Рішення № 127332446, 07.05.2025, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/99/2025

130/1327/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2025 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зубаня О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У травні 2024 року представник позивача Руденко К.В. звернувся через систему «Електронний суд» в інтересах ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (надалі - ТОВ «ФК» УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 49909,3 грн та судових витрат.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного Договору № 2941450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (наділі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_2 , відповідач отримала кредит у розмірі 9400 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора (далі по тексту ІТС). Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 08.05.2023 викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.

Відповідач, відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.17, 6.1.18 Правил надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в особистому кабінеті ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 15.02.2022 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е335, надісланий на номер телефону.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу 15.02.2022 на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 28/06/23 від 28.06.2023, укладеного між ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», первісний кредитор (ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА») відступив право вимоги до ОСОБА_2 за Договором № 2941450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту новому кредитору ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 28.06.2023 становить 49909,3 грн, та складається з 9400 грн - заборгованість за кредитом; 40509,30 грн - заборгованість за нарахованими процентами за кожен день користування кредитом за період з 15.02.2022 по 28.06.2023.

Представник позивача вказав, що стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за Кредитним договором здійснюється за період строку дії Кредитного договору, штрафи та санкції не нараховані та не стягуються.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА.

Представник відповідача ОСОБА_3 16.05.2024 подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити з підстав того, що станом на 10:05:02 15.02.2022 ОСОБА_2 не користувалась номером телефону, на який було надіслано смс повідомлення для проходження процедури автентифікації, відповідно укладення правочину у вигляді Кредитного договору відбулось поза волею ОСОБА_2 , яка зверталась до Вінницького РУП ГУНП з приводу крадіжки грошових коштів невідомою особою з її банківської картки. Враховуючи вищевикладене кредитний договір був укладений фінансовими шахраями використовуючи персональні дані ОСОБА_2 для підробки кредитного договору.

Крім того, позивачем не доведено той факт, що проводилась верифікація платіжної картки ОСОБА_2 , на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти, а сам кредитний договір, який був укладений шахраями використовуючи персональні дані ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» не можна вважати укладеним у зв`язку з порушенням норм даного Закону. Позивачем не надано жодного доказу, що саме відповідач ОСОБА_2 отримала від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» грошові кошти, зокрема не було надано виписок з рахунків, з яких можна було б встановити користування банківською картою саме ОСОБА_2 .

Також, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 49 909,30 грн не відповідає сумі кредиту - 9400 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, тому навіть у випадку задоволення позову він має бути задоволений частково.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ, ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ.

23.09.2024 ухвалою судді відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також цією ухвалою було витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію чи було емітовано платіжну картку на ім`я ОСОБА_2 , та надання виписки з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки, належної ОСОБА_2 , яка 28.05.2024 надійшла до суду.

10.05.2024 від представника відповідача Зубаня О.О. до суду надійшло клопотання про перехід до розгляду справи в судовому засіданні, яке ухвалою суду від 14.05.2024 було задоволено, призначено розгляд справи з повідомленням сторін на 17.06.2024.

16.05.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

17.06.2024 розгляд справи відкладено на 16.07.2024, визнано явку представника позивача обов`язковою.

16.07.2024 розгляд справи відкладено на 09.10.2024.

09.10.2024 справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. В подальшому справа призначена до розгляду на 14.11.2024.

14.11.2024 ухвалою суду клопотання представника відповідача задоволено, витребувано докази у позивача оригінали документів. В судовому засіданні оголошено перерву до 13.01.2025.

13.01.2025 справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого у відпустці. В подальшому справа призначена до розгляду на 11.03.2025.

11.03.2025 розгляд справи відкладено на 07.05.2025.

11.03.2025 та 12.03.2025 надійшли витребувані у представника позивача докази.

07.05.2025 представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутність

Суд на підставі ч. 3 ст.211 ЦПК України, розглянув справу у відсутність представника позивача.

07.05.2025 представник відповідача та відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір не підписаний електронно цифровим підписом первісним кредитором, а тому не може вважатись укладеним. Крім того, позивач заперечує факт отримання кредитних коштів, враховуючи, що вона зверталась до органів поліції з заявою щодо заволодіння невідомими особами належними їй кредитними коштами з її банківської картки.

