Рішення № 127474915, 19.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2025 року Справа № 640/28493/20 ЗП/280/95/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2020 №0159460501, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зобов`язано сплатити штраф, за затримку сплати авансових внесків єдиного податку, в розмірі 50% ставки єдиного податку, а саме: в сумі 6684,50 грн (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривнi 50 копійок).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року у справі №640/28493/20 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст.ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

13 лютого 2025 року матеріали адміністративної справи №640/28493/20 надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Черновій Ж.М.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 рокуприйнято до провадження адміністративну справу №640/28493/20 (ЗП/280/95/25) та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 рокуздійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі №640/28493/20, а саме: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим повідомленням-рішенням від 16.07.2020 №0159460501 прийнятим ГУ ДПС у м.Києві, позивача зобов`язано сплатити штраф за затримку сплати авансових внесків єдиного податку в розмірі 50 % ставки єдиного податку, а саме в сумі 6684,50 грн. Не погоджуючись з прийнятим ППР, 29.07.2020 позивач звернулась зі скаргою до ДПС України. 15.10.2020 позивач отримала рішення ДПС України від 09.10.2020 №29821/6/990006020406 про результати розгляду скарги, яким ППР залишено бе змін, а скарга без задоволення. Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, та вважає його таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що камеральна перевірка податкової декларації, або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше за днем фактичного подання. Податкові декларації позивача за 2017-2019 подані: за 2017 09.02.2018, за 2018 08.02.2019, за 2019 04.03.2020. Таким чином, граничні строки проведення камеральних перевірок за вказаними деклараціями завершились: за 2017 12.03.2018, за 2018 11.03.2019, за 2019 04.04.2020. В той же час, період, що перевірявся, охопив 2017-2020 роки, а камеральна перевірка проведена та акт складений 18.06.2020, тобто з порушенням граничних строків проведення камеральних перевірок, встановлених п.76.3 ст.76 ПК України. Також зазначено, що згідно з ППР, позивач підлягає притягненню до відповідальності на підставі ст.122 ПК України. Зазначена норма встановлює відповідальність за таке податкове порушення як несплата (неперерахування) авансових внесків єдиного податку. Тоді як в даному випадку розглядається інший вид податкових правопорушень прострочення (затримка) сплати податкових зобов`язань, відповідальність за який настає у вигляді штрафу, передбаченого ст.126.1 ст.126 ПК України. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що на підставі пп.19-1.1.1, пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.76.1 ст.76 ПК України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2017-2020 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2020 №1268/26-15-05-01-02/ НОМЕР_1 . На підставі аналізу даних в ІКП позивача по платежу Єдиний податок встановлено порушення строків сплати авансових внесків по граничним термінам сплати: 20.06.2017, 20.07.2017, 20.05.2018, 20.06.2018, 20.11.2018, 20.03.2019. Крім того, у зв`язку з відсутністю сплати авансових внесків за серпень та вересень 2018, квтіень та вересень 2019, в ІКП обліковується податковий борг, який погашався за рахунок сплати єдиного податку за наступні періоди та виникав новий згідно з календарною черговістю його виникнення, відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України. Зазначені обставини свідчать про порушення вимог п.295.1 ст.295 ПК України, щодо несвоєчасності сплати грошового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 13369,00 грн, що призвело до застосування штрафних санкцій у розмірі 6684,50 грн, відповідно до вимог ст.122.1 ст.122 ПК України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС у м. Києві на спрощеній системі оподаткування другої групи зі ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі пп.19-1.1.1, пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного податку за 2017-2020 роки, за результатами якої складено акт від 18.06.2020 №001268/26-15-05-01-02/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, визначених п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. Відповідальність для передбачена п.122.1 ст.122 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2020 №0159460501 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 50% у сумі 6684,50 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 09.10.2020 №29821/16/99-00-06-02-04-06, податкове повідомлення-рішення від 16.07.2020 №0159460501 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.07.2020 №0159460501 протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Так, відповідно до пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, згідно з 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Зокрема, за змістом п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Поряд цим, у силу припису п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно з п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

При цьому, у силу положень норм ст. 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України).

Зокрема, згідно з п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення (п. 116.1 ст. 116 ПК України).

Як зазначає податковий орган, перевіркою встановлено порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку та відсутність сплати внесків протягом строків визначених п. 295.1 ст.295 Кодексу за період з 2017 по 2020 роки.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, предмет камеральної перевірки відповідно до Податкового кодексу України у редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» включає, зокрема, перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

В даному випадку камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2017-2020 роки, про що складено акт від 18.06.2020 №001268/26-15-05-01-02/2955218885, проведено з питань своєчасності сплати податкових зобов`язань до бюджету, тобто, з передбачених законодавством підстав.

Згідно з п. 76.1, 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Оскільки в даному випадку предметом камеральної перевірки була своєчасніть сплати до бюджету єдиного податку, а не перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку, термін її проведення визначається п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а посилання позивача на її проведення перевірки лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку не можуть бути визнані обґрунтованими.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій перевірку проведено щодо сплати авансового внеску з єдиного податку, що мав бути сплачений 20.06.2017 (найдавніший платіж), і строк 1095 дні для проведення перевірки розраховується від цієї дати.

Акт перевірки складено 18.06.2020, тобто, термін для проведення камеральної перевірки відповідачем не порушено.

З аналізу даних інтегрована картки платника ФОП ОСОБА_1 по платежу «Єдиний податок» встановлено порушення строків сплати авансових внесків по граничним термінам сплати: 20.06.2017, 20.07.2017, 20.05.2018, 20.06.2018, 20.11.2018, 20.03.2019. Крім того, у зв`язку з відсутністю сплати авансових внесків за серпень та вересень 2018 року, квітень та вересень 2019 року в інтегрованій картці платника обліковувався податковий борг, який погашався за рахунок сплати єдиного податку за наступні періоди та виникав новий згідно з календарною черговістю його виникнення, відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України.

Таким чином, контролюючий орган, встановивши порушення позивачем строку сплати авансового внеску, прийшов до вірного висновку про порушення вимог п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.

Пунктом 300.1 ст.300 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідальність за порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем визначено п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України, а саме несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи встановлення відповідачем факт несвоєчасної сплати та несплати авансових внесків Головним управлінням ДПС у м. Києві правомірно прийнято рішення про застосування штрафу у сумі 6684,50 грн (50% від ставки єдиного податку).

Згідно з актом перевірки позивачем несвоєчасно сплачена сума єдиного податку з фізичних осіб за 2017-2020 роки, що не є спірним у справі, оскільки позивачем не заперечується.

Позивачем не надано копій платіжних документів, які б спростували висновків акту перевірки від 18.06.2020 №001268/26-15-05-01-02/ НОМЕР_1 .

Судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв без порушення меж повноважень, визначених Законами України, а також обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.18 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надані, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.М. Чернова