Рішення № 127494887, 21.05.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17729/24

Провадження №: 2-а/755/138/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

у с т а н о в и в:

11 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача у якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 24 вересня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн. на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач є громадянином російської федерації.

29 лютого 2020 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений шлюб, у зв`язку з чим позивач постійно проживає в Україні на законних підставах, а саме посвідок на тимчасове проживання, остання з яких була дійсною до 10 червня 2022 року.

Вказує, що позивач маючи сім`ю в Україні, має цілком обгрунтовані побоювання через свої політичні погляди стати жертвою переслідування в російській федерації, у зв`язку з чим наразі є шукачем захисту в Україні.

Зазначає, що позивач підтримує Україну та засуджує дії країни-агресора, у зв`язку з чим у країні походження на нього чекають переслідувань.

20 липня 2023 року позивач особисто відвідав ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою особисто подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак його заяву не прийняли та не зареєстрували, його не документували довідкою про звернення за захистом в Україні та не надали рішення про відмову у прийнятті заяви.

21 липня 2023 року позивач подав письмове звернення від 21 липня 2023 року на ім`я начальника ДМС з проханням зафіксовати факт звернення з заявою та розглянути її. Тобто позивач вказує, що вчинив всі можливі дії, щоб його заява від 20.07.2023 року була розглянута відповідачем.

Зазначав що рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/34649/23 від 07 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 про визнання дій протиправними задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ДМС щодо неприйняття заяви та рішення за результатами заяви від 20 липня 2023 року про визнання позивача біженцем.

Зобов`язано Центральне міжрегіональне управління ДМС України у м. Києві та Київській області прийняти заяву від 20.07.2023 громадянина російської федерації ОСОБА_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ Україні від 07.09.2011 №649 та прийняти рішення.

Позивач зазначає, що судовим рішенням зафіксована протиправну бездіяльність органів ДМС щодо прийняття заяви позивача про визнання його біженцем.

Разом з тим, не дивлячись на наявність судового рішення органом ДМС була винесена оскаржувана постанова, яку позивач вважає протиправною та такою що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2025 року у зв`язку з закінченням повноважень судді Арапіної Н. Є. справу передано в провадження судді Марфіної Н. В.

Ухвалою суду від 19 березня 2025 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ№015659 від 24.09.2024 року, складеного заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Лемеш Д. Л. відносно громадянина російсько федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 203 КУпАП, 24.09.2024 року о 12 год. 45 хв. за адресою: м. Київ, вул. Ольгинська, 3 було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , проживав без документів на право проживання в Україні, чим порушив ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

24.09.2024 року відносно позивача складено протокол за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 203 КУпАП, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

За змістом ст.ст. 9, 33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень ст.ст. 245, 248 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За змістом ст.ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 278-280 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем громадянину російської федерації ОСОБА_1 25 червня 2021 року видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , дата закінчення строку якої 10.06.2022 року.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а. с. 37)

З огляду на фактичні обставини справи слід зазначити наступне, так, 24 лютого 2022 року розпочалась повномасштабне вторгнення російської федерації на всіх напрямках на території України, у зв`язку з чим на всій території України було запроваджено військовий стан та запроваджено низка заходів, які поклали кінцю дипломатичним відносинам з країною агресою.

Також, під час ведення бойових дій загальновідомим став факт завдання громадянами російської федерації шкоди та інтересам Держави України а також безпеки її громадянам.

Тривалий час, з початком повномасштабного вторгнення, відносини між Державою та громадянами країни - агресора не були врегульовані та 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України винесено постанову № 1232 «Про Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану», відповідно до якої, Кабінет Міністрів України встанови, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".

Згідно пункту 1 частини третьої статті 4 ЗУ «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Тобто, вищезазначеною постановою, Кабінет Міністрів України визначив, що розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою розглядаються Державною міграційною службою у випадку, якщо, зокрема, звернувся громадянин країни - агресора, який перебуває у шлюбі з громадянином України.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі -Закон), а також міжнародними нормами.

Згідно із частиною 1,3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до статті 9 іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (надалі -Порядок №150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території : 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи вразі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України; 2)не більш як 90днів протягом180днів уразі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Частинами першою, другою статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.

Заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС. (Пункт 8 Порядку)

Дослідивши у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню оскільки порушення статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що формує склад адмінстратвиного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи.

Оскільки тимчасова посвідка закінчилась у позивача 10 червня 2022 року, а з заявою про визнання біженцем позивач звернувся 21 липня 2023 року, що підтверджується встановленими у справі №320/34649/23 обставинами, позивач проживав більше ніж 30 днів на території України за документами у яких закінчився термін.

Доказів про те, що позивач звернувся до ДМС з заявою, яка надавала право на проживання на території України вчасно, матеріали справи не містять, поважності причин неможливості зі своєчасним зверненням до ДМС з заявою, яка надавала право на проживання на території України судом також не встановлено.

Щодо твердження позивача про неможливість його повернення до країни агресора, через побоювання стати в російській федерації жертвою переслідувань з політичних причин, суд враховує наступне.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (надалі -Інструкція №353/271/150).

Відповідно до пункту 8 Інструкції №353/271/150, що також відображено у частині 1 статті 31 Закону, іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Як було встановлено судом, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугував факт проживання позивача більше ніж 30 днів на території України за документами, які втратили чинність.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач фактично порушив частину 2 статті 203 КУпАП. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що останній є громадянином російської федерації та жодним чином не підтримує факт широкомасштабної збройної агресії росії проти України, виступає проти неї, а відтак у випадку повернення позивач може піддатися політичному переслідуванню, суд у розрізі встановлених вище обставин оцінюється критично, позаяк такі аргументи не можуть бути безумовним свідченням існування підстав, що перешкоджають притягненню позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил проживання на території України, такі обставини враховуються у випадку прийняття рішення про примусове видворення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність дій суб`єкта владних повноважень та наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст.ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову громадянина російської федерації ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 21.05.2025 року.

Учасники справи:

Позивач - громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02125, м. Київ, вул. Березняківська, 4а, код ЄДРПОУ 42552598).

Суддя -