Рішення № 127284796, 17.03.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3118/24

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д.-М.О

розглянувши справу № 911/3118/24

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ром", м. Київ

2. ОСОБА_1 , м. Київ

3. ОСОБА_2 , м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", Київська область,

смт Козин

про стягнення 198 830,45 грн

за участю представників:

від позивача 1: Кологойда О.В., адвокат, ордер серія АІ №1159382 від 02.02.2022;

від позивача 2: Кологойда О.В., адвокат, ордер серія АІ №1159378 від 02.02.2022;

від позивача 3: Кологойда О.В., адвокат, ордер серія АІ №1159381 від 02.02.2022;

від відповідача: Зінченко О.В., адвокат, довіреність №160/22 від 29.08.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.11.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» (далі-позивач 1), ОСОБА_1 (далі-позивач 2), ОСОБА_2 (далі-позивач 3) надійшла позовна заява від 18.11.2024 (вх. № 4049/24) до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі-відповідач) про стягнення 198 830,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у зв`язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань з виплати акціонерам - позивачам дивідендів за 2018 рік, яка була предметом розгляду у справі № 911/522/22, у зв`язку з чим позивач звернувся до стягнення з відповідача:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» 129 852,55 грн інфляційних нарахувань та 25 889,35 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_1 21 776,12 грн інфляційних нарахувань та 4 316,30 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_2 14 164,05 грн інфляційних нарахувань та 2 832,08 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.11.2024 відкрито провадження у справі № 911/3118/24 та призначено її розгляд за привалами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 18.12.2024.

16.12.2024 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14414/24), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимоги; застосувати до позовних вимог позовну давність, а у разі обгунтованості та задоволення позовних вимог зменшити розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань на 99 %.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про те, що до позовної заяви не надано жодного доказу, який підтверджує, що ТОВ «Ром», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є акціонерами Публічного акціонерного товариства «Центренерго». На думку відповідача вимоги позивачів фізичних осіб в даному спорі не пов`язані з корпоративними відносинами оскільки не містять вимог про стягнення дивідендів, а містять вимоги виключно про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, визначених у статті 625 ЦК України.

Відповідач вважає пропущеним строк позовної давності із зверненням з позовною заявою, оскільки на думку відповідача строк для нарахування та виплати дивідендів триває вже з 31.10.2021, проте на час звернення до суду (18.11.2024) такий строк вже є простроченим.

Крім того, відповідач вказував на те, що оскільки постановами державного виконавця від 23.12.2022 вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№ 70597506, 7059776, 70597758 про стягнення заборгованості за наказами господарського суду у справі № 911/522/22 на користь позивачів було зупинено, то і розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань здійснений позивачами не вірно.

Поміж іншого, відповідач посилається на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, та складний фінансовий стан підприємства, спричинений відповідними діями, у зв`язку з чим відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 99 %.

18.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивачів надійшла відповідь на відзив (вх. № 14481/24), в якій позивачі, зокрема, не погоджуючись із доводами відповідача зазначають про те, що статус акціонерів ПАТ «Центренерго» у позивачів на дату складання переліку акціонерів для виплати дивідендів за 2018 було встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/552/22, при цьому для вирішення спору у даній справі щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат на суму заборгованості за дивідендами за 2018 рік, не має значення чи є позивачі акціонерами на даний момент, оскільки стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань є акцесорним зобов`язанням та поділяють долю основного зобов`язання.

Позивачі зазначають про те, що підставою стягнення позивачами 3 % річних та інфляційних нарахувань є норма статті 625 ЦК України, яка передбачає стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань за увесь час прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його усунення, водночас зобов`язання з виплат дивідендів за 2018 рік є триваючим порушенням, яке не виконується з 31.10.2021, а отже і нарахування 3 % річних позивачами здійснюється за період з 31.10.2021 по 31.10.2024 та інфляційних втрат - з 01.11.2021 по 31.10.2024. Позивачі також звертають увагу на іншу природу обчислення позовною давності в період дії карантину COVID-19 та воєнного стану, а також переривання таких строків пред`явленням позову у справі № 911/552/22 та здійсненням виконавчих проваджень.

Окрім цього, позивачі заперечують щодо зменшення пред`явленнях до стягнення сум 3 % річних та інфляційних нарахувань, оскільки предметом розгляду у справі є саме стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань на підставі статті 625 ЦК України, які не є штрафними санкціями, проте як суд має право зменшувати лише розмір штрафних санкцій.

Поруч з цим, позивачі твердять про те, що строк виконання основного зобов`язання настав 31.10.2021, тобто до введення воєнного стану, а також те, що зобов`язання з оплата дивідендів за 2018 досі лишається не виконаним. При цьому, відповідачем не надано доказів відсутності грошових коштів на рахунках за період з 10.06.2021 по 31.10.2021 року - строк виконання зобов`язань з оплати дивідендів, а також в період з 31.10.2021 по дату подання позову у цій справі, при цьому відповідно до публічно доступної інформації відповідач мав чистий прибуток у 2021 році та мав кошти для виконання своїх зобов`язань.

В підготовчому засіданні 18.12.2024 судом оголошено перерву до 15.01.2025.

27.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивачів надійшло клопотання (вх. № 14740/24) про долучення доказів.

14.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивачів про приєднання доказів та поновлення строку на їх подання.

В підготовчому засіданні 15.01.2025 судом оголошено перерву до 05.02.2025.

24.01.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 1038/25).

Ухвалою суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 911/3118/24 та призначено її до розгляду по суті на 26.02.2025.

25.02.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» надійшла заява від 25.02.2025 (вх. № 2558/25) про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 26.02.2025 було оголошено перерву до 17.03.2025.

17.03.2025 через систему «Електронний суд» від ПАТ «Центренерго» надійшло клопотання (вх. № 3520/25) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Присутнім в судових засіданнях представником позивачів були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову, вважаючи заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ром", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до Господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. №543/22 від 21.02.2022) до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення невиплачених дивідендів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було прострочене виконання грошового зобов`язання з виплати акціонерам - позивачам дивідендів за 2018 рік.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/552/22 позов (вх. №543/22 від 21.02.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ром", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення невиплачених дивідендів був задоволений повністю.

Так, у справі № 911/552/22 судом було встановлено, що 30.04.2021 проведено рiчнi загальні збори Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (протокол №2), на яких з питання № 5 порядку денного прийнято рішення:

1. Затвердити загальний розмір рiчних дивiдендiв за підсумками роботи Товариства за 2018 рiк у розмiрi - 449 214 148,63 грн, у зв`язку з приведенням у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1015).

2. Врахувати сплату Товариством дивiдендiв на державну частку у статутному капіталі Товариства до державного бюджету за результатами діяльності Товариства за 2018 рік та іншим акцiонерам через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, у загальному розмірі 249563415,91 грн.

3. Зобов`язати керівника Виконавчого органу сплатити Товариством дивіденди за результатами діяльності Товариства за 2018 рік.

4. Встановити, що виплата дивiдендiв здійснюється Товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

29.04.2021 Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" прийнято рішення (протокол №16/2021), що у разі прийняття рiчними Загальними зборами, які відбудуться 30 квітня 2021 року рішення з питання порядку денного "Затвердження розміру рiчних дивiдендiв за підсумками роботи Товариства за 2018 рiк, у зв`язку з приведенням у вiдповiднiсть до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1015)":

1. Визначити, що датою складення переліку осіб, які мають право на отримання дивiдендiв за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році є робочий день, що наступив після спливу десяти робочих днів з моменту прийняття рішення Наглядовою радою Товариства (протокол № 11/2019 вiд 20.05.2019).

2. Нарахування та виплату дивідендів здійснити з 10.06.2021 до 30.10.2021 в порядку, визначеному статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Дата складання переліку осіб, що мають право на отримання дивiдендiв: 04.06.2019. Строк виплати дивiдендiв: з 10.06.2021 пo 30.10.2021.

Розмір дивідендів, що підлягають виплаті: 199 650 732,72 грн. Розмiр дивiдендiв на 1 просту акцiю за результатами роботи Товариства у 2018 році становить 0,54046261572 грн.

Порядок виплати дивідендів:

- ПАТ "Центренерго" в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує суму дивідендів у повному обсязі на грошовий рахунок Центрального депозитарію цінних паперів в Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках.

- Центральний депозитарій надає Розрахунковому центру розрахунковий документ щодо переказу коштiв з рахунку Центрального депозитарію, відкритого в Розрахунковому центрі, на грошові рахунки депозитарних установ не пiзнiше трьох робочих днів з моменту надання ПАТ "Центренерго" Центральному депозитарію документів, визначених внутрішніми документами Центрального депозитарію, необхідних для здійснення виплати дивiдендiв;

- Депозитарним установам розпорядження про виплату дивідендів особам, які мають право на отримання дивідендів, із зазначенням інформації щодо виплати ПАТ "Центренерго" дивідендів у повному обсязі, суми дивiдендiв, яка підлягає виплаті, а також іншу інформацію, визначену внутрішніми документами Центрального депозитарію.

До переліку осіб, що мають право на отримання дивiдендiв за результатами 2018 року, включені акціонери, що володіють акцiями вiдповiдача, зокрема:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ром" у кількості 508 140 шт.

2) ОСОБА_1 у кількості 91 700 шт.

3) ОСОБА_3 у кількості 59 100 штук.

09.12.2021 позивачі звернулись із запитами про надання інформації про нарахування дивідендів. У відповідь на ці запити відповідач надав довідки про нарахування дивiдендiв кожному з позивачів за результатами діяльності ПАТ "Центренерго" у 2018 та 2020 роках. Сума належних до виплати дивiдендiв вiдповiдає розрахунку ціни позову.

Таким чином, ПАТ «Центренерго» повністю визнавав наявність заборгованості щодо виплати дивідендів за 2018 рік перед акціонерами, якими поданий позов у справі № 911/552/22, в сумі, що відповідає цiнi позову.

Станом на день подання позову у справі № 911/552/22, граничний строк для виплати дивідендiв (30.10.2021) минув, але акціонери не отримали дивіденди за 2018 рік, що зумовило звернення з позовом до суду.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонерів товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Корпоративні права посвідчуються простими іменними акціями ПАТ "Центренерго". Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства", акція - це іменний цiнний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частки прибутку акцiонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та Законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (частина 1 статті 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки").

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що кожною простою акцiєю акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи, в тому числі, права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством, 2) отримання дивiдендiв.

Відповідно до пунктів 12, 15 частини 2 статті 33 Закону "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборiв належить розподіл прибутку і збитків товариства, затвердження розмірів рiчних дивiдендiв з урахуванням вимог, передбачених Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Рішення про розподіл прибутку та затвердження розміру річних дивідендів за підсумками роботи ПАТ "Центренерго" за 2018 рік прийнято загальними зборами ПАТ "Центренерго" (протокол № 2, пункт 5 порядку денного) і є підставою виникнення зобов`язання у вiдповiдача з виплати дивiдендiв за 2018 рік.

У разі прийняття загальними зборами товариства рiшення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначенений зборами (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17).

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 10.9. Статуту відповідача, для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплат.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Товариство, в порядку, встановленому Наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивiдендiв, про дату, розмiр, порядок та строк їх виплати.

Строк виплати дивiдендiв за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "Центренерго" у 2018 році встановлено рішенням Наглядової ради ПАТ "Центренерго" вiд 29.04.2021 (протокол №16/2021) з 10.06.2021 до 30.10.2021.

Відповідач отримав в ПАТ "НДУ" перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за підсумками 2018 року, станом на 04.06.2019 та розмістив повідомлення про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів на веб-сайті (hutp://www.centrenergo.com/message-society/).

Якщо у зобов`язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач, починаючи з 01.11.2021, є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з виплати акціонерам дивідендiв за 2018 рік.

Вiдповiдно до частини 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" публічне акціонерне товариство щодо акцій якого здійснено публічну пропозицію та/або акцiї якого допущенi до торгiв на фондовій біржі, а також банк у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивiдендiв через депозитарну систему України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням Наглядової ради ПАТ "Центренерго" вiд 29.04.2021 (протокол №16/2021) визначено спосіб виплати дивідендів - виплата дивiдендiв здійснюється через депозитарну систему України.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку виплати акціонерним товариством дивiдендiв, затвердженого рiшенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вiд 12.04.2016 № 391 виплата дивiдендiв у разі обрання акціонерним товариством способу виплати через депозитарну систему України здiйснюється такими етапами:

1) акціонерне товариство забезпечує зарахування коштів, що підлягають виплаті особам, які мають право на отримання дивiдендiв, на грошовий рахунок Центрального депозитарію в НБУ. Для виплати дивiдендiв акціонерне товариство перераховує на грошовий рахунок Центрального депозитарію в НБУ суму дивідендів у повному обсязі або частками, якщо це передбачено рішенням загальних зборів або наглядової ради товариства;

2) Центральний депозитарій:

- не пізніше трьох робочих днів з моменту надання акціонерним товариством Центральному депозитарію документів, визначених внутрішніми документами Центрального депозитарію, необхідних для здійснення виплати дивідендів, забезпечує переказ коштів, призначених для виплати акціонерним товариством дивідендів, на грошові рахунки депозитарних установ, депозитаріїв-кореспондентів;

- надає депозитарним установам розпорядження про виплату дивiдендiв особам, які мають право на отримання дивідендів, із зазначенням інформації щодо виплати акціонерним товариством дивідендів у повному обсязі або частками, суми дивiдендiв, яка підлягає виплаті, а також іншу інформацію, визначену внутрішніми документами Центрального депозитарію;

3) депозитарні установи мають здійснити виплату отриманих від Центрального депозитарію коштів депонентам вiдповiдно до умов договорів про обслуговування/вiдкриття рахунку в цінних паперах, укладених з ними, та/або згідно з порядком, передбаченим в анкеті рахунку в цiнних паперах; номінальним утримувачам відповідно до умов договорів про надання послуг з обслуговування рахунку номінального утримувача: власникам, рахунки яких обслуговуються на підставі договору з акціонерним товариством, відповідно до умов договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників; іншим (крім вказаних вище осіб) особам, що мають право на отримання дивідендів протягом строку, визначеного внутрішніми документами депозитарної установи, але не більше 15 днів.

Листом вих. № 47 від 04.02.2022, депозитарна установа СП ТОВ "Драгон Капітал" повідомила, що за період з 10.04.2021 до часу складання листа не отримувала розпоряджень про виплату дивідендів та грошових коштів для здійснення виплат акціонерам ПАТ "Центренерго" дивідендів за 2018 рік на виконання рішення річних загальних зборів акціонерного товариства (протокол №2), що відбулись 30.04.2021.

Отже, під час розгляду справи № 911/552/22 судом було встановлено неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання з виплати акціонерам ПАТ «Центренерго» дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2018 році у визначених рішеннями Загальних зборів акціонерів ВАТ «Центренерго» (протокол № 22 від 30.04.2021) порядку та строки.

На виконання рішення Господарського суду Київської області 16.08.2022 у справі № 911/552/22 видано відповідні накази від 09.12.2022.

Проте, як зазначають позивачі, ПАТ «Центренерго» рішення суду у справі № 911/552/22 добровільно не виконало.

У зв`язку з чим, 16.12.2022 позивачі звернулись до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявами про відкриття виконавчих проваджень.

Постановами Головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черненко Алли Анатоліївни від 21.12.2022 відкрито виконавчі провадження № 70597506, № 70597776, № 70597658 про стягнення заборгованості за наказами Господарського суду Київської області від 09.12.2022 у справі № 911/552/22.

23.12.2022 постановами Головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Черненко Алли Анатоліївни зупинено вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 70597506, № 70597776, № 70597658, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 та ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, позивачі стверджують, що станом на час звернення позивачів до суду з позовом у цій справі, заборгованість зі сплати дивідендів за 2018 відповідачем не погашена.

Таким чином, тривале невиконання відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/552/22, порушує майнові права позивачів.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивачів до суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» 129 852,55 грн інфляційних нарахувань та 25 889,35 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_1 21 776,12 грн інфляційних нарахувань та 4 316,30 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_2 14 164,05 грн інфляційних нарахувань та 2 832,08 грн 3 % річних.

Статтями 525, 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України Відповідач як суб`єкт господарювання повинен виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Такий строк був встановлений для нарахування та виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2018 рік з 10.06.2021 по 30.10.2021 та сплив 31.10.2021.

У постанові від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17 Верховний Суд зазначив, що з прийняттям товариством рішення про виплату дивідендів та встановленням у такому рішенні строків проведення розрахунків з учасником (акціонером) у товариства виникає обов`язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов у встановлений у рішенні загальних зборів строк. У разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Враховуючи вищевикладене, відповідач починаючи з 31.10.2021 прострочив виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році акціонерам в силу прямого обов`язку, що випливає із рішення позачергових Загальних зборів (протокол № 22 від 30.04.2021).

Вказана обставина встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 16.08.2022 у справі № 911/552/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ром", 2. ОСОБА_1 , 3. ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1. Фонд держаного майна України, 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях про стягнення невиплачених дивідендів, яким сума заборгованості з виплати дивідендів за 2018 рік була стягнута з відповідача на користь позивачів.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням суду по справі № 911/552/22 обставини щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з виплати акціонерам дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ «Ценртенерго» у 2018 році повторного доведення не потребують.

Отже, починаючи з 31.10.2021 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році .

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Усталена судова практика свідчить, що вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредиторові, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України припиняться внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постанові від 10.04.2018 по справі № 914/1033/17.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Згідно з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку позивач нараховує інфляційні втрати та 3 % річних наступним чином:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» 129 852,55 грн інфляційних нарахувань, за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 та 25 889,35 грн 3 % річних, за період з 31.10.2021 по 31.10.2024.

- на користь ОСОБА_1 21 776,12 грн інфляційних нарахувань, за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 та 4 316,30 грн 3 % річних, за період з 31.10.2021 по 31.10.2024;

- на користь ОСОБА_2 14 164,05 грн інфляційних нарахувань, за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 та 2 832,08 грн 3 % річних, за період з 31.10.2021 по 31.10.2024.

З розрахунку позивача також вбачається, що він просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування на суму судового збору та витрат на правничу допомогу, стягненні у справі № 911/552/22, за період з 08.12.2021 по 31.10.2024.

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» 2 953,89 грн інфляційних нарахувань та 1 146,26 грн 3 % річних.

- на користь ОСОБА_1 364,25 грн інфляційних нарахувань та 141,35 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_2 364,25 грн інфляційних нарахувань та 141,35 грн 3 % річних.

Однак, суд звертає увагу про безпідставне нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Норми статті 625 ЦК України регулюють цивільні правовідносини (ст. 1 ЦК України) і стосуються відповідальності за порушення цивільного грошового зобов`язання, яке є цивільним правовідношенням в силу приписів ст. 509 ЦК України. За загальновизнаним принципом права цивільні правовідносини лежать у площині матеріального права. Тоді як приписи ст. 326 ГПК України стосуються відповідальності за порушення процесуальних зобов`язань учасників справи за невиконання судового рішення. Ці зобов`язання не виходять за межі площини процесуальних правовідносин. Процесуальні правовідносини стосуються порядку здійснення судочинства у господарських судах та повноважень господарських судів (ст. 1 ГПК України). До цих правовідносин не застосовуються правові інститути матеріального права.

Аналогічно й щодо правових інститутів судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та повноважень суду з їх розподілу між учасниками справи. Наведені правові інститути не передбачені та не встановлені нормами ЦК України. Такі зобов`язання не є цивільними грошовими зобов`язаннями.

Вказана обставина спростовує висновок позивача про те, що відповідальність, встановлена ст. 625 ЦК України, може поширюватись на зобов`язання, які передбачені ГПК України. Адже такий висновок суду суперечитиме приписам ст. 1 ЦК України.

Отже, здійснивши власні розрахунки, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування та 3 % річних:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» 126 898,66 грн інфляційних нарахувань та 24 743,09 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_1 21 411,87 грн інфляційних нарахувань та 4 174,95 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_2 13 799,80 грн інфляційних нарахувань та 2 690,73 грн 3 % річних.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд відзначає наступне.

Обгрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач посилається, зокрема, на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, всі теплові електростанції ПАТ «Центренерго» неодноразово припиняли функціонування. Внаслідок окупації міста Світлодарськ, Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС з 23.05.2022, яке триває до цього часу, а інші дві ТЕС неодноразово зазнавали серйозних ракетних обстрілів, внаслідок чого станом на момент подачі відзиву ПАТ «Центренерго» втратило 100% генерації електричної енергії.

Також, як зазначає відповідач, через військові дії та, в тому числі, закриття морських портів, руйнування залізничної інфраструктури, ПАТ «Центренерго» зіткнулось з дефіцитом вугілля та порушеною логістикою його доставлення до теплових електростанцій. Внаслідок цього, зокрема, Трипільська ТЕС вимушена була перейти на альтернативні джерела пального, а саме природний газ, що зумовило різке підвищення собівартості вироблення електричної енергії, адже споживання природного газу на відміну від вугілля виходить для відповідача в рази дорожче. Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» зазнавала більше 50 ракетних обстрілів внаслідок чого також зупинялась. 22.03.2024 Зміївська ТЕС через ракетну атаку на енергосистему України та внаслідок завданих пошкоджень також зупинила свою діяльність.

Відповідно до звіту про фінансові результати за 2023 рік, який долучено до відзиву, валовий збиток товариства становить 910 378 000,00 грн.

Відповідач зауважує, що ПАТ «Центренерго» є ключовим та стратегічно важливим підприємством для суспільства, що забезпечує потреби в енергетиці, вносить вагомий вклад в обороноздатність нашої держави у боротьбі з агресором Російською Федерацією та працює фактично не для задоволення власних комерційних інтересів, а виключно на потреби нашої держави у такий надважкий час. ПАТ «Центренерго» виконує важливу соціальну роль в державі, оскільки забезпечує робочими місцями більше 5 500 співробітників та виконує свої зобов`язання з виплати заробітної плати та інших платежів у строк та без затримок.

На думку відповідача, наявна ситуація, в якій опинилось ПАТ «Центренерго», фактично виконуючи критично важливі функції в інтересах Держави в розумінні статті 233 Господарського кодексу України є обставинами, що вказують як на тяжкий майновий стан ПАТ «Центренерго», так і на особливо важливий статус ПАТ «Центренерго» у період військового стану, тому занадто великі розмір 3% річних та інфляційних втрат, які можуть бути стягнуті за результатом розгляду справи, призведуть до наслідків у вигляді необхідності витрачання коштів не на відновлення критичної інфраструктури, забезпечення безперервного електроживлення України, виплату заробітних плат співробітникам, а на оплату вказаних штрафних санкцій, що у свою чергу вплине на життєдіяльність та обороноздатність України

Клопотання відповідача про зменшення на 99% інфляційних втрат і 3% річних ґрунтується, у тому числі на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Так, суд враховує, що ПАТ «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 № 83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії ПАТ «Центренерго» та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 на території України, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшим продовженням строку його дії.

Між тим суд зауважує, що строк виконання відповідачем зобов`язання зі сплати дивідендів та подальше прострочення виконання такого обов`язку виникли до запровадження на території України правового режиму воєнного стану, а також інших обставин, на які відповідач посилається у відзиві як на підстави для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, 3 % річні та інфляційні нарахування будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Оскільки 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми за весь час прострочення із застосуванням положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд також не погоджується із доводами відповідача про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, виходячи з такого.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспіврозмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, а саме встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, визнала за можливе зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Нарахована у справі № 902/417/18 сума річних була більшою за суму основного боргу, тоді як у справі № 911/3118/24 річні нараховані на рівні 3 %, тобто в розмірі, визначеному статтею 625 Цивільного кодексу України.

Отже обставини справи, які мають юридичне значення для зменшення загального розміру відсотків річних у справі № 902/417/18 є відмінними від обставин справи, яка розглядається, а тому правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не може бути врахований під час вирішення цієї справи.

Враховуючи викладене в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим відхиляє клопотання відповідача про зменшення на 99% зазначених нарахувань.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до пред`явлених вимог, суд зазначає наступне.

Позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 256, частина перша статті 260, частина третя статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верхового Суду від 22.08.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), №522/2201/15-ц (пункт 62) та №522/2110/15-ц (пункт 61), від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (пункт 134), від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц (пункт 51), від 07.07.2020 у справі N 712/8916/17-ц (пункт 28), 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (пункт 57), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129)).

Разом з цим, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що позивачі є акціонерами відповідача, оскільки відповідне питання вже досліджувалось при розгляді справи № 911/552/22, в описовій частині рішення якої було встановлено, що до переліку осіб, що мають право на отримання дивiдендiв за результатами 2018 року, включені акціонери, що володіють акцiями вiдповiдача, зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМ" у кількості 50 8140 шт., ОСОБА_1 у кількості 91 700 шт., ОСОБА_3 у кількості 59 100 штук.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Суд дійшов висновку, що позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог. Обґрунтованих заперечень суду відповідачем надано не було.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» 126 898,66 грн інфляційних нарахувань та 24 743,09 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_1 21 411,87 грн інфляційних нарахувань та 4 174,95 грн 3 % річних;

- на користь ОСОБА_2 13 799,80 грн інфляційних нарахувань та 2 690,93 грн 3 % річних.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Разом з цим, 25.02.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» надійшла заява від 25.02.2025 (вх. № 2558/25) про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ром" заявлено про включення до судових витрат у справі витрати позивача 1 на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., на підтвердження яких надано копії Договору про надання правової допомоги № 210-АО/2021 від 26.05.2021 з додатковою угодою до нього від 14.11.2024, ордеру про надання правничої (правової) допомоги адвоката Кологойди Олександри В`ячеславівни серії АІ № 1159382 від 02.02.2022, розрахунку витрат на надання професійної правничої допомоги від 25.02.2025.

