Рішення № 127400861, 16.05.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 р. № 400/10473/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерого товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул. Погранична, 159,м. Миколаїв,54003,

до відповідачаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича, вул. Спаська, 35, оф.10,м. Київ,04070,

провизнання дій неправомірними, скасування постанови у виконавчому провадженні №76391466,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (ІПН НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні №76391466 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 року по справі № 915/1270/20, в частині стягнення основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича у виконавчому провадженні №76391466 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 року по справі № 915/1270/20 про стягнення з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (код ЄДРПОУ: 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України 329 423 800,71 грн. основного боргу, 12 697 789,51 грн. пені, 5 787 874,51 грн. 3 % річних, 21 421 345,82 грн. інфляційних втрат та 868 350,00 грн. витрат оплати судового збору: - від 24.10.2024р. про визначення для боржника загальної суми мінімальних витрат: 500,00 грн.; - від 24.10.2024р. про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 1414817,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що мають бути стягнуті з позивача на підставі вказаного виконавчого документа, є заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу. Виконавчий збір за виконавчими документами про стягнення такої заборгованості не стягується, про що зазначено у пункті 6 частини п`ятої статті 27 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі Закон № 1404). Оскільки частиною третьою статті 45 Закону № 1404 встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, позивач вважає, що відповідач не має законних підстав для стягнення основної винагороди. Крім того, відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову. Всупереч зазначеного, Приватним виконавцем постанова про зупинення виконавчих дій не виносилася, що свідчить про його бездіяльність в частині зупинення провадження та свідоме порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 11.11.2024.

Ухвалою від 09.12.2024 суд відкрив провадження у справі та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що ним за результатом розгляду заяви ТОВ «Оператор ГТС України» про примусове виконання рішення, було відкрито виконавче провадження №76391466 в якому згідно постанови про відкриття виконавчого провадження стягується заборгованість за період після 01.03.2022 - 1176761,36 грн. 3% річних, 971391,88 грн. пеня, 12000024,08 грн. інфляційні втрати, всього: 14148177,32 грн. Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» з усіма змінами і доповненнями не є підставою для не стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені за період яка виникла після 28 лютого 2022 року, а може бути застосовано лише до періоду заборгованості до 28 лютого 2022 року під час запровадження механізму врегулювання заборгованості, визначеного Законом. Оскільки у справі відсутні обставини (факти, докази) врегулювання сторонами заборгованості відповідно до положень Закону №1639-ІХ, відсутні підстави вважати нараховані 3% річних, інфляційних та пені такими, що підлягають списанню. ТОВ «Оператор ГТС України» у своїй заяві про примусове виконання рішення зазначив яка частина заборгованості підлягає стягненню за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2024 у справі №915/1270/20 та не підлягає врегулюванню відповідно до процедур передбачених Законом № 1639-IX, що дало змогу Виконавцю ідентифікувати в якій частині рішення Господарського суду Миколаївської області підлягає невідкладному виконанню та виконавче провадження не може бути зупинене. Таким чином, твердження позивача про необхідність зупинення провадження у справі є необґрунтованим. Також, відповідач заначив, що стягнення винагороди є безумовною дією, яку здійснює виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження. Таким чином, постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №75256047, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Так, , витрати за постановою про мінімальні витрати у виконавчому провадженні №76391466 у розмірі 500,00 грн. були стягнуті з Боржника при здійсненні розподілу примусово стягнених коштів у відповідності до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив та пояснення, в якій повністю підтримано позовні вимоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2024р. стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи?«Миколаївгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи?України» (далі Позивач) 329 423 800,71 грн. основного боргу, 12 697 789,51 грн. пені, 5 787 874,51 грн. 3 % річних, 21 421 345,82 грн. інфляційних втрат та 868 350,00 грн. витрат оплати судового збору.

24.10.2024 року постановою виконавця відкрито виконавче провадження №76391466 за заявою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України», Стягувач) про примусове виконання наказу, виданого Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення суду від 08.05.2024 у справі №915/1270/20, яке набрало законної сили 12.08.2024.

Також, відповідачем були прийняті постанови:

- про арешт майна боржника від 24.10.2024 ВП № 76361466 щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавці, витрат виконавчого провадження 15 563 495,05 грн.;

- про арешт коштів боржника від 24.10.2024 ВП № 76361466 щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 15 563 495,05 грн.;

- про стягнення з боржника основної винагороди від 24.10.2024 ВП № 76361466 щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 1 414 817,73 грн.

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.10.2024 ВП № 76361466 щодо стягнення мінімальних витрат 500,00 грн.

Позивач вважаючи, що дії Приватного виконавця щодо винесення постанов про стягнення з боржника основної винагороди та витрат виконавчого провадження порушують законні права та інтереси Товариства, а також суперечать нормам ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», звернувс до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

На виконання ч.1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також, відповідно до вимог п. 5 розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на зазначені норми, суд доходить висновку, що відповідач правомірно за заявою стягувача відкрив 24.10.2024 року постановою виконавче провадження №76391466 з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Миколаївської області на виконання рішення суду від 08.05.2024 у справі №915/1270/20, яке набрало законної сили 12.08.2024.

Щодо не зупинення виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

29.08.2021 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон №1639-IX) від 14.07.2021 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату.

Також, у статті 1 Закону № 1639-IX, реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 Закону, має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За заявою, заборгованість, що стягується з АТ «Миколаївгаз» за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2024 у справі №915/1270/20 лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Законe № 1639-IX.

Згідно із абз. 8 ст. 1 Закону №1639-IX врегулюванню відповідно до цього Закону підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.

У той же час, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2024 у справі №915/1270/20 стягнуто зокрема і заборгованість, яка виникла після 28.02.2022.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М., за результатом розгляду заяви ТОВ «Оператор ГТС України» про примусове виконання рішення, було відкрито виконавче провадження №76391466 в якому згідно постанови про відкриття виконавчого провадження стягується заборгованість за період після 01.03.2022 - 1176761,36 грн. 3% річних, 971391,88 грн. пеня, 12000024,08 грн. інфляційні втрати, всього: 14148177,32 грн.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639-IX, за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі Реєстр).

Водночас, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі: якщо сума, що стягується, частково не підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639-IX, за умови перебування боржника в Реєстрі.

Таким чином, посилання позивача, що відповідач мав зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №76391466 також в сумі, які не підлягають врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX є необгрунтованим, та є довільним трактуванням п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо проведення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема: - звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; - заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; - інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Для забезпечення реального виконання рішення передбачено застосування арешту майна (коштів) боржника (частина перша статті 56 Закону).

17.10.2024 року під час відкриття виконавчого провадження №76391466 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем при примусовому виконанні Наказу Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2024 у справі №915/1270/20 було винесено Постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника (Додаток 4, 5) у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат даного виконавчого провадження у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює порядок примусового стягнення за виконавчими документами.

Таким чином, винесення приватним виконавцем постанов про арешт грошових коштів боржника Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» на всіх відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, здійснено приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим І.М. відповідно до вимог законодавства, з метою належного виконання виконавчого документу.

Відтак, під час здійснення виконавчого провадження №76391466, були вчинені виконавчі дії, які призвели до примусового стягнення грошових коштів за виконавчим документом, що були примусово списані з рахунків АТ «Миколаївгаз».

Таким чином, відповідач правомірно керуючись статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти було розподілено та перераховано, погашено мінімальні витрати, частково сума боргу за виконавчим документом стягувачу та основна винагорода приватного виконавця.

Щодо постанови про основну винагороду приватного виконавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до частини 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

У виконавчому провадженні №76391466, виконавчий документ, що підлягав примусовому виконанню, має майновий характер. Сума боргу за виконавчим документом складала 14148177,32 грн. 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом складає 1414817,73грн., тому основна винагорода приватного виконавця становить 1414817,73 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд зазначає, що стягнення винагороди є безумовною дією, яку здійснює виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання

Аналогічна правова позиція викладена в постанові

Варто зазначити, що за усталеною правою позицією Верховного Суду у постановах від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19, від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19.

Таким чином, постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербаковим Ігорем Миколайовичем у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо порядку стягнення винагороди приватного виконавця, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Положеннями ст. 31 Закону №1403-VIII встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 (далі - Порядок №643), розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 12 місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду в розмірі 10 відсотків суми заборгованості із сплати аліментів у порядку, встановленому Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Аналіз наведених положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас норми Закону № 1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і ст. 31 Закону №1403-VIII вказують, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Одночасно із цим основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами ст. 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №640/13434/19, від 26.08.2021 у справі №380/6503/20, 26.10.2023 у справі №640/20265/19.

Крім цього, аналіз ст. 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди.

Відтак, о прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Під час здійснення виконавчого провадження №76391466, були вчинені примусові виконавчі дії, які призвели до часткового, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та примусового стягнення грошових коштів, а отже винагорода приватного виконавця стягувалась у повній відповідності до вимог чинного законодавства у сфері примусового виконання виконавчих документів.

За таких умов, враховуючи вищенаведений порядок стягнення основної винагороди, у випадку якщо заборгованість досягнула врегулювання в межах Закону №1639-IX, в силу приписів ст. 31 Закону №1403-VIII підстави для стягнення основної винагороди відсутні.

Поряд з тим, у разі якщо заборгованість в цілому або частково не є такою що підпадає під дію Закону №1639-IX виконавець має право на вжиття заходів примусового виконання, що забезпечує виконання судового рішення позивачу та створює для виконавця право на оплату праці у вигляді винагороди.

Щодо мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», 1. Розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. 2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що витрати за постановою про мінімальні витрати у виконавчому провадженні №76391466 у розмірі 500,00 грн. були стягнуті з Боржника при здійсненні розподілу примусово стягнених коштів у відповідності до статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №75256047, винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (вул. Погранична, 159,м. Миколаїв,54003 05410263) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича (вул. Спаська, 35, оф.10,м. Київ,04070 3303310054) про визнання дій неправомірними, скасування постанови у виконавчому провадженні №76391466, відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов