Рішення № 127333934, 28.04.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7957/23

Провадження 2/522/5/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

28 квітня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за заявою представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» Афанасьєва С.В. про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

До суду 19 червня 2024 року надійшла заява представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» Афанасьєва С.В. про перегляд рішення суду за нововиявленими виключними обставинами по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування заяви вказується, що 27 вересня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено заочне рішення у справі № 522/7957/23, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 в порядку суброгації на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування за завдану майнову шкоду в розмірі: 38531, 00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

01 лютого 2024 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі № 522/7957/23. Позовну заяву приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» було подано до ОСОБА_1 в порядку суброгації, як до винуватця дорожньо-транспортної пригоди та завдача шкоди застрахованому майну страхувальника ПрАТ «СК «Уніка».

Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси Іванова В.В. від 18 травня 2020 року (справа №522/7096/20) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави.

Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси Іванова В.В. від 02 травня 2024 року (справа №522/7096/20) виправлено допущені описки в постанові судді від 18 травня 2020 року справа №522/7096/20, виправивши прізвище « ОСОБА_2 » на вірне прізвище « ОСОБА_3 ».

Ухвалою суду від 24.06.2024 року провадження у справі відкрито.

30.10.2024 року від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.

28.01.2025 року від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення щодо уточненого позову та заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

У судове засідання призначене на 28.04.2025 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

27 вересня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено заочне рішення у справі № 522/7957/23, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 в порядку суброгації на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування за завдану майнову шкоду в розмірі: 38531, 00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

01 лютого 2024 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист по справі № 522/7957/23. Позовну заяву приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» було подано до ОСОБА_1 в порядку суброгації, як до винуватця дорожньо-транспортної пригоди та завдача шкоди застрахованому майну страхувальника ПрАТ «СК «Уніка».

Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси Іванова В.В. від 18 травня 2020 року (справа №522/7096/20) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень на користь держави.

Постановою судді Приморського районного суду міста Одеси Іванова В.В. від 02 травня 2024 року (справа №522/7096/20) виправлено допущені описки в постанові судді від 18 травня 2020 року справа №522/7096/20, виправивши прізвище « ОСОБА_2 » на вірне прізвище « ОСОБА_3 ».

Вищезазначена обставина має значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами; підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п. 4 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Суд вважає доводи заявника про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтованими.

Згідно з вимогами ч.2, п.2 ч.3 ст.429 ЦПК України, справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Частиною 4 п.1 ст.429ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Судом встановлено, що 19 червня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Фермерським господарством «Оазис» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 015140/4008/0000524 від 09.07.2019 року.

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом «Toyota Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.

За змістом Договору, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо - транспортна пригода.

Відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/7096/20 від 18 травня 2020 року встановлено, що 17 квітня 2020 року об 11 год. 35 хв., громадянин ОСОБА_1 , керуючи т.з. «Ford Expedition», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Одеса по вул. Черняховського, 1, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на припаркований т.з. «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, а тому ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) гри., в дохід держави.

Дана постанова набрала законної сили.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.

17 квітня 2020 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою № 00352369 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт № 00352369 та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 38531,00 грн.

Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ "СК "Уніка" відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 015140/4008/0000524 від 09.07.2019 року.

Згідно даних з сайту МТСБУ станом на 17.04.2020 р. поліс на «FordExpedition»,д.н.з. НОМЕР_2 не знайдено, так само відсутні відомості про «Зелену карту».

Відповідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах Фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

ПрАТ "СК "Уніка" здійснило відшкодування ФОП « ОСОБА_4 » у сумі 38531,00 грн., згідно платіжного доручення №154658 від 05.06..2020 року.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до наведених положень, до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду Україниу спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» , з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, відносини сторонами регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» . Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем в порядку суброгації.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України - в порядку суброгації.

Судом також враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказано, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України Про страхування , шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість стягнення відповідача на користь позивача у відшкодування шкоди 388531,00 грн, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі нововиявлені обставини, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення суду від 27.09.2023 року ро відшкодування матеріальної шкоди - слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку суброгації на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування за завдану майнову шкоду в розмірі: 38531, 00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст.ст.10, 89, 259,264,265,268,429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачаПриватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Уніка» АфанасьєваС.В.про переглядсудового рішенняза нововиявленимиабо виключнимиобставинами поцивільній справіза позовомПриватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «Уніка»до ОСОБА_1 про відшкодуванняматеріальної шкоди - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.09.2023 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в порядку суброгації на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого страхового відшкодування за завдану майнову шкоду в розмірі: 38531, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 08.05.2025 року.

Суддя А.В. Науменко

28.04.25