Рішення № 12723338, 02.12.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2010 р. Справа № 59/113-08 (н.р. 37/2

вх. № вх. № 5200/4-59 (н.р. 313/4-37)

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

розглянувши справу за позовом

Прокурора Ленінського району м. Харкова в інтересах держави в особі

позивача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватна фірма "Авангард" (код ЄДРПОУ 23003610), м. Харків;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Овчаренко Валентина Федорівна, м. Люботин

до

відповідача: Приватної фірми "Авангард" (код ЄДРПОУ 3042877), м. Харків;

про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення та зобов'язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом

Приватної фірми "Авангард" (код ЄДРПОУ 3042877), м. Харків

до Прокурора Ленінського району м. Харкова

про визнання добросовісним набувачем приміщення за договором купівлі-продажу

ВСТАНОВИЛА:

11.01.2006р. Прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся із позовом до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради до відповідача Приватної фірми “Авангард”(код ЄДРПОУ 3042877) про визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення по провулку Лопанському в м. Харкові та зобов'язання відшкодувати вартість вказаного нежитлового приміщення за цінами, що існують на момент відшкодування.

Постановою господарського суду Харківської області від 19.06.2007р., винесеною в порядку КАС України, уточнені позовні вимоги прокурора було задоволено, визнано недійсною угоду у формі договору купівлі-продажу №2035-В-С від 31.07.2004р. нежитлового приміщення по пров. Лопанському, 9 у м. Харкові, укладеному між ПФ “Авангард”(м. Харків, пров. Лопанський, 5/7, код ЄДРПОУ 30428677) ту Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Зазначена постанова від 19.06.2007р. була скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008р. у справі №22-а-153/08, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час первісного та під час нового розгляду справи прокурором неодноразово уточнювались позовні вимоги (т. ІІ а.с.6-8, т.ІІІ а.с. 59-61, 110-111 та ін..). Згідно остаточної заяви про уточнення позовних вимог від 14.10.2010р. №2041вих-10 (т.V а.с.18-19), прийнятої до розгляду ухвалою від 15.10.2010р. прокурор просить суд задовольнити такі позовні вимоги: “визнати недійсною угоду, укладену у формі договору купівлі-продажу №2035 В-С від 31.07.2001року нежитлового приміщення, орендованого приватною фірмою “Авангард” (код 30428677) за адресою, пров. Лопанський, 9”. В якості підстави позову прокурор посилається на ст..48 ЦК України, п.3 ст.15 Закону України “Про приватизацію державного майна”, п. 3.ч.1 ст.11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. Прокурор стверджує, що згідно названих правових норм відповідач ПФ “Авангард”(код 30428677) не вправі був виступати стороною у спірному договорі купівлі-продажу від 31.07.2001р. №2035 В-С, оскільки даний договір укладений в порядку приватизації (викупу) орендованого комунального майна, а орендарем цього майна був не відповідач, а інша особа ПФ “Авангард” (код 23003610). В судовому засіданні 23.11.2010р. прокурор підтримує свої уточнені позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради позов прокурора підтримує, просить його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві прокурора та в уточненнях до неї. Представник позивача в судових засіданнях в яких він брав участь, підтримує уточнені позовні вимоги прокурора, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №2035 В-С від 31.07.2001року нежитлового приміщення, орендованого приватною фірмою “Авангард”.

Відповідач приватна фірма “Авангард” (код 30428677) проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позов (т.ІІІ а.с. 15, 105-106) відповідач стверджує що з його боку жодних порушень чинного законодавства під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 31.07.2001р. №2035 В-С допущено не було, оскільки всі документи були підготовлені та оформлені позивачем у справі Управлінням комунального майна та приватизації Харківської ради. Крім того, стверджує відповідач, вартість придбаного за спірним договором купівлі-продажу майна була визначена на підставі відповідного висновку експерта і повністю оплачена відповідачем позивачеві, а відтак права позивача в будь-якому разі не порушені і підстав для їх захисту немає. Також у відзиві на позов, та крім того, окремо письмовою заявою від 15.11.2010р. вх.. №23293 та від 22.11.2010р. вх.. №25039 відповідач просить суд застосувати строк позовної давності пропущений прокурором більш ніж на три роки і на цій підставі в позові відмовити.

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватна фірма “Авангард”(код 23003610) проти задоволення позову заперечує. Представник третьої особи в судових засіданнях, в яких він брав участь в своїх усних та письмових (т.ІІІ а.с. 88) поясненнях вказує, що усі документи стосовно укладення договору купівлі-продажу від 31.07.2001р. №2035 В-С та сам договір відповідають закону, що усі вони були складені, перевіренні та підписані позивачем, і тому твердження прокурора про те, що вони не відповідають закону і порушують права позивача безпідставні. Правом на участь представника в судовому засіданні 23.11.2010р. не скористався.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Овчаренко Валентина Федорівна, залучена до участі у справі ухвалою від 22.09.2008р., правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

20.08.2008р. відповідачем приватною фірмою “Авангард” (код 30428677) був поданий зустрічний позов до прокурора Ленінського району м. Харкова в якому відповідач просив визнати “Приватне підприємство “Авангард” (код 30428677) добросовісним набувачем нежитлового приміщення по пров. Лопарський, 9, м. Харкова за договором купівлі-продажу №2035-В-С від 31.07.2001р”. Вказаний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2008р. В обґрунтування позову позивач ПФ “Авангард” (код 30428677) посилається на ст.ст.330, 388 ЦК України, стверджує, що він є добросовісним набувачем відповідного майна, оскільки воно було придбано за відплатним договором і вибуло з володіння Управління комунального майна та приватизації за його, управління, волею. На час вирішення спору по суті відповідач вказаний зустрічний позов не підтримує, 23.11.2010р. відповідач подав заяву про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2010р. до 14 год. 30 хв. 23.11.2010р.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

15.07.1996р. між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів та Приватною фірмою "Авангард" (код 23003610) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №2309 (т.І а.с. 11-14). Згідно умов п.п.1.1.-1.3. даного договору орендар ПФ "Авангард" (код 23003610) одержав в орендне користування нежитлове приміщення розташоване за адресою: м.Харків, пров. Лопанський, 9, строком на 5 років.

14.10.1999р. постановою Арбітражного суду Харківської області приватну фірму "Авангард" (код 23003610) визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2001р. у справі №Б-3176/7-23 було затверджено звіт про роботу ліквідаційної комісії, ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - ПФ "Авангард" (код 23003610), провадження по справі припинено (т.І а.с. 16-18). До єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про припинення юридичної особи ПФ "Авангард" (код 23003610) у звязку із визнанням її банкрутом внесено було 15.06.2010р.

27.12.2000р. Харківською міською радою ухвалено рішення, яким внесено зміни у додаток №1 до програми приватизації обєктів комунальної власності, затвердженої рішення Харківської міської ради від 12.03.1999р. Крім іншого, цим рішенням до переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, було включено окремо розташовані нежитлові одно та двох поверхові будівлі, розташовані за адресою пров. Лопанський, 9 в м. Харкові.

31.07.2001р. між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та приватною фірмою “Авангард” (код 30428677) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, орендованого приватною фірмою «Авангард» №2035-В-С. Згідно умов цього договору продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, орендоване приватною фірмою «Авангард» згідно з договором оренди від 15.07.1996р. №2309. В той же день 31.07.2001р. вказане нежитлове приміщення було передане продавцем покупцеві за актом прийому-передачі №2035 №2035-В-С (т.І а.с. 19-23).

23.11.2001р. Головним управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради приватній фірмі «Авангард» (код 30428677) було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

11.06.2003р. між Приватною фірмою «Авангард» (код 30428677) та Долиніним В.І було укладено договір дарування нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. р/№4609. Відповідно до умов цього договору Приватна фірма «Авангард» (код 30428677) подарувала, а ОСОБА_1. прийняв в дар нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. І а.с.19-20).

16.08.2005р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. р/№6947. Згідно умов цього договору продавець (ОСОБА_1.) передав, а покупець (ОСОБА_2) прийняв у власність нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. ІІІ а.с.40-41).

03.12.2007р. право власності на нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі позивача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання недійсною угоди, укладеної у формі купівлі-продажу №2035-В-С від 31.07.2001р. нежитлового приміщення, орендованого приватною фірмою “Авангард”(код 30428677) за адресою, пров. Лопанський, 9.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р.N9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” розяснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон повязує настання певних юридичних наслідків.

Разом з тим, суд зауважує, що визнання договору (угоди, правочину, зобовязання) недійсним згідно ст.6 ЦК УРСР 1963р., ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України є окремим способом захисту права. Це означає, що умовами для застосування цього способу є також наявність порушення права позивача спірним договором та можливість відновлення цього права в результаті визнання договору недійсним та/або застосування наслідків недійсності правочину.

Отже, умовами необхідними для визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С недійсним є такі. По-перше, це встановлення обставин, визначених ст. 48 ЦК УРСР 1963р. а саме невідповідності спірного договору вимогам закону. По-друге, встановлення порушення прав позивача спірним договором. По-третє, це встановлення того, що результатом визнання договору недійсним (чи результатом застосування наслідків недійсності правочину) буде відновлення порушених прав позивача.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) тягар по доведенню цих обставин лежить на прокурорі та на позивачеві.

Дослідженням матеріалів справи судова колегія встановила, що наразі цей тягар прокурором та позивачем не витриманий.

Доведеною за допомогою належних і допустимих доказів є лише перша з трьох названих умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним. Це наявність обставин з якими Закон (ст. 48 ЦК УРСР 1963р.) повязує недійсність правочину. Так суд на підставі наявних у справі доказів приходить до висновку про те, що спірний договір було укладено відповідачем ПФ «Авангард» (код 30428677) в той час коли право на укладення такого договору існувало у третьої особи ПФ «Авангард» (код 23003610). Тим самим, було порушено п.3 ст. 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до якої приватизація невеликих державних підприємств здійснюється шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом, або шляхом викупу, та п.3 ч.1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яка передбачає приватизацію об'єктів малої приватизації шляхом викупу зданого в оренду об'єкту малої приватизації, також рішення Харківської міської ради від 27.12.2000р., яким внесено зміни у додаток №1 до програми приватизації обєктів комунальної власності, затвердженої рішення Харківської міської ради від 12.03.1999р. і визначено, що приватизація спірного обєкту має відбуватися шляхом викупу. Наявність цього порушення не заперечується відповідачем у справі, котрий однак зазначає, що особою, котра винна у цьому порушенні є не він, відповідач, а позивач, котрий готував та перевіряв усі документи, необхідні для приватизації обєкта та безпосередньо готував, перевіряв і в решті підписав спірний договір купівлі-продажу від 31.07.2001р.

Наявність інших необхідних умов для визнання спірного договору прокурором та позивачем не доведена.

Так взагалі ні прокурором, ні позивачем не доведено та навіть не вказано в чому конкретно полягає порушення прав позивача спірним договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С. З матеріалів справи вбачається, що вартість нежитлових приміщень, проданих позивачем відповідачеві визначена на підставі проведеної оцінки, затвердженої позивачем, і становить 104500,00 грн. (т.І а.с. 18). Ця сума була сплачена позивачем в порядку встановленому договором, що не спростовується позивачем. Ні прокурор, ні позивач не надали доказів того, що право позивача порушено тому, що одержана позивачем в результаті продажу майна сума є меншою ніж та, котра була б одержана в разі якщо приватизація відбувалась не шляхом викупу, а в інший спосіб. Жодних інших підстав вважати права позивача порушеними в результаті укладення спірного договору прокурором та позивачем також не наведено.

Відповідно, ні прокурором, ні позивачем не надано доказів на підтвердження того, що шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С яке не будь порушене право позивача може бути відновлено.

Наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Відповідно її положень недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Втім, у даному випадку застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення відповідачем позивачеві придбаних за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С нежитлових приміщень є неможливою тому, що ці приміщення вибули з власності покупця ПФ «Авангард» (код 30428677) і перебувають станом на даний час у власності третьої особи ОСОБА_2

Застосування наслідків недійсності правочину у вигляді покладення на відповідача обовязку «відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування» також є неможливою. Судом двічі під час розгляду даної справи ухвалою від 13.07.2009р. та від 10.02.2010р. призначалась судова будівельно-технічна експертиза для зясування питання про сучасну вартість нежитлових приміщень, придбаних відповідачем за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С. Втім, обидва рази судова будівельно-технічна експертиза була залишена без виконання внаслідок ненадання прокурором та позивачем документів, витребуваних у відповідності до клопотання експерта, котрі були необхідні для виконання експертизи. Вбачається, що саме це (неспроможність прокурора визначити та довести розмір відшкодування) стало підставою для подачі прокурором остаточного уточнення позовних вимог (т.V а.с. 18-19), в якому прокурор фактичного відмовився від висунутої раніше позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді відшкодування вартості майна.

Отже, судова колегія зауважує що застосувати наслідки недійсності правочину наразі неможливо, як внаслідок фактичних обставин (відчуження майна, невизначеність його вартості) так і в силу процесуальних підстав (виключення прокурором та позивачем, котрий в цьому питанні підтримує прокурора, з предмету позову позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину).

За викладених обставин, неможливість застосування в даному випадку правових наслідків недійсності правочину означає, що задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу внаслідок відсутності у покупця майна, яке може бути повернуто та внаслідок неможливості відшкодування його вартості не призводить до поновлення порушених прав позивача.

Відповідно неможливість застосування наслідків недійсності правочину в свою чергу означає неможливість застосування і такого способу захисту права, як визнання правочину недійсним, внаслідок юридичної неспроможності останнього захистити право позивача.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підстав для виходу за межі позовних вимог в порядку п.2 ст.83 ГПК України наразі не вбачається. Так само без прояву ініціативи прокурора та позивача у суду немає підстав для залучення за власною ініціативою до участі у справі сучасного власника спірних приміщень ОСОБА_2 в якості відповідача у справі, адже така ініціатива суду могла б призвести до порушення принципів, диспозитивності, змагальності судового процесу, принципу рівності учасників судового процесу перед законом і судом (ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України).

За таких обставин на підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а отже задоволенню не підлягають.

Підставою для відмови в задоволенні позову є також пропуск прокурором строку позовної давності для подачі позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному разі з матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про ті обставини, котрі стали на його думку та думку прокурора підставою недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2001р. №2035-В-С в 2001 році, а саме в момент укладення договору. Відтак, перебіг строку позовної давності розпочався 31.07.2001р. і закінчився 31.07.2004р. З позовною заявою прокурор звернувся лише 06.01.2006р., тобто, з пропуском строку позовної давності. Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності (т.ІІІ а.с.15, т.V а.с. 38, 47). Ні прокурором, ні позивачем клопотань про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними не заявлено, хоча суд своєю ухвалою від 23.11.2010р. зобовязував цих учасників судового процесу надати відповідні пояснення з даного питання.

Посилання прокурора на те, що він довідався про порушення прав позивача лише під час порушення наглядового провадження є юридично неспроможними. По-перше, така позиція прокурора не відповідає ч.1 ст. 261 ЦК України та ст. 76 ЦК УРСР 1963р. відповідно до положень яких перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Прокурор Ленінського району м. Харкова, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси позивача у спірних правовідносинах відносинах, автоматично приймає на себе обовязок бути компетентним (обізнаними) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Отже прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатись про порушення прав позивача безпосередньо в момент укладення спірного договору. По-друге, навіть не будучи компетентним у представництві інтересів позивача у даних відносинах прокурор Ленінського району м. Харкова, як і будь-яка інша фізична чи юридична особа міг довідатись про наявність обставин, які стали підставою для подачі позову безпосередньо в момент їх виникнення в 2001 році. Це пояснюється тим, що в силу ст.ст. 143, 144 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення органи місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території та, відповідно відкритими. По-третє, наведена позиція прокурора не відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (ст.3 ЦК України), адже в такому разі кожна процесуальна дія органу прокуратури (порушення наглядового провадження, порушення оперативно-розшукової справи, порушення кримінальної справи чи просто проведення перевірки тощо) могла б вважатись початком перебігу строку позовної давності. Враховуючи, що строки проведення таких перевірок та порушення відповідних проваджень не обмежені це привело б до того, що і строки позовної давності фактично не були б у цих випадках обмежені. Тим більше, що кількість органів прокуратури, котрі можуть проявити таку активність у кожних правовідносинах, є значною. Отже це є очевидно неприйнятним, оскільки це б звело нанівець правовий інститут позовної давності та поставило б учасників господарських правовідносин у нерівне становище, надаючи перевагу державі (в інтересах якої може звернутися прокурор) та порушуючи тим самим принципи економічної багатоманітності та рівний захист усіх суб'єктів господарювання (ст. 6 ГК України).

Таким чином, судова колегія вважає строк позовної давності в даному разі пропущеним, що також є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі в частині первісного позову покладаються на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати державного мита пунктом 30.ч.1 ст.4 Декрету КМУ “Про державне мито” державне мито в даному разі не стягується.

Вирішуючи питання про прийняття відмови відповідача ПФ «Авангард» (код 30428677) від зустрічного позову про визнання його добросовісним набувачем суд керується наступним.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

На підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги, що відповідач наполягає на задоволенні заяви про відмову від позову, зважаючи на те, що прокурор позивач та треті особи не заявляють про те, що прийняття відмови від позову порушує їхні права і охоронювані законом інтереси, враховуючи відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача від зустрічного позову не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі в частині зустрічного позову покладаються на відповідача ПФ «Авангард» (код 30428677).

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 217, 220, 256, 257, 267, 652, 654, Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 48, 76 ЦК УРСР 1963р., ст.ст.6, 20, 207 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 80, 8285 ГПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

В задоволенні первісного позову прокурора відмовити повністю;

Провадження в частині зустрічного позову припинити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

/справа №59/113-08

Повний текст рішення підписано 06.12.2010р./