Рішення № 127473984, 20.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2025 року Справа№640/10124/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді- Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов позивача 1: ОСОБА_1 , позивача 2: ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 507,50 грн. (десять тисяч п`ятсот сім грн. 50 коп.).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10 507,50 грн. (десять тисяч п`ятсот сім грн. 50 коп.).

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не сформування та неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 502,50 грн. (три тисячі п`ятсот дві грн. 50 коп.).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3 502,50 грн. (три тисячі п`ятсот дві грн. 50 коп.).

В обґрунтування позовних вимог, позивачі зазначили, що 15 квітня 2021 року ними було вперше для обох придбано житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 15.04.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 4553. Квартиру було придбано подружжям у спільну часткову власність, 3/4 частки перейшло у власність ОСОБА_1 , а 1/4 частка перейшла у власність ОСОБА_2 . Пунктом 7 Договору визначено загальну ціну продажу квартири, яка становила 1 401 000,00 грн. Реєстрація права власності на 3/4 частки вищезазначеної квартири за ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером № 252805714. Реєстрація права власності на 1/4 частку вищезазначеної квартири за ОСОБА_2 підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером № 252805130. Відповідно до квитанції №15-1291647/1/С від 15.04.2021 р. ОСОБА_1 було сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становив 10 507,50 грн. Відповідно до квитанції № 15-1291646/1/С від 15.04.2021 р. ОСОБА_2 було сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становив 3 502,50 грн. Позивачі через свого представника адвоката Кошельник Б.С. звернулись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач) з заявою від 19.01.2022 року про сформування та подання до органів Державної казначейської служби подання про повернення позивачам помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості. Відповідач надав відповідь від 31.01.2022 року, якою позивачам було відмовлено у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості та рекомендовано звернутись до суду для встановлення правових підстав повернення таких коштів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» або «г» пункту 15 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому, обов`язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. З цього випливає, що позивач, сплативши збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, не скористався правом, яке дозволяє звільнення від сплати останнього на підставі Порядку. Таким чином, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020р. № 866, нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше). Отже, проведена позивачами сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося позивачами не вперше, що встановив нотаріус. Відповідач зазначив, що в додатках до позовної заяви відсутні документи, що підтверджують право позивача на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі- продажу нерухомого майна. Відповідач зауважив, що 15.04.2021 позивачі здійснили сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 10507,50 грн. та 3502,50 грн., доказом чого є квитанції №15-1291647/1/С та №15-12916446/1/С. Позивачами при реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна нотаріусу було надано квитанції про сплату суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Отже, добровільна сплата позивачами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус. Також відповідач зауважив про відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням вищезазначеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/10124/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О.

Відповідно до ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року адміністративну справу за позовом позивача 1: ОСОБА_1 , позивача 2: ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії прийнято до свого провадження.

Відповідач про прийняття провадження у справі був повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду та відповідної відмітки в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 25.02.2025 року.

Представник позивачів адвокат Кошельник Б.С. та третя особа по справі були повідомлені судом належним чином про наявність процесуального документу шляхом надіслання на їх електронні скриньки відповідної копії, що підтверджується карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду №640/10124/22 від 10.03.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 1: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 виданим від 22.12.2016, орган що видав 8026, є громадянкою України.

Позивач 2: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_4 виданим 21.05.1999 року Олександрівським МВ УМВС України в Кіровоградській області є громадянином України.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ЄДРПОУ: 42098368, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (ЄДРПОУ: 37993783).

15.04.2021 позивачами придбано нерухоме майно, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 1401 000,00 грн., ОСОБА_2 1/4 частку, ОСОБА_1 3/4 частки, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири від 15.04.2021 зареєстрованим в реєстрі за № 4553.

Право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №252805130.

Право власності було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №252805714.

Суд встановив, що ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що підтверджується квитанцією №15-1291647/1/С від 15.04.2021, в сумі 10507,50 грн.; ОСОБА_2 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що підтверджується квитанцією №15-1291646/1/С від 15.04.2021, в сумі 3 502,50 грн.

Представником позивачів адвокатом Кошельник Богданою Сергіївною було зініційовано звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідач надав листа від 31.01.2022 року на вищезазначену заяву представника позивачів, в якому зазначив наступне: - «Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло вперше. Зокрема. 23.09.2020 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, Пункт 15-2 Порядку №1740 доповнено підпунктом "в" такого змісту: "в" - особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в т.ч. не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Враховуючи зазначене, внесені Постановою Кабінету Міністрів № 866 зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740, чітко визначають, які повинні надаватися особою-покупцем документи, що підтверджують придбання житла вперше. Проте, відповідно до пункту 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто, придбання житла вперше підтверджується шляхом подання необхідної заяви до нотаріуса, який посвідчує відповідний договір, та перевіркою інформації відповідно до Пункту 15-2. При цьому обов`язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів, що необхідні для звільнення від сплати збору покладається на покупця. Отже, проведена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося ними не вперше, що встановив нотаріус. Водночас повідомляємо, що Вами до звернення подано не повний пакет документів. Враховуючи вищезазначене, підстави для складання подання на повернення збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.».

В якості доказів придбання житла вперше, представником позивачів адвокатом Кошельник Богданою Сергіївною було зініційовано отримання довідки, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за інформаційною довідкою №300947130 дата та час формування 22.02.2022 13:22:24, за якою за позивачем зареєстровано право власності на 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 за інформаційною довідкою №300862944 дата та час формування 22.02.2022 13:22:27, за якою за позивачем зареєстровано право власності на 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , наявність реєстрації інших об`єктів нерухомості за позивачами з даних довідок не встановлена.

Не погоджуючись з наведеним позивачі звернулися до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Змістом спірних правовідносин є питання повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону № 400/97, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97 передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з п. 10 ст. 4 Закону № 400/97 на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.

Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.

Судом встановлено, що факт придбання позивачами квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 15.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №4553.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.04.2021 №252805714 ОСОБА_1 є власником 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №4553; та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.04.2021 №252805130 ОСОБА_2 є власником 1/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №4553

Відповідно до квитанції від 15.04.2021 №15-1291647/1/С, кошти ОСОБА_3 у сумі 10507,50 грн були зараховані 15.04.2021 на рахунок UA208999980313010156000026011, де отримувачем коштів є ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/24140500, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України, призначення платежу «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, платник ОСОБА_3 ».

Відповідно до квитанції від 15.04.2021 №15-1291646/1/С, кошти ОСОБА_2 у сумі 3502,50 грн. були зараховані 15.04.2021 на рахунок UA208999980313010156000026011, де отримувачем коштів є ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/24140500, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України, призначення платежу «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, платник ОСОБА_2 ».

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року у справі №К/9991/37325/11.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачів про придбання ними квартири вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ними будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, органом Пенсійного фонду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз.1-2 п. 5 Порядку №787 повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що повернення помилкового сплачених коштів, у тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, здійснюється органами Державної казначейської служби України лише за умови попереднього звернення до них органів, що контролюють справляння надходжень бюджету з поданням, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачам збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ними в сумі 10 507,50 грн. та 3502,50 грн. відповідно при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2021 №4553.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеним п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості, та порушує право позивача на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири).

За таких обставин дії відповідача щодо відмови у формуванні подання про повернення позивачам безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є протиправними, як наслідок обґрунтованою є вимога про зобов`язання вчинити певні дії, тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у сформуванні та відповідно неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 507,50 грн., та як похідна вимога, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10 507,50 грн. згідно з квитанцією №15-1291647/1/С від 15.04.2021 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у сформуванні та відповідно неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 502,50 грн., та як похідна вимога, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3 502,50 грн. згідно з квитанцією №15-1291646/1/С від 15.04.2021 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується: квитанціями від 22.02.2022 року та від 14.07.2022 ОСОБА_1 за подання адміністративного позову сплатила 992,40 грн. судового збору; квитанцією від 22.02.2022 року та від 14.07.2022 ОСОБА_2 за подання адміністративного позову сплатив 992,40 грн. судового збору;

Суд повертає ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 992,40 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 992,40 грн.

У позовній заяві позивачі просили стягнути понесені ними судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення з бюджетних асигнувань витрат позивача на правову допомогу суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При цьому згідно з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Позивачами до суду подані: договір про надання професійної правової допомоги №18/01/2022 від 18 січня 2021 року, в якому гонорар адвоката визначений у вигляді фіксованої суми 1 500 грн.; договір про надання професійної правової допомоги №18/01/2022-2 від 18 січня 2021 року, в якому гонорар адвоката визначений у вигляді фіксованої суми 1 500 грн.; квитанція №0.0.2422949288.1 від 18.01.2022 року на суму 1500,00 грн. про сплату за надання професійної правничої допомоги ( ОСОБА_1 ); квитанція від 18.01.2022 року на суму 1500,00 грн. про сплату за надання професійної правничої допомоги (Шеремет В.В.); ордер серії СА №1032527 від 04.07.2022 (Шеремет С.М.); ордер серії СА №1032529 від 04.07.2022 (Шеремет В.В.); та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001304 виданим від 03.11.2021 року на ОСОБА_4 .

Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. позивачами оплачені, що підтверджується вищезазначеними квитанціями.

Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору.

Оскільки, позивачами понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, тому на них поширюється правило щодо розподілу судових витрат.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення основних позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачами за правничу допомогу відповідно до договорів про надання правової допомоги від 18.01.2021 №18/01/2022 та №18/01/2022-2 в загальній сумі 3 000 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1500,00 грн. ОСОБА_2 та 1500,00 грн. ОСОБА_1 .

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст.2,5-10,72-90,139,242-246,205,250,255,257-263,295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов позивача 1: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), позивача 2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ: 42098368), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ЄДРПОУ: 37993783) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії -задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови у сформуванні та відповідно неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10 507,50 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10 507,50 грн. згідно з квитанцією №15-1291647/1/С від 15.04.2021 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови у сформуванні та відповідно неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3 502,50 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3 502,50 грн. згідно з квитанцією №15-1291646/1/С від 15.04.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1500 (одну тисячу п`ятсот) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, ЄДРПОУ: 42098368) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 500 (одну тисячу п`ятсот) гривень.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 травня 2025 року.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець