Рішення № 127455502, 06.05.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23205/24

пр. № 2/759/1218/25

06 травня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Шило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про звільнення успадкованого майна з-під арешту та визнанн неправомірною постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, в якому просить: скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О.; звільнити успадковане майно з під-арешту та скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що під час оформлення спадкового майна позивач дізналася, що квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала померлому батьку на праві власності ОСОБА_2 . Вважає, відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/16 частки квартири незаконною, оскільки арешт на квартиру відсутній.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2025 року у справі закрито підготовч провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному осбязі, просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялвся належним чином, направив заяву про розгляд справи без участі.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О. від 04.01.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видасі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/16 частки квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру відповідно до ст.ст. 182, 210 ЦК України на ім`я спадкодавця.

Окрім того, вказаною постановою встановлено, що у зв`язку з наявністю інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта про наявність арештів нерухомого майна, а саме: на частку квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , накладеного згідно ухвали, серії та номер: КХ-04, видано16.06.2007 року, видавник Святошинський районний суд м. Києва. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими огрганами, видача свідотцва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Отже, із змісту зазначеної постанови вбачається, що позивач не надав нотаріусу Дванадцятої київської нотаріальної контори правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2007 року, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 шляхом заборони відчуження в будь-якій формі.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; або не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до п. 4.14 Глави 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

За змістом п. 4.15 Глави 10 Розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 7 Глави 3 Розділу 1 зазначеного Порядку, встановлено, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно зі ст. 46-1 зазначеного Закону, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Позивачем ОСОБА_1 , яка звернулась 04.01.2024 року до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 не було подано нотаріусу правовстановлюючих документів про належність вказаному спадкодавцю нерухомо майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що нотаріусом правомірно відмовлено позивачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що нотаріус правомірно відмовив позивачу постановою у видачі свідоцтва, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо вимоги про скасування арешту з майна, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову в частині скасування арешту, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про звільнення успадкованого майна з-під арешту та визнанн неправомірною постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - задовольнити частково.

Скасувати (зняти) арешт накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2007 року у справі №2-2132/07, серія та номер: КХ-04, на нерухоме майно, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда