Вирок № 127500043, 21.05.2025, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/677/25

Провадження № 1-кп/192/151/25

В И Р О К

Іменем України

"21" травня 2025 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12025042160000083, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2025 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олександрія, Широківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час перебуває в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», який має середньо-спеціальну освіту, не працевлаштований, не одружений, на утримані малолітніх, неповнолітніх дітей немає, ступеню інвалідності не має, раніше судимого:

-23 грудня 2000 року вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання умовно строком 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 500 грн. 00 коп.;

-26 грудня 2002 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі;

-11 квітня 2005 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ст. 71 КК України до 5років 5 місяців позбавлення волі;

-03 листопада 2009 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі;

-02 березня 2010 року вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі;

-02 жовтня 2014 року вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

-20 лютого 2015 року вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

-05 квітня 2017 року вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі;

-07 липня 2017 року вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 289, ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років 1 місяць позбавлення волі;

-19 липня 2022 року вироком Дніпровського апеляційного суду за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 відбуваючи покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» на підставі вироку Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, згідно якого його засуджено до 3 років позбавлення волі, 31 січня 2025 року приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи на території Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)», що розташована за адресою: с. Аполлонівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул.Військове містечко, буд. 37, маючи умисел на втечу з місця позбавлення волі, усвідомлюючи ту обставину, що він немає будь-яких законних підстав та дозволу адміністрації виправної установи на залишення місця позбавлення волі, будучи переведеним до дільниці соціальної реабілітації скориставшись відсутністю візуального контролю з боку працівників адміністрації виправної установи, втік з місця позбавлення волі території ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», де він відбував покарання.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому йому обвинувачені не визнав.

Показав, що він дійсно відбував покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)». В квітні 2024 року, точної дати він не пам`ятає, його було переведено до дільниці соціальної реабілітації ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» (далі ДСР), і з цього часу він відбував покарання там. 23січня 2025 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області було задоволено подання адміністрації виправної установи про звільнення його умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом. Оскільки на його думку 30 січня 2025 року ухвала суду набрала законної сили, він 31 січня 2025 року вирішив не чекати військовослужбовців Національної гвардії України, які повинні були його доставити до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, і самостійно залишив територію ДСР, і направився до свого місця проживання в АДРЕСА_1 , з метою відвідати матір та взяти грошові кошти, які в нього там зберігались, а після цього він планував самостійно піти до ТЦК. Вважає, що жодної втечі він не здійснював, оскільки 31 січня 2025 року він вже був умовно-достроково звільнений від відбування покарання, і тому на його думку не міг здійснити втечу з місць позбавлення волі. Що стосується покладеного на нього судом обов`язку прибути до ТЦК в супроводі військовослужбовців Національної гвардії України, то на його думку вказане положення на нього не розповсюджується, оскільки вказаний обов`язок порушує ст. 22 Конституції України, оскільки звужує його права та свободи.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 393 КК України, як втеча з місця позбавлення волі, особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Показаннями свідків:

ОСОБА_6 , який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він працює молодшим інспектором ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», 31 січня 2025 року він заступив на чергування і приблизно о 11 год. 00 хв. він виявив відсутність засудженого ОСОБА_3 в межах ДСР, він одразу повідомив про даний факт своєму керівництву, і після цього відбулись першочергові заходи з розшуку засудженого. Будь-яких дозволів на залишення місць позбавлення волі ОСОБА_3 не отримував, в нього була відсутня інформації, що ОСОБА_3 звільнений з місць позбавлення волі. Що стосується звільнення засуджених умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, то таке звільнення відбувається через контрольно-пропускний пункт, шляхом передачі засуджених військовослужбовцям Національної гвардії України. Станом на 11 год. 00 хв. 31 січня 2025 року така процедура не відбулась і не розпочалась.

Показаннями свідка ОСОБА_7 який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він працює старшим оперуповноваженим ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)». 01 лютого 2025 року він у складі групи з трьох осіб, а саме він, ОСОБА_8 та один працівник обласного управління, затримали засудженого на автовокзалі в м.Дніпро десь о 16 год. 00 хв., коли той намагався виїхати в напрямку м. Кривий Ріг на маршрутному автобусі.

Свідка ОСОБА_8 , який будучи допитаним в судовому засіданні підтвердив показання свідка ОСОБА_7 .

Свідка ОСОБА_9 , який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він працює черговим помічником начальника установи ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)». Точної дати він не пам`ятає, йому доповіли, що засуджений ОСОБА_3 відсутній на території ДСР. Оскільки безпосередньо в його посадові обов`язки входить контроль процедури умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, то йому достеменно відомо, що засуджений ОСОБА_3 того дня не проходив процедуру звільнення і не був переданий військовослужбовцям Національної гвардії України для супроводження до територіального центру, оскільки того дня процедура звільнення і передачі засуджених відбувалась значно пізніше після того, як повідомили про зникнення засудженого ОСОБА_3 .

Свідка ОСОБА_10 , який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що йому відомо, що 23 січня 2025 року відносно ОСОБА_3 судом було прийнято рішення про умовно-достроково звільнення від покарання для проходження військової служби за контрактом, при цьому 31 січня 2025 року в першій половині дня йому повідомили, що ОСОБА_3 відсутній в ДСР. Ухвала суду від 23 січня 2025 року з відміткою про набрання законної сили відносно ОСОБА_3 надійшла в другій половині дня 31 січня 2025 року і до виконання не приводилась, у зв`язку з відсутністю ОСОБА_3 на території виправної установи. Порядок виконання рішення судів про звільнення засудженого передбачений Інструкцією про роботувідділів (груп,секторів,старших інспекторів)контролю завиконанням судовихрішень установвиконання покараньта слідчихізоляторів,затвердженої НаказомМіністерства Юстиції№847/5 від 08 червня 2012 року.

Свідка ОСОБА_11 , який будучи допитаним в судовому засіданні показав, що він був в складі першої групи працівників виправної установи, які здійснювали першочергові заходи з розшуку обвинуваченого після його втечі 31 січня 2025 року.

Письмовими доказами дослідженими під час судового розгляду:

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року згідно якого ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі (а. с. 112-114).

Довідкою по особовій справі №33-В-22 згідно якої ОСОБА_3 відбував покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» з 06 жовтня 2022 року (а. с. 115).

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 лютого 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_3 затримано 01 лютого 2025 року в м. Дніпро, вул. Курчатова, 10 о 16 год. 50 хв. (а. с. 95-96).

Протоколом огляду місця події від 31 січня 2025 року з фототаблицями, згідно якого предметом огляду була Дільниця соціальної реабілітації ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», яка розташована за адресою: с. Аполлонівка, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул.Військове містечко, буд. 37, тобто місце вчинення кримінального правопорушення (а. с. 99-102).

Постанова про переведення засудженого з дільниці соціальної ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», відповідно до якої ОСОБА_3 переведено 29 квітня 2024 року до ДСР (а. с. 89).

Заявою ОСОБА_3 від 29 квітня 2024 року на ім`я начальника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» про переведення його до ДСР (а. с. 90).

Розпискою ОСОБА_3 , від 10 жовтня 2022 року відповідно до якої він ознайомлений з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (а. с. 91-93).

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року, згідно якої ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом. Також покладено на ОСОБА_3 обов`язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-достроково звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом прибути у супроводі Національної гвардії України до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби. Ухвала набрала законної сили 31 січня 2025 року (а. с. 97).

Розпискою ОСОБА_3 про отримання вказаної ухвали суду 23 січня 2025 року (а. с. 94).

Рапортом свідка ОСОБА_7 від 31 січня 2025 року на ім`я начальника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», згідно якого ОСОБА_3 31 січня 2025 року не було виявлено на території ДСР (а. с. 98).

Листом начальника ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2025 року відносно ОСОБА_3 не виконано, оскільки той вчинив втечу з місць позбавлення волі (а. с. 106).

Бланком протоколу прийому-передачі особи від 31 січня 2025 року відносно ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_3 не було передано від ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» ні працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні представнику Національної гвардії України (а. с. 105).

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено в судовому засіданні обставини кримінального правопорушення, та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обставин кримінального правопорушення, є належними, допустимими та достовірними, і в своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про вину обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням.

Так стороною обвинувачення доведено суду, що обвинувачений, який відбував покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, здійснив втечу з ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)».

Суд не приймає доводи сторони захисту, що обвинувачений не був особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, оскільки відносно нього набрала законної сили ухвала суду про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково з таких підстав.

Статтею 811 КК України передбачено, що під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.

При ухваленні рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом суд покладає на особу, звільнену від відбування покарання, обов`язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби.

Відповідно до ч. 6 ст. 1541 КВК України - при умовно-достроковому звільненні з установи виконання покарань на підставі ухваленого судового рішення на підставі, визначеній статтею 811 Кримінального кодексу України, що набрало законної сили, особа передається підрозділам Національної гвардії України для її супроводження з установи виконання покарань до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Останнім днем відбування кримінального покарання особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, є день її передачі до підрозділів Національної гвардії України для доставляння до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Як достовірно встановлено судом під час судового розгляду ухвала суду відносно обвинуваченого щодо звільнення його від відбування покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом набрала законної сили 31 січня 2025 року і з врахуванням положень вищезазначеної норми КВК України останнім днем відбування покарання для засудженого повинен був бути день передачі його до підрозділів Національної гвардії України для доставляння до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що передача обвинуваченого до підрозділу Національної гвардії України повинно було відбутись приблизно о 14 год. 00 хв. 31 січня 2025 року після проходження відповідної процедури звільнення з місць позбавлення волі, яка передбачена Інструкцією про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України №847/5 від 08 червня 2012 року.

Тому суд вважає, що обвинувачений станом на час залишення ним дільниці ДСР ДУ«Солонянська виправнаколонія (№21)» був особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі і був суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України.

Суд не приймає доводи сторони захисту, що обвинувачений не був обізнаний про порядок набрання законної сили ухвали суду про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, оскільки з врахуванням змісту ухвали суду від 23січня 2025 року обвинувачений повинен був залишити місця позбавлення волі лише у супроводі військовослужбовців Національної гвардії України, а не самостійно, що спростовує показання обвинуваченого, що він міг самостійно залишити місця позбавлення волі.

Стосовно незгоди обвинуваченого з часом його фактичного затримання, то суд вважає, що час фактичного затримання обвинуваченого зазначений в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 01 лютого 2025 року знайшов своє підтвердження в показаннях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і тому є вірним.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за тяжкі злочини, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не перебуває, за місцем відбування покарання характеризується позитивно.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставин, які пом`якшують покарання не зазначено, обставиною, яка обтяжує покарання стороною обвинувачення зазначено рецидив злочинів.

Суд оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, те, що він вину не визнав вважає, що в даній справі відсутні обставини, які пом`якшують покарання.

Оскільки обвинувачений має непогашені судимості за вчинення умисних злочинів, тому суд вважає, що відносно обвинуваченого наявна така обставина, яка обтяжує покарання, як рецидив злочинів.

Керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням відсутності обставин справи, які пом`якшують покарання та наявності обставини, яка обтяжує покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, оскільки призначенням меншого строку покарання не буде досягнено виховної мети покарання, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Суд також не вбачає підстав для призначення більш суворішого покарання.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення не відбувши повністю покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року терміном на день вчинення кримінального правопорушення шість місяців вісімнадцять днів.

Тому суд вважає, що у відповідність до положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у виді 3 місяців позбавлення волі, та остаточно визначити ОСОБА_3 покарання до відбування 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Оскільки щодо обвинуваченого ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2025 року до 26 травня 2025 року, при цьому ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли і не змінились, тому строк дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою слід вважати продовженим до набрання вироком суду законної сили, але не більше ніж на 60 діб.

Визначаючи початок строку відбування покарання обвинуваченим, суд враховує, що згідно ухвали слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року та протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_3 був затриманий за вчинення злочину 01 лютого 2025 року, і тому початок строку відбування покарання обвинуваченому слід встановити з 01 лютого 2025 року зарахувавши йому таким чином в строк покарання строк попереднього ув`язнення, у відповідність до положень ст. 72 КК України (а. с.16-20, 95-96).

При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Оскільки суду не було надано жодного речового доказу, тому суд позбавлений можливості вирішити питання долі речових доказів.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся, належним чином підтверджені процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у виді трьох місяців позбавлення волі до покаранням за цим вироком, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки три місяця.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з 01 лютого 2025 року зарахувавши йому таким чином, у відповідність до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк покарання строк попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід ОСОБА_3 увиді триманняпід вартою,застосований ухвалоюслідчого суддіСолонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від03лютого 2025року, вважати продовженим до набрання вироку законної сили, але не більше ніж на шістдесят діб.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Головуючий: суддя ОСОБА_1