Вирок № 127501055, 20.05.2025, Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/418/25

провадження № 1-кп/624/59/25

ВИРОК

іменем України

селище Кегичівка 20 травня 2025 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі т.в.о. секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду сел Кегичівка кримінальне провадження №120242260700000 відносно якого

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Серго Берестинського району Харківської області, українець, громадянин України, військовозобов`язаний, освіта середня-спеціальна, одружений, на утриманні має дві неповнолітні дитини, не працює, інвалідом не являється, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 18 вересня 2024 року засуджений Кегичівським районним судом Харківської області за ст. 126 1 КК України до 1 року обмеження волі, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

- у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , являючись батьком ОСОБА_5 , в порушення вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), відповідно до якої нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, в порушення вимог статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) та ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», 29 червня 2024 вчинив відносно своєї доньки домашнє насильство фізичного характеру за наступних обставин.

29 червня 2024 року, близько о 19 години 20 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де на той час також перебувала його донька ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, застосувавши фізичне насильство відносно своєї доньки ОСОБА_5 , почав кидати в неї скляний посуд, тим саме спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді рани на лівій руці, садна на правій руці та лівій нозі.

За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно п.п. 2.3.2 б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Такими чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

За ініціативою потерпілої у кримінальному провадженні ОСОБА_5 за добровільною домовленістю з обвинуваченим ОСОБА_4 уклали угоду про примирення за наступних обставин.

Згідно з угодою: укладення угоди про примирення сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 являється кримінальним проступком, що не забороняє укладання угоди про примирення відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість і щиро розкаюється за вчинене кримінального правопорушення проступку.

Потерпіла ОСОБА_5 цивільний позов у кримінальному провадженні не заявляла, будь-яких претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого з приводу скоєння ним кримінального правопорушення не має.

Під час проведення досудового розслідування судові витрати на проведення експертиз не здійснювались.

Арешт на майно не накладався, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 узгодженого покарання за вчинення кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 850 гривень із застосуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді проходження програми для кривдників строком на 1 місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити покарання у виді 1 року обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з застосуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді проходження програми для кривдників строком на 1 місяць та штрафу у розмірі 850 гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Обвинувачений ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 розуміють, що відповідно до ст. ст. 471, 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для них є:

а) потерпілої - обмеження права оскарження вироку згідно з положенням ст. ст. 394, 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди;

б) для обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, тобто права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; право мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі право на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов`язань іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним закону і будь-якого положення укладеної угоди.

У разі невиконання угоди про примирення потерпіла чи прокурор відповідно до вимог ст. 476 КПК України мають право у продовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, роз`яснено і є зрозумілими.

Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди про примирення є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений повідомив, що обвинувачення, його характер та суть йому зрозумілі, свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, просить суд затвердити угоду про примирення та призначити йому узгоджену міру покарання. Підтвердив, що повністю розуміє усі права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, вид покарання та наслідки його невиконання.

У підготовчому судовому засіданні потерпіла викладені обвинуваченим обставини підтвердила, повідомила, що ними досягнуто згоди, просить суд затвердити угоду про примирення з призначенням узгодженого покарання.

Прокурор просить затвердити угоду та призначити узгоджену міру покарання.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого судом встановлено, що у лікарів нарколога, психіатра та на обліку Красноградського РС №2 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області він не перебуває, призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 , посередня довідка характеристика, відомості про відомості та копія вироку Кегичівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2024 року.

Розглянувши дану угоду про примирення, заслухавши сторони, суд доходить висновку, що угода підлягає затвердженню, і при цьому виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд може прийняти рішення про затвердження угоди.

Відповідно дост.468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч.ч.1,5ст. 469 КПК Україниугода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Встановлено, що кваліфікація кримінального правопорушення ніким не оспорюється, факт порушення доведено. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1ст. 125 КК України. За ступенем тяжкості інкриміноване обвинувачену правопорушення, відповідно до ст. 12 Кодексу, є проступком.

У підготовчому судовому засіданні факт укладення угоди підтверджено.

Сторони розуміють надані їм законом права, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбаченіст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбаченіст. 476 КПК України. Суд переконався в тому, що сторони дійсно примирились і укладення угоди є їх ініціативою, є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів. Обвинувачений та потерпіла наполягають на затвердженні угоди.

Умови даної угоди про примирення відповідають вимогамКПК УкраїнитаКК України.

За таких умов, підстав для відмови в затвердженні угоди не знайдено. Наслідки її укладення роз`яснені.

Відповідно до п.3 ч.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діянні обвинуваченого, ознак, перелічених вст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: вчинив фізичне насильство відносно своєї доньки.

Відповідно до вимогп. 1 ч.1 ст. 66 КК Україниобставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимогп. 6-14, п. 13 ч. 1 ст. 67 КК Україниобставини, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення, щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

На підставі ст. 91-1КК України, суд вважає необхідним в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого покласти на нього обов`язок з направлення для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць, що також визначено умовами угоди.

Запобіжні заходи до обвинуваченого не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся, арешт на майно не накладався, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню на підставіст.100 КПК України.

Керуючись ст.474,475,368-371,373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 20 травня 2025 року укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винним у вчинені кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1ст. 125 КК Українита призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Штраф перерахувати на розрахунковий рахунок: UA978999980313070106000020609, отримувач коштів ГУК Харків обл/СТГ Кегичiвка /21081100, Кодкласифікації доходів бюджету21081100, код отримувача ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

На підставіст. 91-1 КК Українизастосувати відносно ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1ст.91-1 КК України, у виді направлення його для проходження програми для кривдників строком на 1 (один) місяць.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 року обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, що визначено вироком Кегичівського районного суду Харківської області 18 вересня 2024 року, із застосуванням обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді проходження програми для кривдників строком на 1 місяць та штрафу у розмірі 850 гривень, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Вирок на підставі угоди про примирення може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим - з підстав призначення покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474цього Кодексу, не роз`яснення наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником - з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474цього Кодексу;

- прокурором - з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469цього Кодексуугода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання такої скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У разі невиконання угоди про примирення, потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Невиконання угоди є підставою для скасування вироку в порядкуст. 476 КПК України, а її умисне невиконання - для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Копію вироку надати учасникам провадження.

Суддя ОСОБА_1