Постанова № 12723782, 07.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2010 р. Справа № 14/159

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивач Фещук В.В. (дов. № 1-юр від 04.01.10р.)

відповідач Мухін О.І. (дов. № 01-15/835 від 01.09.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Полтава (вх. № 3467 П/3) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ», с. Високе (вх. № 3578 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.10 р. у справі № 14/159

за позовом ТОВ "САНОІЛ" с. Високе

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Полтава

про стягнення 96 413,77 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», майнової шкоди, спричиненої пошкодженням в ДТП сідельного тягача «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА, в розмірі 42932,05 грн., збитків в розмірі 52930,20 грн. та 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати по справі

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 р. по справі № 14/159 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42932,05 грн. майнової шкоди, 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, суми упущеної вигоди 9484,80 грн. , державне мито у розмірі 529,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 гривень. В частині вимог в розмірі 43445,40 грн. судом відмовлено у звязку з недоведеністю та безпідставністю.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про недоведеність доводів позивача про те, що через невиконання відповідачем своїх обовязків йому було спричинено матеріальної шкоди та заподіяно збитків. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 42932,05 грн. майнової шкоди, 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, 9484,80 грн та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач також оскаржив дане рішення в апеляційному порядку. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43445,40 грн., посилаючись на те, що позивачем були заявлені до стягнення окрім іншого реальні збитки у розмірі 52930,20 грн., понесені позивачем у звязку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника внаслідок пошкодження у ДТП власного тягача, та які, на думку заявника, підтверджуються наданими ним документами до матеріалів справи. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 р. в частині відмови в стягненні 43445,40 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16 листопада 2010 року розгляд апеляційних скарг по даній справі відкладено на 30 листопада 2010 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2010 року близько 01 год. 10 хв. під час руху на 323 км автодороги «Київ-Харків»відбулася дорожньо-транспортна пригода потрапляння сідельного тягача марки «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА, з напівпричепом, що належить на праві власності ТОВ «САНОІЛ»(позивач по справі), під керуванням водія ОСОБА_1, який перебуває у трудових відносинах з позивачем, в яму (площею 1,5 м на 4м0, яка утворилась в дорожньому покритті автодороги, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб.

Згідно довідки від 08.04.2010 р. наданої Полтавською окремою ротою ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного утримання стану проїжджої частини відповідальною особою.

Звертаючись до господарського суду Полтавської області позивач послався на те, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави було встановлено, що ДТП, яке сталося 26.03.2010 р. на 323 км автодороги «Київ-Харків»за участю автомобіля «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА, спричинено ямковістю дорожнього покриття через порушення головним інженером філії «Полтавська ДЕД»Петруцієм Євгеном правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автодороги «Київ-Харків».

Позивач вважає, що філія «Полтавська ДЕД», з вини головного інженера, не виконала покладеного на неї завдання щодо забезпечення безпечного руху автотранспорту на закріпленій за нею ділянці автодороги, що призвело до ДТП, внаслідок якої було порушено права позивача та спричинено майнову шкоду, що виражається у матеріальних збитках, повязаних із пошкодженням транспортного засобу та необхідністю проведення його відновлювального ремонту.

31.03.2010 р. експертом ХНДІСЕ ім.засл.проф.Бокаріуса, на підставі листа генерального директора ТОВ «САНОІЛ», було здійснено технічний огляд вищевказаного сідельного тягача. Відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010 р., вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу склала 42932,05 грн.

Позивач вказував на те, що ремонт транспортного засобу здійснювався власними силами позивача у його гаражі (автобазі), відповідно до наказу генерального директора № 27/03-1 рем. від 27.03.2010 р.

Таким чином, позивач вважає, що внаслідок пошкодження у ДТП належного позивачу майна, йому було причинено майнову шкоду в розмірі 42932,05 грн., яка повинна бути відшкодована відповідачем на підставі ст.ст. 1166,1172 Цивільного кодексу України, а також витрати в розмірі 551,52 грн., повязані з оплатою висновку експертного товарознавчого дослідження щодо встановлення вартості відновлювального ремонту автомобілю «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА.

Крім того, як стверджує позивач, з метою виконання договірних зобовязань перед контрагентами щодо перевезення вантажів, він був вимушений залучити до перевезення вантажів контрагентів транспортні засоби стороннього перевізника. Тобто, протягом строку ремонту транспортного засобу позивача, перевезення вантажів здійснювалось транспортними засобами СПД ФО ОСОБА_2, згідно з договором № 1006 від 10.06.2008 р.

На підставі наведеного, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому додаткові витрати в розмірі 52930,20 грн. у вигляді реальних збитків на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України, що безпосередньо повязані з пошкодженням у ДТП сідельного тягача, які виразились у додатково здійснених позивачем витратах у звязку із залученням для здійснення своєї господарської діяльності стороннього перевізника.

Відповідач позов не визнає, в обґрунтування наведених заперечень послався на те, що Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»здійснювало всі залежні від нього заходи по утриманню доріг, виконувало свої обовязки по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг загального користування та по забезпеченню безпечного руху автотранспорту на закріпленій за нею ділянці у відповідності з Технічними правилами ремонту та утриманню автомобільних доріг загального користування України П-Г-218-113-97. Тому враховуючи, що на ділянці дороги, де сталося ДТП 26.03.2010 р., був знак 1.12 «Вибоїна», водій автомобіля «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА, був попереджений про перешкоду на дорозі і повинен був здійснити всі можливі заходи для попередження ДТП. Також зазначив про те, що утворення просідань та вибоїн є природнім явищем, повязаним з дією комплексу дорожньо-климатичних факторів у різні періоди року, які визначають умови роботи дорожньої споруди, і не залежать навіть опосередковано від дій або бездіяльності людини (експлуатуючих організацій чи органу управління).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 42932,05 грн., 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного автотоварознавчого дослідження судом першої інстанції взято до уваги надані позивачем докази, а саме: подорожній лист № 705675 від 20.03.2010 р. про відрядження водія ОСОБА_1 на автомобілі «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА; довідка Полтавської ОР ДПС ДАІ УМВС України від 26.03.2010 р. про отримані механічні пошкодження внаслідок ДТП; постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2010 р., якою головного інженера філії «Полтавська ДЕД»Петруція Є.Ф. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, яке стало причиною ДТП, внаслідок якого позивачу було завдано матеріальної шкоди; висновок експерта авто товарознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010 р. Харківського НДІ судових експертиз ім. засл.проф.М.С.Бокаріуса щодо визначення матеріальної шкоди володільцю автомобілю «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА; наказ № 27/03-1 від 27.03.2010 р. генерального директора ТОВ «»САНОІЛ»про відновлення технічного стану транспортного засобу. Таким чином, посилаючись виключно на надані позивачем докази суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив, що відповідач у відповідності з вимогами ст. 614 Цивільного кодексу України не зміг довести відсутність своєї вини у повному обсязі у порушення зобовязань та не подав матеріалів та доказів, які б спростовували твердження позивача, що були викладені останнім в позовній заяві. З цих обставин господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 42932,05 грн., 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного автотоварознавчого дослідження.

Проте, з даними висновками місцевого господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги фактичні обставини та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, у тому числі і доказам представленим відповідачем, що призвело до помилкових та передчасних висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 42932,05 грн., 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного автотоварознавчого дослідження.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував того, що з метою забезпечення безпеки дорожнього руху на 323 км. автомобільної дороги «Київ-Харків», одразу після виявлення пошкодження дороги дорожньо-експлуатаційною організацією ДП «Полтавський облавтодор», було встановлено дорожній знак 1.12 «Вибоїна». Наявність такого знака на ділянці 323 км дороги «Київ-Харків»на день ДТП підтверджується наказом заступника директора ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»Туз В.В. від 11.02.2010р., про встановлення тимчасових дорожніх знаків 1.12 «Вибоїна», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості»з табличками «Зона дії»на автомобільних дорогах загального користування перед ділянками із значною ямковістю, та відомістю розташування дорожніх знаків 1.12 «Вибоїна»та 7.2.1 «Зона дії»на автомобільній дорозі Київ-Харків км 337-280 в межах обслуговування філії «Полтавська ДЕД», затвердженою 14.03.2010р. директором ДП «Полтавський ОАД», яка засвідчує, що на 323 км. автомобільної дороги Київ-Харків було установлено знак 1.12 «Вибоїна».

Таким чином, власник дороги, яким являється Служба автомобільних доріг у Полтавській області та уповноважена нею дорожньо-експлуатаційна організація філія ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», діяли відповідно та в межах, наданих їм законом повноважень.

Підпунктом «б»пункту 2.3 Правил дорожнього руху закріплено положення, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Водночас, пунктом 12.1 зазначених Правил встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, (п. 12.2 Правил). А пункт 12.3 Правил дорожнього руху вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Тому, враховуючи, що на ділянці дороги де сталося ДТП 26.03.2010р. був знак 1.12 «Вибоїна», водій автомобіля «МАN 19.463», державний номер 02847ХА був попереджений про перешкоду на дорозі і повинен був здійснити всі можливі заходи для попередження ДТП.

Господарський суд Полтавської області залишив без уваги той факт, що відповідно до Акту обстеження місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на автодорозі Київ-Харків М-03 км 322 + 0.15 (ліворуч) складеного 26.03.2010р. комісією у складі головного інженера філії «Полтавська ДЕД»Петруція Є.Ф., інженера з ОДР Полтавської роти ДПС Вінті Ф.Г. та учасника ДТП водія гр. ОСОБА_1, ділянка автомобільної дороги Київ - Харків, на якій 26.03.2010р. 0 1 год. 50 хв. сталося ДТП за участю автомобіля «МАN 19.463», державний номер 02847ХА, під керуванням водія ОСОБА_1, є прямою, без наявності перехресть, не відноситься до місця концентрації ДТП та аварійно-небезпечної ділянки, має дві смуги в одному напрямку при односторонньому русі (ширина кожної смуги 3.8 м). Покриття проїзної частини асфальтобетонне, сухе, чисте.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів вважає, що ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»надані переконливі докази на підтвердження здійснення ним заходів по утриманню доріг та забезпеченню безпечного руху автотранспорту на закріпленій за нею ділянці автодороги.

Слід зазначити, що для покладення на заподіювача відповідальності за заподіяння позадоговірної шкоди, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди, протиправність дій або бездіяльності заподіювача шкоди, причинний зв'язок між цими діями і вина у заподіянні шкоди.

Встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.

Посилання позивача на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2010 р., якою головного інженера філії «Полтавська ДЕД»Петруція Є.Ф. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, як на доказ вини відповідача у спричиненні позивачу матеріальної шкоди, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказана постанова не є обовязковим та безумовним доказом на підтвердження вини відповідача, згідно ст. 35 ГПК України лише вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішення спору з питань, чи мале місце певні дії та ким вони вчинені. При вирішення господарського спору у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України суд досліджує всі докази в їх сукупності та оцінює їх за власним переконанням. Згідно ч. 2 ст. 43 цього Кодексу ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

До того ж, відповідачем до апеляційної інстанції надано копію постанови Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2010 року по справі по справі № 33-335/2010 року, згідно якої апеляцію Петруція Євгена Федоровича задоволено, постанову судді Октябрського районного суду м. Полтава від 24 квітня 2010 року щодо нього скасовано, а адміністративну справу за ст. 140 ч. 4 КУпАП закрито провадженням, за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.

Таким чином, доказ вини відповідача у заподіянні матеріальної шкоди та збитків (постанова судді Октябрського районного суду м. Полтава від 24 квітня 2010 року), на який спирався позивач, відсутній.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об'єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов'язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.

При цьому позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача і заподіянням збитків та їх розмір.

Обов'язковою умовою відшкодування шкоди може бути лише доведеність факту завдання шкоди саме діями чи бездіяльністю відповідача.

Як свідчать матеріали справи, позивач просив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 42932,05 грн., витрачених саме на відновлення пошкодженого транспортного засобу «МАN 19.463», державний номер 02847ХА, вказуючи при цьому, що ремонт транспортного засобу здійснювався власними силами позивача у його гаражі (автобазі), відповідно до наказу генерального директора № 27/ 03 - 1 рем. від 27.03.2010р. Вартість робіт Позивач обґрунтовував висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010р.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В додатку № 1 до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010р. щодо встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «МАN 19.463»у розмірі 42932,05 грн. визначається вартість робіт та норма часу, необхідна для ремонту автомобіля.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає вини відповідача у проведенні позивачем ремонтних робіт впродовж зазначеного часу, а також причинного звязку між діями відповідача та збитками позивача у вигляді витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу у розмірі 42932,05 грн. згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2561 від 09.04.2010р.

На підставі системного аналізу матеріалів справи, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди, спричиненої пошкодженням в ДТП сідельного тягача «MAN 19.463», державний номер 02847 ХА, в розмірі 42932,05 грн. та 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, в звязку з відсутністю доказів вини відповідача щодо завданих позивачу збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та пошкодженням автомобіля позивача, тому вимоги позивача з цього питання юридично не спроможні, а рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 42932,05 грн. та 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є наявність чи відсутність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності та положень чинного законодавства згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України, зокрема стягнення суми збитків у вигляді реальних збитків у розмірі 52390,20 грн., які виразились у додатково здійснених позивачем втратах, повязаних із залученням для здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника.

При цьому позивач в обґрунтування заподіяних йому реальних збитків послався на те, що для виконання зобовязань перед контрагентами він був змушений залучити до перевезення вантажів саме транспортні засоби стороннього перевізника СПД ФО ОСОБА_2 Протягом строку ремонту транспортного засобу позивача перевезення вантажів за замовленням контрагентів позивача здійснювалось транспортними засобами СПД ФО ОСОБА_2 згідно з договором № 1006 від 10.06.2008 р. Як зазначив позивач, протягом здійснення ремонту сідельного тягача «MAN 19.463»транспортними засобами СПД ФО ОСОБА_2 було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленням контрагентів позивача по території України, що підтверджується актом виконаних робіт та копіями товарно-транспортних накладних та списком перевезень.

З урахуванням наданих позивачем доказів суд першої інстанції визначився, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9484,80 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди. В частині вимог в розмірі 43445,40 грн. господарським судом відмовлено у звязку з недоведеністю та безпідставністю.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Покладаючи обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди на користь позивача суд своє рішення не обґрунтував, що останньому заподіяно шкоду у вигляді упущеної вигоди, розмір якої становить суму 9484,80 грн.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні неправильно визначив наявність упущеної вигоди у ТОВ «САНОИЛ».Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В даному випадку, витрати, які зробив у в звязку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника не можуть бути визначені як упущена вигода.

В свою чергу, заявлені позивачем до стягнення реальні збитки не мають правових підстав, в звязку з відсутністю вини відповідача та необхідного звязку з понесеними позивачем збитками.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків понесених позивачем у звязку з залученням до перевезення вантажів контрагентів стороннього перевізника СПД ФО ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, рішення в частині стягнення з відповідача 9484,80 грн. упущеної вигоди підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача про те, що через невиконання своїх обовязків відповідачем йому було спричинено матеріальної шкоди та заподіяно реальних збитків в сумі 52930,20 грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. В даному випадку, позивач у відповідності з вимогами статті 34 Господарського процесуального кодексу України не надав належних доказів, які б підтверджували, що в результаті неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем робіт з ремонту доріг і саме через його винні дії, ТОВ «САНОИЛ»зазнало реальні збитки; не довів необхідність понесення додаткових витрат у визначеній ним сумі і саме з вини відповідача; не підтвердив належними доказами розрахунок суми завданих збитків.

Таким чином, за загальним правилом, нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування реальних збитків є підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Враховуючи, те, що позивачем не було доведено складу цивільного правопорушення, колегія суддів, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, через що рішення місцевого господарського суду в частині відмови позивачу в стягненні з відповідача 43445,40 грн. слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ», с. Високе залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Полтава задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 р. по справі № 14/159-10 в частині стягнення 42932,05 грн. майнової шкоди, 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, суми упущеної вигоди 9484,80 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ»(61002, с. Високе, Харківський район, Харківська область, код 31610072) на користь Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(36039, м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-а, код 32017261) 1011,74 грн. витрат по сплаті державного мита при розгляді справи.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 06 грудня 2010 року