Рішення № 127452149, 22.04.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 368/1620/24

2/368/217/25

Рішення

Іменем України

"22" квітня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий суддя Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання Токовенко Н.О.

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, суд, -

В С Т А Н О В И В :

11.10.2024року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, в прохальній частині якого позивач просив суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) заборгованість у сумі 116462.22 (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 22 копійки) гривень.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн. (Дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

3. Розглянути справу в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника Банку. Проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечую.

Вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги), позивач в мотивувальній частині позову обгрунтовував наступними обставинами справи та нормами права:

- Між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 06.08.2020 на підставі кредитного договору № 1001651677601 (надалі - кредитний договір) видано кредит у сумі 100000 грн. (копії кредитного договору та платіжної інструкції про видачу кредиту додаються).

Статтею 629 ЦК зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює також принцип своєчасності його виконання: відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць. Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) Відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, тому Позивач виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи належним чином.

Цивільний кодекс, крім обов`язку належного виконання зобов`язання встановлює, також, принцип своєчасності його виконання: відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 року складає 116462.22 (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 22 копійки) грн., з яких:

- 69176.1 грн. - заборгованість за кредитом;

- 22.92 грн. - заборгованість процентами;

- 47263.2 грн. - заборгованість за комісією (детальний розрахунок заборгованості додається до позовної заяви).

Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Щодо дотримання Позивачем строків позовної давності.

Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Статтею 264 того ж Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Кредитний договір укладено між сторонами процесу 06.08.2020. Однак Відповідач здійснював платежі по договору до 21.06.2023, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку.

Окрім того, 11.03.2020р. постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV - 2 від 11 березня 2020 року № 211, - впроваджено дію карантину на території України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

24.02.2022р. Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

1 липня 2023р. завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023).

Однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020р. продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно, строки позовної давності в даному випадку повністю дотримано.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 916/228/22 наголосила, що особи, які після 4 жовтня 2021 року подали до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі «Про судовий збір».

На підставі викладеного Позивачем було сплачено за подання позову 2422,40 грн. (Дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), які при винесенні рішення просить стягнути з Відповідача.

Заходи забезпечення позову та/або доказів до подання позовної заяви не здійснювалися.

Судових витрат, крім судового збору, позивач понести не планує.

Щодо територіальної підсудності розгляду справи.

За загальним правилом підсудності, встановленим ст. ст. 27, 28 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Згідно наданих Позичальником анкетних даних, його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки Позивач звертається в Кагарлицький районний суд Київської області, просить вважати дотриманими вимоги щодо підсудності справи, відкрити провадження в справі та розглянути справу по суті.

Позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до відповідача з тим самим предметом спору та з тими ж підставами.

Одночасно просить врахувати продовження дії воєнного стану на всій території України та, відповідно, ризик для життя та здоров`я учасників розгляду справи, а також малозначність даної справи та обмежені ліміти витрат на відрядження відповідальних працівників та проводити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника Банку за наявними матеріалами справи.

Дана можливість також передбачена ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У разі неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 4, п.1 ч. 6 ст. 19, ч. 5 ст. 28, 175-177, 211, п.1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, - позивач просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).

11.10.2024року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даної справи був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.,присвоєно справа № 368/1620/24, провадження № 2/368/800/24.

05.12.2024року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі, призначено справу до слухання в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 16 год. 00 хв. 10.12.2024 року.

10.12.2025року наадресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який подано представником відповідачки ОСОБА_1 , - адвокатом Маховиком Р.В., наступного змісту:

- У провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В. перебуває цивільна справа за позовом АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно позову АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 116462,22 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.08.2020 на підставі кредитного договору № 1001651677601 укладеного між AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 видано кредит у сумі 100000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 складає 116462,22 грн., з яких: 69176,10 грн. - заборгованість за кредитом; 22,92 грн. заборгованість процентами; 47263,20 грн. - заборгованість за комісією.

Відповідачка заперечує проти позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з наступним:

- Звертаючись до суду з позовом до AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» просить стягнути за ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020.

Разом з тим, заборгованість за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020 вже стягнута з ОСОБА_1 на користь AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на підставі виконавчого напису № 42792, вчиненого 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що підтверджуються копією виконавчого напису від 26.11.2021.

На підставі заяви про примусове виконання рішення, поданою 22.12.2021 представником AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. останнім 23.12.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67985701 на виконання виконавчого напису № 42792 від 26.11.2021, що підтверджується копіями відповідної заяви та постанови.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 67985701 приватним нотаріусом 19.10.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника, а 13.01.2022 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що підтверджується копіями постанов.

У подальшому в рамках виконавчого провадження № 67985701 з карткового рахунку ОСОБА_2 проводились стягнення коштів на погашення арештованої суми, що підтверджується випискою по особовому рахунку в AT «ОЩАДБАНК».

Таким чином, - позивачем усупереч статті 175 ЦПК України у позовній заяві не вказано про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якими є звернення AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, що у свою чергу, є способом захисту цивільних прав в позасудовому порядку.

Відтак, AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» обрав спосіб захисту свого порушеного права щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020, - шляхом звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, що є підставою для відмови у позові повному обсязі.

Ухвалення ж рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку вже стягнуто виконавчим написом нотаріуса і за яким відкрито виконавче провадження та сплачуються боржником певні платежі, та пред`явлення можливого рішення до виконання призведе до подвійного стягнення заборгованості, що суперечить ст. 61 Конституції України.

Крім того, банк, пред`являючи позов, - просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість по комісії за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020 у розмірі 47263,20 грн.

У пункті 4 Заяви № 1001651677601 від 06.08.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 %.

У розділі «Графік платежів» заяви № 1001651677601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 06.08.2020 наявні відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 2990 грн. щомісяця, загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування становить 107640 грн.

Так, умовами укладеного між сторонами договору № 1001651677601 від 06.08.2020 передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, публічна пропозиція АТ «ГТУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідачкою не підписана і її з умовами вона ознайомлена не була.

Положеннями пункту 5.7.3 Розділу II «Послуги банку» публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що комісія за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касові операції щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Оскільки, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачкою, остання не може вважатись частиною договору приєднання, так і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилася відповідачка та з яким остання погодилася.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Так, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачкою, а у заяві № 1001651677601 від 06.08.2020 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості, тому у відповідачки відсутній обов`язок щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеного у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Таким чином, оскільки банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитного договору № 1001651677601 від 06.08.2020 підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості по комісії у розмірі 47263,20 грн., - відсутні.

Також Банком неправомірно зараховуволась погашення кредиту - замість тіла кредиту у комісію - 20930 грн. 00 коп.

Також, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки, Умови та порядок укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ», що розміщені на офіційному сайті Банку неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Роздруківка з сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Таким чином, твердження позивача, які ґрунтується на змісті наданих ним і не підписаних відповідачкою умов, що містяться в Публічній пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, можуть сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ст. 81 ч. 6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення.

Наведені вище висновки, повністю узгоджуються із правовими висновками Великої Палати у постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17-ц, а також із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2019 року у справі №704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №322/1220/16, від 07 серпня 2019 року по справі №182/1806/17, від 27 серпня 2020 року по справі №188/1815/17.

Також, банком до позовної заяви додано і копію Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 06.08.2020.

Зі змісту Паспорту споживчого кредиту вбачаєтеся, що він містить інформацію про умови кредитування.

У тексті Паспорту споживчого кредиту зазначено, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживання є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування наведених вище, і на припущеннях, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та основної загальної вартості кредиту для споживача.

До того ж, в Паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та можуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Отже, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту, передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача та передує укладенню кредитного договору з позичальником.

Індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань, строк кредитування, вид карти, яка видається клієнту тощо. За відсутності зазначеної інформації не є можливим встановити дійсні умови кредитування в частині плати за кредит (відсотків, комісії) на відповідний період, ставки і сплати підвищених процентів, конкретної відповідальності за порушення зобов`язання позичальником (неустойки).

Окрім того, у матеріалах справи взагалі відсутні докази про погодження з відповідачкою у встановленому законом порядку відповідних умов користування наданими банком коштами з фіксацією цих умов у Паспорті споживчого кредиту.

Заява № 1001651677601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 06.08.2020 не містить жодних відомостей про сам Паспорт споживчого кредиту, як складову цього договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою - Паспорт споживчого кредиту.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Наведена вище оцінка паспорту споживчого кредиту повністю узгоджується із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі N° 393/126/20, провадження N° 61-14545сво20, в якій Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від раніше зроблених висновків у цій категорії спорів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» реалізував спосіб захисту свого порушеного права щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020, - шляхом звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження та відбувається стягнення коштів за кредитним договором, а також не ознайомлення та не погодження з відповідачкою всіх істотних умов кредитного договору наявні підстави для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний огшс робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в Постанові по справі № 640/18402/19 від 28.12.2020, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги для встановлення обґрунтованості понесених позивачем витрат не потрібен. У справі, що розглядалася, договором про надання правової допомоги визначений фіксований розмір винагороди адвоката, а тому останній не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла і яку очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить: витрати на професійну правничу допомогу 5000 грн. 00 коп., розмір яких зареєстровано у Договорі про надання професійної правничої допомоги в цивільній справі від 07.12.2024, п. 4.2, і сплата яких підтверджується доданою квитанцією від 08.12.2024.

На підставі вищевикладеного, - представник відповідача просив суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

3. Розглянути справу без участі відповідачки та її представника.

10.12.2024року справа була знята з розгляду в зв`язку з відсутністю енергозабезпечення приміщення Кагарлицького районного суду, призначено наступне судове засідання на 12 год. 00 хв. 29.01.2025 року.

20.01.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача, наступного змісту:

- АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі - Банк) по результату розгляду відзиву представника Цюренко Інни Володимирівни (надалі - Відповідач) надає відповідь на відзив на позовну заяву з метою обгрунтування власної позиції з приводу доводів Відповідача, викладених у відзиві.

Банк не погоджується з викладеними у відзиві доводами.

Щодо правовідносин між Банком і Відповідачем:

- 06 серпня 2020 року Відповідач звернулася до Банку з метою отримання кредиту. Підтвердженням надання Відповідачу кредиту є:

- Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001651677601 від 06.08.2020 (надалі - Заява, копія додавалася до позовної заяви), яка була підписана Відповідачем;

- платіжна інструкція ТR.43501142.1389913.8810 від 06.08.2020 з призначенням платежу «Надання кредитних коштів по договору № 1001558574801 від 29.02.2020, ОСОБА_1 (копія платіжної інструкції додавалася до позовної заяви).

Згідно Заяви і платіжної інструкції Відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання - надав Відповідачу грошові кошти у повному обсязі.

Відповідач погодилася із запропонованими умовами кредитування, підписала Заяву та фактично отримав грошові кошти у розмірі 100 000.00 грн. на споживчі цілі.

ВІДНОСНО ДОВОДІВ ВІДПОВІДАЧА:

Відносно ДКБО (договір комплексного банківського обслуговування).

У Заяві, яка підписана Відповідачем передбачено:

- Клієнт (Відповідач), підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес обслуговування;

- Відповідач ознайомлена із ДКБО та цілком згодна з ним;

- всі умови ДКБО Відповідану зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Згідно ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому законом надані відповідні пільги.

Згідно ч. 5 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладені і виконанні публічного договору.

Чинне законодавство України передбачає право встановлення цивільних правовідносин на умовах публічного договору. Ні ЦК України, ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також інші нормативні акти, - не встановлюють заборони на взаємодію між контрагентам в рамках публічного договору.

Відповідач звернулася до Банку для отримання кредиту.

Банк, керуючись ст. 633 ЦК України запропонував Відповідачу взаємодію на умовах індивідуальної частини договору (Заява) та публічної частини договору (ДКБО).

Звертає увагу, що Заява підписана Відповідачем 06.08.2020,

Судова практика, яка трактувала публічний договір в банківській сфері як такий, що підлягає особистому підписанню з боку клієнта, - не може бути прийнята до уваги, враховуючи зміни, які відбулися у законодавстві з приводу публічного договору при надані фінансових послуг. Зміни набрали чинності з 19.01.2020.

На момент підписання Відповідачем Заяви зазначені зміни вже діяли і ці зміни стосувалися наступного:

- Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що надання кредиту є фінансовою послугою.

Законом України від 20.09.2019 № 122-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зокрема, до частини 2 ст. 6.

Згідно з вказаними змінами було введено новий інститут щодо споживчого договору, який встановив його поділ на публічну та індивідуальну частини.

Так, відповідно до абзацу четвертого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт

ПРИЄДНУЄТЬСЯ ДО ДОГОВОРУ в цілому.

Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Вказані зміни Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» набули чинності 19.01.2020, і згідно з п.2 р.ІІ від 20.09.2019 N 122-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» застосовується до договорів про надання фінансових послуг, укладених після введення його в дію.

Заява підписана Відповідачем 06.08.2020, тобто, вже коли діяла нова норма Закону, яка регулює порядок укладення договорів фінансових послуг шляхом підписання індивідуальної частини та розміщення публічної частини на веб-сайті.

Таким чином, Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (в редакції Закону України від 20.09.2019) є публічною частиною договору, до якої приєднався Відповідач, підписавши Заяву, яка є індивідуальною частиною договору.

Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) невід`ємно пов`язана із Договором комплексного банківського обслуговування (публічна частина), і Відповідач своїм підписом підтвердив згоду та розуміння з умовами ДКБО, про що зазначено у Заяві.

З внесенням змін до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» законодавство не вимагає підпису клієнта на публічній частині договору, а лише розміщення її оприлюднення на веб-сайті.

Усі редакції Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розміщені на офіційному веб-сайті Банка: -. pumb.ua.

Отже, вимоги для укладення договору споживчого кредиту Банком виконано відповідно до чинного законодавства.

Щодо доведеності Банком позовних вимог.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 IIX України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Між Банком і Відповідачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого Відповідач отримала кредит.

Відповідач зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом, комісію та повернути кредит в порядку та у строки, обумовлені договором.

Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання Заяви, яка містить усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України.

Окрім того, 06.08.2020 Відповідач, поряд із Заявою, підписала «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», (копія Паспорту споживчого кредиту додавалася до позовної заяви).

Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання Відповідачем Заяви.

Мета підписання Паспорту - ознайомлення Відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Розділом 3 Паспорту споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживча» визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Відповідно до Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» передбачено процентна ставка; тип процентної ставки; розмір комісії.

Також зазначені відомості про: загальні витрати за кредитом; орієнтована загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка.

У розділі 5 Паспорту споживчого кредиту зазначені детальні умови щодо порядку повернення кредиту з платіжними періодами, розміром основної суми, процентів.

У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про:

- кредитодавця - Банк;

- суму кредиту;

- строк кредитування;

- мета отримання кредиту;

- спосіб та строк надання кредиту;

- розмір реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача;

- розмір комісії.

Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у Паспорті споживчого кредиту, Відповідач підписала Заяву.

У постанові Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 у справі № 21/2965/24 за аналогічним позовом Банка про стягнення кредитної заборгованості зазначено:

- «Підписуючи паспорт споживчого кредиту та заяву на приєднання до ДКБО, відповідач була ознайомлена з розміром кредитного ліміту, розміром стандартної процентної ставки, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту, строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання таобслуговування кредитної картки.

Отже, - умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001859988601, - не порушують вимог Закону України «Про захист прав споживачів», - є чіткі, зрозумілі, не допускають двоякого трактування, доступні для усвідомлення їх наслідків пересічному громадянину України, а відтак не потребують спеціальних знань у правовій та економічній сфері».

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - Заявою, розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунку Відповідача.

Розрахунок заборгованості:

Розрахунок має табличну форму та містить детальну інформацію відносно:

- графіку повернення тіла кредиту та процентів з розбивкою на суми та конкретні календарні дати;

- відомості щодо фактичної суми погашення Відповідачем кредиту з розбивкою на суми та конкретні календарні дати;

- залишок непогашеної суми за кожним платежем.

Жодним нормативним актом, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ не затверджений зразок документу «Розрахунок заборгованості». Розробка такого роду документу віднесена до компетенції кожної банківської установи.

Наданий Відповідачу та Суду Розрахунок заборгованості є формою, встановленою Банком, мета якого - фіксування кредитної заборгованості клієнта-боржника з метою надання до суду в якості доказів при ініціюванні судового провадження.

Відповідач не довела, що розрахунок Банка є невідповідним та не надала власного контр-розрахунків.

Наданий Розрахунок заборгованості Банк вважає належним та допустимим доказом із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі № 464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц.

Банк виділив у Розрахунку окремо:

- заборгованість за основною сумою кредиту;

- заборгованість за процентами;

- заборгованість за комісією.

Вимоги Банка підтверджені документально та детально доведені із зазначенням кожної складової заявленої у позові суми.

Виписка з особового рахунку Відповідача:

- Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц:

- належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір с первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

- банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.

Аналогічна позиція наведена у Постанові ВГСУ від 13.11.2014 № 908/4154/13, постанові ВСУ від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, відповідно до яких Виписка по рахунках банка е належним та допустим доказом, щодо надання Банком кредитних коштів клієнту, отримання і використанням таких кошів клієнтом, нарахування банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.

У постанові ВСУ від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 зазначено:

- «За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що наданий банком розрахунок заборгованості за Кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом».

Відносно комісії:

- 10.06.2017 набрав чинності Закон України від 15.11.2016 № 1734Л/ІІ «Про споживче кредитування». Кредитний договорів укладений між Банком і Відповідачем у 2020 році.

На момент укладення договору вже діяв Закон України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, який регулює кредитні правовідносини у сфері споживчого кредитування.

У пункті третьому частини 3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону зазначено, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічна норма приведена і у ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається суд першої інстанції, але з іншим текстом цієї норми.

Закон України «Про споживче кредитування» на відміну від Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість включення у договір комісійної винагороди кредитодавця.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться: витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість отримання кредитодавцем комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Законом України «Про споживче кредитування» (пункт 6 частини 3 статті 9) введені поняття «реальна річна процентна ставка» та «орієнтована загальна вартість кредиту», які повинні повідомлятися позичальнику.

Реальна процентна ставка у відсотковому вираженні включає в себе усі плати за кредит (як проценти, так і комісію), а орієнтована загальна вартість кредиту у грошовому вираженні визначає загальну суму коштів, які повинен сплатити позичальник за весь період кредитування.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено наступне:

- для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язанні з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Кредитодавець, який виконав умови Закону щодо повідомлення вказаної інформації, вважатися добросовісним.

Пунктом 971 Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, передбачено одержання банками доходів у Формі комісійних доходів від кредитного обслуговування клієнтів (зазначена постанова встановлює клас 6 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України - «Комісійні доходи», «Комісійні витрати»).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативними актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

У постанові правління Національного банку України № 49 від 08.06.2017 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» наведена формула, на підставі якої обраховується сукупна вартість кредиту, а у Додатку № 3 цієї постанови наведене визначення сукупної вартості кредиту та розміру всіх супутніх послуг, де зазначено наступне:

Потік - сума коштів, яку споживач сплачує банку за споживчим кредитом.

До Потоку включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги банку, які сплачуються відповідно до умов отриманого кредиту та пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У Додатку № 1 до вищевказаної постанови наведено визначення терміну «ЗВСК» - загальні витрати за споживчим кредитом, яким є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення га інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Згідно пунктів 8, 9 цієї Постанови банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цієї Постанови.

Отже, встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є законним, оскільки передбачено як Законом України «Про споживче кредитування», так і нормативними актами Національного банку України.

У п. 5.7.3. ДКБО (стор. 34) зазначено, за що сплачується комісія:

- Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Таким чином:

- умова про комісію була узгоджена між Банком і Відповідачем, що підтверджується згодою Відповідача;

- підписавши кредитний договір (Заяву), Паспорт споживчого кредиту, Відповідач погодилася на умови кредитування, визначені у Заяві;

- Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця на встановлення комісії.

Київський апеляційний суд у постанові від 09.12.2024 по справі №° 381/2663/24 за аналогічним позовом Банка, в якому розглядається питання комісії та зарахування сплачених за комісією коштів в рахунок погашення заборгованості зазначив:

«Статтею 13 ЦПК України встановлює принцип диспозитивності, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передба чених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог та зобов`язаний вирішувати вимоги по суті спору про вирішення яких клопочуть сторони в порядку, визначеному ЦПК України.

В даній справі, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши наслідки нікчемності правочину, здійснив перерахунок вже сплачених в рахунок заборгованості коштів на користь банку.

Крім того, укладеним між сторонами договором, зокрема п. 5.7.3 погоджено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Будь-яких доказів повернення кредиту та спростування проведених позивачем розрахунків заборгованості відповіда ча за вказаним договором, суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов 'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Укладеним між сторонами договором також передбачена загальна сукупна вартість кредиту у розмірі 89320, 46 грн. (а.с. 13).

При чому, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позичальником виконувались умови договору щодо сплати комісії, внесені кошти на її погашення у січні та лютому 2022 р. (а.с. 40).

Комісію банком нараховано в межах дії кредитного договору - по 21.12.2023 р.

Зважаючи на встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі стягнення - 77 123,32 грн., яка складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 44 376,57 грн.; - заборгованості за процентами у розмірі 7,35 грн.; - заборгованість за комісією у розмірі 32 739,40 грн.»

Відповідач не скористалася своїм правом, визначеним ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач не була позбавлений можливості відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення Банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових кошів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Жодних заперечень щодо змісту договору, порядку взаємодії Відповідач Банку не висловив, що свідчить про його згоду з умовами договору.

У законодавстві, прийнятим після введення воєнного стану відсутні норми щодо звільнення боржників від виконання грошового зобов`язання на період дії воєнного стану.

Звертає увагу, що Банк дотримується пункту 3) частини 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, яким внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України», зокрема, розділ доповнено пунктом 18 наступного змісту:

- "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Це означає, що на період дії воєнного стану боржники звільняються від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (штраф, пеня), але не звільняються від необхідності виконання самого кредитного зобов`язання - сплати:

- основної суми кредиту,

-процентів;

-комісії.

Відносно виконавчого напису нотаріуса:

Відповідач зазначає, що підлягає врахуванню обставина щодо виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису.

17.05.2022 Кагарлицький районний суд Київської області порушив провадження у справі № 368/766/24 за позовом Відповідача до Банка про визнання виконавчого напису від 26.11.2021 № 42792, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. (надалі - Виконавчий напис) таким, що не підлягає виконанню.

Заява про забезпечення позову, яка подана представником Відповідача - адвокатом Маховиком Романом Васильовичем, справа № 368/766/24, про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволена.

Зупинено стягнення на підставі Виконавчого напису.

Судова практика свідчить, що всі справи цієї категорії вирішуються на користь позичальника - виконавчі записи, вчинені на кредитних договорах визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Банк підтверджує, що не буде оскаржувати рішення суду у справі № 368/766/24.

Відповідно, по результату винесення рішення виконавець завершить виконавче № 67985701, що перебуває на виконану приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П.

Він, уповноважений представник Банку, звернулася до економіста Департаменту стягнення кредитів Банка, - ОСОБА_3 , яка перевірила Розрахунок заборгованості, доданий Банком до позовної заяви.

В результаті перевірки ОСОБА_3 повідомила - платежі, які отримані Банком в рамках виконавчого провадження № 67985701 були зараховані в рахунок погашення кредитної заборгованості Відповідача за Заявою.

Банк отримав в рамках виконавчого провадження № 67985701 кошти в загальному розмірі 13303,01 грн. і ці кошти були враховані у Виписці і Розрахунку заборгованості (це всі надходження - з 19.01.2022 - три платежи і по 27.09.2024) - Виписка додається.

Якщо Відповідач наполягає на перерахуванні іншої суми Банку, саме, - Відповідач повинна довести факт отримання Банком цих коштів шляхом надання Виписки з рахунку, де буде зафіксований не тільки факт списання, але й факт остаточного зарахування коштів на рахунок Банка, як стягувана.

Банк втратив право на здійснення заходів зі стягнення кредитної заборгованості на підставі Виконавчого напису, - вже є Ухвала суду по справі № 368/766/24 про зупинення стягнення по Виконавчому напису, і, як було зазначено вище, Банк не буде оскаржувати рішення суду по справі № 368/766/24, яке, враховуючи судову практику, що склалася, буде на користь Відповідача, відповідно, подвійне стягнення відсутнє.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч.І ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Банк, як кредитор, є вільним у виборі способу захисту свого порушеного права.

Як було зазначено вище, жодного перерахування грошових коштів за Виконавчим написом Банку здійснено не було, тому подвійне стягнення не відбувається і не відбудеться.

Оскільки Виконавчий напис буде визнано таким, що не підлягає виконанню і Банк не буде оскаржувати рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то Банк, як кредитор, звернувся до Суду з позовом про стягнення заборгованості, яка Відповідачем Банку не погашена.

Банк вважає, що доводи Відповідача про Виконавчий напис є безпідставними, враховуючи, що сама Відповідачка ініціювала скасування Виконавчого напису.

Подвійне стягнення буде лише у тому випадку, якщо боржник (Відповідач) погасив заборгованість та не має можливості припинити її повторне стягнення, чого в даному випадку не відбувається, Банк врахував всі суми, які надійшли в рамках Виконавчого напису і вони вже пішли на погашення кредитної заборгованості. У позові заявляється актуальна сума кредитної заборгованості.

Відносно правомірності продовження обліку заборгованості Відповідача:

Рекласифікація заборгованості Відповідача є процесом переведення заборгованості на інший внутрішній рахунок Банка на виконання «Положенням про визначення критеріїв для списання знецінених фінансових активів банків України за рахунок оціночних резервів під очікувані кредитні збитки», затв. постановою Правління НБУ від 13.04.2020 N 49 (надалі - Положення).

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 6 Положення банк визначає відсутність обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу, якщо за таким активом резерв під очікувані кредитні збитки (далі - резерв) сформовано відповідно до вимог МСФЗ 9 Фінансові інструменти" у повній сумі його валової балансової вартості та є критерій - прострочення погашення суми боргу або його частини (основної суми боргу та/або нарахованих доходів) за фінансовим активом.

Пунктом 9 Положення передбачено наступне:

- банк безпосередньо зменшує валову балансову вартість фінансового активу за рахунок резерву, якщо немає обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу в цілому або його частини згідно з вимогами пунктів 6, 7 цього Положення.

Списання є подією припинення визнання фінансового активу в бухгалтерському обліку. Банк припиняє визнання знеціненого фінансового активу в балансі, якщо списання здійснено за рахунок оціночного резерву. Списання відповідно до вимог цього Положення не є прощенням (анулюванням) боргу.

Банк відповідно до внутрішніх процедур може продовжувати заходи щодо врегулювання заборгованості з метою відшкодування списаної за рахунок резерву заборгованості за фінансовим активом.

Позиція Національного банку України про те, що списання заборгованості за рахунок сформованого банком резерву не є прощенням боргу у розумінні статті 605 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.07.2020 (справа № 522/13021/1 б-ц): «Верховний Суд виходить з того, що за змістом нормативних документів, на підставі яких приймалось рішення банку про визнання кредитної заборгованості позивача безнадійною та списання її за рахунок резерву, таке списання не припиняє зобов`язань боржника перед кредитором, адже боргові зобов 'язання позичальника не припинилися».

Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 (справа № 2-21/06): «Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/ контрагента. Банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості».

