Рішення № 127473747, 20.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 рокуСправа №160/4587/25

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та скасування рішення,

установив:

12 лютого 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.12.2024 року № 046550006793 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути моє звернення від 24.12.2024 з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжки колгоспника без номера, дата заповнення 15.09.1988 року, трудовій книжки без номера, дата заповнення 19.07.1977 року, трудовій книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 01.07.2004 року, трудовій книжки без номера, дата заповнення 10.08.1987 року, а також архівних довідках від 08.10.2020 року № 826, від 03.05.2023 року №608, №609, №610, №611, №612, №613, від 16.12.2024 року № 1269, № 1270, №1271, від 19.12.2024 року №1293№ 1296, які видані комунальною архівною установою «П`ятихатський Трудовий архів».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він 24.12.2024 року звернувся до відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.12.2024 року № 046550006793 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу на дату звернення. Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12 березня 2025 рок від Головного управління ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

12 березня 2025 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить продовжити строк для подання відзиву у справі, яке обгрунтоване тим, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. З цього приводу 02.03.2022 Рада суддів України видала Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, яким, зокрема, судам рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. У період воєнного стану, згідно частині статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів не можуть бути припинені, а частина дуга статті 26 зазначеного Закону передбачає, що скорочення чи прискорення будь яких форм судочинства забороняється. Варто зазначити, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України територія Житомирської області тривалий час була зоною бойових дій, і, за офіційними повідомленнями військового командуванням держави, дотепер зберігається загроза ракетних та авіаційних ударів, а ворог продовжує здійснювати артилерійські обстріли прикордонних районів, в зв`язку з чим працівники, які виконують обов`язки державної служби, періодично змушені переривати свою роботу та покидати робочі місця через оголошення по області повітряних тривог. Сукупність вказаних обставин викликали об`єктивну неможливість подачі відзиву у передбачені КАС України строки, через незалежні від Головного управління причини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 р. клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про продовження строку для надання відзиву по справі задоволено. ПродовженоГоловному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для подачі відзиву по справі та прийняти відзив по справі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що позивач 24.12.2024 р. звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Житомирській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 31.12.2024 р. №046550006793 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви від 24.12.2024р. у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить: 11 років 08 місяців 24 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 04.02.1983 по 12.08.1983 згідно записів трудової книжки від 19.07.1977, оскільки наявне виправлення дат запису та наказу на звільнення. Вищезазначений період роботи не врахований згідно архівної довідки № 609 від 03.05.2023, оскільки відсутні відомості про звільнення, первинні документи відсутні. Не враховані записи № 9-12 трудової книжки від 19.07.1977, оскільки порушено нумерацію сторінок трудової книжки, а саме: після 6 сторінки документу наявна 11 сторінка, 7-10 сторінки документу відсутні. Не врахований період роботи з 16.04,1994 по 21.09.1994 згідно записів трудової книжки колгоспника від 15.09.1980, оскільки наявне виправлення дат наказів на " прийняття та звільнення. До страхового стажу не враховані періоди роботи в колгоспі згідно архівних довідок № 610, № 611, № 612, № 613 від 03.05.2023, оскільки по батькові особи зазначено неповністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління ПФУ в Житомирській області від 31.12.2024 р. №046550006793 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до заяви від 24.12.2024р. у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить: 11 років 08 місяців 24 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 04.02.1983 по 12.08.1983 згідно записів трудової книжки від 19.07.1977, оскільки наявне виправлення дат запису та наказу на звільнення. Вищезазначений період роботи не врахований згідно архівної довідки № 609 від 03.05.2023, оскільки відсутні відомості про звільнення, первинні документи відсутні. Не враховані записи № 9-12 трудової книжки від 19.07.1977, оскільки порушено нумерацію сторінок трудової книжки, а саме: після 6 сторінки документу наявна 11 сторінка, 7-10 сторінки документу відсутні. Не врахований період роботи з 16.04,1994 по 21.09.1994 згідно записів трудової книжки колгоспника від 15.09.1980, оскільки наявне виправлення дат наказів на " прийняття та звільнення. До страхового стажу не враховані періоди роботи в колгоспі згідно архівних довідок № 610, № 611, № 612, № 613 від 03.05.2023, оскільки по батькові особи зазначено неповністю.

Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки та недоліками довідок позивача відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудової книжки та вищезазначених довідок (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці або у довідках відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

В цій справі позивач не є та не може бути відповідальною особою за формальні недоліки в оформленні та веденні трудової книжки та довідок, допущені посадовою особою роботодавців.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст.62 Закону№1788-XII, обов`язок належного з`ясування й оцінки доказів лежить на органі Пенсійного фонду, а недоліки в оформленні трудових книжок і довідок з вини роботодавців не можуть позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист.

Відповідно, суд вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.12.2024 року № 046550006793 в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.12.2024 року № 046550006793 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2024 з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжки колгоспника без номера, дата заповнення 15.09.1988 року, трудовій книжки без номера, дата заповнення 19.07.1977 року, трудовій книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 01.07.2004 року, трудовій книжки без номера, дата заповнення 10.08.1987 року, а також архівних довідках від 08.10.2020 року № 826, від 03.05.2023 року №608, №609, №610, №611, №612, №613, від 16.12.2024 року № 1269, № 1270, №1271, від 19.12.2024 року №1293№ 1296, які видані комунальною архівною установою «П`ятихатський Трудовий архів», з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко