Рішення № 127284531, 05.05.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2025Справа № 910/974/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич"

до Акціонерного товариства "Банк Альянс"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся"

про визнання договору недійсним.

Представники учасників справи:

від позивача: Малишевський О.І., ордер серія АЕ № 1354565;

від відповідача: Цалованська-Луференко Я.Л., довіреність № 62 від 14.08.2024;

від третьої особи: Манченко Р.Є., ордер серія АІ № 1608986.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Агрофірма «Славутич» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Банк Альянс» про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням Договору банківського рахунку № 199281 від 01.12.2023 від імені позивача невідомою особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

11.02.2025 представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.03.2025 та витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію Договору банківського рахунку № 199281 від 01.12.2023.

05.03.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

10.03.2025 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2025.

10.03.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" подано заяву про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.

11.03.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 17.03.2025 представники сторін з`явились.

Розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Долина Полісся" про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, заслухавши пояснення представників сторін, судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Долина Полісся» в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та про відкладення підготовчого засідання до 14.04.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.03.2025 представником третьої особи подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

01.04.2025 представником третьої особи подано письмові пояснення.

02.04.2025 представником позивача подано заяву про виклик свідка.

11.04.2025 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 14.04.2025 представники учасників справи з`явились.

За наслідками розгляду клопотання позивача про виклик свідка, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд відмовив у задоволенні поданого клопотання, постановивши протокольну ухвалу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Проте, матеріали справи не містять заяви особи, яку позивач просить викликати в судове засідання, тому на даний час відсутні підстави сумніватись у його показах, які фактично не надавались.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2025.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі ухвалено на стадії ухвалення судового рішення, за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.05.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Банк альянс» (далі - банк, відповідач) та Приватним підприємством «Агрофірма «Славутич» (далі - клієнт, користувач, позивач) укладено Договір банківського рахунку № 199281 (далі - Договір), за умовами якого банк в порядку та на умовах передбачених цим Договором та чинним законодавством України відкриває клієнту поточний рахунок/поточні рахунки, в національній, /іноземній валютах та банківських металах, а також інші рахунки зі спеціальним режимом використання, реквізити якого/яких зазначаються в п. 1.2 цього Договору та/або в Додатковій угоді до Договору (далі - рахунок). Дія цього Договору поширюється на всі рахунки, відкриті клієнтом в банку на умовах встановлених цим Договором, Додатковими угодами до цього Договору.

Банк відкриває клієнту рахунок № UA953001190000026000199281001, вид валюти гривнях.

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення, за умови його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (у випадку відсутності печатки у клієнта - печаткою банку) і діє протягом одного року або до моменту припинення відповідно до підстав, передбачених цим Договором, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору не надійде заява від однієї зі сторін про розірвання договірних зобов`язань, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені Договором (п. 9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, означений Договір скріплений печатками сторін та підписаний від імені позивача - ОСОБА_1, від відповідача - ОСОБА_3

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що в грудні 2023 року Приватному підприємству «Агрофірма «Славутич» стало відомо про наявність відкритого, начебто представником Приватного підприємства «Агрофірми «Славутич, розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , в Акціонерному товаристві «БАНК АЛЬЯНС», на який було здійснено переказ контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена долина Полісся» (далі - третя особа) грошових коштів у сумі 9 547 942 грн. 12 коп. на виконання свого обов`язку щодо оплати за поставлену ПП «Агрофірма «Славутич» сільськогосподарську продукцію - згідно призначення платежу - сплата за ячмінь згдог.№АС- 0512 від 5.12.2023, сф- 0000066 от 7.12.2023.

Позивач зазначає, що після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, ПП «Агрофірма «Славутич» стало відомо, що 01.12.2023 до Дніпровського відділення «Банку Альянс» звернулась фізична особа, начебто представник приватного підприємства «Агрофірми «Славутич» - заступник директора ОСОБА_1 , 1992 року народження з заявою про відкриття поточного рахунку від імені юридичної особи та укладений договір банківського рахунку № 199281 від 01.12.2023 між банківською установою та юридичною особою - приватним підприємством «Агрофірмою «Славутич» від імені якого виступала вищеназвана особа. Даною особою - ОСОБА_1 , співробітнику банка була надана підроблена довіреність від 27.11.2023, начебто видана директором ПП «АФ «Славутич», копія підробленого наказу № 121 про прийняття на роботу від 2019 року, копія Статуту приватного підприємства «Агрофірми «Славутич», копія

підробленого листа.

Позивач зазначає, що в порушення п. 9, 11, 21 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 р. № 162, не було складено та надано перелік ОСОБА_2, як власником та керівником Приватного підприємства «Агрофірма «Славутич»; надані відповідачу копії документів до банку не були засвідчені підписом керівника юридичної особи.

Зважаючи на вищевикладене, позивач зазначає, що Договір був укладений відповідачем та невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладення від імені приватного підприємства «Агрофірми «Славутич» з порушенням вищезазначених норм чинного законодавства, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв`язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень та відсутністю волевиявлення власника.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно з наданими відповідачем документами вбачається, що 01.12.2023 банку було надано перелік розпорядників поточними рахунками, відкритими в АТ «БАНК АЛЬЯНС», які мають право підписувати платіжні інструкції і розпоряджатися поточним (и) рахунком (-ми) відкритим (и) в АТ «БАНК АЛЬЯНС, підписаний уповноваженою особою ПП «Агрофірма «СЛАВУТИЧ» ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності від 27.11.2023, де зокрема вказано, що дана особа має право представляти інтереси ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» у будь-яких банківських (фінансових установах) з питань відкриття, управління, розпорядження поточними, картковими, депозитними (та будь-якими іншими банківськими рахунками) банківськими рахунками з правом першого одноосібного/розпорядчого підпису. Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів правопорушення у діях співробітників - службових осіб Дніпровського відділення АТ «Банку Альянс» при укладанні договору банківського рахунку, оскільки відсутній обвинувальний акт. Також відповідач зазначає, що з наданих документів вбачається, що 09.09.2019 відповідно до Наказу №121 прийнято ОСОБА_1 на посаду заступника директора ПП «АФ «СЛАВУТИЧ», 27.11.2023 ОСОБА_1 була видана довіреність від ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» відповідно до якої остання має право, зокрема, але не виключно представляти інтереси ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» у будь-яких банківських (фінансових установах) з питань відкриття, управління, розпорядження поточними, картковими, депозитними (та будь-якими іншими банківськими рахунками) банківськими рахунками з правом першого одноосібного/розпорядчого підпису, а отже оскільки представник ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» при укладанні оспорюваного договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому вказаний договір не може бути визнаний недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких належать такі: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

2) наявність підстав для оспорення правочину;

3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину.

Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частити 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Банк альянс» та Приватним підприємством «Агрофірма «Славутич» укладено Договір банківського рахунку № 199281.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (ч.ч.1, 2 ст. 1068 ЦК України).

Так, постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків» № 162 від 29.07.2022 затверджено Інструкцію про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків (далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 9, 11, 21 Інструкції надавач платіжних послуг відкриває рахунок користувачу лише після здійснення заходів належної перевірки користувача (власника рахунку/представника власника рахунку/довіреної особи/розпорядника рахунку/особи, яка відкриває рахунок на користь третьої особи), передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань фінансового моніторингу (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу). Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюється в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.

Фізична особа/представник користувача має право пред`явити уповноваженому працівникові надавача платіжних послуг е-паспорт/е-паспорт для виїзду за кордон/е-свідоцтво про народження/дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Копії документів, що подаються до надавача платіжних послуг для відкриття, закриття рахунку, повинні бути засвідчені в установленому законодавством України порядку.

Уповноважений працівник надавача платіжних послуг має право засвідчувати своїм підписом копії документів, які подаються для відкриття рахунків, якщо користувач пред`явив оригінали цих документів.

Документи, видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, подані для відкриття рахунків, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено законами України або міжнародним договором України. Копії цих документів повинні бути нотаріально засвідченими.

Як вбачається з матеріалів справи, означений Договір скріплений печатками обох сторін та підписаний від імені позивача - ОСОБА_1, від відповідача - ОСОБА_3

Обґрунтовуючи заявлений позов, ПП «Агрофірма «Славутич» зазначає, що в порушення п. 9, 11, 21 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 р. № 162, не було складено та надано перелік ОСОБА_2, як власником та керівником Приватного підприємства «Агрофірма «Славутич»; надані відповідачу копії документів до банку не були засвідчені підписом керівника юридичної особи.

Також, позивач зазначає, що Договір був укладений відповідачем та невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладення від імені приватного підприємства «Агрофірми «Славутич».

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що 01.12.2023 банку було надано перелік розпорядників поточними рахунками, відкритими в АТ «БАНК АЛЬЯНС», які мають право підписувати платіжні інструкції і розпоряджатися поточним (и) рахунком (-ми) відкритим (и) в АТ «БАНК АЛЬЯНС, підписаний уповноваженою особою ПП «Агрофірма «СЛАВУТИЧ» ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності від 27.11.2023, де зокрема вказано, що дана особа має право представляти інтереси ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» у будь-яких банківських (фінансових установах) з питань відкриття, управління, розпорядження поточними, картковими, депозитними (та будь-якими іншими банківськими рахунками) банківськими рахунками з правом першого одноосібного/розпорядчого підпису.

Також відповідач зазначає, що 09.09.2019 відповідно до Наказу №121 прийнято ОСОБА_1 на посаду заступника директора ПП «АФ «СЛАВУТИЧ», 27.11.2023 ОСОБА_1 була видана довіреність від ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» відповідно до якої остання має право, зокрема, але не виключно представляти інтереси ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» у будь-яких банківських (фінансових установах) з питань відкриття, управління, розпорядження поточними, картковими, депозитними (та будь-якими іншими банківськими рахунками) банківськими рахунками з правом першого одноосібного/розпорядчого підпису, а отже оскільки представник ПП «АФ «СЛАВУТИЧ» при укладанні оспорюваного договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, тому вказаний договір не може бути визнаний недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Частина 2 ст. 207 ЦК України визначає, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні оспорюваного Договору, ОСОБА_1 було надано відповідачу:

- Довіреність від 27.11.2023, видану Приватним підприємством «Агрофірма «Славутич», яка містить підпис директора ПП «Агрофірма «Славутич» - ОСОБА_2 та печатку підприємства, відповідно до якої ОСОБА_1, що працює заступником директора ПП «Агрофірма «Славутич» на підставі наказу № 121 від 09.09.2019 уповноважено представляти інтереси ПП «Агрофірма «Славутич» у будь-яких банківських (фінансових) установах з питань відкриття, управління, розпорядження поточними картковими, депозитними, (та будь-якими іншими банківськими рахунками) банківськими рахунками з правом першого одноосібного/розпорядчого підпису;

- Наказ Приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» № 121 від 09.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора ПП «Агрофірма «Славутич», який містить підпис директора - ОСОБА_2 та печатку підприємства;

- Заяву про відкриття поточного рахунку від 01.12.2023, яка підписана представником ПП «Агрофірма «Славутич» - ОСОБА_1 та скріплена печаткою підприємства;

- Перелік розпорядників поточними рахунками, відкритими в АТ «Банк Альянс», який містить підпис заступника директора - ОСОБА_1 та печатку підприємства;

- Рішення власника Приватного підприємства «Агрофірма Славутич» ОСОБА_2 від 11.03.2000 про: створення ПП «Агрофірма Славутич»; затвердження Статуту; призначення директора та покладення обов`язків з державної реєстрації;

- Статут ПП «Агрофірма «Славутич», відповідно до п. 7.8 якого, директор підприємства може мати заступника. Заступник Директора призначається наказом Директором за погодженням з власником і діє у межах наданої йому частини повноважень Директора.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Таким чином, оскільки Акціонерному товариству «Банк альянс» - ОСОБА_1 , як заступником директора Приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» було надано документи, з яких можливо встановити необхідний обсяг дієздатності представника на укладення оспорюваного правочину, виходячи із обґрунтувань заявленого позивачем позову, Приватне підприємство «Агрофірма «Славутич» має довести наявність дефектів наданих для укладення відповідачу документів.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, жодних доказів того, що Довіреність від 27.11.2023, видану Приватним підприємством «Агрофірма «Славутич», яка містить підпис директора ПП «Агрофірма «Славутич» - ОСОБА_2 та печатку підприємства, відповідно до якої ОСОБА_1, що працює заступником директора ПП «Агрофірма «Славутич» на підставі наказу № 121 від 09.09.2019 уповноважено представляти інтереси ПП «Агрофірма «Славутич» у будь-яких банківських (фінансових) установах з питань відкриття, управління, розпорядження поточними картковими, депозитними, (та будь-якими іншими банківськими рахунками) банківськими рахунками з правом першого одноосібного/розпорядчого підпису та Наказ Приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» № 121 від 09.09.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора ПП «Агрофірма «Славутич», який містить підпис директора - ОСОБА_2 та печатку підприємства, в дійсності не було підписано ОСОБА_2, як керівником ПП «Агрофірма «Славутич», як і доказів невідповідності відтиску печатки ПП «Агрофірма «Славутич», матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що самі лише посилання позивача на те, що керівником позивача довіреність та наказ не видавались та не підписувались, як і відсутність у витягу з книги реєстрації наказів наказу № 121 від 09.09.2019, не можуть бути беззаперечним свідченням їх нікчемності, з урахуванням наявності на них як підпису керівника - ОСОБА_2 , так і відтиску печатки підприємства.

Суд також враховує, що як оспорюваний правочин, так і додатки до нього також містять відтиск печатки підприємства, невідповідність якого позивачем також жодним належним та допустимим доказом не доведена.

Наведене у сукупності також спростовує посилання позивача на недотримання відповідачем при укладення оспорюваного правочину вимог Інструкції.

Встановивши відсутність доказів, які свідчили б, що Довіреність від 27.11.2023 та Наказ Приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» № 121 від 09.09.2019 не підписувались ОСОБА_2, як керівником ПП «Агрофірма «Славутич» та не скріплювались відтиском печатки підприємства, та як наслідок, відсутність волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину, доводи позивача про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину є недоведеними, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.05.2025.

Суддя О.А. Грєхова