17.03.2025 через систему «Електронний суд» від ПАТ «Центренерго» надійшло клопотання (вх. № 3520/25) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідач вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, а матеріали справи жодним чином не свідчать, що вказаний розмір до відшкодування є співмірним із складністю справи, а надання послуг відповідало критерію необхідності і, чи доцільним було їх виконання.

Крім того, обґрунтовуючи неспівмірність витрат позивача 1 на правничу допомогу, відповідач також зауважив, що для належного вирішення питання щодо покладення на відповідача витрат а професійну правничу допомогу, суд повинен з`ясувати, яка саме кількість часу фактично була витрачена адвокатом на виконання тих чи інших робіт.

На переконання відповідача, наданими документами жодним чином не доведено факту виготовлення складних процесуальних документів, які потребують відповідних затрат часу. Тобто, відповідач вважає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Розглянувши клопотання позивача 1 з доданими до нього документами, заперечення відповідача із викладеними у ньому обґрунтуваннями щодо не співмірності заявленої суми витрат на оплату правничої допомоги, суд відзначає наступне.

Як вбачається із наданих суду доказів, 26.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ром» та Адвокатським об`єднанням «Інтеракціо» укладено Договір про надання правової допомоги № 210-АО/2021, за умовами п. 2.1 якого виконавець зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах, в порядку і обсязі, визначеному, визначеному у договорі за погодженням сторін, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку.

У пункті 2.3 договору сторонами погоджено, що види, характер, обсяг, а також порядок і строки надання правової допомоги, визначаються в умовах договору, проте є необмеженими умовами договору.

Виконавець надає правову допомогу за цим договором платно відповідно до тарифів, зазначених у додатку та розрахунках (п. 5.1 договору).

У пункті 8.1 договору, в редакції Додаткової угоди від 14.11.2024, визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026, а за відсутності письмових заперечень сторін до закінчення строку дії договору, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Окрім того, укладеною Додатковою угодою від 14.11.2024 погоджено, що вона визначає порядок оплати правової допомоги щодо захисту прав та законних інтересів замовника пов`язаних із захистом інтересів замовника про стягнення невиплачених ПАТ «Центренерго» дивідендів за підсумками роботи товариства за 2018 рік, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Пунктом 8 додаткової угоди, сторони погодили вартість та вид правової допомоги, а також одиницю виміру.

25.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ром» та Адвокатським об`єднанням «Інтеракціо» підписаний розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги, що є актом виконаних робіт (надання послуг) по першій інстанції у справі № 911/3118/24 до Договору про надання правової допомоги № 210-АО/2021 від 26.05.2021 та Додаткової угоди від 14.11.2024.

Так, з розрахунку вбачається, що адвокатським об`єднанням були надані ТОВ «Ром» види правової допомоги:

складання та подання позовної заяви - 5 000,00 грн

складання та подання процесуальних документів (відповідь на відзив на позовну заяву) - 3 000,00 грн

участь в судових засіданнях - 8 000,00 грн

всього - 16 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання приваничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В силу вимог ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, в тому числі враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд робить висновок про те, що оскільки віднесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, розмір судових витрат доведений та документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про включення витрат позивача 1 на професійну правничу допомогу до складу судових витрат у даній справі.

Разом з цим, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в сумі 15 578,77 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі в контексті невідповідності заявлених до стягнення витрат критеріям співмірності, реальності та розумності, що визначені у ст. 126 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром» (04212, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 19, код ЄДРПОУ 24067003) 126 898 (сто двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 66 коп інфляційних нарахувань, 24 743 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 09 коп 3 % річних, 1 847 (одну тисячу вісімсот сорок сім) грн. 21 коп судового збору та 15 578 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 77 коп судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 21 411 (двадцять одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 4 174 (чотири тисячі сто сімдесят чотири) грн. 95 коп 3 % річних та 311 (триста одинадцять) грн. 85 коп судового збору.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 13 799 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 80 коп інфляційних нарахувань, 2 690 (дві тисячі шістсот дев`яносто) грн. 73 коп 3 % річних та 200 (двісті) грн. 93 коп судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити.

Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 12.05.2025.

Суддя О.О. Христенко