Ухвала суду № 127407476, 02.04.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3027/25

Провадження № 1-кс/202/2412/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

02 квітня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, яке подано у кримінальному провадженні № 12025040000000305 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулася з клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони володіння, розпорядження та користування на майно, яке було вилучене 29.03.2025 року під час проведення огляду предмета, а саме на мобільний телефон Iphone 12 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 .

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025040000000305 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, зокрема за фактом умисного вбивства ОСОБА_5

29.03.2025 року було допитано свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_6 попросив її придбати відеокамери для спостереженням за ОСОБА_5

29.03.2025 року в цьому кримінальному провадженні було проведено огляд та вилучено мобільний телефон Iphone 12 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 .

Постановою слідчого вилучений телефон визнаний речовим доказом, оскільки він може містити докази злочину та інші відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Отже, посилаючись на необхідність збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищевказаний мобільний телефон.

В судове засідання, призначене на 02 квітня 2025 року, прокурор та володілець майна, не з`явилися.

Прокурором була подана заява про розгляд клопотання без її участі.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000305 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_6

29 березня 2025 року слідчим було оглянуто та вилучено мобільний телефон Iphone 12 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , належний ОСОБА_4 .

Постановою слідчого від 29 березня 2025 року вказаний мобільний телефон було визнаний речовим доказом.

При вирішенні питання про арешт цього майна, слідчий суддя враховує, що за змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).

Так,за приписамистатті 98КПК України речовимидоказами єматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінальногопровадження,до якиху томучислі належитьарешт майна,застосовуються зметою досягненнядієвості цьогопровадження.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучений під час огляду мобільний телефон може бути доказом такого кримінального правопорушення, відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому існує ризик приховування чи знищення цього речового доказу у випадку не накладення на нього арешту, оскільки особа, у якої вони вилучений, може бути заінтересованою у результатах кримінального провадження.

Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту.

На переконання слідчого судді, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника телефону, арешт майна не матиме негативних наслідків, оскільки носить тимчасовий характер, необхідний для забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора можливо задовольнити та накласти арешт на мобільний телефон Iphone 12 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , вилучений у ОСОБА_4 , шляхом заборони розпорядження та користування ним.

Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арештшляхом заборонирозпорядження такористування на мобільний телефон Iphone 12 Pro Max, IMEI НОМЕР_1 , вилучений у ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_7