Ухвала суду № 127266236, 12.05.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень

12 травня 2025 р. Р і в н е№460/27871/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянувши Звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 постановлено:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.02.2022 по 04.08.2022 в розмірі 82320 грн 20 коп (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів). Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів з 01.01.2016 по вересень 2022 року на суму виплаченого доходу 82320 грн 85 коп. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за період з 01.01.2016 по вересень 2022 року на суму виплаченого доходу 82320 грн 85 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 вирішено:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в справі №460/27871/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, за період з 28 лютого 2018 року 24 жовтня 2023 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28 лютого 2018 року по 24 жовтня 2023 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Ухвалою суду від 24.03.2025 заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №460/27871/23 задоволено; зобов`язано відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/27871/23 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень копії цієї ухвали.

11 квітня 2025 року відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення (далі Звіт).

Ухвалою суду від 29.04.2025 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Звіт відповідає вимогам частин другої та третьої статті 382-2 КАС України і поданий у встановлений судом строк.

Розглянувши Звіт та додані до нього на підтвердження відповідних обставин матеріали, суд зазначає таке.

За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленомустаттями 287,382-382-3і383цього Кодексу.

Так, заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, обґрунтована тим, що Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28 лютого 2018 року по 24 жовтня 2023 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 по справі № 460/27871/23 на картковий рахунок позивача 29.12.2024 надійшла сума у розмірі 1155,60 грн. Відповідно до розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати (індексації грошового забезпечення) Військової частини НОМЕР_1 сума становила 101,87 грн. При розрахунку компенсації втрати частини доходу Військовою частиною НОМЕР_1 бралась за основу до розрахунку сума заборгованості 152,09 грн, хоча загальна сума заборгованості станом на 28.02.2018 складала 82320,85 грн. відповідно до роздавальної відомості №216 від 23.10.2022 на виконання рішення суду від 05.05.2023 у справі №460/7420/23. Згідно із випискою банку від 24.10.2023 виплата заборгованості індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 82320 грн 85 коп утворилась за період з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Позивач зазначає, що сума компенсації повинна становити 55978,18 грн.

Поданий відповідачем Звіт містить посилання на те, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 460/27871/23, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, за період з 28 лютого 2018 року по 24 жовтня 2023 року, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення. Позовні вимоги по даній справі направлені на те, щоб зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів, за період починаючи з 28 лютого 2018 року по 24 жовтня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, на виконання судового рішення у справі №460/27871/23 Військовою частиною НОМЕР_1 обчислення виплаченої суми компенсації здійснене починаючи з 28 лютого 2018 року, що у свою чергу відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункту 4 Порядок № 159 є підставою для нарахування суми компенсації, виходячи з невиплаченого грошового забезпечення саме за один день 28 лютого 2016 року (день заборгованості) і по вересень 2023 року помноженого на індекс інфляції в період невиплати доходу. Сума компенсації втрати частини доходу, відповідно розрахунку за вказаний період, складає 101,87 грн і після відрахування ПДФО (18%) та військового збору (1,5%) виплачена сума становить 82,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В постанові від 21.06.2024 суд апеляційної інстанції виснував:

«Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.

Апеляційний суд встановив те, що відповідач виплатив позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 82320,85 грн. - 24.10.2023 року.

Тобто, відповідач порушив строки виплати індексації грошового забезпечення позивача, за період з 28 лютого 2018 року по 24 жовтня 2023 року.

Отже, відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов`язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 28.02.2018 року по 24.10.2023 року, однак не виконав його».

При цьому, сумою заборгованості у спірному випадку слід вважати суму 82320,85 грн, яка виплачена 24.10.2023, та яка повинна братися за обрахунок компенсації втрати частини доходів, а не 152,09 грн (заборгованість за один день), як зазначає відповідач.

Вказане свідчить про неналежне виконання відповідачем судового рішення.

За приписами статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (абзац перший частини першої цієї статті).

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (абзац перший частини другої цієї статті).

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята цієї статті).

Суд зазначає, що поданий Звіт не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки на час подання Звіту повного відновлення порушеного права Позивача не відбулося, а саме Відповідачем здійснено лише часткове виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правиламичастини п`ятоїстатті 382-1цього Кодексу.

Керуючись статтями 241, 248, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У прийнятті Звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення у справі №460/27871/23 відмовити.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/27871/23, який становить два місяці, з дати отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 12 травня 2025 року

Суддя К.М. Недашківська