Ухвала суду № 127435432, 19.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

19 травня 2025 р.Справа №160/14423/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/14423/25 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

19.05.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/14423/25 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, з вимогами:

- вжити заходів забезпечення позову, шляхом: заборонити Піщанській сільській раді Самарівського району Дніпропетровської області, та іншим особам, в тому числі не виключено державним реєстраторам в тому числі приватним та державним нотаріусам, приймати будь-які рішення, та вчинення будь-які реєстраційні дій щодо земельної ділянки площею 3.5631 га, кадастровий номер: 1223285500:01:020;0005 яка розташована на території Піщанської сільської ради, Самарівського району, Дніпропетровської області.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що Піщанською сільською радою 12.11.2021 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року в справі № 160/8483/21, про зобов`язання Піщанську сільську раду надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у розмірі земельної частки 4.2 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я», було прийнято Рішення № 69-14/VIII, про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у розмірі земельної частки 4.2 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я». Проте після виготовлення технічної документації відповідачем було відмовлено у її погодженні, що і стало підставою для звернення до суду. Однак заявник зазначає, що має об`єктивні побоювання, що на відведену йому земельну ділянку за час розгляду адміністративної справи іншими особами може бути отриманий дозвіл. Заявник вказує, що невжиття засобів забезпечення адміністративного позову значно ускладнить відновлення порушеного права та просить вжити заходи забезпечення.

Заяву зареєстровано за № 271зп-25/160/14423/25 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025року передано до розгляду судді Рябчук О.С.

Відповідно до ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно із частиною 4ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства Україниподання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Статтею 150 КАС Українивизначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це елемент права на судовий захист, що спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права (попередній судовий захист).

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ОСОБА_1 , отримав право на земельної частки (паю) розміром 4,20 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я», відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0192280, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.10.2019 року в справі № 183/7572/18.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року в справі № 160/8483/21, вирішено: «Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Визнати протиправною бездіяльність Піщанської сільської ради щодо не надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у розмірі земельної частки 4.2 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я»; Зобов`язати Піщанську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у розмірі земельної частки 4.2 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я».

Піщанською сільською радою 12.11.2021 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року в справі № 160/8483/21, про зобов`язання Піщанську сільську раду надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у розмірі земельної частки 4.2 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я», було прийнято Рішення № 69-14/VIII, про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у розмірі земельної частки 4.2 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КАТП «Присамар`я».

Рішенням №23-55/VIII Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року «Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виділяння гр. ОСОБА_1 земельної ділянки частки (паю) площею 3.5631 га на території Піщанської сільської ради, Самарівського району, Дніпропетровської області, вирішено: 1 Відмовити гр. ОСОБА_1 Відмовити (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в затвердженні технічної документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості розроблену на земельну ділянку площею 3,5631 га, з кадастровим номером 1223285500:01:020:0005, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, слід зазначити, що суд не виявив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Заява про забезпечення позову також не містить викладених фактів існування реальної загрози передання земельної ділянки іншим особам, а також заявником окрім суб`єктивних побоювань, не викладено обставин та доказів, щодо наявних інших осіб, що виразили також намір отримати спірну земельну ділянку.

Відтак, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Разом з тим, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розглядусправи.

Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником, не відповідає завданням адміністративного судочинства, що є неприпустимим.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 153, 152, 154, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 160/14423/25 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Відповідно до ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук