Рішення № 127392174, 22.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2025Справа № 910/709/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації

про стягнення 70 786,78 доларів США

за участю представників:

від позивача: Шкурат О.М.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 70 786,78 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з початком повномасштабного наступу держави-агресора на територію України з 24.02.2022, рухоме майно Акціонерного банку "Укргазбанк", яке розташоване у Київській, Сумській, Херсонській областях та місті Києві, було пошкоджено та зруйновано внаслідок бойових дій Російської Федерації.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.02.2025.

06.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 18.02.2025 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.03.2025.

У судовому засіданні 18.03.2025 представник позивача надав клопотання про долучення доказів по справі.

У судовому засіданні 18.03.2025 суд задовольнив клопотання позивача, долучив до матеріалів справи докази по справі, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 08.04.2025.

04.04.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

У судовому засіданні 08.04.2025, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/709/25 до судового розгляду по суті на 22.04.2025, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання 22.04.2025 не з`явився, відзиву на позов не подав, про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач у цій справі - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

З 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Судом було встановлено, що в мережі Інтернет міститься інформація про електронну пошту Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov.

З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 зобов`язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" здійснити належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/709/25, а також позовної заяви з доданими до неї документами та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації, докази чого надати суду.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 позивачем направлено переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/709/25 та позовної заяви з доданими до неї документами на електронну пошту Міністерства юстиції Російської Федерації - info@minjust.gov, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи скріншотами електронної поштової скриньки представника позивача.

Оскільки діяльність посольства Російської Федерації в Україні зупинена, а передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива, судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про повідомлення Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відкриття провадження у справі № 910/709/25 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 2 992 865,05 грн та про виклик представників відповідача у судове засідання 18.02.2025, 18.03.2025, 08.04.2025, 22.04.2025.

Крім того, ухвали суду від 27.01.2025, 18.02.2025, 18.03.2025, 08.04.2025 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також позивачем долучено до позовної заяви докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів до посольства Російської Федерації в Республіці Польща.

Отже, судом було вжито всіх можливих заходів з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки відповідач не подав до суду відзив на позов та не скористався наданими процесуальними правами, враховуючи те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, відтак за висновками суду дана справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.04.2025 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 22.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що АБ "Укргазбанк" є банківською установою та входить до найбільших банків України за обсягом активів, 94,94% акціонерного капіталу Банку належить Державі Україна в особі Міністерства фінансів України. Банк здійснює свою діяльність на всій території України, у кожній області України Банк має свої структурні підрозділи (регіональні дирекції), які мають майно, кошти та клієнтську базу.

За доводами позивача, внаслідок військової агресії Російської Федерації відносно України, ракетних ударів по всій території України, дій пов`язаних з окупацією території України Російською Федерацією з лютого 2022 року значна частина майна, яке належить АБ "Укргазбанк", була знищена, пошкоджена, втрачена, розграбована, що спричинило суттєву шкоду Банку.

Позивач стверджує, що внаслідок збройної агресії було зруйновано, пошкоджено, рухоме майно Акціонерного банку "Укргазбанк", яке розташовано у Київській, Сумській, Херсонській областях та місті Києві в загальній кількості 284 одиниці, згідно наведеного в позовній заяві переліку.

Позивач зазначає, що розмір збитків завданих Банку внаслідок збройної агресії від знищення або втрати майна визначений Звітом про оцінку збитків проведених ТОВ «Інжинірингова група «ПІК» від 24.10.2024, що складає 70 786,78 доларів США.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації збитків у розмірі 70 786,78 доларів США.

Також позивач просив стягнути витрати пов`язані з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації витрати пов`язані з розглядом справи у вигляді витрат на проведення експертної оцінки в сумі 81060,00 грн та здійснення нотаріального перекладу ухвали суду та позовної заяви з додатками в сумі і 39800,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав до суду відзив на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Публічне акціонерне товариство Акціонерного банку "Укргазбанк" (надалі - позивач, Банк) є банківською установою, частка 94,94% належить Державі Україні в особі Міністерства фінансів України. Банк здійснює свою діяльність на всій території України, у областях України Банк має свої структурні підрозділи (регіональні дирекції), які мають майно, кошти та клієнтську базу.

24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала військову агресію відносно України. Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що внаслідок військової агресії Російської Федерації відносно України, ракетних ударів по всій території України, дій пов`язаних з окупацією території України Російською Федерацією з 24 лютого 2022 року було зруйновано, пошкоджено рухоме майно Акціонерного банку "Укргазбанк", яке розташовано у Київській, Сумській, Херсонській областях та місті Києві в загальній кількості 284 одиниці, згідно наведеної в позовній заяві Таблиці (переліку рухомого майна).

На підтвердження зазначених обставин позивач надав: Акт від 22.08.2022, складений Робочою групою фіксації фактів знищення, втрати чи пошкодження нерухомого та рухомого майна Департаменту інформаційних технологій АБ «Укргазбанк»; Акт про пожежу від 27.05.2022, складений комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, старшого лейтенанта служби цивільного захисту Дерди В.І., громадян Грицаєнко Ю.М., Лупол С.В.; Акт від 25.06.2024, складений Робочою групою фіксації фактів знищення, втрати чи пошкодження активів АБ «Укргазбанк»; Акт про пожежу від 28.06.2022, складений комісією у складі головного інспектора відділу організації заходів ЦЗ та наглядово-профілактичних заходів Кременчуцького РУ ГУ ДСНС України у Полтавській області, майора служби цивільного захисту Гордієнка Р.В., т.в.о. заступника начальника ВП І КРУП ГУ НП в Полтавській області Новосельця Є.В., уповноваженої особи ТОВ «Мадера Девелопмент» Гришка С.В.; Акт про пожежу від 10.05.2022, складений комісією у складі заступника начальника управління - начальника ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Т.В., головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Ю.М., представника ТОВ «РІДО ГРУП»; Акт від 03.05.2022, складений Робочою групою Сумської обласної дирекції ПАТ «АБ «Украгазбанк» про фіксацію фактів знищення, втрати чи пошкодження належного ПАТ «АБ «Украгазбанк» майна; Акт фіксації втрати активу Банку від 21.06.2022, складений Робочою групою Херсонської обласної дирекції АБ «Укргазбанк»; а також Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінальних проваджень: № 12023111040002122 від 09.08.2023 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, № 22024200000000113 від 26.04.2024 за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, № 12023200490001186 від 30.11.2024 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, № 12022200460000118 від 08.03.2021 за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, № 42022000000000647 від 31.05.2022 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, № 12024231040000906 від 09.09.2024 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Належність зазначеного майна ПАТ «АБ «Укргазбанк» підтверджується балансовими довідками від 04.09.2024 № 120/97699/2024, від 13.09.2024 № 120/101751/2024, від 11.09.2024 № 120/100449/2024, від 13.09.2023 № 120/101748/2024, від 26.09.2024 № 120/106492/2024, від 26.09.2024 № 120/106490/2024, від 26.09.2024 №120/106489/2024, від 26.09.2024 № 120/106495/2024, від 26.09.2024 № 120/106497/2024, від 26.09.2024 № 120/106498/2024, від 26.09.2024 № 120/106499/2024.

Згідно переліку рухомого майна наведеного в позовній заяві, внаслідок збройної агресії Російської Федерації знищено та втрачено рухоме майно ПАТ «АБ «Укргазбанк», яке знаходилось у Київській, Сумській та Херсонських областях, в загальній кількості 284 одиниць.

З метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, ПАТ «АБ «Укргазбанк» звернулась до ТОВ «Інжинірингова група «ПІК» про проведення експертної оцінки щодо розміру реальних збитків внаслідок пошкодження та знищення майна у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації.

За результатами проведення експертної оцінки оцінювачем ТОВ «Інжинірингова група «ПІК» складено Звіт про оцінку збитків від 24.10.2024, яка проведена згідно з Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 №3904/1223, та якою встановлено: розмір реальних збитків завданих внаслідок збройної агресії, від знищення або втрати майна, а саме: рухоме майно в кількості 284 інвентарні одиниці, що належало АБ «УКРГАЗБАНК» становить 2 921 646,33 грн без ПДВ, що в еквіваленті складає по курсу НБУ на дату оцінки 70 786,78 доларів США.

Згідно Звіту про оцінку збитків від 24.10.2024 встановлено про підтвердження замовником знищення або втрату майна, а саме: Актами на списання основних засобів, Актами фіксації факту знищення, втрати чи пошкодження Активів банку, наданими АБ «УКРГАЗБАНК». Оцінка проведена на підставі наданих документів: Балансова довідка від 10.10.2024, станом на 28.02.2022; Балансова довідка від 10.10.2024, станом на 28.02.2022; - Балансова довідка від 10.10.2024, станом на 31.03.2022; Балансова довідка від 10.10.2024, станом на 31.05.2022; Балансова довідка №120/111275/2024 від 08.10.2024; Балансова довідка №120/111277/2024 від 08.10.2024; Балансова довідка №120/111298/2024 від 08.10.2024; Балансова довідка №120/111306/2024 від 08.10.2024; Балансова довідка №120/111325/2024 від 08.10.2024; Акт фіксації факту знищення, втрати чи пошкодження Активів АБ «УКРГАЗБАНК» від 22.08.2022; Акт фіксації факту знищення, втрати чи пошкодження Активів Банку, подія сталася 27.06.2022; Акт на списання основних засобів в кількості 282 шт; Перелік запасів, фактична наявність яких не встановлена за результатами інвентаризації (нестача).

На Звіт про оцінку збитків від 24.10.2024 проведено рецензію Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки від 18.12.2024, за загальним висновком якої Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

З урахуванням наведеного вище, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації шкоду у розмірі 70 786,78 доларів США.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідачем у цій справі є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31.07.2006, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно із статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ратифікованої Верховною Радою України 12.09.2002, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час, відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Тож застосування судового імунітету Російської Федерації та відмова у розгляді по суті позову у цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до згаданих Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21).

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

У своїй постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 Верховний Суд дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що "такими діями Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності позивача".

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22 Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Згідно із частиною першою статті 1 Статуту ООН Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Крім того, аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію Російської Федерації проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, у тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Проте, Російська Федерація не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду ООН від 16.03.2022, та продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення та цивільних об`єктів у порушення норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Женевських Конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I 1977 року до них.

Враховуючи те, що: предметом позову у цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН, суд зазначає, що судовий імунітет Російської Федерації у даному випадку на спірні правовідносини не поширюється.

Звернення Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто не заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21, від 12.10.2022 у справі № 463/14366/21, від 20.11.2024 у cправі № 905/17/24.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог позивача про відшкодування збитків, мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Надаючи оцінку правильності визначення позивачем відповідача у справі, судом враховано наступне.

Як зазначено судом вище, у справі №308/9708/19 Верховним Судом були наведені правові висновки щодо незастосування судового імунітету РФ, відповідачем у справі була визначена саме держава-агресор Російська Федерація.

У відповідності до положень ч.4 ст.56 ГПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

За сталою позицією Верховного Суду у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та в постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 201/7038/20 (провадження № 61-16141св20), належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою, є держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Отже, у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

У спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) на позивача, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України, покладено обов`язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка за його ствердженням завдала йому шкоди, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду цієї справи позивач наполягав на визначенні відповідачем у цій справі саме держави-агресора Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем у справі вірно визначено державу-агресора Російську Федерацію, яка здійснює військову агресію, водночас вказавши в особі відповідного органу вказаної держави (Міністерства юстиції Російської Федерації).

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

За змістом частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України позивачу було завдано збитків.

24 лютого 2022 року розпочалася та станом на час розгляду справи триває повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.

Таким чином, в силу положень законодавства України та міжнародних договорів, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, зокрема і протиправним є обстріл, викрадення майна юридичних осіб, в тому числі позивача, здійснені в рамках реалізації акту агресії Російської Федерації.

Як встановлено судом, у період з 09.03.2022 по 18.04.2022 внаслідок проведення бойових дій за адресою: Київська обл., Бучанський р., с. Горенка, вул. Київська, 273, була знищена техніка Банку, яка була передана у використання на надомну роботу співробітнику Банку: втрачене майно АБ «Укргазбанк»: Системний блок «Тип 1» Impression Р+ (і3 8th, 8Gb, SSD 250), монітор LED LCD Асer 21.5" V226HQLbi.

Зазначені обставини підтверджуються Актом про пожежу від 27.05.2022, складеним комісією у складі провідного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бучанського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, старшого лейтенанта служби цивільного захисту Дерди В.І., громадян Грицаєнко Ю.М., Лупол С.В., витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12023111040002122 від 09.08.2023 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

Також 27.06.2022 внаслідок бойових дій знищено термінал, який знаходився за адресою: 39600, Україна, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7, що обліковується на балансі Київської ОД АБ "Укргазбанк", в результаті знищення магазину «Люксоптика», який знаходився в Суспільно-торговельному центрі «Амстор», за адресою: 39600, Україна, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Кременчук, вул. Халаменюка, 7.

Зазначені обставини підтверджуються Актом від 25.06.2024, складеним Робочою групою фіксації фактів знищення, втрати чи пошкодження активів АБ «Укргазбанк», Актом про пожежу від 28.06.2022, складеним комісією у складі головного інспектора відділу організації заходів ЦЗ та наглядово-профілактичних заходів Кременчуцького РУ ГУ ДСНС України у Полтавській області, майора служби цивільного захисту Гордієнка Р.В., т.в.о. заступника начальника ВП І КРУП ГУ НП в Полтавській області Новосельця Є.В., уповноваженої особи ТОВ «Мадера Девелопмент» Гришка С.В.

22.03.2022 внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок активних бойових дій, спричинених збройною агресією з боку Російської Федерації на об`єкті: супермаркет «CITY MARKET» за адресою: Київська область, Бучанський район, село Гостомель, вул. Чкалова, 2, виникла пожежа, за наслідками якої знищено термінал Банку Ingenico iWL 220 CL V.3 (інв.№ 1000129934), який знаходився в приміщенні супермаркету «CITY MARKET», та який перебував у користуванні ФОП Чигринець О.В. згідно договору суборенди №11/05/2020-48-СО та Акту прийому-передачі обладнання від 19.02.2021.

Зазначені обставини підтверджуються Актом про пожежу від 10.05.2022, складеним комісією у складі заступника начальника управління - начальника ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби цивільного захисту Гордієнка Тараса Володимировича, головного інспектора ВЗНС Бучанського РУ ГУ ДСНС України у Київській області капітана служби цивільного захисту Осьмини Юрія Миколайовича, представника ТОВ «РІДО ГРУП» за довіреністю Потаніпа Юрія Валентиновича, договором суборенди від 11.05.2020 № 11 /05/2020-48-СО.

08.04.2024 о 15 год 37 хв внаслідок пуску з ворожого літака Російської Федерації керованих авіаційних бомб по м. Білопілля Сумського району Сумської області пошкоджено банкомат АБ "УКРГАЗБАНК" марки NСR6626, розташований за адресою: вул. Сумська, 616/А.

Зазначені обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.04.2024 про реєстрацію кримінального провадження 22024200000000113 за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України.

01.10.2023 близько 10 години 00 хвилин внаслідок артилерійського обстрілу Російської Федерації центральної частини м. Дружба Шосткинського району Сумської області, відбулось загорання адміністративної будівлі Дружбівської міськради по вулиці Європейська, б. 3, було знищено та пошкоджено майно Дружбівської міської ради, вогнем пожежі знищено банкомат АБ «Укргазбанк», АТМ00384, серійний номер 13-41848793, що знаходився у приміщенні Дружбівської міської ради.

Зазначені обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.11.2024 про реєстрацію кримінального провадження 12023200490001186 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України.

У період з 07.03.2022 по 08.03.2022 представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомостей Російської Федерації із застосуванням військової авіації, ракетно-бомбової зброї здійснено обстріл об`єктів цивільної інфраструктури та житлових будинків м. Охтирка, зокрема відділення 310/18 ПАТ «АБ «Украгазбанк» по вул. Ярославського, 4.

Також починаючи з 24.02.2022 внаслідок ракетних та авіаударів ударів Російської Федерації по закладам та установам цивільної інфраструктури було пошкоджено майно Банку.

Зазначені обставини підтверджуються Витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.03.2022 та від 31.05.2022 про реєстрацію кримінального провадження № 12022200460000118 за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України, №42022000000000647 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, Актом від 03.05.2022, складеним Робочою групою Сумської обласної дирекції ПАТ «АБ «Украгазбанк».

Крім того, в період часу з 24.02.2022 по 11.11.2022 внаслідок окупації Російською Федерацією м. Херсон, де заходилось відділення АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Херсон, вул. Потьомкінська, 40/10, втрачено майном Банку, а саме: меблі, комп`ютерна техніка, телефони, термінали, сейфи.

Також у період часу з 24.02.2022 по 01.06.2022 внаслідок окупації Російською Федерацією м. Херсон, де заходилось приміщення відділення АБ «Укргазбанк» 265/21 за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 21, втрачено майном Банку: меблі, оргтехніка, термінали.

Зазначені обставини підтверджуються Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.09.2024 про реєстрацію кримінального провадження №12024231040000906 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, Актом фіксації факту втрати активу Банку від 21.06.2022, складеним Робочою групою Херсонської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», Актом фіксації факту втрати активу Банку від 21.06.2022, складеним Робочою групою Херсонської обласної дирекції АБ «Укргазбанк».

Як вбачається з матеріалів справи, в наслідок протиправних дій Російської Федерації було знищено та пошкоджено майно позивача.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Таким чином, судом встановлено, що в діях Російської Федерації наявний склад правопорушення, оскільки саме держава-агресор відповідальна за всі дії, що вчинені особами, які входять до складу її збройних сил, що свідчить про належну обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності протиправних дій Російської Федерації.

З приводу розміру збитків, як обов`язкової складової відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У частині 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Судом вище зазначено, що шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 було затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (надалі - Порядок № 326), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови № 326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Цим же Додатком до Порядку визначено, що:

збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода);

звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні».

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода) (пункт 6 Додатку до Порядку № 326).

Об`єкт та мета оцінки зазначаються в акті оцінки збитків, звіті про оцінку збитків або висновку експерта чи експертному дослідженні (п. 9 Додатку до Порядку № 326).

Відповідно до пункту 8 цього ж Додатку до Порядку № 326 метою оцінки збитків є:

визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

визначення упущеної вигоди;

визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Спільним наказом № 3904/1223 від 18.10.2022 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика № 3904/1223).

Відповідно до положень п.п. 1, 4-7 розділу І Методики № 3904/1223 передбачено, що ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності; у разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою; необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема, визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій.

Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі розміру реальних збитків та упущеної вигоди.

Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності, в тому числі, є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим, зокрема, у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, ПАТ «АБ «Укргазбанк» звернулась до ТОВ «Інжинірингова група «ПІК» про проведення експертної оцінки щодо розміру реальних збитків внаслідок пошкодження та знищення майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації.

На підтвердження наявності та доведення розміру збитків позивачем надано Звіт про оцінку збитків від 24.10.2024, складений ТОВ «Інжинірингова група «ПІК».

За результатами проведення експертної оцінки оцінювачем ТОВ «Інжинірингова група «ПІК» встановлено, що розмір реальних збитків завданих внаслідок збройної агресії, від знищення або втрати майна, а саме: рухоме майно в кількості 284 інвентарні одиниці, що належало АБ «УКРГАЗБАНК» становить 2 921 646,33 грн без ПДВ, що в еквіваленті складає по курсу НБУ на дату оцінки 70 786,78 доларів США.

Судом враховано також, що на Звіт про оцінку збитків від 24.10.2024 складено Рецензію Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки від 18.12.2024.

Згідно Рецензії на Звіт про оцінку збитків від 24.10.2024, складеної Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки встановлено, Звіт, за формою подання матеріалів, обґрунтованістю вихідних даних та застосуванням в процесі оцінки технічних прийомів та методичних підходів відповідає вимогам нормативних актів з оцінки майна, зокрема: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національному Стандарту № 1.

Щодо зауважень, то у Рецензії зазначено, що розрахунок величини збитку проведено відповідно до вимог «Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за № 1522/38858. Однак, кінцеві вартості кожного інвентарного об`єкта можна було заокруглити з точністю до однієї гривні. Таке заокруглення не призвело б до спотворення кінцевого результату - загальної величини збитків.

Відповідно до Рецензії за загальним висновком Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Дослідивши наявний у матеріалах справи Звіт про оцінку збитків від 24.10.2024, суд вважає, що Звіт є належним та достовірним доказом на підтвердження розміру реальних збитків, завданих позивачу на загальну суму 70 786,78 доларів США.

З огляду на викладене, в результаті повномасштабного акту збройної агресії Російської Федерації проти України, обстрілу та окупованих територій Київської, Сумської та Херсонської областей було знищено та втрачено рухоме майно, яке належало АБ «Укргазбанк», що підтверджується балансовими довідками: від 04.09.2024 №120/97699/2024, від 13.09.2024 №120/101751/2024, від 13.09.2023 №120/101748/2024, від 26.09.2024 №120/106492/2024, від 26.09.2024 №120/106490/2024, від 26.09.2024 №120/106489/2024, від 26.09.2024 № 120/106495/2024, від 26.09.2024 №120/106497/2024, від 26.09.2024 №120/106498/2024, від 26.09.2024 №120/106499/2024, від 11.09.2024 №120/100449/2024.

Отже, розмір шкоди, завданий позивачу, внаслідок протиправних дій відповідача, становить 2 921 646,33 грн без ПДВ, що в еквіваленті складає по курсу НБУ на дату оцінки 70 786,78 доларів США.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що внаслідок знищення та втрати рухомого майна, власником якого є безпосередньо позивач, позивачу була спричинена шкода у загальному розмірі 2 921 646,33 грн без ПДВ, що в еквіваленті складає по курсу НБУ на дату оцінки 70 786,78 доларів США.

Також суд зауважує, що відповідно до пунктів 8, 9 розділу І Методики № 3904/1223 об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Отже, розмір збитків визначається у доларах США з гривневим еквівалентом.

До того ж суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Такий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/12665/14-ц від 04.07.2018, у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц від 16.01.2019.

За таких обставин позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення шкоди в розмірі 70 786,78 доларів США є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягає задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вище наведене, суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки розміру завданої шкоди на загальну суму 81 060,00 грн та на нотаріальне засвідчення перекладу в сумі 39 800,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зі змісту Звіту про оцінку збитків від 24.10.2024 та матеріалів справи вбачається, що оцінку проведено на підставі договору №241024-11 на проведення оцінки збитків від 24.10.2024, укладеним між АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «Інжинірингова група «ПІК».

Оплата послуг позивачем підтверджується платіжною інструкцією від 27.12.2024 №15329_253.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 зобов`язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" здійснити належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі №910/709/25, а також позовної заяви з доданими до неї документами та направити скан-копії такого перекладу на офіційну електронну пошту (адресу) Міністерства юстиції Російської Федерації, докази чого надати суду.

Позивачем здійснено оплату нотаріального перекладу ухвали суду та позовної заяви з додатками, в результаті чого позивач поніс витрати на нотаріальне засвідчення перекладу вказаних документів у загальній сумі 39 800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 06.03.2025 № 16068_394, 16068_393, 16068_392.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких, у тому числі, віднесено витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи висновки суду про задоволення позову щодо стягнення з відповідача збитків, розмір яких був встановлений, зокрема Звітом про оцінку, а також виконання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 щодо перекладу на російську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 у справі № 910/709/25 та позовної заяви з доданими до неї документами, понесені позивачем додаткові витрати на оплату проведення оцінки завданої шкоди у розмірі 81 060,00 грн та на нотаріальне засвідчення перекладу в сумі 39 800,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будівля 1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" (вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) шкоди в розмірі 70 786,78 доларів США, що становить 2 971 282,17 грн, витрати на нотаріальне засвідчення перекладу в сумі 39 800,00 грн, витрати на проведення експертної оцінки в сумі 81 060,00 грн.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Житня, будинок 14, будівля 1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 44 569,23 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.05.2025.

Суддя О.В. Гулевець