Таких же самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.09.2019 (справа № 466/3581/15-ц); від 10.04.2019 (справа № 718/175/17); від 20.12.2018 (справа № 523/4385/15-ц); від 07.06.2018 (справа № 2-6234/10); від 03.07.2018 (справа № 921/303/16-г/10).

Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до підпункту 14.1.11.пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України - до безнадійної заборгованості банків та небанківських фінансових установ може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб.

Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, оскільки банк повинен продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву заборгованості - пункт 9 Положення.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти НБУ з питань, віднесених до його повноважень є обов`язковими для виконання банками, а тому Банк на підставі Положення був зобов`язаний здійснити віднесення заборгованості Відповідача до безнадійної та перенести таку заборгованість на рахунки позабалансового обліку відповідно до облікової політики Банку.

Безнадійна заборгованість за банківським кредитом є різновидом бухгалтерського обліку у банках та не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.

Аналогічна позиція наведена у постанові Дніпровського апеляційного суду у справі № 202/2425/21 від 20.06.2022 за апеляційною скаргою Банка на рішення Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2021, щодо питання списання кредитної заборгованості - апеляційна скарга Банка була задоволена.

Отже, заборгованість Відповідача на даний час існує, обліковується як на позабалансових рахунках, так і у системі обліку прострочених кредитів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.

- Просить суд задовольнити клопотання Банка про продовження строку на подання цієї відповіді на відзив на позовну заяву по причині внутрішніх реорганізацій Банка - переведення частини судових справ про стягнення кредитної заборгованості між департаментами Банка (передані до Департаменту стягнення кредитів), що призвело до затримання оброблення вхідної кореспонденції та призначення нових відповідальних осіб за супроводження поточними судовими процесами. Цей період тривав з 01.12.2024 до 15.01.2025 враховуючи великий обсяг кореспонденції та кількість осіб, залучених до процесу внутрішньої реорганізації.

Норми ЦК України, які не змінювалися і продовжують діяти в період дії воєнного стану наголошують:

- ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору;

- ст. 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов`язання не допускається;

- ст. 599 ЦК України - зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищенаведеного, - представник позивача просить суд винести рішення, на підставі якого:

- Прийняти до розгляду цю відповідь на відзив на позовну заяву.

- Задовольнити позовні вимоги Банка у повному обсязі.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 29.01.2025 року, представник позивача, - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте,-в матеріалахсправи міститьсяписьмова заявапредставника позивача,в якійвін просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, в разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про день, ча та місце слухання справи, - не заперечує проти винесення заочного рішення.

В підготовчесудове засідання,яке відбулося29.01.2025року,-сторона відповідача,(відповідачкапо справі,- ОСОБА_1 ,та їїпредставник,-адвокат МаховикРоман Васильович),-не з`явилися,повторно,хоча,- повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, від представника відповідача на адресу суду на адресу суду надійшла письмова заява клопотання, в якій представник відповідача просить суд слухати справу без участі сторони відповідача, та просить суд винести рішення, згідно з яким, - відмовити в задоволенні позову, - з огляду на обставини справи та норми права, які викладені представником відповідача в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву.

29.01.2025 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі сторін по справі), по результатах якого на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 год. 00 хв. 05.03.2025 року.

05.03.2025року слухання справи відкладено на 11 год. 00 хв. 22.04.2025 року в зв`язку з неявкою сторін.

В судове засідання, яке відбулося 22.04.2025 року, представник позивача, - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», - не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте,-в матеріалахсправи міститьсяписьмова заявапредставника позивача,в якійвін просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, в разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про день, ча та місце слухання справи, - не заперечує проти винесення заочного рішення.

В судовезасідання,яке відбулося22.04.2025року,сторона відповідача,(відповідачкапо справі,- ОСОБА_1 ,та їїпредставник,-адвокат МаховикРоман Васильович),-не з`явилися,повторно,хоча,- повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, в матеріалах справи міститься заява клопотання представника відповідача, в якій представник відповідача просить суд слухати справу без участі сторони відповідача, та просить суд винести рішення, згідно з яким, - відмовити в задоволенні позову, - з огляду на обставини справи та норми права, які викладені представником відповідача в мотивувальній частині відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене ( в частині, що стосується неявки учасників процесу), наявності повідомлення учасників процесу про день, час та слухання справи, та наявності заяв клопотань сторін про слухання справи без їх участі, - судом було проведено судове засідання без участі сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність:

-згідно ч.1ст.27ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 18.10.2024 року відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, -відповідачка посправі, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Що стосується тієї обставини, що с. Шубівка Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району Київської області, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:

Пунктом 3-1Прикінцевих таперехідних положеньЗакону України«Про судоустрійі статуссуддів» визначено,що донабрання чинностізаконом Українищодо змінисистеми місцевихсудів натериторії Україниу зв`язкуз утворенням(ліквідацією)районів відповіднімісцеві судипродовжують здійснюватисвої повноваженняу межахтериторіальної юрисдикції,визначеної донабрання чинностіПостановою ВерховноїРади України"Проутворення таліквідацію районів"від 17липня 2020року №807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Шубівка, - відноситься до Обухівського району Київської області.

Разом зтим,відповідно дороз`ясненнянаданого РадоюСуддів України,до змінисистеми судоустроюта приведенняїї увідповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Шубівка раніше відносилося до Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.

Відповідно, враховуючи:

- предмет позову (стягнення заборгованості за кредитним договором);

- місце проживання відповідача фізичної особи, -

-та положенняч.1ст.27ЦПК України,-дана справапідсудна Кагарлицькомурайонному судуКиївської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання відповідача фізичної особи.

Сторони по справі:

- Позивачем по справі є юридична особа, - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070).

- Відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка смт. Тошківка міста Первомайська Луганської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 14 квітня 2011 року Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:

Перш за все суд вважає, що слід зазначити, що позивачем в даному випадку, - строків давності при поданні позовної заяви, - не порушено, - з огляду на наступне:

- згідно положень ст.ст. 256, 257 ЦК України що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

-згідно ст.264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Дійсно, - кредитний договір укладено між сторонами процесу 06.08.2020.

Проте,-Відповідач здійснювалаплатежі подоговору до21.06.2023, що відображено (підтверджується) розрахунками заборгованості та виписками по рахунку, - які містяться в матеріалах справи.

Окрім того, 11.03.2020р. постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV - 2 від 11 березня 2020 року № 211, - впроваджено дію карантину на території України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України були продовжені на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

24.02.2022р. Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, - продовжуються на строк його дії ( п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені), нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

1 липня 2023р. завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27.06.2023).

Однак, - строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11.03.2020р. продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно, суд вважає, що строки позовної давності при поданні позовної заяви, - позивачем в даному випадку, - повністю дотримано.

Далі, - суд зазначає, що спір між сторонами виник в галузі зобов`язального права (кредитних правовідносин) за наступних обставин:

-06.08.2020між позивачем,-АТ «ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК» тавідповідачем,- ОСОБА_1 булоукладено кредитнийдоговір №1001651677601 (надалі - кредитний договір), та,відповідно,-позивачем видановідповідачеві кредиту сумі100000грн. (копії кредитного договору та платіжної інструкції про видачу кредиту, - містяться в матеріалах справи).

Згідно ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526ЦК України зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1ст.1050ЦК Українита абз.2ч.10ст.11Закону України«Про захистправ споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць.

Позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) Відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, тому Позивач виконав свій обов`язок щодо претензійної роботи належним чином.

Відповідач невиконує своїкредитні зобов`язанняналежним чиномдовготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 року складає 116462.22 (сто шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 22 копійки) грн., з яких:

- 69176.1 грн. - заборгованість за кредитом;

- 22.92 грн. - заборгованість процентами;

- 47263.2 грн. - заборгованість за комісією (детальний розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи).

Згідно ст.ст.525,526ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1ст.1048,ч.1ст.1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

З огляду на вищевказані обставини срави, та матеріали справи, - є правова підстава для задоволення даного позову, напроти, - суд критично відноситься до обстиавин справи, та норм права, на які здійснює посилання предстаник відповідача у відзиві на позовну заяву, та погоджується з правовою позицією представника позивача, яка викладена у відповіді на відзив, яка полягає в наступному:

- Перш за все, дійсно, - сторона позивача свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.08.2020 на підставі кредитного договору № 1001651677601, укладеного між AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 видано кредит у сумі 100000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2024 складає 116462,22 грн., з яких:

- 69176,10 грн. - заборгованість за кредитом;

- 22,92 грн. заборгованість процентами;

- 47263,20 грн. - заборгованість за комісією.

Отже, звертаючись до суду з позовом до AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», - просить стягнути за ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020.

Дійсно, - позивач, - AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», - попередньо обрав спосіб захисту свого порушеного права щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020, - шляхом звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, проте, на думку суду, - даний факт станом на момент винесення даного рішення, - не є підставою для відмови у позові, з огляду на наступне:

- так, дійсно, -, заборгованість за кредитним договором № 1001651677601 від 06.08.2020 мала б бути стягнута з відповідачки ОСОБА_1 на користь AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», - на підставі виконавчого напису № 42792, вчиненого 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., що підтверджуються копією виконавчого напису від 26.11.2021.

Дійсно, - на підставі заяви про примусове виконання рішення, яка подана 22.12.2021 представником AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П., - ним 23.12.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67985701 на виконання виконавчого напису № 42792 від 26.11.2021, що підтверджується копіями відповідної заяви та постанови.

В ході примусового виконання виконавчого провадження № 67985701 приватним нотаріусом 19.10.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника, а 13.01.2022 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, що підтверджується копіями постанов.

Дійсно, - позивачем усупереч статті 175 ЦПК України у позовній заяві не було вказано про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якими є звернення AT «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, що у свою чергу, є способом захисту цивільних прав в позасудовому порядку, проте, - даний факт, на думку суду, - не є підставою для відмови в задоволенні позову, адже судом було скасовано виконавчий напис.

Так, Кагарлицьким районним судом Київської області в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи, - Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, Приватний нотаріус Київського міськогонотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, - про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, справа № 368/766/24, провадження № 2/368/135/24, - 18 лютого 2025 року винесено рішення, згідно резолютивної частини якої:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи, - Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, Приватний нотаріус Київського міськогонотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, - про визнання виконавчого нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

2.Визнати виконавчийнапис від26.11.2021№ 42792,вчинений приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, - таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з юридичної особи, - Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», (Код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4)., -

- на користь фізичної особи ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Тошківка міста Первомайська Луганської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 14 квітня 2011 року Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн., - судових витрат по справі, - витрат на правничу допомогу.

4. Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.11.2021№ 42792,вчиненого приватнимнотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., (в рамках виконавчого провадження № 67985701, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П.), які застосованіна підставіухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 07.10.2024року, ( справа № 368/766/24, провадження № 2 з/368/6/24), - залишити в силі, - до вступу рішення в законну силу.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 21.03.2025 року, - так як сторонами не оскаржувалося.

Відповідно, суд вважає, що ухвалення ж рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, - не призведе до подвійного стягнення заборгованості, та не суперечить ст. 61 Конституції України, так як виконавчий напис нотаріуса визнано таким, який не підлягає до виконання.

Крім того, суд зазначає, що платежі, які отримані Банком в рамках виконавчого провадження № 67985701, - були зараховані в рахунок погашення кредитної заборгованості Відповідача за Заявою.

Банк отримав в рамках виконавчого провадження № 67985701 кошти в загальному розмірі 13303,01 грн., - і ці кошти, - були враховані у Виписці і Розрахунку заборгованості (всі надходження грошових коштів - з 19.01.2022 - три платежи і по 27.09.2024), (виписка міститься в матеріалах справи).

З огляду на замагальність процесу, - суд вважає, що Відповідач повинна довести факт отримання Банком вищевказаних коштів, - шляхом витребування від банку та надання суду для приєднання до матеріалів справи, - Виписки з рахунку, де буде зафіксований не тільки факт списання, але й факт остаточного зарахування коштів на рахунок Банка, як стягувана.

Суд ще раз зазначає, що позивач Банк, - втратив право на здійснення заходів зі стягнення кредитної заборгованості на підставі Виконавчого напису, - адже є рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому, на думку суду, - в даному випадку, - подвійне стягнення відсутнє.

Подвійне стягнення буде мати місце лише у тому випадку, якщо боржник (Відповідач) погасив заборгованість, та не має можливості припинити її повторне стягнення, чого в даному випадку, - не має місця, так як позивач - Банк врахував всі суми, які надійшли в рамках Виконавчого напису і вони вже пішли на погашення кредитної заборгованості.

Як вбачається з роздруківок руху грошових коштів (виписок по рахунках), - у позові відображена актуальна сума кредитної заборгованості.

Згідно ч.1ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Згідно ч.1ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Банк, як кредитор, - є вільним у виборі способу захисту свого порушеного права.

Крім того, - суд вважає, що, окрім позивача, - в даному випадку, - і сторона відповідача має дещо не коректну процесуальну поведінку, яка полягає в тому, що стороною відповідача не було повідомлено про той факт, що в провадженні суду вже перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та даний позов було подано позивачкою ще 14.05.2024 року, - ще до надходження до суду даного позову.

Далі, - суд зазначає наступне:

1. Щодо правовідносин між Банком і Відповідачем:

-06серпня 2020року Відповідачзвернулася доБанку зметою отриманнякредиту. Підтвердженням надання Відповідачу кредиту є:

-Заява наприєднання додоговору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001651677601 від 06.08.2020 (надалі - Заява, копія міститься в матеріалах справи), яка була підписана Відповідачем;

-платіжна інструкціяТR.43501142.1389913.8810від 06.08.2020 з призначенням платежу «Надання кредитних коштів по договору № 1001558574801 від 29.02.2020, ОСОБА_1 (копія платіжної інструкції міститься в матеріалах справи).

Згідно Заяви і платіжної інструкції Відповідачу на виконання умов договору, - були надані кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання - надав Відповідачу грошові кошти у повному обсязі.

Відповідач погодилася із запропонованими умовами кредитування, підписала Заяву та фактично отримав грошові кошти у розмірі 100 000.00 грн. на споживчі цілі.

2. Що стосується ДКБО (договору комплексного банківського обслуговування), то слід зазначити наступне:

У Заяві, яка підписана Відповідачем передбачено:

- Клієнт (Відповідач), підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес обслуговування;

- Відповідач ознайомлена із ДКБО та цілком згодна з ним;

- всі умови ДКБО Відповідану зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Згідно ч.1ст.633ЦК України (надалі за текстом - ЦК України) публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому законом надані відповідні пільги.

Згідно ч.5ст.633ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладені і виконанні публічного договору.

Чинне законодавство України передбачає право встановлення цивільних правовідносин на умовах публічного договору. Ні ЦК України, ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», а також інші нормативні акти, - не встановлюють заборони на взаємодію між контрагентам в рамках публічного договору.

Так, Відповідач звернулася до Банку для отримання кредиту, а позивач, - Банк, розглянувши заяву та керуючись ст. 633 ЦК України запропонував Відповідачу взаємодію на умовах індивідуальної частини договору (Заява) та публічної частини договору (ДКБО).

Заява підписана Відповідачем 06.08.2020.

Судова практика, яка трактувала публічний договір в банківській сфері як такий, що підлягає особистому підписанню з боку клієнта, - не може бути прийнята до уваги, враховуючи зміни, які відбулися у законодавстві з приводу публічного договору при надані фінансових послуг. Зміни набрали чинності з 19.01.2020.

На момент підписання Відповідачем Заяви зазначені зміни вже діяли і ці зміни стосувалися наступного:

- Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що надання кредиту є фінансовою послугою.

Законом України від 20.09.2019 № 122-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зокрема, до частини 2 ст. 6.

Згідно з вказаними змінами було введено новий інститут щодо споживчого договору, який встановив його поділ на публічну та індивідуальну частини.

Так, відповідно до абзацу четвертого п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому.

Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Вказані зміни Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» набули чинності 19.01.2020, і згідно з п.2 р.ІІ від 20.09.2019 N 122-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» застосовується до договорів про надання фінансових послуг, укладених після введення його в дію.

Заява підписана Відповідачем 06.08.2020, тобто, вже коли діяла нова норма Закону, яка регулює порядок укладення договорів фінансових послуг шляхом підписання індивідуальної частини та розміщення публічної частини на веб-сайті.

Таким чином, Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (в редакції Закону України від 20.09.2019), - є публічною частиною договору, до якої приєднався Відповідач, підписавши Заяву, яка є індивідуальною частиною договору.

Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) невід`ємно пов`язана із Договором комплексного банківського обслуговування (публічна частина), і Відповідач своїм підписом підтвердив згоду та розуміння з умовами ДКБО, про що зазначено у Заяві.

З внесенням змін до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», - законодавство не вимагає підпису клієнта на публічній частині договору, а лише розміщення її оприлюднення на веб-сайті.

Усі редакції Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розміщені на офіційному веб-сайті Банка: -. pumb.ua.

Отже, слід вважати, що вимоги для укладення договору споживчого кредиту Банком виконано відповідно до чинного законодавства.

3. Щодо доведеності Банком позовних вимог:

Згідно ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 IIX України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2ст.1054ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1055ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Між Банком і Відповідачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого Відповідач отримала кредит.

Відповідач зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом, комісію та повернути кредит в порядку та у строки, обумовлені договором.

Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання Заяви, яка містить усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України.

Окрім того, 06.08.2020 Відповідач, поряд із Заявою, підписала «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», (копія Паспорту споживчого кредиту міститься в матеріалах справи).

Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання Відповідачем Заяви.

Мета підписання Паспорту - ознайомлення Відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Розділом 3 Паспорту споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживча» визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Відповідно до Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» передбачено процентна ставка; тип процентної ставки; розмір комісії.

Також зазначені відомості про:

- загальні витрати за кредитом;

- орієнтована загальна вартість кредиту;

- реальна річна процентна ставка.

У розділі 5 Паспорту споживчого кредиту зазначені детальні умови щодо порядку повернення кредиту з платіжними періодами, розміром основної суми, процентів.

У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про:

- кредитодавця - Банк;

- суму кредиту;

- строк кредитування;

- мета отримання кредиту;

- спосіб та строк надання кредиту;

- розмір реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача;

- розмір комісії.

Паспорт споживчого кредиту був наданий Відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у Паспорті споживчого кредиту, - Відповідач підписала Заяву.

Також суд при винесенні даного рішення вважає за можливе керуватися і практикою судів апеляційної інстанції:

- Так, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2024 у справі № 21/2965/24 за аналогічним позовом Банка про стягнення кредитної заборгованості зазначено:

- «Підписуючи паспорт споживчого кредиту та заяву на приєднання до ДКБО, відповідач була ознайомлена з розміром кредитного ліміту, розміром стандартної процентної ставки, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту, строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання таобслуговування кредитної картки.

Отже, - умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001859988601, - не порушують вимог Закону України «Про захист прав споживачів», - є чіткі, зрозумілі, не допускають двоякого трактування, доступні для усвідомлення їх наслідків пересічному громадянину України, а відтак не потребують спеціальних знань у правовій та економічній сфері».

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт отримання Відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - Заявою, розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунку Відповідача.

Розрахунок заборгованості:

Розрахунок має табличну форму та містить детальну інформацію відносно:

- графіку повернення тіла кредиту та процентів з розбивкою на суми та конкретні календарні дати;

- відомості щодо фактичної суми погашення Відповідачем кредиту з розбивкою на суми та конкретні календарні дати;

- залишок непогашеної суми за кожним платежем.

Жодним нормативним актом, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ не затверджений зразок документу «Розрахунок заборгованості». Розробка такого роду документу віднесена до компетенції кожної банківської установи.

Наданий Відповідачу та Суду Розрахунок заборгованості є формою, встановленою Банком, мета якого - фіксування кредитної заборгованості клієнта-боржника з метою надання до суду в якості доказів при ініціюванні судового провадження.

Відповідач не довела, що розрахунок Банка є невідповідним та не надала власного контр-розрахунків.

Наданий Розрахунок заборгованості суд вважає належним та допустимим доказом із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.07.2020 року по справі № 367/4970/13-ц, постанові від 08.07.2020 року по справі № 464/4985/15-ц, постанові від 02.07.2020 року по справі №753/16745/15-ц.

Банк виділив у Розрахунку окремо:

- заборгованість за основною сумою кредиту;

- заборгованість за процентами;

- заборгованість за комісією.

Вимоги Банка підтверджені документально та детально доведені із зазначенням кожної складової заявленої у позові суми.

Виписка з особового рахунку Відповідача:

- Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц:

- належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір с первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

- банківські виписки за рахунками позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку».

Аналогічна позиція наведена у Постанові ВГСУ від 13.11.2014 № 908/4154/13, постанові ВСУ від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, відповідно до яких Виписка по рахунках банка е належним та допустим доказом, щодо надання Банком кредитних коштів клієнту, отримання і використанням таких кошів клієнтом, нарахування банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.

У постанові ВСУ від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19 зазначено:

- «За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що наданий банком розрахунок заборгованості за Кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом».

4. Обгрунтування задоволення позову в частині стягнення комісії:

- 10.06.2017 набрав чинності Закон України від 15.11.2016 № 1734Л/ІІ «Про споживче кредитування». Кредитний договорів укладений між Банком і Відповідачем у 2020 році.

На момент укладення договору вже діяв Закон України «Про споживче кредитування».

Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, який регулює кредитні правовідносини у сфері споживчого кредитування.

У пункті третьому частини 3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону зазначено, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічна норма приведена і у ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається суд першої інстанції, але з іншим текстом цієї норми.

Закон України «Про споживче кредитування» на відміну від Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість включення у договір комісійної винагороди кредитодавця.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться: витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість отримання кредитодавцем комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Законом України «Про споживче кредитування» (пункт 6 частини 3 статті 9) введені поняття «реальна річна процентна ставка» та «орієнтована загальна вартість кредиту», які повинні повідомлятися позичальнику.

Реальна процентна ставка у відсотковому вираженні включає в себе усі плати за кредит (як проценти, так і комісію), а орієнтована загальна вартість кредиту у грошовому вираженні визначає загальну суму коштів, які повинен сплатити позичальник за весь період кредитування.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено наступне:

- для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язанні з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Кредитодавець, який виконав умови Закону щодо повідомлення вказаної інформації, вважатися добросовісним.

Пунктом 971 Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89, передбачено одержання банками доходів у Формі комісійних доходів від кредитного обслуговування клієнтів (зазначена постанова встановлює клас 6 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України - «Комісійні доходи», «Комісійні витрати»).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативними актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

У постанові правління Національного банку України № 49 від 08.06.2017 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» наведена формула, на підставі якої обраховується сукупна вартість кредиту, а у Додатку № 3 цієї постанови наведене визначення сукупної вартості кредиту та розміру всіх супутніх послуг, де зазначено наступне:

Потік - сума коштів, яку споживач сплачує банку за споживчим кредитом.

До Потоку включаються платежі в погашення основного боргу за кредитом, процентів за користування ним, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги банку, які сплачуються відповідно до умов отриманого кредиту та пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У Додатку № 1 до вищевказаної постанови наведено визначення терміну «ЗВСК» - загальні витрати за споживчим кредитом, яким є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення га інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Згідно пунктів 8, 9 цієї Постанови банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цієї Постанови.

Отже, встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є законним, оскільки передбачено як Законом України «Про споживче кредитування», так і нормативними актами Національного банку України.

У п. 5.7.3. ДКБО (стор. 34) зазначено, за що сплачується комісія:

- Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Таким чином:

- умова про комісію була узгоджена між Банком і Відповідачем, що підтверджується згодою Відповідача;

- підписавши кредитний договір (Заяву), Паспорт споживчого кредиту, Відповідач погодилася на умови кредитування, визначені у Заяві;

- Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця на встановлення комісії.

Київський апеляційний суд у постанові від 09.12.2024 по справі № 381/2663/24 за аналогічним позовом Банка, в якому розглядається питання комісії та зарахування сплачених за комісією коштів в рахунок погашення заборгованості зазначив:

«Статтею 13 ЦПК України встановлює принцип диспозитивності, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передба чених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог та зобов`язаний вирішувати вимоги по суті спору про вирішення яких клопочуть сторони в порядку, визначеному ЦПК України.

В даній справі, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, застосувавши наслідки нікчемності правочину, здійснив перерахунок вже сплачених в рахунок заборгованості коштів на користь банку.

Крім того, укладеним між сторонами договором, зокрема п. 5.7.3 погоджено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Будь-яких доказів повернення кредиту та спростування проведених позивачем розрахунків заборгованості відповіда ча за вказаним договором, суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов 'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Укладеним між сторонами договором також передбачена загальна сукупна вартість кредиту у розмірі 89320, 46 грн. (а.с. 13).

При чому, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позичальником виконувались умови договору щодо сплати комісії, внесені кошти на її погашення у січні та лютому 2022 р. (а.с. 40).

Комісію банком нараховано в межах дії кредитного договору - по 21.12.2023 р.

Зважаючи на встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі стягнення - 77 123,32 грн., яка складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 44 376,57 грн.; - заборгованості за процентами у розмірі 7,35 грн.; - заборгованість за комісією у розмірі 32 739,40 грн.»

Відповідач не скористалася своїм правом, визначеним ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач не була позбавлений можливості відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення Банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових кошів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».

Жодних заперечень щодо змісту договору, порядку взаємодії Відповідач Банку не висловив, що свідчить про його згоду з умовами договору.

У законодавстві, прийнятим після введення воєнного стану відсутні норми щодо звільнення боржників від виконання грошового зобов`язання на період дії воєнного стану.

Банк дотримується пункту 3) частини 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, яким внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України», зокрема, розділ доповнено пунктом 18 наступного змісту:

- "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Це означає, що на період дії воєнного стану боржники звільняються від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (штраф, пеня), але не звільняються від необхідності виконання самого кредитного зобов`язання - сплати:

- основної суми кредиту,

-процентів;

-комісії.

Судові витрати:

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1ч.3ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1ч.2ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч.1ст.142ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Що стосується документально підтверджених судових витрат позивача в даному цивільному провадженні, то суд зазначає наступне:

В матеріалахсправи міститьсяплатіжна інструкція№ 530від 04.09.2024року, з якої видно, що позивачем по справі при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., - які і мають бути стягнені з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст. 61 Конституції України, правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постановами Верховного суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462ЦС16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320ЦС16), від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003ЦС15 та постановах Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 755/11168/15-ц, від 06.09.2018 року у справі № 0417/10430/2012, від 12.09.2018 року у справі № 647/1133/15-ц, від 20.09.2018 року у справі № 712/12031/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 711/8798/2012, від 03.10.2018 року у справі № 366/1358/16-ц, від 2018 року у справі № 278/2615/15-ц, постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2024 по справі № 381/2663/24, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054, 1082 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 , - про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Тошківка міста Первомайська Луганської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 14 квітня 2011 року Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), -

- на користь юридичної особи, - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070), -

-кошти всумі 116462(стошістнадцять тисяччотириста шістдесятдві)грн.22коп.,-заборгованості закредитним договором про надання банківських послуг № 1001651677601 від 06.08.2020 року.

Стягнути з фізичної особи, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Тошківка міста Первомайська Луганської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 14 квітня 2011 року Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), -

- на користь юридичної особи, - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070), -

- кошти в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., - судових витрат сплаченого судового збору при подачі позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.