Ухвала суду № 127458931, 19.05.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"19" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/580/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.

та за участю:

представника ОСОБА_1 - Гарманчук О.Р. (в режимі відеоконференції)

арбітражної керуючої Мотальова-Кравець В.Ю. (в режимі відеоконференції)

представника АТ "ПУМБ" - не з`явився

розглянувши заяву АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" вх. № 8945 від 10.04.2025 р. з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 відкрито провадження у справі № 922/580/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру реструктуризації боргів боржника.

Призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражну керуючу Мотальову-Кравець Валерію Юріївну (свідоцтво №1907 від 25.02.2019).

11.03.2025 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), публікація № НОМЕР_2 .

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним надійшла заява АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (вх. № 8945 від "10" квітня 2025 р.), подана через систему "Електронний суд" 09.04.2025, з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 191 543,36 грн заборгованості за кредитними договорами та 4 844,80 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст.122 Кодексу, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Так, згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяву АТ "ПУМБ" було прийнято до розгляду в попередньому засіданні суду.

Керуючим реструктуризацією грошові вимоги АТ "ПУМБ" визнані частково, відповідно до поданого до суду повідомлення №02-54/21 від 30.04.2025.

Боржником надані пояснення на заяву Банку, в яких він частково визнає його грошові вимоги.

16.05.2025 від АТ "ПУМБ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 19.05.2025 на іншу дату у зв`язку з необхідністю заміни представника банку.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд зазначає, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що попереднє засідання у справі має бути проведено судом в 60-денний строк з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Такий строк вже було продовжено судом до 19.05.2025.

В свою чергу неявка в засідання представника кредитора не перешкоджає розгляду його заяви за поданими до суду документами.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відкладення попереднього засідання та відмовляє в задоволенні клопотання АТ "ПУМБ" про відкладення судового засідання.

19.05.2025 судом було оголошено перерву в попередньому засіданні на стадії ухвалення судового рішення.

Після перерви, на оголошення судового рішення, учасники справи не з`явилися.

Розглянувши заяву АТ "ПУМБ" з грошовими вимогами до боржника та заперечення арбітражного керуючого і боржника, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом,Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положеньГосподарського процесуального кодексу Українита інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Ст. 1 КУзПБ передбачено, що грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Дослідивши вимоги заяви, судом було встановлено наступне.

Між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та боржником укладено кредитний договір шляхом підписання Заяви №1027518387 від 11.09.2024 р на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до Розділу 1 вказаної Заяви Боржнику був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_3 у валюті UAH для власних потреб з та видана Кредитна картка миттєвого випуску (не персоніфікована) № НОМЕР_4 .

Банк належним чином виконав свої зобов`язання та надав Боржнику грошові кошти у повному обсязі.

Відповідно до вказаної заяви боржнику відкритий поточний рахунок в національній валюті та встановлений кредитний ліміт у сумі 3000,00 грн., який відповідно до умов п.4.3.6.4. п.4.3. ч.4 р.ІІ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб 14.11.2024 було підвищено до 3100 грн.

Згідно з ч.1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Станом на 09.03.2025 заборгованість боржника за кредитним договором №200331848823 від 11.09.2024 р склала 3 375.68 гривень , з яких: заборгованість за сумою кредиту 3 099.25 грн.; заборгованість за процентами 276.43 грн.

Розрахунок заборгованості додано кредитором до його заяви.

Одночасно розділом 2 вказаної Заяви № 1027518387 від 11.09.2024р. передбачено надання Шевченку Дмитру Владиславовичу споживчого кредиту в сумі 200000.00 грн. на загальні споживчі цілі, строком на 24 місяців, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,22 % та процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% річних.

Видача кредиту підтверджується платіжною інструкцією від 11.09.2024.

Станом на 09.03.2025 заборгованість боржника за кредитним договором № 1027518387 від 11.09.2024р. склала 188 167.68грн., з яких: 175 002.18грн. заборгованість за кредитом (тіло); 4,11 грн. заборгованість за процентами; 13 161.39грн. заборгованість за комісією.

Розрахунок заборгованості додано кредитором до його заяви.

Загальна сума грошових вимог за двома кредитними договорами станом на 09.03.2025 склала 191543,36 грн. :

- 3 375,68 грн. за договором № 200331848823 від 11.09.2024 р;

- 188 167,68грн. за договором № 1027518387 від 11.09.2024р.

У Заяві на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (скорочено ДКБО) вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), розміщений на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх), погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання Заяви підтримує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

19.01.2020 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 122-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг», яким пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» був викладений у новій редакції: « 4) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб».

Також викладено у нові редакції частину другу статті 8 Закону: «До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо».

Внесенням вказаних змін законодавець визначив, які послуги може охоплювати комісійна винагорода, і яка має включатися до реальної процентної ставки.

А тому заперечення щодо відсутності підстав сплати комісії, суд вважає необґрунтованими.

Згідно з п.1 ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписана між кредитором та боржником Заява на приєднання до ДКБО є договором приєднання, і даний документ містить усі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Боржник звернувся до банку для відкриття поточного (карткового) рахунку та отримання кредиту.

Кредитор, керуючись ст. 633 ЦК України, запропонував боржнику публічний договір (ДКБО) для здійснення банківського обслуговування.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» надання кредиту є фінансовою послугою.

Відповідно до абз.4 п.4 ч.2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги».

Таким чином, ДКБО відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» та ч.2 ст.29 Закону України «Про платіжні послуги» є публічною частиною договору, до якої приєднався боржник, підписавши Заяву про приєднання до ДКБО, яка є індивідуальною частиною договору.

На підставі вказаної Заяви кредитор надав боржнику кредит.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Боржник зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит не повернув, плату за користування кредитними коштами не сплатив.

Окрім цього, відповідно до ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс) з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов`язань боржника вважається таким, що настав.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що заявлені АТ "ПУМБ" грошові вимоги, підтверджені належними й допустимими доказами та визнані керуючим реструктуризацією й боржником, суд вважає за необхідне заяву задовольнити та визнати заявлені грошові вимоги.

Керуючись ст. 2, 45, 47, 112, 113, 122, 123, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-79, 86, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання АТ "ПУМБ" про відкладення судового засідання вх. №11881 від 16.05.2025.

Задовольнити заяву АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" вх. № 8945 від "10" квітня 2025 р.

Визнати грошові вимоги АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 196 388,16 (сто дев`яносто шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень 16 копійок з яких :

- 191 543,36 грн заборгованості за кредитними договорами - друга черга задоволення вимог кредиторів

- 4 844,80 грн судовий збір - відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;

Керуючому реструктуризацією включити вимоги АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до реєстру вимог боржника.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 19.05.2025.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвалу підписано 19.05.2025.

Суддя Прохоров С.А.