Рішення № 127297572, 12.05.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/895/24

Провадження № 2/513/148/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вельчеву Н.М. звернувся до суду із позовною заявою до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області померла бабуся позивача ОСОБА_3 . Дідусь позивача та відповідно чоловік бабусі - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день відкриття спадщини був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входила дружина ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4,15 га, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , в межах території Сергіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер: 5124586200:01:002:0204, яку остання успадкувала після смерті чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав. За життя спадкодавець заповіту не складала, позивач є спадкоємцем за законом, інші спадкоємці відсутні. 23 травня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та 23 травня 2023 року заведена спадкова справа № 135/2023. Однак, постановою приватного нотаріуса від 23 травня 2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що ним пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки після смерті бабусі знаходився у тяжкому стресовому стані, який був спричинений втратою близької людини, тривало хворів, з 06 вересня 2021 року по 15 вересня 2021 року та в період з 30 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року перебував на амбулаторному лікуванні, був зосереджений на збереженні свого життя.

Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 06 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; відповідача роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, витребувано у приватного нотаріуса копію спадкової справи №135/2023, щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та інформацію про те, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Витребувані матеріали надійшли до суду 17.09.2024 року.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Вельчевої Н.М. та залучено до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_2 , підготовче судове засідання розглядом відкладено на 30.10.2024 року.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 12.03.2025 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 03.04.2025 року о 12-00 год.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час та розгляду справи. До суду представник позивача направила заяву про розгляд справи за її та позивача відсутність. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судове засідання також не з`явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав, проти задоволення позовних вимог заперечень не мав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Співвідповідача ОСОБА_2 було належним чином повідомлено про дату, місце та час судового засідання, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось до суду з відміткою, « адресат відсутній за вказаною адресою».

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Крім того, про розгляд справи співвідповідач повідомлений згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали нотаріальної справи № 135/2023 всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного суду України від 25.11.1997 р. № 6-зп, щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 248-2 ЦПК України) способи захисту порушених прав особи не обмежуються, кожному гарантовано судовий захист своїх порушених прав.

Звернення за захистом свого порушеного права до суду у порядку позовного провадження є лише одним із способів захисту своїх прав, право обирати які належить виключно особі, права якої порушені (Позивачу).

При цьому суд враховує положення ст. 4 ЦПК України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а також ст. 13 ЦПК України, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у Біляївському районі Одеської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про що 08 січня 2020 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 16.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,15 га, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , в межах території Сергіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер: 5124586200:01:002:0204, належної спадкодавцю на підставі Державного акту серії ОД №002405, виданого 28жовтня 2004 року на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації від 22 березня 2004 року №200/А-04 від 22 березня 2004 року. Згідно з довідкою, виданою Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 11 травня 2023 року вих. № 113, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день відкриття спадщини був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім`ї входила дружина ОСОБА_3 яка вважається такою, що у порядку ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сергіївка Саратського району Одеської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), про що 25 червня 2024 року зроблено відповідний актовий запис про смерть №318.

Після її смерті відкрилася спадщина на зазначену земельну ділянку, яку остання успадкувала після смерті чоловіка, але не встигла оформити спадкових прав.

Спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_2 , син померлої, який спільно з спадкодавцем ОСОБА_3 не проживав та заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подавав.

Позивач є онуком та спадкоємцем за законом п`ятої черги після смерті бабусі ОСОБА_3 та 23 травня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 23 травня 2023 року заведена спадкова справа № 135/2023. Інші спадкоємці з заявою про прийняття спадщини не звертались та на час відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживали.

Факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, як між бабцею та онуком підтверджується: копією свідоцтва про народження батька позивача та співвідповідача у справі, ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданого повторно Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на підставі актового запису № 17, вчиненого 02 березня 1981 року Виконавчим комітетом Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Саратського районного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису № 16, вчиненого 15 лютого 2002 року Виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Саратського району Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 23 травня 2023 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження спільного проживання із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування".

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №304/1648/14-ц).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно зі статтею 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують, зокрема, наявність родинних відносин, тобто, певний ступінь споріднення зі спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 643/14592/18).

З наявних в матеріалах справи доказів, в т.ч. копії спадкової справи№ 135/2023, вбачається, що спадкоємці першої-четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , а також інші спадкоємці п`ятої черги, крім позивача, з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК). Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Спадкоємець набуває спадщину лише за умови її прийняття в порядку та строки, визначені цивільним законодавством. Тобто особа має здійснити належне їй право на спадкування, що узгоджується з положенням ч. 1 ст. 12 ЦК.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядження ми, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини і до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Як на поважність причини пропуску позивач посилається на те, що після смерті бабусі знаходився у тяжкому стресовому стані, який був спричинений втратою близької людини, тривало хворів, з 06 вересня 2021 року по 15 вересня 2021 року та в період з 30 жовтня 2021 року по 08 листопада 2021 року перебував на амбулаторному лікуванні, був зосереджений на збереженні свого життя. На підтвердження вказаного надав копії записів з медичної картки амбулаторного хворого, зробленим сімейним лікарем Саратської ЦРЛ.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 17 жовтня 2018 у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32).

«Законне сподівання» на отримання спадщини також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлений належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Також суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.5 ст.1268 та ч.3 ст.1296 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.».

Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Стаття 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

При таких обставинах, у відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

За такого, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а також враховуючи визнання позовних вимог відповідачем Кулевчанською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцю с.Сергіївка Саратського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_7 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 12.05.2025 року.

Суддя В. С. Миргород