Рішення № 127475692, 19.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2025 року Київ справа № 640/19914/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, нарахувати та у подальшому виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не враховано для призначення пенсії за вислугу років періоди роботи позивача з 01.10.2014 по 03.06.2016 в Старобільському районному будинку творчості дітей та юнацтва, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (зі змінами) відсутня в переліку посада практичного психолога в позашкільному навчальному закладі, а також період з 10.06.2016 по 02.09.2016 у Управлінні ДПтС України в Луганській області, оскільки відповідно до зазначеного переліку дана установа відсутня в переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", адміністративна справа № 640/19914/22 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2022 № 03-19/5348/22.

Адміністративна справа № 640/19914/22 надійшла до Київського окружного адміністративного суду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено Басая О.В. головуючим суддею, який буде розглядати цю адміністративну справу.

Ухвалою суду від 25.05.2023 адміністративну справу № 640/19914/22 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду від 25.05.2023 відповідачу було направлено до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 31.05.2023. Копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами представник відповідача отримав 09.12.2022 в Окружному адміністративному суді м. Києва, що підтверджується розпискою у матеріалах справи.

12.07.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що згідно наданих документів та даних про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, стаж ОСОБА_1 на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років станом на 10.10.2017 склав 23 роки 07 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Крім того відповідачем зазначено, що заява позивача від 31.10.2022 не є заявою про призначення пенсії та не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Лист Головного управління ПФУ в м. Києві від 10.11.2022 № 2600-0305-8/147148 носить інформаційний характер і не є рішенням про відмову в призначенні пенсії.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши докази та аргументи сторін, оцінивши їх в сукупності, суд встановив таке.

Позивач є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданий Старобільським РС УДМС України в Луганській області від 12.11.2014 та є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 04.09.2019 № 3010-5000188297.

31.10.2022 позивач у порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі Закон № 393-96/ВР) звернулася до відповідача із заявою, в якій просив здійснити розрахування стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", та призначити її виплату. До заяви було додано: копії паспорта, карти платника податків, довідки про взяття на облік ВПО, свідоцтва про соціальне страхування, трудової книжки, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про зміну прізвища, свідоцтва про народження, свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про народження дитини, диплома (педагогічний університет).

Листом від 10.11.2022 № 2600-0305-8/147148 Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило позивача, що її стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" станом на 10.10.2017 склав 23 роки 07 місяців 15 днів, замість визначеного законом 26 років 06 місяців. До стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років не враховано періоди з 01.10.2014 по 03.06.2016 та з 10.06.2016 по 02.09.2016. Вважаючи таку відповідь відповідача протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788-ХІІ), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У відповідності до статті 51 Закону № 1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Разом з тим Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, пункт "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

В подальшому відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", до статті 55 Закону № 1788-ХІІз 01.01.2016, також, було внесено зміни, відповідно до яких, пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: "право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року".

Проте рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Отже, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Таким чином, з 04.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:

- з 01.10.2014 по 03.06.2016 на посаді практичного психолога в Старобільському районному будинку творчості дітей та юнацтва (записи № 22,№ 23);

- з 10.06.2016 по 02.09.2016 на посаді психолога в Сєвєродонецькому міському відділі кримінально-виконавчої інспекції Управління ДПтС України в Луганській області (записи № № 24, 25).

Суд зазначає, що для правильного вирішення даної справи необхідно встановити, чи мала позивач достатній спеціальний трудовий стаж для призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Щодо не зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.10.2014 по 03.06.2016, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік № 909) затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

За приписами статті 10 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта, повна загальна середня освіта, позашкільна освіта, спеціалізована освіта, професійна (професійно-технічна) освіта, вища освіта та освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Статтею 12 Закону України від 22.06.2000 № 1841-ІІІ "Про позашкільну освіту" та пунктом 7 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посада практичного психолога належить до посад педагогічних працівників.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення практичних психологів у позашкільних закладах освіти, практичний психолог в позашкільних закладах освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 на посаді практичного психолога в Старобільському районному будинку творчості дітей та юнацтва з 01.10.2014 по 03.06.2016 повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 718/2293/16-а, від 05.03.2019 у справі № 686/9307/17, від 12.03.2019 у справі № 647/514/17, від 13.03.2019 у справі № 602/958/16-а.

Щодо не зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 10.06.2016 по 02.09.2016, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, в період з 10.06.2016 по 02.09.2016 позивач працювала на посаді психолога в Сєвєродонецькому міському відділі кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну пенітенціарну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 225, Державна пенітенціарна служба України (ДПтС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Разом з тим, Переліком № 909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, а також посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Таким чином, Перелік охоплює виключно працівників, зайнятих у сферах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Оскільки пенітенціарні установи відносяться до системи виконання покарань та пробації і не можуть класифікуватись як заклади освіти, охорони здоров`я або соціального захисту, посада психолога в територіальному управлінні Державної пенітенціарної служби України не є такою, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно Переліку № 909.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для врахування до стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років період роботи ОСОБА_1 з 10.06.2016 по 02.09.2016.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, суд зазначає таке.

Як було зазначено, позивач звернулася до відповідача із заявою, поданою у порядку Закону № 393-96/ВР, в якій просив здійснити розрахування стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років згідно Закону № 1788-ХІІ, та призначити її виплату. Натомість, відповідачем листом від 10.11.2022 № 2600-0305-8/147148 здійснено умовний розрахунок стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ. Рішення щодо призначення/відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідачем не прийнято.

Відповідно до положень статті 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Статтею 80 Закону № 1788-ХІІ визначено, що заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону № 1788-ХІІ).

Згідно з статтею 82 Закону № 1788-ХІІ документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 1.9 Порядку № 22-1 особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу.

За правилами пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналізуючи зміст вищезазначених положень, суд дійшов висновку про те, що особа, яка претендує на призначення (перерахунок) пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії разом з доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним із способів її подання, що визначені Порядком № 22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно положень цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення (перерахунок) або відмову в призначенні (перерахунку) із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності не розгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, вказав, що важливим є також долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.

На цій підставі, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді її заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17, від 27.11.2019 у справі № 748/696/17, від 26.02.2020 у справі № 541/543/17-а, від 26.12.2021 у справі № 500/1879/20 та від 09.08.2023 у справі № 520/5045/2020.

Таким чином, враховуючи, що судом досліджено зміст поданої позивачем заяви і визначено, що остання є заявою про призначення пенсії, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав у відповідача здійснити її розгляд.

Натомість суд встановив, що відповідачем заяву позивача розглянуто відповідно до Закону № 393/96-ВР та листом від 10.11.2022 № 2600-0305-8/147148 здійснено умовний розрахунок стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, натомість рішення про призначення/відмову у призначення пенсії за вислугою років не прийнято.

Вказане дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача і, відповідно, жодного з передбачених Порядком № 22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви не прийнято.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), означає те, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі "Suominen v. Finland" (№ 37801/97, п. 36) вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд вважає, за необхідне, на підставі частини другої статті 9 КАС України для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 31.10.2022 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 31.10.2022 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш ив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31.10.2022 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, м. Київ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 31.10.2022 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, м. Київ) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

СуддяБасай О.В.