Рішення № 12723273, 25.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2010 р. Справа № 37/220-10

вх. № 9663/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ФОП ОСОБА_1

відповідача - Новосьолов О.Г. за довіреністю № 1125-03 від 25.11.2010 р.

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ "Берест Плюс", смт. Печеніги

про стягнення 336719,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Плюс" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми загального боргу у розмірі 336719,36 грн. (329600,00 грн. за договором поставки № 8/06 від 08.06.2010 р. та 7119,36 грн. пені), а також суми за послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., суми держмита у розмірі 3367,20 грн., та банківських комісійних за перерахування коштів для сплати держмита та інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 36,67 грн.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 25.11.2010 р. за вх. № Д 1499, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 25.11.2010 р. за вх. № 25601, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61189, АДРЕСА_1, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 25.11.2010 р. за вх. № 25602, надав заяву про надіслання відповідачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: Харківська область, пос. Печеніги, пров. Береговий, 1, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 25.11.2010 р. за вх. № 25600, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучається до матеріалів справи. У наданому відзиві представник відповідача вказував про те, що відповідач проти позову позивача не заперечує та позов він визнає повністю. Разом з цим у наданому відзиві представник відповідача просив суд надати час для погашення суми позову.

У судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про надання часу для погашення суми позову. За таких обставин суд вважав за необхідне відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про надання часу для погашення суми позову.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

08.06.2010 року між сторони був укладений Договір поставки № 8-06 (надалі - Договір) відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався виготовити та поставити до 08.09.2010 р. позивачу дерев'яний комплект з оциліндрованого брусу, матеріал - листвениця (далі - продукція).

Відповідно до п.2.1. Договору ціна продукції складала 329600,00 грн. (з ПДВ).

Згідно з п.4.1. Договору відповідач зобов'язувався поставити продукцію у продовж 3-х місяців з дня підписання даного Договору.

Пунктом 6.1. Договору було передбачено, що оплата продукції позивачем здійснюється шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок чи внесення готівкою у касу відповідача за домовленістю сторін у розмірі 100% передоплати у день підписання даного Договору.

Згідно п. 5.4. Договору відповідач у разі не поставки продукції, повинен був повернути грошові кошти в повному обсязі в строк не пізніше 22.10.2010 р.

Пунктом 8.3. Договору було передбачено, що за порушення строків поставки продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми не поставленої або недопоставленої продукції за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було внесено в касу відповідача грошові кошти в сумі 329600,00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 0608-01 від 08.06.2010 р. Однак, з матеріалів справи не вбачається доказів того, що обумовлений у Договорі товар був поставлений відповідачем позивачу, або відповідачем були повернуті позивачу грошові кошти в сумі 329600,00 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем існує борг за Договором у розмірі 329600,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність боргу відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 329600,00 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в звязку чим вони підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 8.3. Договору, та те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за Договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 7119,36 грн. відповідають вимогам Договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 3367,20 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Також, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача банківські комісійні за перерахування коштів для сплати держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 36,67 грн., оскільки ці витрати позивача пов'язані з розглядом даної справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про надіслання позивачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61189, АДРЕСА_1.

Задовольнити заяву представника відповідача про надіслання відповідачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: Харківська область, пос. Печеніги, пров. Береговий, 1.

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про надання часу для погашення суми позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берест Плюс" (62801, Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, пров. Береговий, 1, код ЄДРПОУ 34171888, р/р 26009157059 в „Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61189, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,НОМЕР_2 в АКБ "Приват банк", МФО 361533) - борг у розмірі 329600,00 грн.; пеню у розмірі 7119,36 грн.; 3367,20 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та банківські комісійні за перерахування коштів для сплати держмита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 36,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 26.11.2010 р.