Також представник відповідача просив зменшити витрати на правову допомогу у зв`язку з їх не співмірністю зі складністю справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Відповідно до копії та оригіналу Договору № 2941450 між ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п. 1.2 якого Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 9400 грн, строк кредиту - 364 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 7 днів. Стандартна процентна ставка 1,99 %, знижена - 1,99 % . Орієнтовна річна процента ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 89699,15 % річних. За стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 89 669,15 % річних. Орієнтовна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 77849,84 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 77489,84 грн (п.1.5.1,1.5.2,1.6.1, 1.6.2. Договору)

Відповідно до п.2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує розтягом двох робочих (банківських) дні з моменту укладення цього Договору . Дати надання кредиту: 15.02.2022 або 16.02.2022 (п.2.2 Договору).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, кредитний договір підписано 03.01.2022 відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е335 (Т.1 а.с. 8-16 на звороті).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до п. 9.7. Кредитного договору, електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/ зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

З огляду на вищезазначене, відповідач під час укладення договору ознайомилась з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладу не висловив та з ним погодився, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчать його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).

Додатком 1 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки та паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та кредитні дані кредитодавця, посередника, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та порядок повернення кредиту (Т.1 а.с. 17-19; 141-149).

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1-2902 від 29.02.2024, останнє повідомляє про перерахування коштів від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через систему платежів по платежам, зокрема і на карту номер № НОМЕР_2 в сумі 9400 грн, дата 15.02.2022 (Т. 1 а.с. 20).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 2941450 від 15.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, позичальник ОСОБА_2 має заборгованість станом на 28.06.2023 в розмірі 49909,3 грн, з яких: 9400 грн - заборгованість за кредитом; 40509,30 грн - заборгованість за нарахованими процентами (Т.1 а.с. 21-27).

Підписанням кредитного договору, відповідач була ознайомлена з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА», затвердженими наказом директора ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА» від 14.06.2021 (Т.1 а.с. 28-33).

28.06.2023 між ТОВ «ЛІНЕРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №28/06/23 від 28.06.2023, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 2941450 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15.02.2022 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», на загальну суму 49909,30 грн (Т.1 а. с. 40-48; 156-246).

ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Відповідно до копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022025040000 21.02.2022 ОСОБА_2 звернулась з заявою до Вінницького РУП, в якій повідомила, що 15.02.2022 невідома особа, невстановленим шляхом скоїла крадіжку грошових коштів з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належної ОСОБА_2 (Т. 1 а.с.81).

Як вбачається довідки та виписки за договором №б/н за період 15.02.2022-20.02.2022, наданої на вимогу суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 15.02.2022 було зараховано суму в розмірі 9400 грн. З виписки особового рахунку вбачається активне використання ОСОБА_2 наданих їй кредитних коштів, зокрема після зарахування кредитних коштів ОСОБА_2 здійснила ряд операцій, зокрема і щодо переказу коштів (Т.2 а.с.87-88).

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_2 . На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування ОСОБА_2 підписала кредитний договір, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування.

З огляду указане, з урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів суд доходить висновку про укладення та підписання ОСОБА_2 кредитного договору; невиконання нею, як позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у неї боргових зобов`язань перед ТОВ«ФК«УКРГЛОБАЛ - ФІНАНС», яке набуло право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2941450.

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

ДОКАЗИ, ВІДХИЛЕНІ СУДОМ.

Суд не бере до уваги документи надані відповідачем витяг з ЄРДР (Т.1 а.с.81-85), оскільки він не є доказами у справі, не спростовує підписання відповідачем кредитного договору та отримання нею в подальшому кредитних коштів.

МОТИВИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_2 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 15 лютого 2022 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі.

Як визначено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положення ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Усупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачка ОСОБА_2 належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, підписавши електронний договір ознайомився з його текстом та змістом та в цілому погодилася з запропонованими їй умовами користування кретинами коштами, в тому числі розміром та порядком нарахування процентів.

При цьому спірний договір кредиту та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України обов`язковими до урахування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_2 не надала доказів на спростування заявлених позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у повному розмірі.

ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

З врахуванням задоволення позову на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача: сплачена позивачем сума судового збору 2422,40 грн (Т. 1 а.с.7) та витрат за надання правничої допомоги в розмірі 5000 грн (Т.1 а.с.247-250).

Згідно ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» звернув увагу на те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, представник відповідача звернувся до суду із усними запереченнями проти суми судових витрат на правову допомогу заявлених позивачем, вважаючи що такі витрати не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи в сукупності із наданими представником позивача доказами, а саме договором про надання юридичних послуг від 03.07.2023, реєстром №1 до акту приймання передачі наданих послуг № 28 до договору №03/07/2023 про налання юридичних послуг (Т.1 а.с.247-250), суд приходить до висновку, що позивач дійсно поніс витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн, розмір яких є справедливим та співмірним з складністю справи та обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №2941450 від 15.02.2022станом на 28.06.2023 у розмірі 49909,30 грнта судові витрати в розмірі 7422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»(місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ЄДРПОУ 41915308).

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 14.05.2025