Ухвала суду № 127420194, 19.05.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1643/25

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» б/н від 14.05.2025 року про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії

згідно позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк», м. Вараш, Рівненська область

до Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, м. Харків

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» до Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу здавати в оренду частину земельної ділянки (кадастровий номер 3220888000:03:004:0028), а саме, відкриту загороджену площадку з ґрунтовим покриттям - площею 11436 кв.м., на якій розташовані транспортні засоби, які перебувають на відповідальному зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПАРК»; заборони Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу та будь-яким іншим особам чи підприємствам вчиняти будь-які дії, які направлені на вивезення, переміщення або знищення транспортних засобів, які знаходяться на відповідальному зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПАРК» та розташовані на частині земельної ділянки (кадастровий номер 3220888000:03:004:0028), а саме, відкритій загородженій площадці з ґрунтовим покриттям - площею 11436 кв.м.; заборони Фізичній особі-підприємцю Василевському Віктору Яковичу та будь-яким іншим особам чи підприємствам чинити перешкоди представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПАРК», що стосуються вільного доступу до транспортних засобів та вивезення таких транспортних засобів, які знаходяться на зберіганні позивача та розташовані на частині земельної ділянки (кадастровий номер 3220888000:03:004:0028), а саме, відкритій загородженій площадці з ґрунтовим покриттям - площею 11436 кв.м.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що підставою пред`явлення вказаного позову до суду стало те, що 19.12.2019 року між ТОВ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС» та ТОВ «УКРСПЕЦПАРК» укладено договір суборенди №88/СО, згідно умов п. 1.2 якого, за цим договором Орендар зобов`язується передати Суборендарю у тимчасове платне користування (оренду) приміщення, а саме, відкриту площадку з ґрунтовим покриттям, площею 10000 (десять тисяч) квадратних метрів. Згідно п. 1.2.1. Договору, об`єкт суборенди розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 4.

Також, між ТОВ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС» та ТОВ «УКРСПЕЦПАРК» укладено Договір суборенди частини нежитлової нерухомості №ДС_209_22 від 30.12.2021 року, умови договору залишились незмінними, змінилась лише частково площа Земельної ділянки, шляхом збільшення такої.

01.04.2023 року між ТОВ «КРИСТАЛ-КДС» (суборендар) та позивачем укладено Договір суборенди №115 частини нежитлової нерухомості, згідно п. п.1.2.1. якого вбачається, що об`єкт суборенди, знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, 4, площа 11436 кв.м.

ТОВ «УКРСПЕЦПАРК» здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є: діяльність приватних охоронних служб. ТОВ «УКРСПЕЦПАРК», уклало договори з різними суб`єктами правоохоронних органів в основі яких є Головне управління Національної поліції у м. Києві, суть договорів: охорона та збереження речових доказів в кримінальних та інших провадженнях, а саме, транспортних засобів. Транспортні засоби в кількості більше 1000 штук перебувають з 2019 року на частині орендованої земельної ділянки.

Постановою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 року визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Бориспільський автозавод» (08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4, ідентифікаційний код - 31936646) та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Як зазначено позивачем, комплекс будівель та споруд (9 будівель) - 18674,50 кв.м та земельна ділянка КН:3220888000:03:004:0028 - 7,5205 га, розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н,с. Проліски, вул. Броварська, буд. 4. передані АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в заставу ПАТ «Бориспільський автозавод». Вказане майно реалізовувалось арбітражним керуючим (ліквідатором ПАТ «Бориспільський автозавод») в ході ліквідаційної процедури заводу.

Листом від 25.09.2023 року №0000609/30301-23 АТ «Державний експортно-імпортний банк України» повідомив орендарів, в тому числі і ТОВ «УКРСПЕЦПАРК», що 21.09.2023 року приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області проведено державну реєстрацію права власності на вказаний вище об`єкт нерухомого майна за АТ «Укрексмібанк», а всі договори оренди/суборенди, які були укладені з ТОВ «Кристал-КДС», припиняють свою дію.

За результатами аукціону, який відбувся 17.04.2024 року про продаж майнового комплексу - будівель та споруд (9 будівель), - 18674,50 кв.м та земельна ділянка КН:3220888000:03:004:0028 - 7,5205 га, розташовані за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н,с. Проліски, вул. Броварська, буд. 4, переможцем визначено відповідача - Фізичну особу-підприємця Василевського Віктора Яковича.

Позивач звертався до відповідача з проханням укладення договору оренди, однак, зі слів позивача, вимоги позивача проігноровані. Позивач зазначає, що транспортні засоби знаходяться на відповідальному зберіганні в ТОВ «УКРСПЕЦПАРК» і вивезення таких в короткий строк не можливе. Позивач вважає, що є всі підстави підписати Договір оренди частини земельної ділянки і з новим власником відповідачем уданій справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що на відповідальному зберіганні у позивача знаходиться орієнтовно 1000 транспортних засобів, які визнані речовими доказами в кримінальних провадженнях та з інших підстав (арешти з різних підстав) і були передані позивачу на зберігання Головним управлінням Національної поліції у м. Києві. Відсутність будь якої позиції відповідача щодо частини земельної ділянки, де знаходяться транспортні засоби, унеможливлює подальше планування розвитку бізнесу.

Невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, матиме негативні наслідки для господарської діяльності позивача, оскільки, останній зберігає речові докази у кримінальних та адміністративних провадженнях та не має доступу до таких транспортних засобів/речових доказів, що позбавляє позивача можливості вивезти такі транспортні засоби за межі земельної ділянки. Позивач вважає, що подальші можливі угоди щодо оренди земельної ділянки на користь фізичних чи юридичних осіб можуть ускладнити розгляд справи, а також, ускладнити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п.2 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заборона відповідачу вчиняти певні дії, як процесуальний захід забезпечення позову, має на меті обмежити активну поведінку особи, щодо якої вживається такий захід, шляхом встановлення судом певного зобов`язання особи, яке виникає безпосередньо з відповідного процесуального документа (ухвали суду про забезпечення позову) та покликане забезпечити виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову і забезпечує ефективний захист, поновлення порушених прав позивача.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливості виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.

Позивачем не наведено достатніх підстав та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, суд враховує, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на наведених заявником припущеннях, зокрема, щодо неможливості доступу до транспортних засобів/речових доказів, які знаходяться на орендованій позивачем частині земельної ділянки та позбавлення позивача можливості вивезти такі транспортні засоби за межі земельної ділянки.

Водночас, судом враховано, що відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на те, що заявник звернувся до суду з позовною заявою про зобов`язання відповідача укласти договір оренди, суд вважає, що метою обраного заявником способу забезпечення позову є продовження дії попереднього договору суборенди, про припинення якого АТ «Державний експортно-імпортний банк України» було повідомлено позивача, адже фактично ці вимоги направлені на недопущення припинення права оренди позивача.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог, з якими заявник звернувся до суду, що, враховуючи зміст ч.11 ст.137 ГПК України, виключає можливість застосування вказаного заходу забезпечення, оскільки, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Також, суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрспецпарк» у задоволенні заяви б/н від 14.05.2025 року про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здавати в оренду частину земельної ділянки, заборони відповідачу та будь-яким іншим особам чи підприємствам вчиняти будь-які дії, які направлені на вивезення, переміщення або знищення транспортних засобів, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача, заборони відповідачу та будь-яким іншим особам чи підприємствам чинити перешкоди представникам позивача, що стосуються вільного доступу до транспортних засобів та вивезення таких транспортних засобів, які знаходяться на зберіганні позивача та розташовані на частині земельної ділянки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць