Рішення № 127482217, 14.05.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/282/25Провадження № 2/724/238/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі:

секретаря судового засідання: Копайгородського Д.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог? ?

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Коллект Центр" (далі ТОВ "Коллект Центр") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов мотивованийтим,що 15.09.2021року міжТовариством зобмеженою відповідальністю«Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договірпро споживчийкредит №4004231 в електронній формі, за яким відповідач отримав від ТОВ «Мілоан» кошти у строкове користування у розмірі 10 000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку відповідача, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором.

28.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №28-12/2021-72, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем, сума заборгованості за яким на той час складала 44 850 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 34850 грн - заборгованість по відсоткам.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за договором про споживчийкредит №4004231 від 15.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Відповідно до реєстру боржників №3 до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 73850,00 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки до теперішнього часу на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, тому, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути з ОСОБА_1 на користьТОВ «Коллект Центр» заборгованість задоговором про споживчийкредит №4004231 від 15.09.2021 року у загальному розмірі 44850,00 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованісмть за тілом кредиту, 34850,00 заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення прав вимоги, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Процесуальні дії по справі. Подані заяви (клопотання) сторін.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.50).

20.02.2025 року представником відповідача Семенюк О.Г. подано заяву про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (а.с.55).

04.03.2025 року представником відповідача Семенюк О.Г. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обгрунтування відзиву зазначає, що нарахування заборгованості за кредитним договором відбувалось у строк, що значно перевищує встановлений кредитодавцем строк користування кредитом та є неправомірним. За умовами договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, для цього позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту. Однак, ОСОБА_1 жодного платежу за договором про споживчий кредит не вносив, тож правом продовження строку кредитування на пільгових умовах не користувався. У випадку продовження користування кредитними коштами після 15.10.2021 року, продовдення строку кредитування на підтсаві п. 2.3.1.2 договору може бути встановлено на термін, що не перевищує 60 днів від зазначеної дати по 14.12.2021 року. Отже, право кредитодавця на стягнення заборгованості у примусовому порядку за невиконання відповідачем умов договору виникло ще 14.12.2021 (дата спливу терміну користування кредитом із максимальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах. Враховуючи загальні терміни позовної давності, встановлені ЦК України, кредитодавець повинен був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості у строк до 14.12.2024 року. Тому вважає, що позивачем порушено строк позовної давності на подання даного позову, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності (а.с.59-63).

Ухвалою суду від 14.05.2025 року продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву до 15 днів та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву.

13.03.2025 року представником позивача на адресу суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що сторонами договору було погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Відповідно до п.2.4.1, п 2.4.2 Договору, прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. Щодо вимог відповідача про застовування до спірних правовідносин строків позовної давності, то зазначає, що перебіг таких строків з 12.03.2020 по 01.07.2023 року було продовжено у зв`язку з встановленням на території України карантину, а з 24.02.2022 по даний час перебіг строків позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану в Україні. Просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, а позов задовольнити в повному обсязі (а.с.66-70).

24.03.2025 року представником відповідача Семенюк О.П. подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просить зменшити суму витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 грн, заявлену позивачем, вважаючи його завищеним і неспівмірним із складністю та категорією справи. В обгрунтування зазначає, що дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правничої допомоги визначено ряд послуг, надання яких фактично не було підтверджено; розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. АО «Лігал Ассістанс» на постійній основі надає позивачу правничу допомогу в аналогічних справах і готує практично шаблонні позовні заяви. Звертає також увагу суду, що в матеріалах справи відсутні квитанції щодо підтвердження факту проведення оплати позивачем заявленої суми витрат на правничу допомогу (а.с.77-81).

02.04.2025року представникомпозивача наадресу судуподано додатковіпояснення,згідно якихпросить відмовитивідповідачу узадоволенні клопотанняпро зменшеннявитрат направничу допомогу,яке обгрунтовуєтим,що відповідачне наводитьобґрунтування неспівмірностівитрат іскладністю справита ненадає судубудь-якихдоказів напідтвердження такоїпозиції.Наголошують,що сторонамипогоджено саметакі умовинадання юридичноїдопомоги.Заперечення відповідачане підтверджуютьсянаявними вматеріалах справидоказами тає лишеособистою думкоювідповідача.Отже,такі твердженняє припущеннями (а.с.83-84).

Аргументи учасників справи.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Победаш Х.М. в судове засідання не з`явилася, до суду подала заяву, згідно якої просить слухати справу у відстуності представника позивача, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити (а.с.106-107).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Семенюк О.Г. в судове засідання не з`явилися, представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи без її участі, в задовленні позовних вимог просить відмовити (а.с.105).

Фактичні обставини встановлені судом

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі анкетизаяви на кредит №4004231 поданої в електронному порядку ОСОБА_1 15 вересня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено кредитний договір №4004231, який підписано відповідачем електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора S18068. За умовами вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн, зі сплатою процентів в розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, строком кредитування 30 днів, до 15.10.2021 (а.с.7-10,13 ).

Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 10 000 грн.

Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 15.09.2021 року та відповідно п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 15.10.2021.

У п. 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1100 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ "Мілоан", ОСОБА_1 , з яким було укладено кредитний договір №4004231 від 15 вересня 2021 року, ідентифікований ТОВ "Мілоан". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) S18068 (а.с.13).

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 19.09.2021 року за № 6623/19-40, з рахунку ТОВ «Мілоан» НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» через систему платежів LiqPaySТ здійснено 15.09.2021 переказ коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 в сумі 10000 грн. (а.с.13 зворот).

28.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги №28-12/2021-72, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем, сума заборгованості за яким на час відступлення складала 44 850 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 34850 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.17-22).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги за договором про споживчийкредит №4004231 від 15.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с.23-25).

Відповідно до реєстру боржників (додаток №3 до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року), ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 73850,00 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.26-29).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» станом на 02.01.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить - 73850,00 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 63850,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі: 44850,00 грн., з яких : 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34850,00 грн. заборгованість за відсотками (а.с.16).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, укладений ОСОБА_1 кредитний договір, укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений на сайті кредиторів з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, яка розміщена на його сайті.

Відповідно до частин 1,3,4,7статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис»за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналого власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналого власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

ПоложенняЗакону України «Про електронну комерцію»передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення анкети - заяви №4004231 про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором S18068, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на рахунок якого, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10 000 грн.

Отже, відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогамст.12 Закону України "Про електронну комерцію".

Цей правочин відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Отже, у відповідача існують зобов`язання, що виникли з цього кредитного договору.

Також судом встановлено, що за наявним у матеріалах справи, за договором про споживчий кредит №4004231 від 15.09.2021 року право вимоги перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», що підтверджується договорами факторингу, укладеними між первісним позичальником, ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем.

Частиною 1статті 1054 ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн, які не було повернуто у строки визначені кредитним договором.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, то суд приходить до наступного висновку.

Частиною першоюстатті 1048 ЦК Українивизначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 3750,00 грн. які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.7 зворот).

При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 15 вересня 2021 року. Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів.

Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 3750,00 грн (п. 1.5.2), а тому суд приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору термін повернення кредиту визначено 15.10.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 16.10.2021 року по 14.12.2022 року відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 договору відсутні.

Суд звертає увагу на те, що позивачем відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Українине надано суду доказів, що строк кредитування за договором №4004231 від 15.09.2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 2.3.1.2 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів.

Отже, продовження нарахування процентів за ставкою згідно п. 1.6 Договору після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.

При цьому, суд вбачає з наданих доказів, що кредитні кошти надані відповідачу одноразовим платежем та доказів того, що за час з дати видачі кредиту відповідачем подано заяву про продовження дії кредитного договору, або вчинено дії з повернення кредиту, чим спрямовано свою волю на продовження строку кредитування матеріали справи не містить.

За таких обставин, вцій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 3750,00 грн відсотків за кредитним договором №4004231 від 15.09.2021 року.

Вимог про стягнення відсотків у відповідності достатті 625 ЦК Українипозивачем не заявлено.

Щодо заяви відповідача про застосування строків давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами частини 1статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною 1статті 260 ЦК Українипозовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Частиною 1статті 264 ЦК Українипередбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно частини 3статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У постанові від 17 квітня 2018 року (справа №200/11343/14-ц) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Станом на 28 січня 2025 року (звернення до суду з позовом у даній справі) воєнний стан на території України діяв і продовжується на час розгляду справи.

Таким чином, з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, а тому суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позові вимоги слід задовольнити частково з мотивів, описаних вище.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.01.2025 року (а.с.6).

Оскільки позовні вимоги ТОВ "КоллектЦентр" підлягають задоволенню частково на загальну суму 13750,00 грн, що становить 30,65 % від ціни позову (44850 грн), тому на користь позивача з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 742,46 грн (2422,40 х30,65%).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень, то суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 13000 грн.

До позову долучено копію договору між Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року №01-07/2024, заявку на надання юридичної допомоги від 02 грудня 2024 року №188, вчинену Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», витяг з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 27 грудня 2024 року, складеного Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(а.с.34-38).

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненихним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача Семенюк О.П. подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, заявлену позивачем, вважаючи його завищеним і неспівмірним із складністю та категорією справи.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни наринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертоюстатті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятоїстатті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до пункту 4.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року №01-07/2024 вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору.

Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5 даного договору).

На підставі витягу з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року, складеного Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», надано послуги з надання усної консультації тривалістю 2 год. вартістю 4000 грн, складання позовної заяви тривалістю 3 год. вартістю 9000 грн на суму 13 000 грн (а.с.).

Отже, доведеним є факт понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр`витрат на професійну правничу допомогу.

Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 цього Кодексу).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На підставі пункту 1, 2, 3 частини 2статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на ОСОБА_1 .

Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, а також за наявності клопотання відповідача про зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що визначений Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн є завищеним, тому слід обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи до 7000 грн.

Разом з тим, указаний розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2145,50 грн (7000 грн х 30,65 %).

Керуючись ст. 526,625,626,628,1049,1050,1054 ЦК України та ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280 ЦПК України, суд,-

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про споживчий кредит №4004231 від 15.09.2021 року у розмірі 13750 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 10000 грн - заборгованость за основною сумою боргу; 3750 грн - заборгованость за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 )на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр»(місцезнаходження:01133,місто Київ,вул.Мечнікова,будинок 3,офіс 306,код ЄДРПОУ44276926) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 742 (сімсот сорок дві) гривні 46 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2145 (дві тисячі сто сорок п`ять) гривень 50 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 19.05.2025 року.

Суддя: Т.М. Ковальчук