Рішення № 127302006, 13.05.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2025 р. № 488/1424/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

треті особиГолова Комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О.О., вул. Боричів Тік, 28,м. Київ,04070, Голова Комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області Бойчук С.О., просп. Центральний, 93,м. Миколаїв,54017,

провизнання протиправним та скасування наказу від 14.04.2023 року № 47-к; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області №47-к від 14.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області Бойчук Світлани Олександрівни, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року, у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відділень управління відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодекс законів про працю.

-поновлення на посаді заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області або на іншій рівнозначній посаді.

- стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.04.2023 по день поновлення на посаді, виходячи з 2809,97грн. середньоденної заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно звільнив її з посади в порушення вимог Кодексу законів про працю.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки звільнення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідач при звільненні її з посади порушив вимоги ст.ст.42,49-2 КЗпП, тому позов належить задовольнити.

Треті особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О.О., Голова комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області Бойчук С.О. не надали суду пояснення.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.02.2025 передано справу до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 17.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст.262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

З 17.06.2021 ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» постановлено: припинити з 1 січня 2023 р., реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України: Фонд соціального страхування України; управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області прийнято наказ від 16.01.2023 № 9-ОД про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції, а також їх вивільнення.

Позивача попереджено про скорочення її посади та наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

14.04.2023 Виконавчою дирекцією прийнято наказ № 47-к, яким 18.04.2023 Позивача звільнено у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці згідно із пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 2 Розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України " Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування"(в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 N 2620-ІХ, який набирав чинності 1 січня 2023 року )встановлено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їхшляхом приєднання до ПФУ з 01.01.2023.

01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №2620-ІХ), яким Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105-XIV) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV (в редакції Закону №2620-ІХ, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України 16.01.2023 видано наказ №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.

На виконання Закону №1105-XIV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.12.2022 №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», якою передбачено припинити з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Миколаївській області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (частина 3 цієї статті).

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Позивач отримала попередження про скорочення посади, яку вона обіймає на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16.01.2023 №9-ОД про наступне звільнення за пунктом 1статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 18.04.2023. У вказаному попередженні було зазначено, що оскільки, скороченню підлягає весь штат та чисельність виконавчої дирекції, то інша робота не пропонується.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права i обов`язки.

При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника ycix прав i обов`язків (у тому числі майнових) того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105-XIV (у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Відповідно до частин 2, 6 статті 4 Закону №1105-XIV у редакції від 02.04.2022 (чинній до 01.01.2023), фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Фонд набуває прав юридичної особи з дня державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

В свою чергу, правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280.

Згідно з пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України «Про державну службу».

Отже, штат працівників апарату Пенсійного фонду України складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу ».

Відповідно до пункту 14 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках.

Таким чином, відбулось приєднання фонду, що за своєю природою тяжіє до юридичної особи приватного права та ПФУ- юридичної особи публічного права.

Прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях. В такому випадку при вирішенні даного трудового спору слід дотримуватись балансу загальних норм трудового права та спеціальних норм права регламентуючих порядок прийняття та проходження публічної служби.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби в Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону №889-VIII, оскільки п.п. 1, 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII передбачено, що без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенню суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Закон України «Про державну службу» №889-VIII визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.

Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функцій держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу. Крім того, на державного службовця поширюються обмеження запроваджені для уникнення конфлікту інтересів, суміщення державної служби з іншими видами діяльності.

З наведеного слідує, що законодавством не передбачено переведення працівника посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в державному органі.

У Головному управлінні Пенсійного фонду України були вакантні посади саме державної служби, тобто для їх зайняття кандидат повинен відповідати вимогам викладеним в Законі України «Про державну службу».

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.

Спрощення процедури прийняття на посади державної служби під час воєнного стану не свідчить про можливість переведення на посаду державної служби без дотримання вимог викладених у вищезазначеній нормі закону.

Відповідач у відзиві зазначив, що з урахуванням Закону № 2620 та положень частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України Головним управлінням листом від 01.02.2023 № 1400-0701-8/6135 направлено Голові комісії з реорганізації Виконавчої дирекції перелік вакантних посад, наявних у Головного управління станом на 01.02.2023 та повідомлено про проведення співбесіди.

Головним управлінням направлено лист Голові комісії з реорганізації Виконавчої дирекції від 22.03.2023 № 1400-0701-8/18627, яким повідомлено про проведення заходу Ярмарок вакансій на базі Інгульського управління Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості за участі Головного управління. Працівникам фонду було запропоновано вакантні посади, наявні в Головному управлінні. Але на співбесіду, яка відбулась 07.02.2023 в Головному управлінні, позивач не з`явилась, заяв про призначення на посаді подано не було.

Позивач не могла бути автоматично введена до штату, який затверджується ПФУ, в установі яка є підрозділом органу виконавчої влади і є юридичною особою публічного права, на посаду аналогічну тій, яку обіймала позивачка в УВД ФССУ в Миколаївській області в некомерційній самоврядній організації, яка не підпадає під дію норм Закону України «Про державну службу».

Позивач не надала суду доказів, що вона подавала до ГУ ПФУ в Миколаївській області заяву та необхідні документи для вирішення питання про призначення її на вакантні посади державної служби.

Спірний наказ про звільнення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України видановідповідно до вимог чинного законодавства, а тому такий наказ не підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від основних вимог.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко