Рішення № 127304759, 13.05.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/2138/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВЕТТОР» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправної та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ВЕТТОР» (далі ПП «ВЕТТОР», позивач) 18.02.2025 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулось до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі Управління, відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 06.12.2024 №Ц/ЧН/23394/241/НП/СП/ФС-209.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, воєнним станом, діяльність підприємства у 2022 році та трудові відносини з робітниками були повністю зупинені, а його директор, як прапорщик запасу, призваний на військову службу під час мобілізації на строк до закінчення воєнного стану або до оголошення Указу Президента України про демобілізацію та з 14.06.2022 зарахований до особового складу в/ч НОМЕР_1 . Враховуючи викладене, позивач наголошує, що підприємством не вчинялось жодних дій/протиправної бездіяльності щодо недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, тому накладення спірною постановою штрафу є необґрунтованим.

Ухвалою судді від 17.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому Управління позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та зазначило, що спірну постанову винесено у зв`язку з створенням ПП «ВЕТТОР» перешкоди для проведення позапланової перевірки, а саме: за адресою здійснення господарської діяльності не встановлено посадових осіб та не виявлено працівників підприємства. Також надісланий контролюючим органом лист (направлення, вимога) підприємство не отримало, документи на вимогу не надало, чим порушило положення статей 8, 11 Закон України від 05.04.2007 №877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Додатково відповідач зазначив, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а твердження ПП «ВЕТТОР» про те, що директор підприємства з 14.06.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим отримати направлення та надати необхідні документи для проведення позапланового заходу не міг, не є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним, оскільки відсутність за місцем провадження господарської діяльності уповноважених осіб та незабезпечення можливості отримувати кореспонденцію за місцезнаходженням юридичної особи не може бути перешкодою для здійснення посадовими особами Управління своїх функцій та повноважень. Так, відповідач вважає, що на час військової служби директора підприємство не мало залишатися без уповноваженої особи, а Законом №877 не передбачається можливості перенесення строку перевірки у зв`язку з відсутністю керівника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив такі обставини.

ПП «ВЕТТОР» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Згідно реєстраційних даних керівником підприємства є Трухан В.В. (а.с. 4).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану», статей 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 №170, на виконання доручення Прем`єр - міністра України від 12.05.2023 №10013/5/1-23, 02.10.2024 посадовою особою Управління здійснено виїзд з метою проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПП «ВЕТТОР» щодо додержання вимог законодавства про працю відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», за місцезнаходженням юридичної особи.

Оскільки за вказаною адресою посадових осіб та працівників підприємства виявлено не було, копію направлення та вимогу про надання документів від 02.10.2024 №Ц/ЧН/23394/241/НД направлено позивачу рекомендованим листом на його юридичну адресу (а.с. 35-36). Документи, зазначені в пунктах 1-10 вимоги, директором ПП «ВЕТТОР» надані не були, тому посадовою особою Управління 03.10.2024 складено акт №Ц/ЧН/23394/241/НП про неможливість проведення заходу державного контролю (а.с. 33-34).

Враховуючи викладене, 06.12.2024 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу, на підставі вищевказаного акту, уповноваженою особою прийнято постанову №Ц/ЧН/23394/241/НП/СП/ФС-209 про накладення на ПП «ВЕТТОР» штрафу у розмірі 24000,00 грн. за порушення вимог статей 8, 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», частини першої статті 12 Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, а саме: не надано документи на вимогу інспектора праці (а.с. 6).

Вважаючи вказану постанову протиправною, ПП «ВЕТТОР» звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Стаття 4 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» (далі Закон №3694-ХІІ) визначає, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до статті 38 Закону №2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877 заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону №877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю).

Відповідно до положень статті 11 Закону №877 суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Статтею 12 Закону №877 передбачено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509), відповідно до пункту 2 якого штрафи накладаються на підставі, у тому числі, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 4 Постанови №509).

Як зазначає відповідач, спірна постанова прийнята уповноваженою особою у зв`язку з тим, що інспектор не зміг провести позапланову перевірку ПП «ВЕТТОР» з питань дотримання законодавства про працю, оскільки: за адресою господарської діяльності підприємства не виявлено ні посадових осіб, ні працівників; не надано документи на вимогу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 №2102-IX "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

На момент розгляду справи по суті правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.

Особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначено Законом України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон №2136-ІХ).

Відповідно до статті 13 Закону №2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація, передбачена частиною другою статті 13 Закону №2136-ІХ.

Також Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено такий вид військової служби як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом директора ПП «ВЕТТОР» від 25.03.2022 №6-К призупинено дію трудових договорів з працівниками підприємства відповідно до поданих ними заяв до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану (а.с. 7-8).

Також відповідно до статей 23, 39 Закону №2232-ХІІ, на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022, від 24.02.2022 №69/2022, директора ПП «ВЕТТОР» ОСОБА_1 , прапорщика запасу прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України на строк до закінчення воєнного стану або до оголошення Указу Президента України про демобілізацію та з 14.06.2022 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним наказом від 14.06.2022 №10 (а.с. 9).

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 03.10.2024 №43/1/3285 станом на дату її видачі директор ПП «ВЕТТОР» перебував на військовій службі у вказаній частині (а.с. 10).

Тобто, на момент проведення інспекційного відвідування та направлення на адресу підприємства вимоги про надання документів, ПП «ВЕТТОР» господарську діяльність за адресою реєстрації не здійснювало, трудові договори із усіма його працівниками були призупинені, а директор перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Із акта від 03.10.2024 №Ц/ЧН/23394/241/НП установлено, що про вказані обставини інспектор праці був обізнаний, оскільки в телефонному режимі про них повідомили головний бухгалтер та директор ПП «ВЕТТОР» (а.с. 34).

Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

У свою чергу, згідно положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто нарахування фінансових санкцій за ненадання документів на вимогу інспектора праці є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням ним правопорушення. При цьому, такі санкції не можуть застосовуватися, якщо у діях підприємства відсутній склад правопорушення.

Так, на переконання суду, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за недотримання вимог законодавства про працю у разі:

встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

доведення органом державного нагляду (контролю), що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, суб`єкт господарювання діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У даному випадку суд зауважує, що обов`язок доведення умислу покладено на орган державного нагляду (контролю), а всі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення законодавства про працю, трактуються на користь такої особи.

Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд погоджується із позицією позивача про безпідставність застосування до нього спірною постановою фінансових санкцій, позаяк ПП «ВЕТТОР», в особі уповноважених осіб, не допускало протиправних дій з метою умисного недопущення інспектора праці до проведення перевірки, а також умисного ненадання документів на відповідну вимогу, з огляду на призупинення роботи підприємства у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, позивач не отримував та не мав об`єктивної можливості отримати жодного розпорядчого документу, що стосувався позапланової перевірки (наказу, направлення, вимоги), з огляду на те, що ПП «ВЕТТОР» з березня 2022 року господарську діяльність не здійснює.

Суд зауважує, що відсутність урегулювання на державному рівні проблеми неможливості проведення перевірок з питань дотримання законодавства про працю, у випадку зупинення та не здійснення господарської діяльності суб`єктами у період дії воєнного стану, не може мати наслідком притягнення їх до відповідальності, передбаченої Законом №877.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ВЕТТОР» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправної та скасування постанови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.12.2024 №Ц/ЧН/23394/241/НП/СП/ФС-209.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Приватного підприємства «ВЕТТОР» судові витрати в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 травня 2025 року.

Позивач: Приватне підприємство «ВЕТТОР» (код ЄДРПОУ 37487922, просп. Миру, 49-а, м. Чернігів, 14000).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44681053, вул. Вавилових, 10, м. Київ, 04060).

Суддя С.В. Бородавкіна