одному місці зберігання пального за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3. У свою чергу будь-яке нерухоме майно чи основні засоби, за адресою: с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32, у ТОВ «Укрземком» відсутні.

Також позивач зазначає, що 20.02.2020 ним було внесено річну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780 грн. 28.02.2020 ТОВ «Укрземком» вперше звернулось до ГУ ДПС у Київській області з заявою на отримання ліцензії на право зберігання пального, яка була отримана відповідачем 03.03.2020, однак ГУ ДПС у Київській області жодним чином не відреагувало на вказану заяву. Рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії не надійшло.

03.04.2020 ТОВ «Укрземком» повторно звернулось до ГУ ДПС у Київській області з заявою на отримання ліцензії на право зберігання пального. Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) видано 22.04.2020.

На думку позивача, навіть за умов вивантаження пального у ємності для його зберігання ТОВ «Укрземком» 07.04.2020, факт наявності пального у таких ємностях, у період з 07.04.2020 по 22.04.2020, не може бути достатньою та необхідною підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, оскільки розмір штрафних санкцій є надмірним за порушення, яке не змогло, у тому проміжку часу, призвести до порушення публічного інтересу в розмірах співмірних застосованій санкції.

Окрім того позивач зауважує, що фактична перевірка позивача проводилась в період з 17.11.2023 по 23.11.2023 2020 та на дату проведення перевірки, пальне поставлене, більш ніж півроку тому до її початку не зберігалось на момент проведення перевірки, оскільки пальне було відразу ж використане у господарській діяльності позивача - для заправки сільськогосподарської техніки та транспортних засобів товариства.

З наведених підстав позивач вважає, що наказ №1653 від 30.10.2020 податкове та повідомлення-рішення №6901/0901 від 14.12.2020 є протиправними та підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) (а.с.66-67).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.70-80) позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, ГУ ДПС у Київській області проведена фактична перевірка місця зберігання пального за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, 30/3, в якому здійснює діяльність ТОВ «Укрземком».

Під час перевірки документів, наданих позивачем встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 09.04.2019, видаткової накладної від 07.04.2020 №1728, товарно-транспортної накладної від 07.04.2020 «МУ 1728 ТОВ «Мозир Україна» реалізовано ТОВ «Укрземком» дизельне пальне ДП-Л-Євро-5-BO (код УКТЗЕД 2710194300) в кількості 12990 літрів.

В товарно-транспортній накладній зазначена адреса пункту розвантаження: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд.32.

При цьому, ГУ ДПС у Київській області видано ТОВ «Укрземком» ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 22.04.2020 №10160414202001133 на підставі заяви підприємства, в якій зазначено адресу місця зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки): Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд.30/3.

Таким чином, ТОВ « Укрземком», здійснювалось зберігання пального за вказаною вище адресою, за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального, в тому числі у ємкостях, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.

На думку представника відповідача, бухгалтерська довідка №0704 про виправлення помилки коректурним способом не може слугувати доказом, оскільки ТОВ «Укрзеком» не уповноважений одноособово вносити корективи в первинні документи, оскільки товарно-транспортна накладна складається в чотирьох примірниках, тому коригуватися повинна за погодженням з всіма учасниками договору поставки або уповноваженими особами.

Також, згідно форми 20-ОПП, що була подана товариством до контролюючих органів за адресою: Київська обл., Обухівський р-н.,с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива буд.30/3 жодного транспортного засобу та с/г техніки на балансі не обліковуються, що свідчить про те, що твердження позивача стосовно відвантаження пального безпосередньо в баки транспортних засобів не відповідають дійсності.

Окрім того, представник відповідача зауважує, що за результатами розгляду заяви позивача від 28.02.2020 про отримання ліцензії на право зберігання пального, йому було надіслано лист від 20.03.2020 про відмову у видачі такої ліцензії.

Після розгляду заяви ТОВ» Укрземком» про отримання ліцензії на право зберігання пального від 03.04.2020 ГУ ДПС у Київській області було видано ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 22.04.2020 1016041420200113 з адресою місця зберігання: Київська обл., Обухівський р-н., с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива 30/13.

Таким чином, ТОВ «Укрземком» здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки ), чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР, у зв`язку із чим ГУ ДПС у Київській області прийняте податкове повідомлення - рішення від 14.12.2020 №6901/0901, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 500 000 грн.

З огляду на вказане представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви (а.с.135-146).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.159-160).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 в даній справі замінено відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (а.с.84-85).

Представник ГУ ДПС у Київській області 21.03.2025 подала до суду у відзиві на позовну заяву, в якому заперечила проти заявлених позовних вимог з тих же підстав, що були викладені у відзиві на позовну заяву, який було отримано судом 08.06.2021. Додатково зазначила, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, та одна з таких підстав (здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), зазначена в оскаржуваному наказі (а.с.163-176).

Суд також наголошує, що за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві ГУ ДПС у Київській області клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, не підлягало судом вирішенню по суті.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу №1653 від 30.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок» (а.с.14-15, 86-87, 181) та направлення на перевірку від 16.11.2020 №400/10-36-09-00 (а.с.88, 182) ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку місць зберігання пального ТОВ «Укрземком» за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 23.11.2020 бланк №00027 (зареєстровано за №2387/10-36-09-00-10/33594304 від 23.11.2020), яким встановлено порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-BP від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-BP, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (а.с.17-18, 92-95, 179-180).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №6901/0901, згідно із якими на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, частини другої статті 17 Закону №481/95-BP, до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 500000,00 грн (а.с.19).

Вказане податкове повідомлення - рішення було надіслано позивачу 15.12.2020 та отримано останнім 24.12.2020, про що свідчить копія конверту та трекінг відстежень АТ «Укрпошта» (а.с.21-22).

Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 12.01.2021 (а.с.23-28).

Рішенням ДПС України від 17.03.2021 №6116/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №6901/0901 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Укрземком» без задоволення (а.с.29-31).

Позивач, вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення - рішення, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Як передбачено підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд виходить з того, що відповідно до наказу від 30.10.1010 №1653 «Про проведення фактичних перевірок» підставою для призначення перевірки зазначено підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.

Так, Верховний Суд у своїх постановах, але не виключно, від 11.07.2023 у справі №240/959/20, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

За висновками Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №500/1429/22.

Верховний Суд в постановах від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, від 24.09.2024 у справі №320/8742/22 зазначив, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.

Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.

Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства.

Суд враховує, що викладене у наказі №1653 від 30.10.2020 (а.с.14, 86, 181) формулювання «з метою здійснення контролю та дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обігу та спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідає правовій підставі, закріпленій у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Таким чином, в такому наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки, а саме: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава, а саме: здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

В додатку №1 до вказаного наказу зазначено найменування суб`єкта господарювання - ТОВ «Укрземком», код ЄДРПОУ 33594304, адреса об`єкта перевірки: Київська обл., Обухівський р-н., с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива 30/13, дата початку і тривалість перевірки, посада та ПІБ перевіряючих (а.с.15, 87, 181 зворот.)

При цьому, відсутність на додатку №1 підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) та печатки ГУ ДПС у Київській області, на думку суду, пояснюється тим, що суду надано саме витяг із вказаного документу, а не його копія. При цьому суд враховує доводи представника відповідача про те, що оскільки інформація додатку до наказу ГУ ДІС у Київській області 30.10.2020 №1653 належить до переліку відомостей, які містять службову інформацію в органах ДІС, робиться витяг із зазначеного додатку окремо на кожний об`єкт перевірки (суб`єкт господарювання).

Також у додатку №1 до наказу ГУ ДІС у Київській області 30.10.2020 №1653 визначено період діяльності, що буде перевірятися відповідно до вимог статті 102 ПК України.

При цьому, суд зауважує, що ПК не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів).

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20.05.2022).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.04.2025 у справі № 280/1719/24, від 27.03.2025 у справі № 560/15692/23

З огляду на вказане суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що відсилання в оскаржуваному наказі до статті 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду.

Таким чином, суд доходить висновку, що фактичну перевірку податковим органом було проведено правомірно в межах покладених зобов`язань, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказу ГУ ДПС у Київській області №1653 від 30.10.2020 «Про проведення фактичних перевірок» слід відмовити.

Щодо встановлених в ході фактичної перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України №481/95-BP від 19.12.1995 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон №481/95-BP), чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону №481 серед іншого надано визначення наступним поняттям:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

Відповідно до вимог статті 15 Закону України №481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Встановити річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Частиною першою статті 17 Закону України №481/95-BP встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, тютюнової сировини посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством..

Відповідно до частини другої статті 17 вищевказаного Закону до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Згідно із частиною четвертою статті 17 цього ж Закону рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Судом встановлено, що на підставі заяви ТОВ «Укрземком» від 03.04.2020 №03/04-20 (а.с.36) ГУ ДПС у Київській області було видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 10160414202001133, термін дії: з 22.04.2020 до 22.04.2025. Адреса місця зберігання: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального: 20000 літрів (а.с.28).

Як зазначено в акті перевірки №2387/10-36-09-00-10/33594304 від 23.11.2020 відповідно до документів наданих до перевірки (договір №1012 від 09.04.2019, видаткова накладна №1728 від 07.04.2020, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №МУ1726, платіжне дорученням №318 від 07.04.2020) встановлено ТОВ «Мозир Україна» на адресу ТОВ «Укрземком» реалізувало паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 в кількості. 12 990 куб.м, адреса розвантаження Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32. За вказаною адресою у ТОВ «Укрземком» відсутня ліцензія на право зберігання пального. Таким чином, ТОВ «Укрземком» у квітні 2020 за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32. здійснювалося зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального.

У зв`язку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, за що статтею 17 вказаного Закону передбачена відповідальність у вигляді штрафу в сумі 500000,00 грн.

Так, як вбачається із матеріалів та не заперечується сторонами між ТОВ «Укрземком» (клієнт) та ТОВ «Мозир Україна» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1012 від 09.04.2019 (а.с.51-53, 106-108, 116-121), за умовами якого постачальник зобов?язується у відповідності з замовленнями (заявками) клієнта передавати у власність клієнта наступні нафтопродукти, далі по тексту «Товар»: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.

Нормами пункту 1.3 договору визначено, що кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних.

Згідно із пунктом 3.1. договору товар поставляється погодженими партіями у відповідності з заявками клієнта на постачання тої чи іншої партії товару.

На виконання умов вказаного договору, відповідно до видаткової накладної №1728 від 07.04.2020 (а.с.54, 104, 122) та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №МУ1726 (а.с.55, 123) позивачу було поставлено дизельне паливо марки ДП-Л-Євро5-В0 об`ємом 12 990 куб.м, на загальну суму 198 123,48 грн., в тому числі ПДВ 33020,58 грн.

Здійснення ТОВ «Укрземком» оплати за вказаний товар підтверджується платіжним дорученням №318 від 07.04.2020 (а.с.56, 105, 124).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що у видатковій накладній №1728 від 07.04.2020 та товарно-транспортній накладній №МУ1726 від 07.04.2020 було помилково зазначено адресу доставки: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 32, у зв`язку із вказаним складено бухгалтерську довідку №07/04, згідно із якою вірною слід вважати адресу доставки: Київська область, Обухівський район, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/3 (а.с.57)

Разом з тим, на думку суду, вказана бухгалтерська не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог у даній справі, так як ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер: 10160414202001133 була видана позивачу лише 22.04.2020, тобто станом на день поставки пального (07.04.2020) у позивача були відсутні діючі ліцензії на право зберігання пального як за однією, так і за іншою адресами.

Окрім того, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що пальне було відразу ж використане у господарській діяльності позивача - для заправки сільськогосподарської техніки та транспортних засобів товариства, оскільки позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження належності товариству транспортних засобів на праві власності/користування та доказів того, що відпуск пального здійснювався саме в зазначені у переліку транспортні засоби (що такі отримували безпосередньо у свої баки паливо) за виписаною видатковою накладною №1728 від 07.04.2020 на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1012 від 09.04.2019.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 420/14246/20.

При цьому, суд враховує доводи відповідача про те, що згідно форми 20-ОПП, що була подана позивачем до контролюючих органів за адресою: Київська обл., Обухівський р-н.,с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива буд.30/3 жодного транспортного засобу та с/г техніки на балансі не обліковуються. Доказів на спростування вказаного позивачем суду не надано.

Окрім того, на думку суду, наданою самим же позивачем відомістю від 09.04.2020 на відпуск нафтопродуктів по підприємству в кількості 5755 л (а.с.62), підтверджується той факт, що відповідне пальне перебувало на зберіганні ТОВ «Укрземком».

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що 28.02.2020 ТОВ «Укрземком» вперше звернулось із заявою на отримання ліцензії на право зберігання пального, яка була отримана відповідачем 03.03.2020, однак відповідач жодним чином не відреагувало на вказану заяву, оскільки як вбачається із матеріалів справи за результатами розгляду заяви 28.02.2020 №28/02-20 (а.с.24, 102), ГУ ДПС у Київській області листом від 20.03.2020 №10578/10/10-36-37-03-18 (а.с.99) повідомило позивача про прийняте рішення щодо відмови у видачі ліцензії на право зберігання пального ТОВ «Укрземком».

Вказаний лист було надіслано на адресу позивача 23.03.2020 та отримано останнім 27.03.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.98), копія конверту (а.с.100), копія фіскального чеку та списку поштових відправлень (а.с.101).

Частиною першоюстатті 9 КАС Українипередбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при винесені наказу «Про проведення фактичних перевірок» №1653 від 30.10.2020 та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №6901/0901 від 14.12.2020 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати із статтею згідно присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрземком» до Головного управління ДПС у Київській області про протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк