Рішення № 127494486, 20.05.2025, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/7951/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути звідповідача накористь позивачазаборгованість закредитним договором№3000018956від 17.01.2024у розмірі36965,91грн. Своїпозовні вимогимотивує тим,що 17.01.2024між АТ«ОТП Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір№ 3000018956шляхом підписанняелектронним підписому порядку,визначеному ст.12ЗУ «Проелектронну комерцію». Відповідно дорозділу 1кредитного договоруАТ «ОТПБанк» надаввідповідачу кредитна принципахповоротності,платності,строковості всумі 34000грн.Пункт 1.2.кредитного договорупередбачає,що протягомдії кредитногодоговору длярозрахунку процентівза користуваннякредитом будевикористовуватись річнапроцентна ставкау розмірі:20%річних.Відповідно докредитного договору,повернення кредиту,сплата процентівта інших,передбачених договоромплатежів,відбувається шляхомсплати позичальникомануїтетних платежівзгідно зграфіком платежів.На виконанняумов вищевказаногодоговору АТ«ОТП Банк»свої зобов`язанняпо видачівідповідних сумкредиту виконавповністю,відповідач виконуваввзяті насебе зобов`язанняз істотнимпорушенням умовдоговору,сплачуючи поточніщомісячні платежіз простроченнямдати їхсплати,сплачуючи щомісячніплатежі нев повномуобсязі та/абоне сплачуючивзагалі,що спричиниловиникнення простроченоїзаборгованості. 01.08.2024позивач направивна адресувідповідача вимогупро погашеннязаборгованості,однак відповідачвсі зверненняпроігнорував,вимогу незадовольнив,погашення заборгованостіне здійснив,чим грубопорушив правапозивача. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором №3000018956 від 17.01.2024 становить: заборгованість по тілу 33699,86 грн, заборгованість по відсотках 3 266,05 грн, пеня 00.00 грн. У зв`язку з наведеним просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзиву на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 17.01.2024 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3000018956, який підписано відповідачем удосконаленим електронним підписом клієнта /а.с. 10-11/.

Відповідно до п. 1.1. договору банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 34 000 грн на загальні споживчі цілі на рефінансування (погашення заборгованості позичальника перед кредитором першої черги (АТ «ОТП Банк») за кредитним договором першої черги (кредитним договором №0090/980/2046001/21 від 27 серпня 2021 р.). Дата остаточного повернення кредиту 17 січня 2025 року.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 20 % річних.

Відповідно до п. 1.3. договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.

АТ "ОТП Банк" на виконання умов кредитного договору №3000018956 від 17.01.2024 надав ОСОБА_1 кредит шляхом перерахунку коштів в розмірі 34 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №20791411 від 17.01.2024 /а.с. 15/.

На підтвердження своїх вимог позивачем також надано підписані відповідачем удосконаленим електронним підписом графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту від 17.01.2024 та орієнтовний графік платежів та розрахунок вартості кредиту /а.с. 7-9, 13-14/.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання - в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що між сторонами укладеного кредитного договору №3000018956від 17.01.2024 було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, з боку відповідача має місце порушення укладеного кредитного договору №3000018956 від 17.01.2024, у зв`язку з чим станом на 12.07.2024 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 36965,91 грн, в тому числі: кредит 33699,86 грн, відсотки 3266,05 грн /а.с. 16/.

24.07.2024 позивачем було направлено ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, проте, як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, вимоги банку по сьогодні є невиконаними /а.с. 5/.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №3000018956від 17.01.2024 у розмірі 36965,91 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 028 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість у розмірі 36965,91 грн (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень дев`яносто одну копійку).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», ЄДРПОУ 21685166, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/5346/24. Рішення не набрало законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя: Постигач О.Б.